Судові рішення

Рішення № 141335858 у справі № 308/12786/26 від 10.11.2026

Рішення від 10.11.2026 в адміністративній справі № 308/12786/26 (категорія «Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо»). Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, суддя Хамник М. М.

Справа№ 308/12786/26
СудУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області
СуддяХамник М. М.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата ухвалення10.11.2026
Надійшло до реєстру10.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141335858

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 308/12786/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Камілли В.Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в особі Ужгородського районного управління поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

учасники провадження:

-позивач - ОСОБА_1 ,

-представник позивача - адвокат Попович Р.В.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕГА №2090760 у справі про адміністративне правопорушення від 25.08.2026, винесену інспектором Ужгородського районного управління поліції ГУНГІ в Закарпатській області Копаєвим О.М., якою його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.; закрити провадження у справі про па підставі п, 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що згідно фабули викладеної у вказаній постанові: «25.08.2026 близько 9:00 год. за адресою м.Ужгород вул.Карпатської України, 58 ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спецлінію 102 та повідомив про те, що його донька вчиняла конфлікт, хоча цього факту насправді не було». Однак, оскаржувана постанова не містить ані доведення завідомості, ані бодай згадки про неї. Єдиним обґрунтуванням є фраза «хоча цього факту насправді не було». Те, що виїзд наряду не завершився складенням матеріалів щодо іншої особи, саме по собі не означає, що заявник у момент здійснення виклику знав про неправдивість своїх слів. Постанова також не містить жодного посилання на джерела, з яких орган встановив саме завідомість: у ній не названо ані пояснень позивача, ані пояснень ОСОБА_2 , ані рапорту працівника поліції, ані відеозапису з бодікамери, ані витягу з ІПС ПНП, ані показань свідків. Графа про свідків у постанові відсутня взагалі. Фактично висновок про винуватість зроблено без жодного доказу.

Зазначає, що Постанова також не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Зокрема, постанова не містить: викладення обставин, установлених саме при розгляді справи; наведена фабула є дослівним переказом змісту повідомлення, а не результатом дослідження доказів; переліку та оцінки доказів, на яких ґрунтується висновок про винуватість; мотивів, з яких орган дійшов висновку про наявність у діях позивача прямого умислу; відомостей про участь позивача у розгляді справи та про його пояснення; відомостей про свідків.

Розмір стягнення не мотивований. Так відповідач обрав максимальний розмір штрафу, при цьому у самій постанові зафіксовано, що позивач є пенсіонером і безробітним, йому 65 років. Однак, жодна з цих обставин у постанові не оцінена.

Позивач вказує на обставини, які на його думку, виключають неупередженість органу, що виніс постанову. Так оскаржувану Постанову винесено інспектором Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Копаєвим О.М. Ця сама посадова особа безпосередньо перед цим здійснювала провадження проти позивача за зверненнями його доньки ОСОБА_2 , а саме, 11.08.2026 і склала стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 987536 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (справа № 308/12226/26. що перебуває на розгляді цього ж суду); 18.08.2026 підписала довідку про результати розгляду звернення ОСОБА_3 зареєстрованого в ІПС ПНП Ужгородського РУП за № 17572 від 11.08.2026. Таким чином, коли позивач сам звернувся до поліції по захист, його звернення розглянула і санкцію застосувала та сама посадова особа, яка одночасно провадить справи проти нього за заявами другої сторони конфлікту. Це, на думку позивача, не відповідає вимогам ст.7 КУпАП про здійснення провадження на основі суворого додержання законності та ст.245 КУпАП про всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а також не узгоджується з гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач вказує, що між ним та його донькою ОСОБА_4 триває конфлікт щодо користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , яка с особистою приватною власністю позивача. Станом на 25.08.2026 цей конфлікт уже був предметом кількох проваджень: цивільної справи № 308/12151/26 за заявою ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису стосовно позивача, у задоволенні якої рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.08.2026 відмовлено: двох справ про адміністративні правопорушення за ст.173-2 КУпАП (№ 08/12226/26 та № 308/12227/26), які перебувають на розгляді суду і по суті не вирішені.

