Рішення № 141338495 у справі № 303/6140/26 від 10.11.2026

Справа №303/6140/26

2/303/2816/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» - Марчук Яни Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Суперіум» - Марчук Я.С. звернулася до суду із позовом, який обґрунтовано тим, що 20.06.2024 року АТ «УкрСибБанк» та відповідач ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №99073306000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит. ТОВ «ФК «Суперіум» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на час звернення позивача до суду утворилась заборгованість у розмірі 10 463,62 гривень. Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку та довідкою-розрахунком заборгованості.

09.12.2024 року між АТ «УкрСибБанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» було укладено Договір факторингу №299, відповідно до умов якого АТ «УкрСибБанк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Суперіум» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Суперіум» приймає належні АТ «УкрСибБанк» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань, тому ТОВ «ФК «Суперіум»» змушене звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.08.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала.

Вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в тому числі і докази надані в електронних копіях та електронні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

За приписом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 20.06.2024 року між АТ «УкрСибБанк» та відповідач ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №99073306000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит.

09.12.2024 року між АТ «УкрСибБанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» було укладено Договір факторингу №299, відповідно до умов якого АТ «УкрСибБанк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Суперіум» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Суперіум» приймає належні АТ «УкрСибБанк» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на час звернення позивача до суду утворилась заборгованість у розмірі 10 463,62 гривень.

Із врахуванням вищезазначеного суд вважає, що в першу чергу слід вирішити питання наявності у позивача права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

За приписами ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); (б) дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Згідно із ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тлумачення ст.516, ч.2 ст.517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Таким чином, з вищенаведеного слід прийти до висновку про те, що до ТОВ «ФК «Суперіум» перейшли всі права кредитора до відповідача ОСОБА_1 за вищенаведеним договором.

З приводу наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитними договорами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Згідно із ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 вз`ятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість по вищезазначеному кредитному договору.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду також не надала, чим самим не спростувала належними та допустимими доказами заявлені вимоги представника позивача, а тому суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень, яку представник позивача ТОВ «ФК «Суперіум» просить стягнути із відповідача, то слід зазначити, що ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України суд зважає, що дана справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 гривень витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи.

На підставі ст., ст.525, 526, 538, 549- 551,611, 614, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 141, 263 - 265,274, 279,280, 282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за кредитним договором від 20.06.2024 року №99073306000 у розмірі 10 463 (десять тисяч чотириста шістдесят три) гривні 62 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» судові витрати 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень витрат понесених на правничу допомогу.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», місце знаходження: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 23А, нежитлове приміщення 35 А, код ЄДРПОУ 42024152.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 10.11.2026 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір