Рішення № 141339751 у справі № 491/886/26 від 03.11.2026

Справа №491/886/26

Провадження № 2/491/847/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

03 листопада 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Бєлік А.М.,

учасників справи: представника позивача - Платонова С.І.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - прокурора, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування Ананьївської міської ради в особі виконавчого комітету Ананьївської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Любашівська окружна прокуратура Одеської області,

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2026 року виконавчий комітет Ананьївської міської ради звернувся до Ананьївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив позбавити її батьківських прав стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що заочним рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 17 квітня 2025 року у справі № 496/4924/24, яке набрало законної сили 26 травня 2025 року, задоволено позов органу опіки та піклування Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області та відібрано без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_2 малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Підставою для відібрання дітей стало існування безпосередньої загрози їх життю та здоров`ю. Після набрання законної сили рішенням суду про відібрання дітей Органом опіки та піклування Ананьївської міської ради було вжито заходів щодо забезпечення їх подальшого виховання та захисту. Так, рішенням виконавчого комітету Ананьївської міської ради від 12 червня 2025 року № 267 малолітній ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Рішенням виконавчого комітету Ананьївської міської ради від 24 липня 2025 року № 325 малолітню ОСОБА_3 влаштовано на виховання та спільне проживання до прийомної сім`ї ОСОБА_5 . Малолітній ОСОБА_4 після відібрання проживає разом із батьком ОСОБА_6 , який здійснює його виховання та утримання. Після набрання законної сили рішенням суду про відібрання дітей відповідач мала достатній час для усунення причин, що стали підставою для відібрання дітей, відновлення виконання батьківських обов`язків та звернення до суду із заявою про повернення дітей відповідно до частини третьої статті 170 СК України. Однак, протягом року після набрання законної сили зазначеним рішенням відповідач не вчинила жодних реальних дій, спрямованих на повернення дітей у сім`ю. До органу опіки та піклування із заявами щодо повернення дітей, визначення порядку участі у їх вихованні чи надання допомоги у відновленні батьківських прав ОСОБА_2 не зверталася. Будь-яких документів або інших доказів, які б свідчили про усунення причин, що стали підставою для відібрання дітей, відповідач до органу опіки та піклування не надала. Фактичне місце проживання відповідача органу опіки та піклування не відоме. Відповідно до письмових пояснень прийомної матері ОСОБА_7 за весь період перебування ОСОБА_3 у прийомній сім`ї її біологічна мати жодного разу не відвідала дитину, не телефонувала, не цікавилася станом її здоров`я, розвитком, поведінкою, умовами проживання та виховання. Будь-якої участі у вихованні дитини або проявів батьківської турботи з боку відповідача протягом зазначеного часу не було. Також, згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_8 , яка фактично здійснює щоденний догляд за малолітнім ОСОБА_4 , відповідач після передачі дитини на виховання батькові не підтримувала жодних контактів із сином, не відвідувала його, не телефонувала, не цікавилася станом його здоров`я, розвитком та умовами проживання, участі у його вихованні не брала. Отже, після відібрання дітей відповідач повністю самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо обох дітей. Згідно з інформацією державного виконавця, протягом усього часу перебування виконавчих документів на виконанні відповідач аліменти не сплачувала. Станом на 01 червня 2026 року заборгованість зі сплати аліментів становить 73 508,00 гривень, що свідчить про повне невиконання відповідачем обов`язку щодо матеріального утримання дітей. Аналіз зібраних доказів свідчить, що після відібрання дітей відповідач не вжила жодних реальних заходів, спрямованих на відновлення сімейних відносин із дітьми та усунення причин, які стали підставою для їх відібрання. При цьому Орган опіки та піклування Ананьївської міської ради виходить із того, що сама по собі відсутність роботи, складне матеріальне становище або відсутність постійного місця проживання не можуть бути безумовною підставою для позбавлення особи батьківських прав. У даній справі підставою звернення до суду є не окремі життєві обставини відповідача, а її тривала поведінка після відібрання дітей, яка свідчить про свідоме самоусунення від виконання батьківських обов`язків. Матеріалами справи підтверджується, що протягом року після відібрання дітей відповідач не реалізувала жодного із прав, які залишалися за нею після ухвалення рішення суду, та не виконала жодного із покладених на неї законом батьківських обов`язків.

З урахуванням наведених в позовній заяві обставин, з метою вжиття заходів соціального захисту дітей позивач звернувся до суду з цією позовною заявою та просить позбавити відповідача батьківських прав.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання. Також, на виконання вимог процесуального законодавства залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Любашівську окружну прокуратуру Одеської області (а.с.40-41).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 05 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.54).

В судовому засіданні представник позивача Платонов С.І., який діє на підставі довіреності від 30 січня 2026 року за № 04-32/353 (а.с.50), позов підтримав повністю, просив позов задовольнити з вищенаведених підстав.

Прокурор, Дукаценко О.С., вважала за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітніх дітей.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, причини неявки суду не повідомила. Про дату, час та місце слухання справи повідомлена у відповідності до положень статті 128 ЦПК України. Це підтверджується трекінгом «Укрпошта», згідно якого поштове відправлення повернуто відправнику (суду) з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою» (а.с.59-60).

Відповідно до положень пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Аналогічні положення закріплені у пунктах 3 та 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, якими врегульовано порядок надсилання та вручення учасникам справи судових повісток та повідомлень.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

В установлений строк відповідачем не було подано до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Будь-яких заяв/клопотань від відповідача, зокрема, про відкладення розгляду справи не надходило. Отже, відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористалася.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З наведених вище обставин встановлено, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, при цьому в судове засідання не прибула без повідомлення причин неприбуття, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктами 1, 2 частини першої статті 280 ЦПК України.

Також встановлено, що відповідач, у встановлений для неї судом строк, відзив на позовну заяву не подала, в судовому засіданні представник позивача та третя особа не заперечили проти заочного розгляду справи, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктами 3, 4 частини першої статті 280 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені частиною першою статті 280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень частини першої статті 281 ЦПК України без оформлення окремого документа із занесенням до протоколу судового засідання судом постановлено відповідну ухвалу.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України « Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_2 є матір`ю малолітніх дітей:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 25 квітня 2023 року Ананьївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідний актовий запис № 53 (а.с.22).

Згідно копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, сформованого 20 липня 2024 року за № 0[телефон приховано] Біляївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері) (а.с.23-24);

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 09 квітня 2025 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідний актовий запис № 42 (а.с.28 зворотний).

Згідно копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, сформованого 06 червня 2025 року за № 0[телефон приховано] Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері). В подальшому, 04 квітня 2025 року на підставі заяви про визнання батьківства від 28 лютого 2025 року за № 21/24.20-35 до актового запису про народження внесенні відомості про визнання батьківства: батьком дитини записано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.29-30).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина друга статті 18 СК України).

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

В силу статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Розлучення дитини з батьками може бути обумовлене лише виключними обставинами, в тому числі неправомірною поведінкою батьків, яка призводить до грубого порушення економічних, соціальних і культурних прав дитини, створює загрози для безпечних умов її проживання та розвитку, перешкоджає належному матеріальному забезпеченню дитини.

Позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка спрямована на захист прав та інтересів дитини, настає при винній поведінці батьків на підставах і у порядку, передбачених законом, та породжує настання невигідних для батьків наслідків, у тому числі втрату права, заснованого на спорідненості з дитиною.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Отже, однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24 виснував, що тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №1915/2789/2012, у якій зазначено, що при вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

За правилом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Конвенція про права дитини гарантує, що дитина не розлучається з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

У випадках, коли дитині небезпечно для її життя, здоров`я і морального виховання, знаходитись поряд з батьками, в якості засобу захисту її прав суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

Відібрання дітей є, по суті, превентивним заходом щодо батьків, оскільки надає їм можливість змінити своє ставлення до виховання дітей, без застосування до них виняткового заходу - позбавлення батьківських прав.

При розгляді даної справи судом встановлено, що 17 квітня 2025 року Ананьївським районним судом Одеської області у справі № 496/4924/24 ухвалено заочне рішення, яким у відповідача по справі відібрано без позбавлення батьківських прав малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду набрало законної сили 26 травня 2025 року (а.с.17-21).

Під час розгляду зазначеної справи було встановлено, зокрема, що за результатами обстеження умов проживання ОСОБА_2 встановлено, що у будинку, який обстежується, умови проживання відсутні, відсутні меблі, електрика, вода, опалення, продукти харчування, будинок в аварійному стані, без вікон та дверей, діти сплять на підлозі, відсутні ліжка, місце для дозвілля, діти недоглянуті, брудні, занедбані, по тілу незрозумілий висип, продукти для харчування дітей відсутні. Під час проведення оцінки рівня безпеки дітей було встановлено, що діти брудні, мають неприємний запах. З коментаря спеціаліста вбачається, що діти потребують термінового стаціонарного лікування, у дітей наявні ознаки ГРВІ. Мати та діти були у занедбаному стані. Мати дитини знаходиться вдома з співмешканцем, з яким з її слів вона знайома лише два дні. На момент виявлення діти були брудні, недоглянуті, по тілу невідомі почервоніння. Помешкання, в якому була знайдені діти, не пристосоване для проживання. Вирішено негайно доставити дітей до медичного закладу для обстеження і встановлення причини висипання по тілу, оскільки діти потребують негайного соціального захисту та лікування. Рішенням виконавчого комітету Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області вирішено негайно відібрати дітей у відповідача по справі у зв`язку з виникненням загрози життю та здоров`ю дітей.

В подальшому, після набрання рішенням законної сили, рішенням виконавчого комітету Ананьївської міської ради від 12 червня 2025 року № 267 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.25).

Рішенням виконавчого комітету Ананьївської міської ради від 24 липня 2025 року №325 малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано на виховання та спільне проживання до прийомної сім`ї ОСОБА_5 (а.с.26-27).

В поясненнях, відібраних 23 червня 2026 року начальником Служби у справах дітей Ананьївської міської ради Платоновим С.І., ОСОБА_7 зазначає, що за період перебування (з 25 червня 2025 року по теперішній час) малолітньої ОСОБА_3 у прийомній сім`ї її мати ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала дитину, не приїжджала за місцем її проживання та не телефонувала будь-кому з члені сім`ї з метою отримання інформації про дитину чи спілкування з нею. Мати не цікавилася станом здоров`я дитини, особливостями її розвитку, поведінкою, умовами проживання, вихованням та іншими питаннями, пов`язаними із життям дитини. Тобто, протягом усього періоду перебування дитини в прийомній сім`ї ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не брала, турботи про неї не проявляла та батьківських обов`язків щодо неї фактично не виконувала (а.с.28).

Щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що останній наразі проживає з батьком ОСОБА_6 .

В поясненнях, відібраних 23 червня 2026 року начальником Служби у справах дітей Ананьївської міської ради Платоновим С.І., ОСОБА_8 зазначає, що є бабусею малолітнього ОСОБА_4 , який проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_6 . У повсякденному житті ОСОБА_8 здійснює основний догляд за дитиною, бере участь у її вихованні. За період проживання (з 13 червня 2025 року по теперішній час) малолітнього ОСОБА_4 разом із батьком його мати дитину не відвідувала, не приїжджала за місцем її проживання, не телефонувала з метою спілкування з дитиною та не підтримувала з нею будь-яких контактів. Мати не цікавилася станом здоров`я дитини, її розвитком, поведінкою, умовами проживання, вихованням та іншими питаннями, пов`язаними із життям дитини. Будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини від ОСОБА_2 не надходило. Участі у вихованні дитини вона не бере, турботи про дитину не проявляє. На протязі всього часу проживання малолітнього із батьком мати фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини (а.с.31).

Пояснення ОСОБА_8 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні під час її допиту в якості свідка.

Згідно з частиною третьою статті 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.

Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.

Суд виходить з того, що дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання.

Матеріалами справи не підтверджується, що відповідач після відібрання у неї дітей та до моменту звернення позивача з позовною заявою про позбавлення її батьківських прав зверталася до суду з заявою про повернення малолітніх дітей.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов`язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (див., зокрема, постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками (абзаци другий та четвертий пункту 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 3).

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них (абзац шостий пункту 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 3).

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин (абзац третій пункту 17 постанови Пленуму Верховного суду України № 3).

Судом встановлено що, підстави, які стали підставою для ухвалення у справі №496/4924/24 заочного рішення про відібрання дітей від відповідача на час розгляду даної справи не відпали.

Згідно характеристики на громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданої старостою Шимківського старостинського округу 24 червня 2026 року за № 99, відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 мала статус дитини-сироти та перебувала під опікою, піклуванням бабусі. По жовтень 2017 року проживала разом з бабусею за вказаною адресою та навчалася у Шимківському НВК «ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ». За період навчання проявила себе як посередня учениця, із заниженою самооцінкою, без особливого інтересу до навчання. Водночас була доброзичливою, поважала старших, підтримувала стосунки з однокласниками. З жовтня 2017 року піклувальник разом з підопічною ОСОБА_2 переїхали жити до родичів в с.Ананьїв Ананьївського району і з того часу ОСОБА_2 на території Шимкіського старостинського округу фактично не проживала і місце її фактичного поживання старостату невідоме. Інформацією щодо способу життя, виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків, ставлення до власних дітей, участі у їх вихованні та утриманні не володіють (а.с.22 зворотний).

Згідно листа Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 10 червня 2026 року за вихідним № 19.20-32644 у Відділі на примусовому виконанні перебувають виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1 598,00 гривень на кожну дитину, на період відібрання дітей. Протягом всього періоду перебування виконавчого документу на примусовому виконанні у Відділі аліменти боржником не сплачувались. Згідно розрахунку державного виконавця заборгованість по аліментам на 01 червня 2026 року становить 73 508,00 гривень (а.с.31 зворотний).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Ананьївської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ананьївської міської ради від 23 липня 2026 року № 537, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-13).

З висновку вбачається, що на засідання Комісії з питань захисту прав дитини Ананьївської міської ради, де вирішувалось питання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, відповідач не прибула, надіславши на адресу Служби у справах дітей заяву, в якій надає свою згоду щодо позбавлення її батьківських прав з усвідомленням правових наслідків позбавлення (а.с.33).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Зібрані докази вказують на те, що відповідач не здійснює належне утримання та виховання малолітніх дітей, не виявляє піклування про їх фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду дітей.

Така винна поведінка відповідача свідчить про свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, що становить реальну загрозу для життя та здоров`я дітей.

Відповідачем не надано доказів того, що вона створила умови для проживання дітей та щодо можливості відповідача фінансово забезпечувати своїх малолітніх дітей.

При цьому відповідач не була позбавлена права надати необхідні пояснення, докази, які б спростовували висновки безпосередньо в судовому засіданні, оскільки не орган опіки та піклування Ананьївської міської ради приймає рішення про позбавлення батьківських прав, а суд, який наділений правом не приймати відповідні висновки до уваги згідно із частиною шостою статті 19 СК України. Однак матеріали справи не вказують на належне спростування відповідачем, зокрема, обставин, які передбачають застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України.

Оскільки відповідач не надала жодного доказу щодо недоцільності позбавлення її батьківських прав, суд враховує лише ті докази, які містяться в матеріалах справи, та дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що відповідає інтересам дітей.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (частина перша статті 168, частина перша статті 169 СК України).

Приписами частини другої статті 166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

У відповідності до частини третьої статті 166 СКУ України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частинами другою, третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Правовий висновок з цього приводу міститься в постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 759/10277/18.

Згідно статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Суд також враховує, що при стягненні аліментів за іншою процесуальною процедурою (видачі судового наказу), відповідно до частини п`ятої статті 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З вищенаведеного, враховуючи інтереси дітей, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 серпня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття;

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Згідно частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а в силу пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за звернення з заявою про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб не справляється та в силу пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за звернення з вимогою про стягнення аліментів, суд вважає за необхідне згідно статті 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 гривні стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 264, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Органу опіки та піклування Ананьївської міської ради в особі виконавчого комітету Ананьївської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Любашівська окружна прокуратура Одеської області - задовольнити в повному обсязі.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ананьїв Подільського району Одеської області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно 25 квітня 2023 року Ананьївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідний актовий запис № 53.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Вербове Подільського району Одеської області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане повторно 09 квітня 2025 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідний актовий запис № 42.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь особи, під опікою якої будуть перебувати діти, аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 серпня 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а саме ОСОБА_3 , надалі в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, - до досягнення ОСОБА_4 повноліття.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір за вимогу про стягнення аліментів в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач: виконавчий комітет Ананьївської міської ради, як орган опіки та піклування, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 66401, Одеська область, Подільський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, буд. 51; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42024778

відповідач: третя особа ОСОБА_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 Любашівська окружна прокуратура Одеської області, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 66502, Одеська область, Подільський район, с-ще. Любашівка, вул. Володимира князя, буд. 107

Відповідно до статті 283 ЦПК України копію заочного рішення надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 10 листопада 2026 року.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «________» _______________________20______ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/886/26 Ананьївського районного суду Одеської області.