За наведених обставин звернення позивача па лінію 102 з повідомленням про конфлікт із донькою є реалізацією його конституційного права на звернення (ст.40 Конституції України) та права на захист своїх прав (ст. 55 Конституції України), а не правопорушенням.

Позивач, будучи особою похилого віку, яка перебуває у тривалому конфлікті, звернувся саме до того органу, який зобов`язаний реагувати на такі події. Підхід, за яким будь-яке звернення до поліції, що не завершилося складенням матеріалів щодо іншої особи, автоматично кваліфікується як завідомо неправдивий виклик, на думку позивача, є неприпустимим.

Позивач також звертає увагу, що за той самий період ОСОБА_3 неодноразово зверталася до Ужгородського РУП із заявами щодо нього (зокрема 04.08.2026 ІКС ІПНП № 17502, 11.08.2026 ІКС ІПНП № 17572), і за жодним із цих звернень питання про її відповідальність за ст.183 КУпАП не ініціювалось, попри те, що у видачі обмежувального припису їй відмовлено судом. Такий вибірковий підхід не узгоджується зі ст.24 Конституції України.

Крім того зазначає, що оскаржувана постанова не містить жодного доказу у підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2026 року близько 19:00 за адресою м.Ужгород, вул.Карпатської України, 58 гр. ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спецлінію 102 та повідомив про те, що його донька вчинила конфлікт, хоча цього факту насправді не було, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП. Звертає увагу суду, що безпідставні виклики поліції дестабілізують роботу працівників поліції в умовах воєнного стану. Крім того, дзвінок на спеціальні номери швидкої допомоги, поліції чи пожежної служби (101, 102, 103) є екстреною подією, яка передбачає необхідність надання термінової допомоги, повідомлення про кримінальні чи адміністративні правопорушення, а також інші події, що потребують негайного реагування правоохоронних органів. Використання цих номерів є законним у разі реальної небезпеки або потреби в допомозі, але за неправдивий виклик передбачена відповідальність у вигляді штрафу ст.183 КУпАП. Позивачем не було надано даних, що свідчили б про вчинення будь-якого злочину, правопорушення або інших дій, що порушували б права позивача, його інтереси або створювали загрозу його здоров`ю, життю або майну та були б обґрунтованою підставою виклику поліції.

Статтею 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається. Так, згідно з частиною другою даної статті протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Також дані правопорушення поліцейським було зафіксовано за допомогою портативних технічних приладів, як це передбачено наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026 "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, зберігання та видачі відеозаписів.

Згідно зі ст.183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно сума штрафу за неправдивий виклик до поліції становить від 850 грн до 3400 грн.

Відповідач зазначає, що на місці вчинення адміністративного правопорушення, інспектором Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Копаєвим О.М., було здійснено відеофіксацію події, що в розумінні ст.251 КУпАП є доказом в справі про адміністративне правопорушення.

Стверджує, що постанова серії ЕГА № 2090760 від 25.08.2026 складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивач та його представник адвокат Попович Р.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. У відзиві на позовну заяву просив про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

В силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши їх пояснення, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

За змістом наведеної норми обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є здійснення виклику відповідної служби з повідомленням інформації, неправдивість якої особі була відома заздалегідь, тобто на момент здійснення виклику.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, характеризується прямим умислом, тобто особа, здійснюючи виклик, усвідомлює, що повідомляє неправдиву інформацію, знає про відсутність обставин, які потребують реагування відповідної служби, та бажає здійснити такий виклик.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП недостатньо встановити лише факт звернення на спеціальну лінію 102 та подальше непідтвердження повідомленої інформації. Необхідним є встановлення та доведення того, що на момент здійснення виклику особа достовірно знала про неправдивість повідомлених нею відомостей.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №524/832/17, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, полягає у виклику спеціальної служби за відсутності необхідності в такому виклику, про що особа знає наперед, а суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом. При цьому Верховний Суд звернув увагу на необхідність перевірки та оцінки обставин, які зумовили особу звернутися до поліції.

