Рішення № 141334136 у справі № 504/714/26 від 23.07.2026

Справа №504/714/26

Провадження №2/504/2651/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

за участі секретаря - Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще Доброслав, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941) до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

Представник ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» - адвокат Пархомчук С.В. звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 723039 від 09.09.2021 року в сумі 15905,00 грн., з яких 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 10905,00 грн. - заборгованість за процентами, а також судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.09.2021 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та відповідачкою в електронній формі укладено кредитний договір № 723039, за яким відповідачці надано кредит у сумі 5000,00 грн. Відповідачка зобов`язання не виконала. Право вимоги за договором перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 року.

Позиція відповідачки.

12.05.2026 року представник відповідачки - адвокат Деркаченко С.О. подала відзив на позовну заяву, у якому просить поновити строк на подання відзиву, застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в позові, а в разі часткового задоволення - звільнити відповідачку від сплати пені, штрафів та витрат на правничу допомогу.

Відповідачка вважає, що строк виконання зобов`язання настав у жовтні 2021 року, а позивач звернувся до суду лише у лютому 2026 року, тобто з пропуском трирічної позовної давності. Позивачем не доведено правомірність нарахування сум понад тіло кредиту; в період воєнного стану споживач звільняється від відповідальності за прострочення (п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України). Витрати на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн. є неспівмірними з ціною позову та складністю справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, відповідачка зазначає, що на її утриманні перебуває малолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а стягнення завищених сум погіршить матеріальний стан сім`ї та порушить найкращі інтереси дитини (ст. ст. 3, 27 Конвенції ООН про права дитини).

Щодо строку подання відзиву відповідачка зазначає, що копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви поштою не отримувала, а про наявність справи дізналася 10.05.2026 року з повідомлення в застосунку «Дія».

Позиція позивача.

У відповіді на відзив від 14.05.2026 року позивач зазначає, що позовна давність продовжувалася на строк дії карантину (п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України), а згодом її перебіг зупинявся на період воєнного стану (п. 19) до 04.09.2025 року, тому вона не сплила. Позичальниця погодилася з умовами договору про автопролонгацію та підвищену процентну ставку 2,9 % на день у період автопролонгації (п. 9.4.3 договору). Штрафні санкції не нараховувалися. Витрати на правничу допомогу підтверджено належними доказами. До відповіді на відзив позивач долучив детальний розрахунок заборгованості первісного кредитора.

Рух справи.

Ухвалою судді від 23.02.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 23.07.2026 року о 08:30 год.

Відповідачка подала відзив 12.05.2026 року, тобто через два дні після того, як дізналася про розгляд справи. Доказів вручення їй ухвали про відкриття провадження раніше цієї дати матеріали справи не містять. За таких обставин суд вважає причини пропуску строку поважними, на підставі ч. 1 ст. 127 ЦПК України поновлює відповідачці строк на подання відзиву та приймає його до розгляду. Позивач своє право на відповідь на відзив реалізував.

30.06.2026 року позивач подав заяву про розподіл судових витрат з доказами понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у позовній заяві та у відповіді на відзив просив розглядати справу без участі його представника; відповідачка у відзиві просила розглядати справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що 09.09.2021 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» (ТМ «Top Credit») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 723039. Договір підписано позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором G2631, надісланим 09.09.2021 року на номер телефону НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

За умовами договору кредитодавець надав позичальниці кредит у сумі 5000,00 грн. (п. 1.2) строком на 29 календарних днів - з 09.09.2021 по 07.10.2021 року включно (п. 1.3) зі сплатою процентів за ставкою 1,90 % від суми кредиту в день (п. 1.4). Згідно з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту 07.10.2021 року позичальниця мала сплатити 7755,00 грн., з яких 5000,00 грн. - кредит та 2755,00 грн. - проценти.

Договором передбачено автопролонгацію: за ініціативою позичальниці - шляхом сплати не пізніше останнього дня строку користування кредитом суми нарахованих процентів, на тих самих умовах на наступні 10 днів; а також у разі неповернення позичальницею кредиту до закінчення строку користування ним - з підвищеною процентною ставкою 2,9 % на день, але не більш ніж на 70 днів у сукупності (п. 9.4.3 договору, розділ 4 Паспорту споживчого кредиту).

Згідно з п. 6.9 договору строк позовної давності за договором становить 5 (п`ять) років.

09.09.2021 року кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. перераховано на платіжну картку позичальниці НОМЕР_3 (Order ID 1a54fdaa-d2a6-411c-84f7-8392a847332d), що підтверджується листом надавача платіжних послуг ТОВ «Санрайз Фінанс» від 11.02.2026 року № 1102/2026-1.

Згідно з детальним розрахунком первісного кредитора за період з 09.09.2021 по 07.10.2021 року нараховано проценти за ставкою 1,9 % на день (по 95,00 грн.) на суму 2755,00 грн. З 08.10.2021 по 16.12.2021 року нараховувалися проценти за підвищеною ставкою 2,9 % на день (по 145,00 грн.) на загальну суму 10150,00 грн. 09.10.2021 року позичальниця сплатила 2000,00 грн., які кредитодавець зарахував у погашення процентів за ставкою 1,9 % (1710,00 грн.) та процентів за підвищеною ставкою (290,00 грн.). Заборгованість становить 5000,00 грн. за тілом кредиту та 10905,00 грн. за процентами (1045,00 грн. + 9860,00 грн.).

Штрафні санкції не нараховувалися.

30.11.2023 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за договором № 723039 на суму 15905,00 грн. (5000,00 грн. - тіло кредиту, 10905,00 грн. - проценти). Позивач після відступлення нарахувань не здійснював.

Норми права та висновки суду.

Щодо укладення договору та права вимоги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідачка факт укладення договору та отримання кредиту не заперечує. Суд переконаний, що договір укладено у належній формі, а кошти в сумі 5000,00 грн. відповідачка отримала, що підтверджено документом надавача платіжних послуг та її частковим платежем 09.10.2021 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, і до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Суд вважає доведеним, що позивач набув право вимоги до відповідачки за договором № 723039.

Щодо позовної давності.

Відповідно до ст. 256, ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Водночас позовна давність не може бути скорочена за домовленістю сторін (ч. 2 ст. 259 ЦК України).

Пунктом 6.9 договору сторони погодили позовну давність тривалістю у 5 років. Договір укладено в електронній формі, що прирівнюється до письмової, і підписано відповідачкою.

Така умова не суперечить ЦК України: закон забороняє лише скорочувати позовну давність, а збільшувати її дозволяє.

Відповідачка цю умову не оспорювала, недійсною її не визнано (ст. 204 ЦК України).

Строк повернення кредиту та сплати процентів настав 07.10.2021 року, отже, перебіг позовної давності розпочався 08.10.2021 року.

П`ятирічна позовна давність спливає не раніше 07.10.2026 року, а позивач звернувся до суду у лютому 2026 року.

Крім того, у період з 08.10.2021 року діяв п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, згідно з яким під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину, а згодом - п. 19 цього розділу щодо продовження та зупинення перебігу позовної давності в період воєнного стану, який виключено Законом України від 14.05.2025 року № 4434-IX з 04.09.2025 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24).

Суд переконаний, що позивач звернувся до суду в межах позовної давності.

Тому вимога відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо тіла кредиту.

Строк повернення кредиту настав 07.10.2021 року.

Платіж відповідачки від 09.10.2021 року кредитодавець зарахував у погашення процентів, доказів повернення кредиту матеріали справи не містять.

Тому заборгованість за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн. підлягає стягненню.

Щодо процентів за користування кредитом у межах строку кредитування.

За строк кредитування з 09.09.2021 по 07.10.2021 року (29 днів) за ставкою 1,9 % на день позичальниця мала сплатити проценти в сумі 2755,00 грн. Договір укладено до 24.12.2023 року, строк його дії після цієї дати не продовжувався, тому обмеження денної процентної ставки, запроваджені Законом України від 22.11.2023 року № 3498-IX, до нього не застосовуються. Проценти в межах строку кредитування стягуються в розмірі, передбаченому договором (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23).

Щодо процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 виснувала, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Цей висновок підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, де також зазначено, що суди мають тлумачити умови договору і встановлювати, чи встановили сторони проценти за правомірне користування кредитом, чи нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування.

Позичальниця не здійснила платежу, необхідного для продовження строку користування кредитом за її ініціативою, не пізніше останнього дня строку кредитування (07.10.2021 року).

Свій єдиний платіж вона здійснила 09.10.2021 року, тобто вже після закінчення строку, і в сумі, меншій за нараховані проценти.

«Автопролонгація» за п. 9.4.3 договору настає саме внаслідок неповернення позичальницею кредиту у встановлений строк і супроводжується підвищенням процентної ставки з 1,9 % до 2,9 % на день.

На думку суду, такі нарахування є не платою за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку, а наслідком порушення зобов`язання, тобто мірою відповідальності за прострочення, що належить до охоронних правовідносин (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Неясні умови договору про споживчий кредит тлумачаться на користь споживача (contra proferentem; постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 753/11000/14-ц).

Позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом.

Вимог на підставі ст. 625 ЦК України позивач не заявляв, а тому суд їх не розглядає (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Отже, у стягненні процентів, нарахованих з 08.10.2021 року за ставкою 2,9 % на день, як процентів за користування кредитом слід відмовити.

Оскільки нарахування за підвищеною ставкою не є платою за користування кредитом, весь платіж позичальниці від 09.10.2021 року в сумі 2000,00 грн. суд зараховує в погашення процентів за користування кредитом у межах строку кредитування.

Отже, заборгованість за процентами становить 755,00 грн. (2755,00 грн. - 2000,00 грн.), а в стягненні процентів у сумі 10150,00 грн. (10905,00 грн. - 755,00 грн.) слід відмовити.

Щодо інших доводів відповідачки.

Пеню та штрафи позивач до стягнення не заявляв, тому доводи відповідачки щодо п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України предметом розгляду не є.

Суд враховує, що на утриманні відповідачки перебуває малолітня дитина.

Водночас ця обставина не звільняє позичальницю від обов`язку повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними (ст. ст. 526, 1049 ЦК України).

Матеріальний стан відповідачки може бути врахований на стадії виконання рішення, зокрема при вирішенні питання про відстрочення або розстрочення його виконання (ст. 435 ЦПК України).

Висновки суду.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням (ст. 89 ЦПК України), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки заборгованості в сумі 5755,00 грн., з яких 5000,00 грн. - тіло кредиту та 755,00 грн. - проценти.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18.07.2006 року).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на суму 5755,00 грн. із заявлених 15905,00 грн., тобто на 36,18 %.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 733 від 06.02.2026 року.

Пропорційно розміру задоволених вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 963,35 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025 року, укладений з адвокатом Пархомчуком С.В., додаткову угоду № 1 до нього (погодинна оплата - 2500,00 грн. за годину), акт про отримання правової допомоги від 30.06.2026 року на суму 13000,00 грн., рахунок від 30.06.2026 року № 30.06.2026-128 та платіжну інструкцію № 2882 від 30.06.2026 року на суму 13000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову. У разі недотримання вимог щодо співмірності суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат; обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.

Відповідачка у відзиві заперечила проти розміру витрат на правничу допомогу, послалася на їх неспівмірність з ціною позову, проте конкретних доводів щодо неспівмірності окремих послуг не навела.

Суд зазначає, що до складу заявлених витрат включено 500,00 грн. канцелярських витрат на виготовлення копій документів і відправку кореспонденції.

Відповідно до умов договору такі витрати сплачуються понад гонорар лише за умови надання підтверджуючих документів, яких позивач не надав, і вони не є платою за правничу допомогу.

Тому суд визнає доведеними витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12500,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, ці витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог.

З відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4522,95 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 127, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, ст. ст. 204, 256, 257, 259, 261, 512, 514, 526, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пп. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941) до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941) заборгованість за кредитним договором № 723039 від 09.09.2021 року в розмірі 5755,00 грн. (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок), яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн. та заборгованості за процентами в сумі 755,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941) судовий збір у розмірі 963,35 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4522,95 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 23.07.2026 року.

Суддя В. К. Барвенко