Рішення № 141340002 у справі № 947/36230/26 від 02.11.2026

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/36230/26

Провадження № 2-о/947/469/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Торгонської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Міглазова Юлія Олександрівна про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просить встановити факт, що заповіт від імені ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та останнім місцем проживання (реєстрації) якої було за адресою: АДРЕСА_1 ), посвідчений 09.07.1995 року Рюміною О.О., державним нотаріусом Одинадцятої Одеської державної нотаріальної контори, за реєстровим №2-16094, на ім`я ОСОБА_3 , належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зазначає, що 09.07.1995 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким все належне їй майно, де б воно не знаходилось, та з чого б не складалося, та взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, та на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 .

05.01.2026 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Міглазової Ю.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та останнім місцем проживання (реєстрації) якої було: АДРЕСА_1 . На підставі зазначеної заяви нотаріусом було заведено спадкову справу № 1/2026.

Після спливу встановленого законом строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак, листом від 27 липня 2026 року приватний нотаріус Міглазова Ю. О. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи таку відмову неможливістю встановити відповідність особи спадкоємця, зазначеного у заповіті, із заявником.

Зазначає, що на підтвердження свого права на спадкування ОСОБА_1 було надано заповіт від імені ОСОБА_2 , посвідчений 09 липня 1995 року Рюміною О.О. державним нотаріусом Одинадцятої Одеської державної нотаріальної контори, за реєстровим № 2-16094.

Водночас у зазначеному заповіті спадкоємцем вказано особу « ОСОБА_3 », тоді як відповідно до документів, пред`явлених заявником, його прізвище, ім`я та по-батькові зазначається як « ОСОБА_1 ». При цьому будь-які інші ідентифікаційні дані спадкоємця, які б давали можливість однозначно встановити його особу, у заповіті відсутні.

У зв`язку з наведеним нотаріус дійшла висновку про неможливість встановити факт того, що особою, зазначеною у заповіті як « ОСОБА_3 », є саме ОСОБА_1 .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 16.09.2026 року було прийнято прийнято заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Міглазова Юлія Олександрівна про встановлення факту, що має юридичне значення. Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 02.11.2026 року заявник не з`явився, однак надіслав заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, вимоги заяви підтримав.

Заінтересована особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Міглазова Юлія Олександрівна, в судове засідання 02.11.2026 року не з`явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , його видано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 (зазначено російською мовою).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно заповіту, посвідченому 09.07.1995 року Рюміною О.О., державним нотаріусом Одинадцятої Одеської державної нотаріальної контори, за реєстровим №2-16094, ОСОБА_2 склала заповіт, яким все належне їй майно, де б воно не знаходилось, та з чого б не складалося, та взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, та на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частинами 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Частиною першою та частиною п`ятою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами повністю підтверджується факт належності заявнику - ОСОБА_1 заповіту від імені ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та останнім місцем проживання (реєстрації) якої було за адресою: АДРЕСА_1 ), посвідченого 09.07.1995 року Рюміною О.О., державним нотаріусом Одинадцятої Одеської державної нотаріальної контори, за реєстровим №2-16094, на ім`я ОСОБА_3 .

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм, практики Європейського суду з прав людини та матеріалів справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та встановлення факту належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заповіту від імені ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та останнім місцем проживання (реєстрації) якої було за адресою: АДРЕСА_1 ), посвідчений 09.07.1995 року Рюміною О.О., державним нотаріусом Одинадцятої Одеської державної нотаріальної контори, за реєстровим №2-16094, на ім`я ОСОБА_3 .

Встановлення факту належності вказаного вище заповіту необхідно заявнику для реалізації свого права на спадкування.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 11, 13, 76 81, 211, 247, 263 265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Міглазова Юлія Олександрівна про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заповіту від імені ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та останнім місцем проживання (реєстрації) якої було за адресою: АДРЕСА_1 ), посвідченого 09.07.1995 року Рюміною О.О., державним нотаріусом Одинадцятої Одеської державної нотаріальної контори, за реєстровим №2-16094, на ім`я ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. С. Петренко