Рішення № 141338877 у справі № 394/960/26 від 06.11.2026

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

06.11.2026 2/394/676/26

394/960/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

за участю адвокатів: Мелєзгінова Ю.В.

Чимирис О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Пульвас Василь Іванович» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Мелєзгінов Ю.В. в інтересах позивачки звернувся до суду з позовом до відповідачів про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що покійний чоловік ОСОБА_3 успадкував земельну ділянку площею 2,3924 га, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:02:000:0662 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Підвисоцької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області після смерті своєї матері ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_4 уклала 10.05.2011 року - (в реєстрі договір від 17.06.2011 року, а тому 10.05.2011 можлива помилка) договір оренди земельної ділянки площею 2,3924 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0662 з ОСОБА_2 .

п. 9 Договору оренди визначено, що: орендна плата вноситься орендарем за земельні ділянки державної власності у формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки що складає 34215 грн.

п. 10 Договору оренди визначено, що: Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що переглядається щорічно.

п. 11 Договору оренди визначено, що: орендна плата вноситься в такі строки щороку не пізніше 1 грудня.

п. 14 Договору оренди року визначено, що: у разі невнесення у строки орендної плати, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Після смерті ОСОБА_4 , та успадкування земельної ділянки покійний ОСОБА_3 уклав 30.12.2013 року додаткову угоду до договору оренди від 17 червня 2011 року №35236[телефон приховано] земельної ділянки площею 2,3924 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0662 з ОСОБА_2 з якої слідує п. 9 договору викласти в новій редакції: «9» Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3(трьох) відсотків від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу індексації. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору складає 59996 грн.

10.03.2021 року, як спадкоємець та новий власник земельної ділянки позивачка уклала додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 10.05.2011 року зареєстрованого у відділі Держкомзему у Новоархангельському районі від 17.06.2011 року за №35236[телефон приховано].

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.05.2011 року який зареєстрований від 17.06.2011 року у відділі Держкомзему у Новоархангельському за №35236[телефон приховано] із змінами які внесені додатковою угодою від 30.12.2013 року та додатковою угодою від 10.02.2021 року в кінцевій редакції визначено: «9» Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3(трьох) відсотків від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу індексації. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору складає 59996 грн.

п. 10 Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що переглядається щорічно.

п. 11 Орендна плата вноситься в такі строки щороку не пізніше 1 грудня.

п. 14 У разі невнесення у строки орендної плати, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення.

23.02.2022 року відповідач 1: уклав договір суборенди № Б/Н земельної ділянки площею 2,3924 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0662 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Підвисоцької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області з ПП « ОСОБА_2 ».

Починаючи з 2021 року, і на час звернення до суду за захистом свої порушених зі сторони відповідача прав та законних інтересів, останній не виконує умови пункти 9 та 11 договору оренди земельної ділянки від 10.05.2011 року, а саме: п. 9 договору в якому вказано, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3619 тис. грн.

п. 10 Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що переглядається щорічно.

п. 11 Орендна плата вноситься в такі строки щороку не пізніше 1 грудня.

п. 12 договору визначено що: передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. У відповідності до витягу про нормативно грошову оцінку земельної ділянки на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0662 складає 120601,02 тис. грн.

Так з 2021 по 2025 рік відповідач не сплачує позивачці орендну плату у повному обсязі.

На погляд представника позивачки відповідач не виконує добросовісно умови договору оренди від 10.05.2011 року пункти 9 та 11 у зв`язку із чим, позивач не може розраховувати на добросовісне виконання взятого на себе відповідачем зобов`язання щодо сплати орендної плати вчасно, таким чином позивач не може отримати очікуваний прибуток вчасно, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи вище викладене способом захисту порушених прав та законних інтересів позивача є розірвання договору оренди земельної ділянки від 10 травня 2011 року.

Представник позивачки просив договір оренди земельної ділянки від 10.05.2011 року серія та номер: 35236[телефон приховано] виданий 17.06.2011 року, видавник Відділ Держкомзему у Новоархангельського району площею 2,3924 га кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:02:000:0662 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвати; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору 1332 грн. та витрати на надання правничої допомоги /а.с.1-9/.

Представник відповідача скористався своїм правом та надіслав суду відзив, в якому зазначив, що ключовим для правильного вирішення спору є те, що сама позивач у фактичній частині позову прямо зазначає: «з 2021 по 2025 рік відповідач не виплачував їй орендну плату у повному обсязі». Отже, фактична підстава позову сформульована не як повна відсутність орендної плати протягом двох чи більше розрахункових періодів, а саме як її неповна сплата. Після постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 ці дві правові ситуації мають принципово різні юридичні наслідки: систематична повна несплата охоплюється пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, тоді як недоплата може бути підставою для розірвання договору лише за частиною другою статті 651 ЦК України і лише за умови доведення її істотності.

З доданих позивачем документів вбачається, що земельна ділянка площею 2,3924 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0662, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. Після смерті попереднього власника право власності на земельну ділянку у порядку спадкування перейшло до ОСОБА_1 .

10 травня 2011 року щодо зазначеної земельної ділянки було укладено договір оренди з ОСОБА_2 , право оренди зареєстровано 17 червня 2011 року за № 35236[телефон приховано]. Договором і подальшими додатковими угодами визначено, зокрема, розмір орендної плати у грошовій формі - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням передбаченого договором механізму індексації; строк її внесення - щороку не пізніше 1 грудня; у разі прострочення передбачена пеня.

У 2021 році між Позивачем як новим власником земельної ділянки та Відповідачем 1 було укладено додаткову угоду, якою договірні правовідносини продовжено та уточнено окремі умови договору. 23 лютого 2022 року Відповідач 1 уклав договір суборенди з Приватним підприємством «Пульвас Василь Іванович».

Сам факт суборенди Позивач не визначає як самостійну підставу розірвання основного договору.

Позов мотивовано виключно твердженням про неналежне виконання обов`язку щодо орендної плати. При цьому Позивач не просить стягнути конкретно визначену заборгованість, не зазначає суму недоплати за кожний рік, не розмежовує нараховану та фактично отриману суму, не вказує, у які саме роки мала місце повна відсутність платежу, а в прохальній частині одразу просить застосувати найбільш суворий наслідок - дострокове припинення тривалих орендних правовідносин.

За частинами третьою і четвертою статті 12, статтями 13 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, суд не може замість Позивача сформувати іншу фактичну підставу позову, самостійно визначити, чи йдеться про повну несплату або недоплату, обрати роки повної несплати, розрахувати можливу заборгованість і після цього підвести встановлені судом факти під іншу правову конструкцію.

Для задоволення заявленої вимоги Позивач повинен довести сукупність юридично значущих обставин. Якщо підставою є пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України - необхідно довести два або більше випадки саме повної несплати орендної плати у строки, визначені договором. Якщо йдеться про часткову сплату (недоплату) - необхідно встановити точний розмір недоплати, її співвідношення з належною сумою, тривалість і наслідки такого порушення та довести, що внаслідок нього орендодавець значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору, тобто що порушення є істотним у розумінні частини другої статті 651 ЦК України.

Щодо позиції відповідача та правове спростування позовних вимог представник відповідача зазначив наступне.

Позивач змішує поняття «несплата» та «недоплата», хоча після постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 це є різними правовими підставами пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачає припинення права користування земельною ділянкою у разі систематичної несплати орендної плати. Частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі» дозволяє дострокове розірвання договору за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону, умовами договору, а також на інших установлених законом підставах.

Особливо важливим для цієї справи є пункт 111 постанови Великої Палати: суд прямо конкретизував попередню практику, у тому числі висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, на яку посилається Позивач. Велика Палата визначила, що попередній підхід, за яким до «систематичної несплати» прирівнювалася і сплата не в повному обсязі, надалі застосовується лише з урахуванням нового розмежування: повна несплата - стаття 141 ЗК України; недоплата - стаття 651 ЦК України за умови істотності.

Таким чином, посилання Позивача на постанову у справі № 183/262/17 без урахування її подальшої конкретизації Великою Палатою Верховного Суду є юридично неповним і не може бути покладене в основу рішення.

Для розірвання договору Позивач повинна перейти до правової конструкції частини другої статті 651 ЦК України та довести істотність конкретно встановленої недоплати, чого у позові не зроблено.

Позов не містить розрахунку орендної плати та недоплати за кожний спірний рік; без такого розрахунку неможливо встановити ані факт, ані характер порушення. За статтями 15 і 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, індексація, форма, строки, порядок внесення та перегляду орендної плати є істотними умовами договору. У даному договорі орендна плата визначена у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки та підлягає обчисленню з урахуванням погодженого сторонами механізму індексації.

Позивач долучила витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, однак із позову не вбачається повного щорічного розрахунку за 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки. Не наведено початкової бази на кожну дату, застосованих коефіцієнтів, суми орендної плати, що підлягала сплаті за кожний рік, суми фактичного платежу та різниці між ними. Один поточний показник нормативної грошової оцінки не встановлює ретроспективно розмір зобов`язання за п`ять різних розрахункових періодів.

Отже, доки не встановлено точний розмір належної орендної плати і фактичного виконання за кожний рік, неможливо відповісти навіть на первинне питання: чи мала місце повна несплата, чи недоплата, чи спір стосується способу розрахунку. Тим більше неможливо зробити правовий висновок про систематичність або істотність порушення.

У разі недоплати позивач не довела істотності порушення, а саме це є обов`язковою умовою розірвання договору за частиною другою статті 651 ЦК України частина друга статті 651 ЦК України передбачає можливість розірвання договору за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною.

У позовній заяві немає ані розміру заявленої недоплати, ані співвідношення цієї суми з належною орендною платою, ані опису майнових наслідків для Позивача.

Формальна теза про «позбавлення прибутку» повторює зміст самої грошової вимоги, але не доводить, що Позивач була значною мірою позбавлена очікуваного результату договору. Відсутність такого доказування унеможливлює застосування частини другої статті 651 ЦК України.

Заявлений спосіб захисту є непропорційним за відсутності доведеного істотного порушення.

Договір оренди землі за своєю природою розрахований на тривале й стабільне використання земельної ділянки. Розірвання договору є крайнім правовим наслідком, який припиняє зареєстроване речове право та руйнує усталені майнові правовідносини. Тому такий наслідок не може застосовуватися автоматично у кожному спорі щодо розрахунку орендної плати.

Позивач не заявляє вимоги про стягнення заборгованості, не визначає її розмір, однак просить одразу припинити договір. За відсутності доведеної систематичної повної несплати та за відсутності доведеної істотної недоплати такий спосіб захисту є передчасним і непропорційним.

Самі по собі договір, додаткові угоди, витяг з ДРРП та витяг про нормативну грошову оцінку не доводять факту систематичної повної несплати

Долучені до позову правовстановлюючі документи підтверджують право власності Позивача, існування договору та його істотні умови. Вони не є доказами того, що за конкретний розрахунковий період Відповідач 1 не здійснив жодного платежу. Так само витяг про нормативну грошову оцінку є доказом певної оціночної величини, але не доказом руху коштів між сторонами.

Позивач повинна конкретизувати ті факти, з якими пов`язує припинення права оренди, а не перекладати на суд функцію встановлення не вказаних у позові обставин.

Відповідач водночас звертає увагу, що цей аргумент не зводиться до формального твердження про «негативний факт». Предмет спору визначений самою позивачкою як «невиплата у повному обсязі», тобто недоплата. Саме тому навіть встановлення певної різниці у платежах не вирішує спір на користь Позивача без наступного обов`язкового етапу - оцінки істотності такого порушення.

Посилання позивача на статтю 782 ЦК України не замінює доказування передбачених земельним законодавством підстав розірвання договору

Позивач посилається також на частину першу статті 782 ЦК України, яка регулює право наймодавця на відмову від договору найму у разі невнесення плати протягом трьох місяців підряд. Однак заявлений у цій справі спосіб захисту - судове розірвання договору оренди землі, а сам договір передбачає щорічний строк внесення орендної плати - до 1 грудня. Тому посилання на загальну норму про односторонню відмову від договору не усуває необхідності застосувати спеціальні норми Закону України «Про оренду землі» та Земельного кодексу України і не звільняє Позивача від доведення повної систематичної несплати або істотної недоплати.

Крім того, Позивач не стверджує, що до звернення до суду реалізувала механізм односторонньої відмови від договору у порядку статті 782 ЦК України та що договір уже припинився внаслідок такої відмови. Отже, наведена норма не є самостійною достатньою відповіддю на питання про правомірність саме заявленої судової вимоги.

Позов до ПП «Пульвас Василь Іванович» не має самостійної матеріально-правової підстави.

Основний договір оренди укладено між орендодавцем та ОСОБА_2 . Саме відповідач 1 є носієм обов`язків орендаря за основним договором, у тому числі обов`язку зі сплати орендної плати.

ПП « ОСОБА_2 » є суборендарем за окремим договором від 23 лютого 2022 року і не стало стороною первісного договору оренди.

У прохальній частині Позивач не формулює жодної самостійної матеріально-правової вимоги до ПП «Пульвас Василь Іванович», не просить розірвати договір суборенди, стягнути з Підприємства кошти чи зобов`язати його вчинити певні дії.

Відповідно, відсутня правова підстава для покладення на Відповідача 2 будь-якого обов`язку за результатами розгляду спору. За змістом спірних матеріальних правовідносин ПП може бути особою, права якої зачіпаються наслідками вирішення спору, однак це не перетворює його на боржника за основним договором.

В будь-якому випадку позовні вимоги до Відповідача 2 задоволенню не підлягають. Якщо суд вважатиме за необхідне визначити інший процесуальний статус ПП у справі, це не змінює висновку про відсутність до нього самостійної матеріально-правової вимоги та обов`язку зі сплати орендної плати перед позивачем за договором від 10 травня 2011 року.

Крім того, договір суборенди укладений між ОСОБА_2 та ПП «Пульвас Василь Іванович» розірвано 21.02.2025 року що підтверджується витягом із реєстру Державного речових прав.

Позивач посилається на застарілу в релевантній частині практику та не враховує останні висновки Верховного Суду.

В обґрунтування позову наведено, зокрема, постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 та низку постанов 2017-2018 років. Проте Велика Палата Верховного Суду у 2024 році прямо назвала справу № 183/262/17 серед рішень, висновки яких у частині прирівнювання неповної сплати до несплати потребують конкретизації. Відтак суд не може застосувати стару формулу без урахування пізнішого обов`язкового підходу Великої Палати.

Таким чином, актуальна практика Верховного Суду не підтримує автоматичного розірвання договору через будь-яку неповну сплату. Навпаки, вона вимагає чіткого розмежування правової природи порушення, встановлення точного розміру недоплати та оцінки її істотності.

Також, представник відповідача зазначив, що позовна заява не забезпечує належної визначеності фактичної підстави вимоги

Відповідно до статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують ці обставини. У спорі про розірвання договору за систематичну несплату недостатньо загальної фрази про порушення протягом п`яти років.

Необхідно ідентифікувати кожний випадок порушення, його дату, належну суму, фактично сплачену суму, а також правову кваліфікацію відповідного випадку.

Наведення лише загального періоду «2021-2025 роки» без річної деталізації унеможливлює належну перевірку критерію систематичності, а фраза «не у повному обсязі» одночасно спростовує тезу про повну несплату. З огляду на принцип диспозитивності суд не повинен усувати ці недоліки шляхом самостійного формування фактичної підстави позову.

Судові витрати Позивача не підлягають покладенню на Відповідачів у разі відмови в позові.

Вимога про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу є похідною від результату вирішення спору. За частинами першою та другою статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на Позивача. Крім того, витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню лише за умови доведення їх фактичності, необхідності, зв`язку з розглядом конкретної справи та розумності їх розміру відповідно до статей 137, 141 ЦПК України.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Пульвас Василь Іванович» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення судових витрат /а.с.38-46/.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ПП «Пульвас Василь Іванович» в судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив.

Суд з урахуванням думок представників сторін на місці ухвалив проводити розгляд справи за відсутності представника зазначеного господарства.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України наголошує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України законодавець закріпив, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ч. 1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Даний позов підсудний Новоархангельському районному суду, оскільки нерухоме майно (земельна ділянка) розташоване на території Голованівського району (до зміни адміністративного поділу Новоархангельського району) Кіровоградської області.

Предметом спору в даній справі є правовідносини щодо договірних зобов`язань, які регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 16.01.2014 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі, з кадастровим № [номер приховано]:02:000:0662 /а.с.13-14/.

Відповідно до світлокопії договору оренди земельної ділянки 10.05.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного с/г виробництва, яка знаходиться на території Підвисоцької сільської ради, терміном на п`ять років, зі сплатою орендної плати у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, щороку не пізніше 1 грудня (пункти 1,8,9 та 11 договору) /а.с.12-18/.

Згідно зі світлокопію додаткової угоди до зазначеного договору оренди землі від 30.12.2013 року, що укладена між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з п. 9 договору слідує, що сторони виклали в новій редакції: п. «9» Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі трьох відсотків від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу індексації. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору складає 59996 грн. П. 8 викладено в новій редакції - договір укладено на 25 років починаючи дня реєстрації даної угоди /а.с.18-19/.

Зазначений договір зареєстровано в реєстраційній службі Новоархангельського районного управління юстиції Кіровоградської області 16.01.2014 року за № 16204144 /а.с.20-21/.

Зі світлокопії паспорта громадянки України серії НОМЕР_1 слідує, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Тарасівка Новоархангельського району Кіровоградської області /а.с.30-31/.

Відповідно до світлокопії свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 липня 2020 року позивачка після смерті чоловіка /а.с.7/ набула у власність земельну ділянку площею 2,3924 га, що знаходиться в межах Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:02:000:0662 /а.с.9/.

Згідно зі світлокопію додаткової угоди до зазначеного договору оренди землі від 10.03.2021 року, що укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , слідує, що сторони угоди змінили орендодавця, п. 8 викладено в новій редакції - договір укладено на 25 років починаючи дня реєстрації даної угоди, змінено п. п. 30 та 37 договору, щодо припинення договору оренди земельної ділянки та переважного права на набуття права власності на орендовану земельну ділянку /а.с.22/.

Вирішуючи виниклий спір, суд застосовує норми, які діяли на момент схвалення правочинів та звертає увагу на наступне.

Так, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі - стаття 2 Закону України «Про оренду землі».

Спеціальним законом, що регулює орендні відносини щодо земельних ділянок є Закон України «Про оренду землі».

Ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендодавцями землі відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Ст. 13 Закону вказує, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі й за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону).

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ст. 19 Закону).

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається (ст. 21 Закону).

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та

відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати . Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи (ст. 22 Закону).

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності

фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини (ст. 23 Закону).

В ст. ст. 24 та 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця та орендаря.

В ст. 31 Закону України «Про оренду землі» йде мова про те, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку, на що вказує ст. 35 Закону України «Про оренду землі».

Частинами 1 та 2 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі повинні своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків - ч. 1 ст. 626 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Як встановлено в судовому засіданні між ОСОБА_4 (правонаступником прав та обов`язків якої за договором оренди землі став в подальшому її син - ОСОБА_3 , а потім після його смерті позивачка) та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, дію якого в подальшому було продовжено на 25 років на підставі додаткових угод, а також збільшено розмір орендної плати.

Як вбачається з п. 40 договору оренди земельної ділянки від 10.05.2011 року його сторони обумовили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов та розірвання договору.

Отже, на час укладення договору оренди земельної ділянки його сторони дійшли згоди, що перехід права власності на предмет оренди не може мати наслідку (підстави) для зміни умов та розірвання договору.

У разі заміни сторони у договорі умови договору, визначені первісними сторонами, зберігають чинність для правонаступника вибулої сторони, в тому числі щодо подальшої зміни або розірвання договору.

Тобто зміст п. 40 договору оренди земельної ділянки, на який посилаються сторони, передбачає правову ситуацію, у якій сторони не мають право на його розірвання, або зміну умов оренди.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

Суд вважає, що після зміни власника земельної ділянки договір не припинив свою дію, натомість ОСОБА_1 , в силу вимог закону, набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за спірним договором оренди правами та обов`язками.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності - одні з керівних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного права або інтересу.

Судом досліджено копію договору, згідно п. 40 якого погоджено між сторонами, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов договору або розірвання договору. Вказаний пункт договору є чинним та в установленому законом порядку недійсним не визнавався.

Таким чином, сторони договору - орендодавець та орендар, скориставшись принципом свободи договору, за згодою між собою передбачили у п. 40 договору оренди землі від 10.05.2011 року умову про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

При укладенні договору оренди досягнуто згоди з усіх істотних умов, в тому числі, й підстав розірвання при зміні власника земельної ділянки.

Стосовно посилання позивачки про несплату їй орендної плати суд звертає увагу на наступне.

Позивачка набула права власності на земельну ділянку 30.07.2020 року, саме з цього часу у неї виникло право вимагати у відповідача сплати орендної плати.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивачки з приводу повернення представнику наданих документів на підтвердження сплати орендної плати, оскільки в силу п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, цей принцип вказує, що суд не повинен займати пасивної позиції при розгляді справи. Саме суд остаточно визначає коло фактів, які слід встановити у справі, визначає, які обставини кожна із сторін повинна довести перед судом.

Дана норма цивільного права повність відповідає завданням та основним засадам цивільного судочинства.

Суд зазначає, що законодавцем покладено на суд обов`язок проведення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд не може будувати рішення на власних припущеннях чи абстрактному уявленні про справедливість - він оперує виключно допустимими і належними доказами.

А тому поданні представником відповідача разом з поясненням докази приймаються судом і враховуються при ухваленні процесуального рішення.

З поданих представником доказів слідує, що в період користування земельної ділянкою відповідач, як титульний володілець своєчасно та у встановленому розмірі протягом користування земельною ділянкою сплачував орендну плату позивачці, про що надав відповідні квитанції та відомості про отримання орендної плати, які не викликають сумніву у суду.

Окрім того абзацом 92 мотивувальної частини рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області ухваленого у цивільній справі № 394/822/24 за позовом ОСОБА_1 про визнання недійним договору оренди земельної ділянки встановлено факт своєчасної у встановленому розмірі сплати орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою.

В розумінні ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановленні судовим рішенням у справі, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили рішення суду і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановленні судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно мають місце такі умови: обставина встановлена судовим рішенням та судове рішення набрало законно сили.

Тобто не потребують доказуванню обставини встановленні рішенням суду, щодо яких мав спір і які були предметом судового розгляду.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, цим забезпечується єдність судової практики та запобігання протилежних за змістом судових рішень.

З огляду на викладене суд приймає до уваги обставини викладенні у зазначеному рішенні суду з приводу своєчасної та у встановленому розмірі сплати орендної плати позивачці за користування земельною ділянкою станом на день ухвалення судового рішення 12.11.2024 року.

На погляд суду позивачка навмисно приховує факт отримання грошових коштів та натуральної оплати за договором оренди маючи на меті у будь-який спосіб припинити договір з відповідачем ОСОБА_2 суд вважає це зловживанням правами та введення суду в оману.

Зокрема представник позивачки в судовому засіданні взагалі заперечував факт отримання позивачкою орендної плати у будь-якій формі за 2021 - 2025 роки, але разом з тим після отримання судом зазначених документів не скористався своїм правом та не заявив перед судом про витребування у банківської установи інформації про перерахування та отримання коштів позивачкою, призначення почеркознавчої експертизи з приводу встановлення справжності підписів позивачки у відомостях про отримання в натуральній формі орендної платі, а тому за таких обставин суд приходить до висновку, що наданні представником відповідача - ОСОБА_2 документи є належними та допустимими доказами, які суд ставить в основу рішення.

Суд окремо констатує, що позовна вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки є похідною позовною вимогою задоволення, якої залежить від задоволення основної вимоги, а саме стягнення заборгованості по орендній платі, яка позивачкою перед судом не заявлялась, що саме по собі вказує на те, що позивачка отримувала орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою, а тому на погляд суду відсутні правові підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав несплати орендної плати.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що розгляд цивільної справи проводився в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів сторін, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вмотивоване суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі суд на підставі ст. 141 ЦПК України відносить за рахунок позивачки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 626, 627, 628, 651, 792 ЦК України, ст.ст. 93, 96, 124, 1481 ЗК України, ст. ст. 1,2, 4, 13, 14, 19, 21, 22, 24, 25, 31, 32, 35 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 2, 3, 4, 5, 30, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по справі віднести за рахунок ОСОБА_1 .

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 .

Приватне підприємство «Пульвас Василь Іванович», місце знаходження АДРЕСА_2 , код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 41413689.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10 листопада 2026 року.

Суддя: