Постанова № 141339617 у справі № 474/407/26 від 05.11.2026

05.11.26

22-ц/812/2134/26

Провадження №22-ц/812/2134/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Миколаїв

Справа № 474/407/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

до

ОСОБА_1

про

стягнення кредитної заборгованості

за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Соколом Ф.Г., 17 липня 2026 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 23 липня 2026 року,

у с т а н о в и в:

У травні 2026 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі-ПУМБ) звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позову зазначало, що 30 жовтня 2020 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 , яка після реєстрації шлюбу 14 жовтня 2023 року змінила прізвище на ОСОБА_3 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 14 жовтня 2023 року) укладено кредитний договір № 2001721324402, за яким позичальниці було видано кредит у розмірі 77 159 грн 20 коп. на умовах строковості, платності та зворотності зі строком кредитування 12 місяців зі спливом якого строк кредитування продовжується кожного разу на такий самий строк.

23 вересня 2024 року укладено ще один кредитний договір № [номер приховано], за яким позичальниці було видано кредит 73 000 грн зі строком дії договору 36 місяців.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитних договорів у ОСОБА_1 станом на 17 серпня 2025 року утворилась кредитна заборгованість за обома кредитними договорами у розмірі 149921 грн 13 коп., а саме:

-за кредитним договором № 2001721324402 від 30 жовтня 2020 року у розмірі 85397 грн 40 коп., яка складається з тіла кредиту - 76143 грн 89 коп. та процентів - 9253 грн 51 коп.;

-за кредитним договором № [номер приховано] від 23 вересня 2024 року у розмірі 64523 грн 73 коп., яка складається з тіла кредиту - 58301 грн 62 коп., процентів - 1 грн 29 коп. та комісії - 6220 грн 82 коп.

Посилаючись на викладене, АТ «ПУМБ» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену кредитну заборгованість.

У відзиві на позов ОСОБА_1 просила позов задовольнити частково та стягнути з неї на користь позивача заборгованість в розмірі тіла кредиту, а в задоволенні інших вимог - відмовити. Не відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами щодо повернення суми кредитної заборгованості, однак сума нарахованих відсотків, комісій та штрафних санкцій є очевидно непропорційною до суми зобов`язання. Вказувала, що встановлення відсотків, штрафів і пені, що в результаті становить майже 100 000 грн є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності, добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, оскільки встановлює непропорційно велику суму компенсації. Вказувала, що відповідно до правових висновків Верховного Суду право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом та обумовлену у договорі неустойку припиняється після спливу строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, та в охоронюваних відносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК.

У відзиві відповідачка також послалася на п. 15 ст. 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно з яким, їй як дружині військовослужбовця штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Вказувала, що вона є дружиною військовослужбовця який проходив службу під час дії особливого періоду, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, а тому має право на пільги визначені п. 15 ст. 14 зазначеного Закону.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 17 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за договором № 2001721324402 від 30 жовтня 2020 року, яка утворилась станом на 17 серпня 2025 року у розмірі 58 299 грн 14 коп. (тіло кредиту). В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі АТ «ПУМБ», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до відповідачки, як дружини військовослужбовця, положень п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідачка шлюб уклала 14 жовтня 2023 року, правовідносини за договором від 30 жовтня 2020 року № 2001721324402 виникли та кредитні кошти їй були надані 30 жовтня 2020 року, а військовослужбовцем чоловік відповідачки став 20 березня 2022 року.

За такого, ОСОБА_1 не має пільг згідно ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» - по кредиту, який виданий до отримання чоловіком статусу «військовослужбовець». Також, ОСОБА_1 не довела, що зверталася до Банку з належно оформленими документами, які надають згідно закону право на пільги, до початку кредитування з метою розгляду Банком підстав для надання пільг і віднесення її до особливої категорії позичальників.

Крім того, позивач зазначав, що відмовляючи у задоволенні позову в частині дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором № [номер приховано] від 23 вересня 2024 року, судом першої інстанції помилково зроблено висновок про відсутність доказів щодо направлення вимоги ОСОБА_1 та її отримання. Позивач надав суду реєстр направленої кореспонденції, який був опрацьований Укрпоштою в електронному варіанті, а за такого, ніяких печаток чи штампів на ньому не має бути. ТОВ «Франко-ПАК» є контрагентом АТ «ПУМБ», який на договірній основі надає АТ «ПУМБ» послуги з масового надсилання листів.

Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по сплаті комісії за кредитним договором № [номер приховано] від 23 вересня 2024 року АТ «ПУМБ» зазначало наступне.

Умовами договору передбачено сплату відсотків за користування кредитом, а також комісії банку за обслуговування кредитної заборгованості. Застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору), а саме, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування»(в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору). А відповідно до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

В обґрунтування зазначеного позивач посилався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду №201/10403/19 від 30 червня 2021року.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. 141 зворот), у зв`язку з чим, апеляційний суд розглядав справу у відсутність сторін на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2020 року, між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 ( після укладення шлюбу ОСОБА_1 ) укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачкою Заяви № 2001721324402 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підписуючи Заяву, відповідачка беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості Банку).

У вказаній заяві ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) просила АТ «ПУМБ» підключити її до смс-банкінгу та вказала номер телефону, на який буде приходити інформація про стан рахунку, за що стягується плата згідно ДКБО та Тарифів банку. В ній же просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривнях та надати їй кредитну картку. У заявці зазначено номер кредитної картки миттєвого випуску. Відповідачка просила встановити на поточний рахунок відкритий за цією заявою кредитний ліміт у сумі 7 000 грн. Строк дії кредитного ліміту - 12 місяців, зі спливом якого він знову продовжується на новий строк. Мінімальний платіж та інші умови кредитування встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної карти. Стандартна процентна ставка та реальна річна процентна ставка складає 47,88%.

Відповідно до довідки, без номеру та дати, про збільшення кредитного ліміту по договору № 2001721324402 від 30 жовтня 2020 року кредитний ліміт неодноразово збільшувався: 30 жовтня 2020 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 7 000 грн. 00 коп.; 18 березня 2021року збільшено кредитний ліміт до 12 000 грн; 07 листопада 2022 року - до 15 000 грн; 03 листопада 2023 року - до 17 500 грн; 26 березня 2024року - до 22 000 грн; 11 червня 2024 року - до 50 764 грн; 22 червня 2024 року - до 52 000 грн; 11 липня 2024 року - до 82 000 грн; 26 березня 2025 року кредитний ліміт зменшено до 77 159 грн 20 коп.

З наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписок по особовому рахунку вбачається, що протягом дії кредитного договору, у тому числі після збільшення розміру кредитного ліміту, відповідачка користувалася кредитними коштами, вчиняла придбання послуг, купівлю через POS-термінали, поповнення мобільного зв`язку, перекази коштів.

Заборгованість станом на 17 серпня 2025 року складає 76 143 грн 89 коп. - тіла та 9 253 грн 51 коп. - процентів, всього - 85 397 грн 40 коп., які позивач і просив стягнути.

Частково задовольняючи позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 2001721324402 від 30 жовтня 2020 року, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність обставин щодо його укладення, однак, враховуючи наявність у відповідачки пільг, встановлених п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», здійснення нею платежів за договором, які безпідставно списувались АТ «ПУМБ» на погашення процентів після набрання чинності зазначеним Законом (18 травня 2024 року), стягнув залишок непогашеного тіла кредиту - 58299 грн 14 коп.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2023 року Врадіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_3 .

20 березня 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 призваний до Збройних Сил України на військову службу під час мобілізації на особливий період, що підтверджується Військовим квитком НОМЕР_3 . За останніми записами у військовому квитку за період, що стосується часу виникнення кредитних правовідносин, 2023-2025рр., ОСОБА_4 проходив службу у військових частинах НОМЕР_4 , НОМЕР_5 . Також останньому 06 листопада 2024 року видано посвідчення учасника бойових дій.

Пунктом 15 ст. 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Оскільки відповідачка є дружиною військовослужбовця, який проходить службу під час дії особливого періоду, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, вона має право на пільги визначені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

23 вересня 2024 року, між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено ще один кредитний договір шляхом підписання відповідачкою Заяви № [номер приховано] про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій відповідачка зазначила, що її підписанням беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості Банку).

У вказаній Заяві № [номер приховано] ОСОБА_1 просила АТ «ПУМБ» надати їй споживчий кредит у загальній сумі 73 000 грн на строк 36 місяців, з розміром процентної ставки 0,01% річних, розміром денної процентної ставки 0,0730%, та з розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,22%. Схема повернення кредиту - ануїтетна (рівними платежами). Вони ж також передбачили в його умовах спосіб надання кредиту - банківський переказ на рахунок НОМЕР_6 , отримувачем за яким є ОСОБА_1 .

Згідно з платіжною інструкцією TR85313505.66439.25528 від 23 вересня 2024 року ОСОБА_1 перераховано кошти у сумі 73 000 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № [номер приховано] заборгованість відповідачки станом на 17 серпня 2025 року складає 64523 грн 73 коп., з яких 58 301 грн 62 коп. тіло кредиту (5 577 грн 22 коп. поточна заборгованість, а також 52 724 грн 40 коп. дострокова), проценти у розмірі 1 грн. 29 коп. та заборгованість за комісією 6 220 грн 82 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № [номер приховано] від 23 вересня 2024 року, суд першої інстанції виходив з доведеності укладення кредитного договору та відсутності підстав для дострокового стягнення заборгованості, процентів та комісії, а враховуючи здійснення відповідачкою платежів, поточна заборгованість у неї відсутня.

Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Отже, обов`язковою умовою набуття кредитодавцем права вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі є відповідна домовленість зі споживачем та повідомлення у письмовій формі споживача про затримку у здійсненні платежів за договором із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2025 року позивачем сформовано та направлено письмову вимогу на ім`я відповідачки за адресою, вказаною нею в кредитному договорі, в якій їй пропонується погасити заборгованість за кредитними договорами № 2001721324402, № [номер приховано] протягом 30 днів з моменту її отримання.

У постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

За такого, АТ «ПУМБ» виконало вимоги Закону про направлення споживачу вимоги про дострокове погашення кредиту, що свідчить про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 дострокової кредитної заборгованості за кредитним договором № [номер приховано] від 23 вересня 2024 року.

Визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі має бути зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються, та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п.5 розділу 1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19.

За такого, доводи апеляційної скарги про правомірність стягнення з відповідачки комісії за кредитним договором від 23 вересня 2024 року не приймаються колегією суддів.

Проценти за кредитним договором від 23 вересня 2024 року також не підлягають стягненню з ОСОБА_1 з підстав поширення на неї пільг як на дружину військовослужбовця, про що зазначалось вище.

АТ «ПУМБ» просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість за договором № [номер приховано] від 23 вересня 2024 року у розмірі 64523 грн 73 коп., яка складається з тіла кредиту - 58301 грн 62 коп., процентів - 1 грн 29 коп. та комісії - 6220 грн 82 коп.

З розрахунку заборгованості та виписок з особового рахунку вбачається, що ОСОБА_1 вносила кошти на погашення кредитної заборгованості за даним договором в загальній сумі 26046 грн 95 коп., з яких зараховано на тіло кредиту - 14698 грн 38 коп., на погашення процентів - 4 грн 37 коп. та комісію - 11344 грн 20 коп.

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 дострокової кредитної заборгованості за кредитним договором № [номер приховано] від 23 вересня 2024 року, однак, відсутність підстав для стягнення процентів та комісії, суми, внесені нею на погашення процентів та комісії підлягають відрахуванню від тіла кредиту, яке просить стягнути позивач.

З огляду на викладене, з відповідачки за договором № [номер приховано] від 23 вересня 2024 року слід стягнути тіло кредиту у розмірі 46953 грн 05 коп. (58301 грн 62 коп. - 4 грн 37 коп. - 11344 грн 20 коп.).

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ «ПУМБ» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні, шляхом збільшення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки за двома кредитними договорами з 58299 грн 14 коп. до 105252 грн 19 коп. ( 58299 грн 14 коп. за договором № 2001721324402 від 30 жовтня 2020 року + 46953 грн 05 коп. за договором № [номер приховано] від 23 вересня 2024 року).

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, змінив оскаржуване рішення суду, то наявні підстави для відшкодування судового збору відповідачкою позивачу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1700 грн 52 коп., а за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій у розмірі 2803 грн 51 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 17 липня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_7 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитними договорами № 2001721324402 від 30 жовтня 2020 року та № [номер приховано] від 23 вересня 2024 року у сумі 105252 гривень 19 копійок та 1700 гривень 52 копійки судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_7 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2803 грн 51 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б.Кушнірова

І.В.Лівінський

Повний текст постанови складено 10 листопада 2026 року.