Постанова № 141334317 у справі № 948/335/24 від 26.10.2026

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/335/24 Номер провадження 22-ц/814/3268/26 Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Доценка Олександра Вікторовича на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Довгань Анна Михайлівна про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати недійсним заповіт вчинений від імені її матері ОСОБА_3 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Ряськівської сільської ради Машівського району Полтавської області від 01.09.2016 року, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №37, номер у Спадковому реєстрі 59451656.

Вказувала, що за життя ОСОБА_3 склала заповіт від 26.11.2007, яким заповіла все належне їй майно дітям: двом синам - ОСОБА_4 та ОСОБА_4 - та трьом донькам: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 порівну.

Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина та нею було з`ясовано, що 01.09.2016 від імені ОСОБА_3 був вчинений новий заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Ряськівської сільської ради Машівського району Полтавської області, зареєстрований в реєстрі за №37 щодо конкретної частини спадщини, а саме земельної ділянки, розміщеної на території Ряськівської сільської ради Машівського району Полтавської області, яка належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку.

Вважає, що саме перший заповіт є реальним та містив волевиявлення заповідача, яка не висловлювала бажання заповісти все своє майно одному з п`яти дітей.

Припускає, що підпис заповідача у заповіті від 01.09.2016 має ознаки підробки, а отже існують обставини для визнання його недійсним.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 05.09.2024 року, а саме:

1) заборону приватному нотаріусу Полтавського районного нотаріального округу Довгань Анні Михайлівні вчиняти нотаріальні дії щодо подальшого оформлення спадкових прав спадкоємця ОСОБА_2 в спадковій справі № 66/2023 в частині спадкового майна земельної ділянки «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» кадастровий номер: [номер приховано]:00:002:0148;

2) заборону ОСОБА_2 вчиняти певні дії щодо подальшого відчуження належного їй спадкового майна земельної ділянки «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» кадастровий номер: [номер приховано]:00:002:0148.

Відмова в задоволенні позову вмотивована недоведеністю позивачем обставин, якими вона обґрунтовувала заявлені вимоги.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Доценко О.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вказує, що експертизу було проведено без достатньої кількості зразків почерку.

Станом на час складання другого заповіту мати пересувалася лише по домоволодінню та не мала змоги самостійно дістатися до селищної ради, що викликає справедливу недовіру до начебто її волевиявлення.

Вважає, що стан здоров`я заповідача впливав на волевиявлення та здатність розуміти значення своїх дій на момент укладання заповіту.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її відхилення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина та приватним нотаріусом було заведено спадкову справу №66/2023 за заявами ОСОБА_2 (донька), ОСОБА_5 (донька), ОСОБА_1 (донька) про прийняття спадщини, яка залишилася після померлої матері.

Згідно заповіту складеного ОСОБА_3 01 вересня 2016 року, посвідченого секретарем виконкому Ряськівської сільської ради Гушпіт А.М. та зареєстрованого в реєстрі за №37, ОСОБА_3 заповіла належну їй земельну ділянку, яка розміщена на території Ряськівської сільської ради своїй молодшій доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заперечуючи дійсність такого одностороннього правочину, позивач як інший спадкоємець вказувала, що за життя 26 листопада 2007 року мати на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким заповіла ОСОБА_4 (син), ОСОБА_4 (син), та донькам ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 порівну все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що буде їй належати на день смерті і на що згідно законом буде мати право, який посвідчений секретарем виконкому Ряськівської сільської ради Роговченко С.П., вважаючи саме його таким, шо відповідає вільному волевиявленню заповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі, а сам заповіт було складено без порушення норм законодавства. Окрім того, проведеною в межах справи експертизою було підтверджено підписання заповіту саме заповідачем, а не іншою особою, як на тому наполягала позивач.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповіт це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (ст. 1234 ЦК).

За нормою ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповіт як вид правочину відноситься до односторонніх правочинів.

Положення ст. 203 ЦК України визначають загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ч. 3 вказаної статті, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 за життя склала два заповіти: 06.11.20007, яким заповіла все своє майно порівну п`ятьом своїм дітям та 01.09.2016, яким заповіла окремий об`єкт спадщини - належну їй земельну ділянку своїй молодшій доньці ОСОБА_2 .

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Зі змісту оспорюваного заповіту вбачається, що ОСОБА_3 перебуваючи при здоровім розумі, ясній пам`яті та діючи добровільно, зробила відповідне розпорядження на випадок своєї смерті. При цьому уповноваженою собою - секретарем виконкому сільської ради було встановлено особу, перевірено її дієздатність. Заповіт записано зі слів заповідача за допомогою комп`ютерної техніки, прочитано заповідачем та підписано ним власноручно.

Таким чином, на момент складання спірного заповіту, ОСОБА_3 висловила своє волевиявлення, яке було вільним, щодо розпорядження належним їй майном на користь лише однієї доньки ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи судом було задоволено клопотання сторони позивача щодо призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Згідно висновку експерта №699 від 11.12.2025 Полтавського відділення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» «Підписи від імені ОСОБА_3 в графі «Підпис заповідача________» у двох примірниках заповіту ОСОБА_3 , складеного 01 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 виконані ОСОБА_3 ».

Зазначений висновок, який є належним та допустимим доказом по справі спростовує твердження позивача про те, що заповіт як односторонній правочин не містить волевиявлення заповідача та не відповідає його внутрішній волі, оскільки на думку позивача, підписаний не її матір`ю, а іншою особою.

Інших правових підстав для визнання заповіту недійсним спадкоємцем ОСОБА_1 в позовній заяві не зазначала.

Крім того, в ході судового розгляду було встановлено, що саме відповідач ОСОБА_2 одноособово протягом останніх років життя ОСОБА_3 проживала спільно з матір`ю, доглядала за нею та опікувалася.

В 2023 році за рекомендацією лікарів вона залишила роботу та доглядала за мамою на непрофесійній основі, а після її смерті здійснила поховання.

Не заперечуючи факту проживання спадкодавця саме з відповідачем та здійснення останньою своїх опікунських обов`язків, позивач зазначала, що в силу своєї безпорадності мати потрапила в залежність від доньки і під її примусом склала заповіт.

Відхиляючи зазначені твердження позивача, суд першої інстанції прийняв до уваги пояснення допитаних в ході судового розгляду свідків, які пояснили, що ОСОБА_1 на похорон матері не приїжджала, а приїхала лише на третій день. За життя заповідача вона відвідувала її раз на рік, на поминальний понеділок, дій з опіки та надання допомоги донька ОСОБА_6 не здійснювала, а дбала про матір лише її молодша донька.

Враховуючи встановлені обставини колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки в заповіті виразилося вільне волевиявлення заповідача, а сама форма заповіту, його посвідчення відповідають встановленим нормам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять посилань на обставини, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Незгода апелянта з висновком експертизи, який на його думку було проведено за відсутності достатнього обсягу почеркознавчого матеріалу, відхиляються колегією суддів, оскільки експертом не ставилося питання щодо необхідності надання більшої кількості зразків підпису, а в своєму клопотанні останній лише поставив питання про уточнення об`єкту дослідження (заповіту) та стан здоров`я заповідача на час складання заповіту та у період, що передував йому.

Колегія суддів зауважує, що позивач в разі незгоди з висновками експерта не позбавлений був заявити клопотання про проведення додаткової чи повторної експертизи.

Також відхиляються як безпідставні посилання апелянта на відсутність волевиявлення ОСОБА_3 під час складання заповіту з огляду на її стан здоров`я та неможливість в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій, оскільки вказані факти не доведені, а клопотання про проведення відповідної посмертної судово-психіатричної експертизи не заявлялося.

Крім того, на такі правові підстави для визначення правочину недійсним сама позивач в позовній заяві не посилалась та відповідно не доводила їх існування перед судом.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які-б свідчили про неспроможність ОСОБА_3 під час складання заповіту не розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними матеріали справи не містять.

Разом з цим судом було встановлено та прийнято до уваги факт проживання спадкодавця разом з відповідачем та здійснення саме нею повного догляду за матір`ю, тоді як позивач таким доглядом не займалася, рідко з нею спілкувалася та навіть не приїхала на її поховання.

Зазначені обставини стороною відповідача в ході судового розгляду спростовані не були.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку ро відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.367, ч.1 п. 1 ст. 374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Доценка Олександра Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2026 року.

Судді : О.І. Обідіна А.І. Дорош О.А. Лобов