Згідно зі статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, саме по собі повідомлення інформації, яка за результатами подальшої перевірки не знайшла підтвердження, не свідчить про наявність у діях особи умислу на здійснення завідомо неправдивого виклику.

Щодо обставин здійснення позивачем виклику поліції

Як убачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 25 серпня 2026 року позивач зателефонував на спеціальну лінію 102 та повідомив про конфлікт із донькою, який, за висновком працівника поліції, фактично не мав місця.

Водночас судом встановлено, що між позивачем та його донькою ОСОБА_2 на момент події існував тривалий конфлікт, пов`язаний із користуванням квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві особистої приватної власності.

Зазначений конфлікт уже був предметом судового розгляду, зокрема цивільної справи №308/12151/26 за заявою ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису стосовно позивача, у задоволенні якої рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 серпня 2026 року відмовлено.

Крім того, між сторонами існували спори, пов`язані з адміністративними провадженнями за статтею 173-2 КУпАП, які на момент виникнення спірних правовідносин перебували на розгляді суду.

Наведені обставини свідчать про існування між позивачем та його донькою реального тривалого конфлікту, що об`єктивно могло зумовити звернення позивача до правоохоронного органу з метою отримання допомоги та реагування на ситуацію, яка, на його думку, потребувала втручання поліції.

При цьому суд наголошує, що факт відмови у видачі обмежувального припису сам по собі не встановлює відсутності будь-яких конфліктних ситуацій між сторонами та не свідчить про те, що кожне наступне звернення позивача до поліції щодо таких обставин є завідомо неправдивим.

Так само наявність між сторонами судових спорів та попередніх звернень до поліції не може автоматично свідчити про неправдивість чергового повідомлення або про усвідомлення позивачем неправдивості повідомленої інформації.

Суд враховує, що відповідно до статей 40, 55 Конституції України кожному гарантується право звертатися до органів державної влади, а права і свободи людини та громадянина захищаються судом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень поліції належить, зокрема, здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Отже, звернення громадянина до поліції з повідомленням про конфліктну ситуацію є реалізацією його права на звернення за державним захистом, а обов`язок перевірити отриману інформацію та встановити наявність або відсутність правопорушення покладається на відповідний правоохоронний орган.

При цьому для кваліфікації дій особи за статтею 183 КУпАП необхідно встановити не просто відсутність підтвердження повідомлених обставин, а те, що особа свідомо повідомила неправдиву інформацію, достовірно знаючи про її невідповідність дійсності.

Інше тлумачення фактично означало б покладення на громадянина відповідальності за сам факт звернення до поліції, якщо за результатами перевірки працівники поліції не встановили підстав для вжиття заходів щодо іншої особи, що не відповідає змісту статті 183 КУпАП.

Щодо доказів вчинення адміністративного правопорушення

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язок посадової особи поліції полягає не лише у встановленні факту здійснення виклику та перевірці повідомлених обставин, а й у з`ясуванні всіх ознак складу адміністративного правопорушення, зокрема суб`єктивної сторони.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення обґрунтований фактично лише тим, що він повідомив про конфлікт із донькою, хоча такого факту, за висновком працівника поліції, насправді не було.

Однак у постанові не зазначено, на підставі яких саме доказів встановлено, що позивач на момент здійснення виклику достовірно знав про відсутність конфлікту, а також які конкретні обставини свідчать про його умисел на здійснення завідомо неправдивого виклику.

Відповідач у відзиві посилається на здійснення відеофіксації події за допомогою портативного технічного засобу.

Суд зазначає, що відповідно до статті 251 КУпАП відеозапис дійсно може бути джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Водночас сама наявність відеозапису не означає автоматичного підтвердження всіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Такий доказ підлягає оцінці з точки зору його змісту, належності, допустимості та достатності для встановлення конкретних обставин справи.

Зокрема, відеозапис спілкування поліцейського з позивачем після прибуття на місце виклику та винесення постанови може підтверджувати обставини подальшого спілкування, поведінку учасників події та процес оформлення адміністративного матеріалу, однак сам по собі не доводить, що на момент здійснення телефонного дзвінка позивач усвідомлював неправдивість повідомленої інформації.

Для встановлення такої обставини необхідно дослідити зміст первісного повідомлення на лінію 102, обставини, що передували виклику, пояснення позивача, пояснення інших осіб, яких стосується повідомлення, та інші докази, які в сукупності могли б підтвердити наявність прямого умислу.

Натомість відповідачем не наведено переконливих доказів того, що позивач свідомо повідомив інформацію, яка не відповідала дійсності, знаючи про це на момент здійснення виклику.

Сам факт того, що за результатами виїзду працівників поліції повідомлена інформація не знайшла підтвердження, не є достатнім доказом завідомої неправдивості виклику.

У цьому контексті суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а, відповідно до якої притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, підтверджених належними доказами.

Також суд бере до уваги постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 951/348/25.

У зазначеній справі апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП, оскільки наданий поліцією відеозапис із нагрудної камери, на якому зафіксовано спілкування поліцейських із позивачем та винесення постанови, не підтверджував наявності прямого умислу на здійснення завідомо неправдивого виклику.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що відсутність належного з`ясування фактичних обставин, за яких особа здійснила виклик поліції, та недоведеність прямого умислу виключають можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за цією статтею.

Отже, наведена правова позиція є релевантною до обставин цієї справи, оскільки в обох випадках визначальним є питання доведеності саме завідомої неправдивості виклику, а не лише факту звернення до поліції та результатів подальшої перевірки.

Щодо дотримання процедури розгляду справи

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених цією статтею, протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема у разі вчинення правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до статті 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 183 цього Кодексу, належить до компетенції органів Національної поліції.

Таким чином, відсутність протоколу про адміністративне правопорушення в цьому випадку сама по собі не свідчить про порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Водночас такий порядок розгляду справи не звільняє уповноважену посадову особу від обов`язку дотримання вимог статей 245, 251, 252, 268 та 280 КУпАП, забезпечення права особи на захист та належного з`ясування всіх обставин справи.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката та оскаржити постанову у справі.

За змістом статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за відповідне правопорушення, та прийняте у справі рішення.

Аналізуючи зміст оскаржуваної постанови, суд встановив, що в ній фактично відтворено висновок про здійснення позивачем завідомо неправдивого виклику, однак не розкрито обставин, на підставі яких посадова особа дійшла висновку про наявність у його діях прямого умислу.

Зокрема, не наведено, які саме відомості свідчать про те, що позивач усвідомлював неправдивість повідомлення, не зазначено, які обставини передували виклику та яким чином вони були перевірені працівником поліції.

При цьому суд звертає увагу, що у відзиві відповідач обмежився загальними твердженнями про відсутність об`єктивних підстав для виклику поліції та про негативний вплив безпідставних викликів на роботу правоохоронних органів в умовах воєнного стану.

Однак наведені міркування не можуть замінити доказів вини конкретної особи та не спростовують необхідності встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Щодо твердження позивача про короткий відрізок часу на складання адміністративних матеріалів, що не забезпечило повний та об`єктивний розгляд справи, суд зазначає, що сама по собі невелика тривалість часу між викликом та винесенням постанови не є безумовною підставою для визнання постанови протиправною. Однак у сукупності з відсутністю належного відображення результатів перевірки повідомлення, оцінки пояснень учасників та доказів на підтвердження завідомості виклику така обставина вказує на необхідність особливо ретельної перевірки дотримання вимог статті 280 КУпАП.

Щодо доводів про упередженість посадової особи

Позивач також посилається на те, що оскаржувану постанову винесено інспектором Копаєвим О.М., який раніше здійснював розгляд звернень його доньки ОСОБА_2 та складав щодо позивача матеріали про адміністративні правопорушення.

Суд зазначає, що сам по собі факт попередньої участі посадової особи у розгляді звернень одного з учасників конфлікту не є безумовною підставою для висновку про її упередженість.

Водночас за змістом статей 7 та 245 КУпАП посадова особа зобов`язана забезпечити законність, повноту та об`єктивність розгляду кожної справи незалежно від попередніх звернень її учасників.

У цій справі наведені позивачем обставини мають значення для оцінки того, чи було забезпечено неупереджене з`ясування обставин його звернення до поліції, зокрема чи досліджувалися причини, які спонукали його здійснити виклик, та чи було надано належну оцінку існуючому між ним та донькою конфлікту.

Разом із тим визначальним для вирішення цього спору є не сам факт попередньої участі інспектора в інших провадженнях, а відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.

Щодо обов`язку доказування правомірності постанови

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Отже, у цій справі саме на відповідача покладено обов`язок довести правомірність винесення оскаржуваної постанови, зокрема наявність у діях позивача всіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.

При цьому суд враховує, що відповідно до принципу презумпції невинуватості, який є складовою гарантій справедливого провадження у справах про адміністративні правопорушення карального характеру, особа не повинна доводити свою невинуватість, а висновок про її винуватість не може ґрунтуватися на припущеннях.

У цьому контексті суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», у яких наголошено на необхідності дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема принципу рівності сторін та неприпустимості фактичного перебрання судом функції сторони обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

З огляду на викладене суд зазначає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами того, що позивач, здійснюючи виклик поліції, достовірно знав про неправдивість повідомленої ним інформації та діяв із прямим умислом на здійснення завідомо неправдивого виклику.

Наведене узгоджується також із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а, відповідно до якого притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності факту правопорушення та вини особи належними доказами.

Отже, відповідач не виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови.

Висновки суду

Суд наголошує, що відповідальність за статтею 183 КУпАП настає не за сам факт здійснення виклику поліції, який згодом не знайшов підтвердження, а за свідоме повідомлення завідомо неправдивої інформації з усвідомленням її неправдивості на момент звернення.

У цій справі встановлено, що між позивачем та його донькою існував тривалий конфлікт, який був предметом розгляду в суді та правоохоронних органах, а тому звернення позивача до поліції не може розглядатися ізольовано від обставин, що передували такому зверненню.

Водночас відповідачем не надано належних доказів того, що позивач свідомо повідомив неправдиву інформацію, достовірно знаючи про відсутність конфлікту, а висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення фактично ґрунтується на припущенні, що непідтвердження повідомлених обставин автоматично свідчить про їх завідому неправдивість.

Однак така правова позиція не відповідає змісту статті 183 КУпАП, оскільки не враховує обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони цього правопорушення - прямого умислу.

За таких обставин суд доходить висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, а тому постанова серії ЕГА № 2090760 від 25 серпня 2026 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені обставини та недоведеність наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з ГУНП в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

З цих підстав, керуючись статями 1-3,77, 152, 214,215, 241-246, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в особі Ужгородського районного управління поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕГА №2090760 у справі про адміністративне правопорушення від 25.08.2026, винесену інспектором Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області Копаєвим О.М., якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. та закрити провадження у цій справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Стягнути з ГУНП в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна гривня), 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; Фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області в особі Ужгородського районного управління поліції: 88006, м. Ужгород, вул. Карпатської України, 10а; Код ЄДРПОУ: 40108913.

Повний текст рішення виготовлено 10.11.2026.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
07.09.2026 Ухвала № 139535353 Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
03.09.2026 Ухвала № 139449460 Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 40108913. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг