Рішення № 141340802 у справі № 177/3161/26 від 09.11.2026

Справа № 177/3161/26

Провадження № 2/177/2391/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 листопада 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та виступає на стороні позивача ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В:

08.09.2026 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача по справі ОСОБА_1 , на користь позивача аліменти на утримання їх повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після досягнення повноліття продовжує навчання, в розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно з дня подання позову до суду до закінченням сином навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох річного віку.

В обґрунтування позову вказано, що сторони перебували у шлюбі між собою, який розірвано на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25.10.2010. Від шлюбу сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач нині перебуває в іншому шлюбі, в якому виховує двох малолітніх дітей.

ОСОБА_3 досяг повноліття та продовжує навчання на денній формі навчання «Харківського національного університету внутрішніх справ» та потребує фінансової підтримки для забезпечення процесу навчання та проживання.

Позивач вказала, що повнолітній син постійно проживає з нею за адресою її проживання, де вони ведуть спільне господарство, але у зв`язку з навчанням він знаходиться в іншому населеному пункті (місто Вінниця), тимчасово проживає в орендованому житлі. Витрати на оплату оренди житла та проживання в іншому місті повністю несе позивач та її теперішній чоловік, що створює значні додаткові фінансові навантаження на їх сімейний бюджет, а відповідач не бере жодної участі в цих витратах, хоча знає, що син проживає в іншому місті, орендує житло. Вона несе витрати на їжу, одяг, підручники та медичні товари, витрати на проїзд у громадському місцевому та міжміському транспорті, а відповідач ніякої матеріальної допомоги для навчання сина та його щоденні потреби не надає, ні позивачу, ні безпосередньо сину.

Позивач вказала, що витрати на утримання сина мають нести батьки в рівних частках, а тому звернулася до суду з вказаним позовом.

Відповідач позов не визнав. Суду надано відзив, в якому обґрунтовуючи заперечення проти позову вказав, що умовою надання допомоги повнолітнім дітям, є наявність у батьків такої можливості. ОСОБА_4 є повнолітнім сином сторін, є студентом, навчається на бюджетній формі навчання та отримує стипендію. До досягнення сином повноліття, він сумлінно сплачував аліменти на утримання сина, підтримував та нині підтримує з сином гарні стосунки, регулярно допомагає сину матеріально. Син залишається зареєстрованим за його адресою, відповідно саме він сплачує комунальні послуги нараховані на сина. Відповідач має матір - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для якої є годувальником, оскільки мати отримує мінімальну пенсію, а тому половину свого доходу він витрачає на забезпечення належних умов матері.

З 13.06.2026 він працює менеджером з постачання, отримує мінімальну заробітну плату, майна у власності, вкладів не має. Його дохід повністю витрачається на щоденні потреби, комунальні платежі та допомогу матері, купівлю необхідного одягу, продуктів харчування, медикаментів та оплати проїзду на роботу.

Вказував, що позивачем не надано доказів проживання сина в орендованому житлі, доказів щомісячних витрат на утримання сина, в тому числі оплату проїздів з м. Кривого Рогу до м. Вінниці та в зворотному напрямку. Позивач не надала доказів власного майнового стану, зокрема наявності у власності об`єктів нерухомості, доходів від здійснення господарської діяльності. У зв`язку з чим відповідач просив у задоволенні позову відмовити, не стягувати з нього судовий збір, оскільки він добровільно сплачує аліменти сину, або ж розділити витрати порівну (а.с. 24-26).

Позивач надала відповідь на відзив в якій підтвердила той факт, що повнолітній син сторін, у зв`язку з навчанням, проживає за місцем тимчасового розташування навчального закладу в м. Вінниця, що потребує значних щоденних витрат на харчування, придбання навчальних матеріалів, побутові потреби та проїзд. Факт навчання сина на бюджетній основі не покриває навіть базових прожиткових потреб повнолітнього сина в іншому місті та не звільняє батька від обов`язку утримання сина на період навчання. Наполягала на тому, що будучи повнолітнім та працездатним чоловіком, відповідач зобов`язаний утримувати сина, попри мінімальний дохід, отримання якого є його власним вибором. Утримання матері відповідачем, не спростовує обов`язку утримувати сина, який продовжує навчання. Факт утримання матері, не підтверджено відповідачем, зокрема ні факт, ні розмір, ні регулярність такої допомоги. Позивач вказала на приховання відповідачем реальних доходів, спростування факту утримання мінімальної заробітної плати довідкою про доходи. Допомога відповідача сину є безсистемною, хаотичною, а позов подано з тією метою, щоб допомога батька сину була стабільною, в розмірі гарантованому законом, забезпечувала безперебійний процес навчання сина. Позивач заперечила отримання будь-яких доходів від господарської діяльності, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дітьми, отримує соціальні виплати від держави (а.с. 44-46).

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, вказав про відсутність будь-яких доказів несення позивачем витрат на утримання повнолітнього сина, що його стипендія не забезпечує його потреб та не надано доказів того, що син не має підробітку у вільний від навчання час. Вказав, що позивач не довела факту перебування сина на її утриманні, адже відсутні будь-які квитанції, чеки, договори чи рахунки, що підтверджували б витрати на навчання, одяг чи іншу участь в утриманні сина. Відповідач вказав, що з досягненням сином повноліття та переїзду його для проживання в м. Вінниці, в гуртожиток, де син проживає в окремій кімнаті з дівчиною, з якою ведуть спільне господарство, ОСОБА_2 втратила право на вказаний позов, оскільки повнолітній син з нею вже не проживає, мати не несе жодних витрат на його проживання та харчування. Їх син став самостійним, повністю відокремився від матері, намагається створити власну сім`ю, хоча шлюб і не зареєстровано наразі. Він ніколи не відмовляв сину у допомозі, регулярно надає фінансову підтримку, за кожним його проханням. Подання матір`ю даного позову завдає сину ОСОБА_6 психологічну травму, син не бажає заявляти вимоги про його утримання, для нього стало неочікуваним звернення позивача з цим позовом, він не бажає приймати участи у справі, про що повідомив йому - відповідачу, у телефонній розмові (а.с. 67-69).

Третя особа ОСОБА_3 був повідомленим судом про дату, час та місце розгляду, але в судове засідання не з`явився, про причини неявки в установленому законом порядку суд не повідомив, заяв по суті справи, зокрема письмових пояснень щодо позову чи відзиву суду не надав.

Позивач у судове засідання не прибула, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, матеріали справи містять її заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 23).

Відповідач під час судового розгляду підтримав свої заперечення проти позову. Вказав, що з сином підтримує добрі стосунки. Йому відомо, що син з досягненням повноліття та початку навчання в вищому навчальному закладі, проживає окремо від матері, не перебуває на її утриманні, проживає в м. Вінниці в гуртожитку з дівчиною, фактично створивши власну сім`ю. Він допомагає сину фінансово, востаннє, на прохання сина, надав допомогу фінансово для придбання подарунку дівчині на день народження. Наполягав на тому, що ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом без достатніх підстав, виключно через складні стосунки між ними. Вона не проживає з повнолітнім сином, а отже не має право на даний позов. Звертав увагу суду на те, що позивач вже тривалий час проживає поза межами м. Кривий Ріг, про що навіть казала у позові, але акт про нібито спільне проживання з сином ОСОБА_6 подано за адресою проживання в м. Кривий Ріг (с Авангард).

Неявка до суду позивача та третьої особи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши заяви по суті справи, дослідивши докази подані сторонами, встановивши правовідносини, які виникли між ними та яка правова норма підлягає застосуванню до них, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, зі слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

В силу ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09.04.2014 (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 досяг повноліття, а з 11.08.2025 розпочав навчання на денній формі навчання, за державним замовленням у Харківському національному університеті внутрішніх справ, з орієнтовним терміном навчання до липня 2028 року (а.с. 7).

ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем проживання батька (а.с. 13, 52).

На підтвердження факту проживання повнолітнього сина з нею, позивач надала суду акт від 25.08.2026, за змістом якого сусіди, підтверджували той факт, що ОСОБА_2 та інші члени її сім`ї, в тому числі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7 зворот).

Відповідач заперечив вказаний факт, наполягав на тому, що син ОСОБА_4 , після досягнення повноліття не проживає з матір`ю, проживає окремо від неї у м. Вінниця де проходить навчання, проживає у гуртожитку з дівчиною, фактично однією сім`єю.

Про той факт, що ОСОБА_4 дійсно у зв`язку з навчанням проживає в м. Вінниці, в своїх заявах по суті справи вказала й позивач.

Наданий позивачем акт щодо спільності проживання, не містить інформації про те, якого періоду часу він стосується, тобто з якого часу та впродовж якого періоду ОСОБА_4 проживає з матір`ю за вказаною адресою. Акт датований серпнем 2026 року, в той час як з серпня 2025 року ОСОБА_4 проходить навчання в іншому населеному пункті, де проживає у зв`язку з навчанням.

Позивачем не заявлено перед судом, у змагальному судовому процесі, клопотань про допит вказаних в акті осіб як свідків, з метою уточнення інформації щодо періоду проживання ОСОБА_8 з матір`ю.

Отже, наданий суду акт щодо місця проживання ОСОБА_8 разом з матір`ю, не є належним та допустимими доказом на підтвердження вказаного факту, адже не містить інформації щодо періоду проживання, в той час як предметом даного спору є період часу після досягнення ОСОБА_9 повноліття.

Оскільки кожна зі сторін визнала той факт, що у зв`язку з необхідністю продовження навчання, ОСОБА_4 після досягнення повноліття проживає окремо від батьків, у м. Вінниця, суд приходить до висновку, що в силу ч.3 ст. 199 Сімейного кодексу України, ОСОБА_2 не має права на звернення до суду з даним позов в інтересах повнолітнього сина.

При цьому, сам ОСОБА_4 , будучи повнолітнім, проживаючи окремо від батьків, не позбавлений права звернутися до суду з позовом до батьків, або одного з них, щодо стягнення аліментів на його утримання, якщо він потребує такої допомоги у зв`язку з продовженням навчання, надавши суду відповідні докази.

Більш того, в силу ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Ґрунтуючи свої позовні вимоги на тому, що поновнолітній син ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчання, зокрема на оренду житла, придбання навчальних матеріалів, на щоденні життєві потреби, попри отримання стипендії та навчання на державному замовленні, а також посилаючись на те, що всю необхідну допомогу надає вона - позивач по справі, остання не надала суду жодних доказів на підтвердження факту відповідної потреби сина, здійснення нею матеріальних витрат на фінансове забезпечення подальшого навчання сина. Суду не надано ні договору оренди житла, ні чеків, ні касових ордерів чи інших документів, що підтверджували б факт оренди сином житла в м. Вінниця, несення позивачем (чи сином) витрат на оплату таких витрат. Не надано суду ні даних щодо розміру стипендії ОСОБА_8 , ні будь-яких доказів необхідності придбання підручників, оплати гуртожитку, вартості проїзду, тощо. Не надано суду й доказів перерахування коштів матір`ю на користь ОСОБА_8 , для оплати тих чи інших витрат зломлених продовження навчанням.

Відповідач надав суду роздруківки з банкінгу, щодо перерахуванням коштів сину (а.с. 40-41), зміст яких позивач у заяв по суті справи не заперечила, визнаючи факт наявності певних переказів від батька, вказуючи про їх не достатність та несистематичність, хаотичність.

Відповідач заперечив вимоги позивача, вказуючи на недоведеність позивачем ні факту потреби сина у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням, ні факту надання такої допомоги з боку матері, що вимагала позивача доводити свої позовні вимоги, надаючи суду відповідні докази. Більш того, сам ОСОБА_4 , будучи залученим судом до учать і у справі, не був позбавлений можливості висловити свою думку щодо того, чи потребує він допомоги батьків у зв`язку з навчанням, чи допомагають йому батьки, хтось один з них, які витрати у зв`язку з навчанням він несе, та якої допомоги у зв`язку з цим потребує. Однак, ні позивач, ні третя особа, належних доказів на підтвердження позовних вимог, які заперечуються відповідачем, суду не надали.

Отже, наразі відповідних доказів потреби ОСОБА_8 в допомозі з боку батька, у зв`язку продовженням ним навчання, як і доказів здійснення певних витрат з боку матері, суду не надано. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд наразі не надає оцінку доводам відповідача щодо неможливості надання ним допомоги повнолітньому сину, як і можливості кожного із батьків надавати допомогу сину виходячи з їх матеріального становища, оскільки перед судом не доведено право позивача звертатися до суду з вказаним позовом, що встановлено під час здійснення судового провадження, а також не доведено сам факт наявності потреби повнолітнього сина в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням ним навчання, з боку батьків, чи одного з них.

Оскільки позивач при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору в силу п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а в задоволенні позову відмовлено, то в силу ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 10, 81, 141, 263-265, 273, 278-279, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та виступає на стороні позивача ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 09.11.2026.

Суддя М.В. Березюк