Рішення № 141336563 у справі № 607/5297/26 від 05.11.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2026 Справа №607/5297/26 Провадження №2/607/3834/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., представника позивача Панченка Д.В., представника відповідача Осіва П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат і трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 770/38-148-07 від 08.05.2007 у розмірі 298403,48 грн, з яких: 75354,20 грн - сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість; 223049,28 грн - сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до виконавчого листа від 25.10.2012 №2604/20536/2012 виданого Дніпровським районним судом м. Києва на користь АТ «Укрсоцбанк» було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 770/38-148-07 від 08.05.2007 в розмірі 532726,30 грн. На підставі вказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження №52530709. В результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить - 298403,48 грн та складається з: суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 75354,20 грн, сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 223049,28 грн.

Ухвалою судді від 17.03.2026 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позов представник відповідача адвокат Осів П.В. у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що на підтвердження свої доводів сторона позивача не надала рішення суду, яке не виконане відповідачем, виконавчого листа, а також постанови про відкриття виконавчого провадження №52530709. В ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2012 не зазначено за яким кредитним договором рішенням третейського суду стягнено заборгованість.

Крім того, розрахунок інфляційних втрат виконаний позивачем неправильно, так як не враховує дефляцію (коли індекс інфляції менше від 100%) у відповідні місяці. Також просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з 02.04.2017 по 04.11.2017.

Ухвалою суду від 22.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Панченко Д.В. в судовому засіданні 27.10.2026 позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Осів П.В. в судовому засіданні 27.10.2026 щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 10:00 год. 05.11.2026.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.

08.05.2007 АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту №770/38-148-07, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 69000 дол. США, зі сплатою 12,25 процентів річних.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2012 у справі №2604/20536/12 задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документа. Суд постановив видати виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.02.2012 по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 532726,30 грн, суму витрат, пов`язаних з розглядом справи в третейському суді в розмірі 5727,26 грн, та 214,60 грн судового збору, а всього стягнувши 538668,16 грн.

Згідно з інформацією про виконавче провадження №52530709, на виконанні у Тернопільському відділі державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №52530709 стосовно примусового виконання виконавчого листа №2604/20536/2012 виданого 25.10.2012 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості на загальну суму 538668,16 грн.

AT «Сенс Банк» є правонаступником AT «Укрсоцбанк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 22.08.2023 щодо юридичної особи AT «Сенс Банк», а також статутом AT «Сенс Банк».

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

В обґрунтування позовних вимог, у тому числі на підтвердження права позивача звернутись до суду із вимогою про стягнення заборгованості на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду, позивач надав кредитний договір №770/38-148-07 від 08.05.2007, розрахунок заборгованості за ч. 2 статті 625 ЦК України, ухвалу про видачу виконавчого листа та відомості про виконавче провадження.

Однак, позивач не надав суду достатніх доказів, які б підтверджували наявність у відповідача обов`язку сплати суми заборгованості за невиконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 ЦК України.

У матеріалах справи відсутнє рішення третейського суду про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №770/38-148-07 від 08.05.2007.

Жоден із документів не вказує на те, що виконавчий лист №2604/20536/2012 від 25.10.2012, стосовно якого відкрито виконавче провадження №52530709, виданий саме про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №770/38-148-07 від 08.05.2007, про який йдеться у позовній вимозі.

В ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2012 у справі №2604/20536/12 суд встановив, що 15.02.2012 постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму боргу в розмірі 532726,30 грн, а також витрати пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 5727,26 грн.

Однак, відомості про те стосовно якого кредитного договору (номер та дата) у ОСОБА_1 є заборгованість, у вказаній вище ухвалі відсутні.

Клопотань про витребування судом будь-яких доказів позивач не подавав.

За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи, а саме наявність встановленого рішенням суду грошового зобов`язання відповідача за певним кредитним договором.

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 статті 81 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, оцінивши їх з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц виклала правовий висновок про те, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено з підстав його необґрунтованості, питання застосування строку позовної давності вирішення не потребує.

Так як у задоволенні позову відмовлено, відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження - вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, код ЄДРПОУ - 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 05.11.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук