Рішення № 141341998 у справі № 362/3427/26 від 10.11.2026

Справа № 362/3427/26

Провадження № 2/362/4410/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(з а о ч н е)

10 листопада 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Марчука О.Л.,

при секретарі - Нестерванській А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Глеваська селищна рада, Служба у справах дітей та сім`ї Глеваської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно їх дитини.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є батьком дитини, а матір залишила свою дитину, не цікавиться нею, не приймає участі у її утриманні й вихованні та не спілкується із своїм сином (а.с. 1 - 5).

В судове засідання ніхто не прибув.

Представник позивача і третьої особи та прокурор надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Враховуючи, що судову повістку про виклик, разом із копією ухвали про відкриття провадження та примірником позовної заяви з додатками, які було надіслано відповідачці за адресою реєстрації місця її проживання повернуто до суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», керуючись ч. 4 ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що судовий виклик вручено відповідачці належним чином (а.с. 42, 69, 73).

Оскільки, відповідачка не з`явилася в судове засідання без поважних причин, не подала відзив та представник позивача не заперечив проти вирішення справи в заочному порядку, на підставі статті 280 ЦПК України, суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у відсутності відповідачки.

Дослідивши письмові докази по справі в повному обсязі, суд встановив наступні обставини.

Відповідачка є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07 серпня 2018 року; батько дитини ОСОБА_1 (а.с. 14).

За змістом довідки № 98/13/07.01-22 від 03 вересня 2025 року старости села митниця, судом встановлено, що з 2022 року ОСОБА_2 не проживає за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Також, відповідно до характеристики № 95/13-07.01-09 від 22 грудня 2025 року старости села митниця, судом встановлено, що органу місцевого самоврядування невідоме фактичне місце проживання ОСОБА_2 , за період відсутності матері, дитина проживала із батьком, а встановити місцеперебування ОСОБА_2 не вдалося (а.с. 21).

За відомостями характеристики без номеру і дати Глевахівського академічного ліцею, учень другого класу ОСОБА_3 виховується у неповній сім`ї, матір ОСОБА_2 батьківські збори не відвідувала і на контакт із вчителем не виходила (а.с. 13).

За змістом листа № 07 від 10.03.2026 року Закладу дошкільної освіти «Ромашка» Глеваської селищної ради, малолітній ОСОБА_3 відвідував даний заклад з 01 грудня 2021 року по 10 квітня 2025 року та у вказаний час матір дитини не приймала будь-якої участі у спілкуванні із адміністрацією закладу та взаємодії із педагогічними працівниками (а.с. 22).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2025 року, розірвано шлюб між сторонами у даній справ (а.с. 15 - 18).

20 січня 2026 року ОСОБА_1 уклав шлюб з іншою жінкою, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_2 від 20 січня 2026 року (а.с. 28).

Також, суд враховує відображені у консультаційному висновку психолога № 77/01-13 від 10.03.2026 року, відомості про те, що ОСОБА_4 називає мамою ОСОБА_5 (другу дружину свого батька), іншої мами він не знає і не пам`ятає, хлопчик сидить на руках ОСОБА_5 , горнеться і обіймає її за шию, що свідчить у потребі захисту та підтримки з боку матері (а.с. 26 - 27).

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що матір дитини понад чотири роки проживає окремо від сина, не спілкується із ним, та хлопчик не пам`ятає її.

Зазначені обставини, безумовно свідчать про те, що відповідачка самоусунулась від виховання свого сина та не спілкується зі своєю дитиною в будь-якій спосіб.

Вирішуючи справу по суті, суд керується положеннями Закону України «Про охорону дитинства» та нормами Сімейного кодексу України.

Зокрема, норми статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці; позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Стаття 150 СК України встановлює обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Відповідно до положень статті 155 СК України, здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства; ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом другим частини першої статті 164 СК України передбачено, що матір може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Оскільки відповідачка самовільно і безвідповідально залишила свою дитину, більше чотирьох років проживає окремо від своєї дитини за іншою адресою, у вказаний час зі своєю дитиною не спілкується, відповідачка не займається вихованням дитини і піклуванням про неї, не цікавиться життям своєї дитини та не бажає приймати участь у її вихованні, суд приходить до висновку, що такою бездіяльністю відповідачка ухиляється від виконання обов`язків по вихованню своєї неповнолітньої дитини, а тому має бути позбавлена батьківських прав.

Зазначені обставини знайшли своє повне підтвердження під час розгляду справи в судовому засіданні.

До того ж, рішенням № 423-24 від 28.10.2026 року Виконавчого комітету Глеваської селищної ради затверджено висновок згідно із яким, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав відносно її неповнолітнього сина (а.с. 75, 76 - 78).

Під час розгляду справи судом не встановлено, що відповідачці будь-хто та/або яким-небудь чином чинив перешкоди у належному виконанні її батьківських обов`язків по відношенню до своєї дитини.

Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про існування передбачених сімейним законодавством підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів, суд враховує наступне.

Дитина проживає разом із батьком та перебуває на його утриманні, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Норми частин другої та третьої статті 166 СК України передбачають, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини; при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно із статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Під час розгляду справи судом не встановлено будь-які обставини щодо стану здоров`я дитини; стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів; наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання їх дитини в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

При цьому, у зв`язку із задоволенням позову, на підставі пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати позивача по сплаті судового збору за вимогами про позбавлення батьківських прав, слід покласти на відповідачку (а.с. 93).

Також, у зв`язку звільненням позивача від сплати судового збору за вимогами про стягнення аліментів, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та у зв`язку із задоволенням позову згідно із вимогами частини шостої статті 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в сумі 1 331 гривня 20 копійок.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 80, 84, 150, 155, 164, 166, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, статтями 58, 60 ЦК України, статтями 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, 142, 197, 198, 258, 259, 263 - 265, 273, 280 - 282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі однієї четвертої частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та, не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 23 квітня 2026 року до 04 серпня 2036 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Держави Україна у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежів за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Дата складення повного судового рішення - 10 листопада 2026 року.