Рішення № 141340977 у справі № 206/2359/26 від 09.11.2026

Справа № 206/2359/26

2/215/3903/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого,судді Демиденко Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Мироненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м.Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на розвиток дитини, спортивну підготовку та освіту дитини, -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2026 ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду міста Дніпра з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на розвиток дитини, спортивну підготовку та освіту дитини, в якій просить стягнути з відповідача на її користь 388600 грн. компенсації додаткових витрат, стягувати з відповідача 4520 грн. щомісячно та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування своєї позовної заяви зазначає, що вона є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із матір`ю на її повному матеріальному забезпеченні. ОСОБА_3 активно займається спортом, бере участь у змаганнях, спортивних зборах та міжнародних турнірах, а також відвідує секцію плавання у дитячо-юнацькій спортивній школі №25. Крім того дитина навчається у художній школі, де розвиває творчі здібності. Син ОСОБА_3 двічі представляв Україну на міжнародних змаганнях у Словаччині. Відповідач ОСОБА_2 є батьком дитини ОСОБА_4 , але не бере участі у розвитку дитини та не фінансує витрати на його спортивну та освітню діяльність. Під час участі дитини у міжнародних змаганнях відповідач відмовився надати нотаріальну згоду на виїзд дитини за кордон, що значно ускладнило можливість участі дитиниу спортивних заходах, у зв`язку з цим позивач була змушена особисто супроводжувати дитину за кордон, що спричинило додаткові витрати. Після подій пов`язаних з війною, дитина перенесла дві операції. Лікарями рекомендовано регулярні фізичні навантаження та заняття спортом, зокрема плавання та єдиноборства, як частину фізичної реабілітації та психологічної стабілізації дитини. Витрати на карате за період 09.2022-березень 2026 становлять 64500 грн.. Витрати на змагання за період 2022-2026 становлять 30000 грн. Витрати на 5 атестацій поясів становлять 7500 грн. Витрати на: спортивний одяг - 20000 грн., міжнародні змагання - 86 000 грн., спортивні збори - 86 000 грн, плавання (ДЮСШ №25) - 51600 грн., художня школа - 20000 грн., художні матеріали- 10000 грн., загальна сума витрат разом становить 388600 грн., щомісячні витрати - 9040 грн, частка батька складає -4520 грн. щомісячно. За наявною у позивача інформацією, відповідач придбав два автомобілі - Lexus та Volkswagen, регулярно відпочиває на курортах, офіційно не працевлаштований та приховує свої доходи. Такі дії відповідача свідчать про самоусунення від виконання батьківських обов`язків, тому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 388600 грн. компенсації додаткових витрат, стягувати з відповідача щомісячно 4520 грн., зобов`язати здійснювати платежі до досягнення дитиною 18 років.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд розглядати справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату час та місце розгляду справи належним чином. відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.11.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Згідно довідки від 30.06.2022 №3008-5002726126 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_3 , в якого зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , було взято на облік за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 43).

Згідно довідки від 31.07.2026 №241975 виданої Покровським ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження №81475629, відкрито 20.07.2026 з виконання виконавчого листа №759/24296/24 від 03.10.2025 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 7000 грн., щомісячно і до досягнення дитиною повноліття що пред`явлено до примусового виконання 10.07.2026, станом на 05.08.2026 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої становить за період з 01.12.2025 по 31.05.2026: липень 2026 нараховано аліменти за вказаний період 27000 грн., отримана сума аліментів -2031 грн., серпень 2026 нараховано 7000 грн., отримано 0 грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено квитанцію №279746112 від 16.01.2026 про плату за навчання Київської дитячої худ. Школи №5 за 01.2026-05.2026 у сумі 2250 грн.

Також позивачем до матеріалів справи позивачем додано копії дипломів « ОСОБА_5 », копії сертифікатів про складання іспиту на ступінь Кю з 10 по 6 ступіні видані ОСОБА_6 та світлини із сайтів із зазначенням автомобілів та фото осіб на відпочинку.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим,ухваленим на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 10 ст. 7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 51 Конституції України, частинами 2-3 статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як вбачається, позивач звернулася до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.

Судом встановлено, що на примусовому виконання у виконавчій службі перебуває виконавчий лист по справі 759/24296/24 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 , на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 7000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Статтею 141 СК України встановлено рівні права та обов`язки матері і батька щодо дитини. Проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Положеннями ст. 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ч.7 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку тощо.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Як вбачається, позивач в обґрунтування позову вказує, що з 2022 року по 2026 рік вона понесла витрати на розвиток та освіту дитини ОСОБА_3 у розмірі 388 600 грн., що у перерахунку на 43 місяці становить 4520 щомісячних витрат.

Зі змісту наданих документів вбачається факт оплати Позивачкою ОСОБА_1 2250 грн. за навчання у Київській дитячій художній школі №5 за період 01.2026-05.2026, інших фактичних оплат (витрат) понесених позивачем матеріали справи не містять.

В даному випадку слід звернути увагу на те, що до матеріалів справи позивачем на надано належних та допустимих, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, доказів на підтвердження того, що позивач понесла заявлені витрати, та ці витрати не покриваються щомісячними розміром аліментів 7000 грн. та тягне за собою додаткові витрати на забезпечення дитини саме в заявленному позивачем розмірі.

В той же час, суд звертає увагу на те, що Позивачем не доведено, що у даному випадку витрати на участь дитини у спортивних змаганнях, відвідування секції фізичного виховання (плавання) та відвідування художньої школи викликані відповідними особливими обставинами у вигляді розвитку здібностей дитини в розумінні статті 185 СК України, або пов`язані зі станом здоров`я дитини та були призначені відповідним фахівцем, чи зумовлені іншими особливими обставинами, що давало б підстави відносити дані витрати до додаткових витрат на дитину.

Вищевказані витрати повинні покриватися за рахунок аліментних платежів.

Докази на підтвердження того, що поїздки до Словаччини відбулись, що регулярні фізичні навантаження та заняття спортом, зокрема плавання та єдиноборства є частиною фізичної реабілітації рекомендованої лікарями після операції, про відшкодування половини вартості яких заявлено позовні вимоги, пов`язані з хворобою дитини, розвитком його особливих здібностей, чи іншими саме особливими потребами в матеріалах справи відсутні.

Обов`язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у додаткових витратах на дитину (окрім сплати аліментів на утримання дитини), є таким, що випливає з наявністю саме особливих обставин хвороби дитини (не сезонних хвороб, як, наприклад, респіраторних захворювань тощо), наявність у неї підтверджених особливих здібностей, які потрібно розвивати або інших особливих обставин, які не охоплюються сплатою аліментів.

Таким чином на відповідача не може бути покладено обов`язок по оплаті зазначених вище витрат, оскільки позивачем не доведено, що витрати понесені позивачем у заявленому розмірі та що вони є додатковими витратами на дитину.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи положення ст. 185 СК України суд дійшов висновку, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті) (аналогічне зазначено в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 501/5060/15).

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17, від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

У постанові Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 756/9882/19 провадження № 61-2065св23, зазначено, що правила ст. 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12.12.2019 у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Аналізуючи вищевикладені норми права та докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами наявність додаткових витрат на дитину, як і не доведно наявність особливих обставин, які зумовлюють такі витрати на дитину, самі по собі оголошення із сайтів, які містять інформацію про вартість оренди квартир в м.Києві, не є достатнім доказом несення цих витрат позивачем, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Оскільки при зверненні до суду позивач була звільнена від сплати судового збору, в задоволенні позову відмовлено , тому судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, ст. ст. 185 СК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141,142, 200, 206, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину- відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.Рішення позивачем може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст заочного рішення складено та підписано 09.11.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

СУДДЯ: