Рішення № 141339422 у справі № 681/1231/26 від 10.11.2026

Справа № 681/1231/26

Провадження 2/681/1207/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

10 листопада 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 38232,00 грн заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначав, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 06.11.2025 укладено договір про надання споживчого кредиту № 9585516 на суму 5200,00 грн, яку додатковою угодою від тієї ж дати збільшено до 7200,00 грн.

Згідно з умовами даного договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки в повному обсязі у строки й на умовах, передбачених цим договором.

Проте, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вказаним вище договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 38232,00 грн, з яких 7200,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 16632,00 грн заборгованість за відсотками, 14400,00 грн заборгованість за пенею, штрафами.

Товариство уклало 25.06.2026 договір факторингу № 25062026 з ТОВ «Авентус Україна», за умовами якого позивач набув права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, в тому числі за договором укладеним з відповідачем.

2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

20.08.2026 позовна заява надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою Полонського районного суду від 26.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача просить, у разі відсутності відзиву відповідача, розгляд справи проводити за його відсутності.

Копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено позивачем цінним листом з описом вкладення 14.08.2026.

Судом 27.08.2026 за місцем реєстрації відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження та витяг прав і обов`язків учасників справи.

До суду 02.09.2026 повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується поштовим повідомленням № R06726587795548, відповідно до якого відповідач відсутній за вказаною адресою, яка є його місцем реєстрації.

У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач у порядку п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України вважається таким, якому вручено судове рішення.

За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. У постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18 з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява №43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду.

Отже, судом вжито передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення відповідача ОСОБА_1 та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін.

Відповідач ОСОБА_1 у строк, встановлений ст. 178 ЦПК України, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 06.11.2025 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 9585516, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5200,00 грн строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, стандартною процентною ставкою 1,00 % в день, яка застосовується в межах строку кредиту. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 23920,00 грн. Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С6090 (а.с. 6-14).

ОСОБА_1 вказаним вище електронним підписом також підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком № 1 до вказаного договору, та в якій визначено детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, а саме, шляхом внесення 12 платежів з періодичністю кожні 30 днів, дата останнього платежу по процентах та повернення суми кредиту 01.11.2026 (а.с. 15).

За умовами кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

Також відповідно до умов даного договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки й на умовах, передбачених цим договором.

06.11.2025 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до Договору № 9585516 про надання споживчого кредиту від 06.11.2025, за умовами якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 2000,00 грн (а.с. 16, зворот).

У зв`язку з цим, п. 1.3 Договору викладено в новій редакції та визначено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 7200,00 грн.

Враховуючи збільшення загальної суми кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення збільшилася та склала 33120,00 грн.

Вказана Додаткова угода та Додаток 1 до неї підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С1651 о 14 год. 22 хв. 06.11.2025.

Відповідно до листа ТОВ «Європейська платіжна система» вих. № 02/07/2026-2/ТНПП від 02.07.2026, останнім 06.11.2025 здійснено успішну операцію з перерахування коштів на рахунок позичальника маска картки № НОМЕР_1 у розмірі 5200,00 грн. Окрім того, 06.11.2025 здійснено успішну операцію з перерахування коштів на рахунок позичальника маска картки № НОМЕР_1 у розмірі 2000,00 грн (а.с. 21).

25.06.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 25062026, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» за плату відступило для Товариства Право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений в Реєстрі Боржників (а.с. 29-34, зворот).

Відповідно до даних копії акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 25.06.2026 до вказаного договору факторингу, витягу з реєстру боржників позивач за плату набув право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9585516 в загальній сумі 38232,00 грн, з яких: 7200,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 16632,00 грн заборгованість за відсотками, 14400,00 грн заборгованість за пенею, штрафами (а.с. 35, 37).

Таким чином, відповідно до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату прийняло належні клієнту права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача за вище зазначеним кредитним договором (а.с. 36).

Згідно з даними картки обліку за кредитним договором № 9585516 від 06.11.2025 (розрахунком заборгованості) станом на 25.06.2026 за ОСОБА_1 наявна заборгованість в загальному розмірі 38232,00 грн, з яких: 7200,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 16632,00 грн заборгованість за процентами, які нараховані за період з 06.11.2025 по 24.06.2026, 14400,00 грн заборгованість за штрафом (а.с. 24-28, зворот).

З цього розрахунку встановлено, що відповідач не здійснював жодних платежів за вище укладеним кредитним договором.

4.Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст. 11 ЦК України, зокрема, ними є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків . Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та вимогам до кредитних договорів. Кредитні кошти надані в безготівковому порядку.

Відповідач порушив умови кредитного договору, прострочив повернення чергової частини кредитних коштів та не повернув отриманий кредит, а тому у кредитодавця виникло право вимагати повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, в тому числі і дострокового повернення.

Зважаючи на оформлені у встановленому порядку кредитний договір та договір факторингу, позивач є належним стягувачем неповернутих кредитних коштів та процентів за користування ними з боржника.

Сукупністю досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, доведено наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства в частині стягнення суми основних зобов`язань та відсотків за користування кредитом за кредитним договором №9585516 від 06.11.2025.

Щодо стягнення суми основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 7200,00 грн, суд зазначає, що факт перерахування вказаних коштів відповідачу належним чином підтверджується матеріалами справи, зокрема інформацією ТОВ «Європейська платіжна система» про успішні транзакції з переказу коштів на банківську картку відповідача. Зі свого боку, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження повного або часткового повернення отриманих кредитних коштів. За таких обставин, заборгованість за основною сумою боргу є доведеною, обґрунтованою та підлягає стягненню у повному обсязі.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 16632,00 грн, суд встановив, що їх розмір є математично правильним та повністю узгоджується з умовами укладеного правочину. Так, згідно з п. 1.5.1 кредитного договору та Додаткової угоди до нього, стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день. Оскільки відповідач не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки (не здійснив необхідні платежі у встановлений строк), нарахування правомірно здійснювалося позивачем за стандартною ставкою.

З огляду на загальну суму кредиту в розмірі 7200,00 грн, розмір щоденних відсотків за користування коштами становить 72,00 грн (7200,00 грн х 1,00 %). Заявлена до стягнення сума відсотків у розмірі 16632,00 грн математично відповідає 231 дням нарахування - з 06.11.2025 по 24.06.2026 (16632,00 грн / 72,00 грн в день).

Суд окремо звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.4 кредитного договору, строк кредиту становить 360 днів. З наданого позивачем розрахунку (картки обліку) вбачається, що нарахування вказаних відсотків за 231 день проводилося виключно в межах визначеного сторонами строку дії договору. Таким чином, розрахунок відсотків є арифметично точним, відповідає умовам зобов`язання та здійснений без виходу за межі договірного строку кредитування, що є підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за штрафом в розмірі 14400,00 грн за кредитним договором № 9585516 від 06.11.2025, суд зазначає про таке.

За умовами кредитного договору № 9585516 від 06.11.2025 передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 624,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 156,00 грн починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Із зазначеного вище слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

На підставі викладеного вище суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 14400,00 грн за кредитним договором № 9585516 від 06.11.2025, оскільки він нарахований кредитодавцем у період дії в Україні воєнного стану.

Тому суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 23832 грн 00 коп.

5.Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на 62,34 % від заявлених вимог (23832,00 грн від 38232,00 грн заявлених), визначена судом співмірна база судових витрат підлягає пропорційному розподілу.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується відповідним документом.

За правилами пропорційного розподілу, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (62,34 % від 2662,40 грн), становить 1659,62 грн.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1664,00 грн, то дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що ця вимога є безпідставною, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів того, щодо їх наявності в процесі розгляду цієї справи.

Керуючись наведеним, ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-285, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 9585516 від 06.11.2025 у сумі 23832 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять дві) грн 00 коп., яка складається з: 7200,00 грн заборгованість за основним боргом, 16632,00 грн заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1659 (одна тисяча шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 62 коп.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Лісова, будинок 2, м. Бровари Київської області, поштовий індекс 07400;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 10.11.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК