Рішення № 141342173 у справі № 371/1262/26 від 09.11.2026

Єдиний унікальний № 371/1262/26

Номер провадження № 2/371/1573/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 29.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5499138 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». 23.02.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-5/26, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Лінеура Україна» відступає (передає) ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуває права вимоги від ТОВ «Лінеура Україна». Відповідно до Додатку (Реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-5/26 від 23.02.2026, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5499138 від 29.04.2025 складає 53 050, 57 грн, з яких: 13 999, 98 грн - заборгованість за сумою кредиту, 32 050, 59 грн - заборгованість по відсотках, 7 000, 00 грн - пеня, штраф. Вказує, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. У зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №5499138 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.04.2025 складає 53 050, 57 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача, а також стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 10.07.2026 відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду в спрощеному порядку з викликом сторін.

29.09.2026 від відповідача ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву (а.с. 59-61).

У судове засідання представник позивача не з`явився, заявою просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, заявою від 29.09.2026 просив розгляд справи проводити без його участі, при винесенні рішення просив врахувати письмові заперечення. Акцентує увагу на неправомірному нарахуванні штрафів під час дії воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, 29.04.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали Договір № 5499138 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 2зв., 7-13).

На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 14 000, 00 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до реквізитів Договору №5499138 від 29.04.2025, укладеного між сторонами, ОСОБА_1 підписав Договір, Додаток №1 до Договору Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Додаток №2 до Договору та паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «31928».

За інформацією в листі ТОВ «Пейтек», відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано грошові кошти у сумі 14 000, 00 грн на платіжну карту НОМЕР_1 , яку під час укладання Договору було особисто зазначено відповідачем (а.с. 27зв.).

За даними поданого Розрахунку заборгованості за Договором №5499138 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.04.2025 у період з 29.04.2025 по 23.02.2026 включно Первісним кредитором було нараховано заборгованість у загальному розмірі 53 050, 57 грн, з яких: 13 999, 98 грн - тіло кредиту, 32 050, 59 грн - проценти за користування кредитом, 7 000, 00 грн - штрафні санкції (а.с. 22зв.-27).

23.02.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу №01.02-5/26, відповідно якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «Свеа Фінанс а» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 28-31).

Згідно п. 2.1 договору факторингу, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі що дорівнює ціні договору, у порядку та у строки встановлені цим договором.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору факторингу сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 3 648 000, 40 грн. Фактор сплачує клієнту фінансування, шляхом перерахування клієнту грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний в договорі, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання сторонами цього договору.

Факт укладення вказаного договору підтверджується платіжною інструкцією №10305 від 23.02.2026 про сплату фінансування згідно Договору факторингу №01.02-5/26 від 23.02.2026 (а.с. 32).

Відповідно до Реєстру боржників в електронному вигляді до Договору факторингу №01.02-5/26 від 23 лютого 2026 року ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №5499138 від 29.04.2025 загальна сума заборгованості склала 53 050, 57 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту - 13 999, 98 грн, заборгованості за процентами - 32 050, 59 грн, штрафні санкції - 7 000, 00 грн (а.с. 32зв.-33).

Позивач у позовній заяві зазначає, що у зазначений період відповідачем, здійснено останній платіж оплати на рахунок первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0, 01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 3 989, 70 грн.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за Договором №5499138 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.04.2025 перед позивачем не сплачена і складає 13 999, 98 грн - тіло кредиту, 32 050, 59 грн - нараховані проценти за користування грошовими коштами, 7 000, 00 грн - штрафні санкції, а всього - 53 050, 57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Встановлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснино в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

29.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №5499138 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 14 000, 00 грн, який був підписаний відповідачем електронним підписом 31928 29.04.2025, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

З повідомлення №20260223-331 від 23.02.2026 ТОВ «Пейтек», яке надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунків, вбачається, що між Товариством та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунків №03012024-1 від 2024-01-03. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти у розмірі на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» на суму 14 000, 00 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» 7f424384-fe8e-4a50-9ec7-46db1e96bb5e; електронний платіжний засіб - 5363542603540429, призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №5499138 від 2025-04-29.

Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено позичальником у договорі №5499138 від 29.04.2025, укладеному з ТОВ «Лінеура Україна».

Первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» є фінансовою, а не банківською установою. Зважаючи на положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Наданий позивачем інформаційний лист ТОВ «Пейтек» містить інформацію про перерахування коштів на банківську картку визначену відповідачем в договорі кредиту, що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений кредитний договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу.

Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, мав можливість надати суду виписку по рахунку. Між тим, правом надання таких доказів відповідач не скористався.

Таким чином, вищевказаний договір свідчить про те, що ОСОБА_1 умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору.

З наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості відсотки за користування кредитом нараховані з 29.04.2025 по 23.02.2026, тобто в межах строку кредитного договору.

Пунктом 9.9. Договору передбачено, що клієнт, підписуючи цей договір, підтверджує, що перед його укладенням йому в чіткій та зрозумілій формі була надана інформація, він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту від 29.04.2025, ОСОБА_1 проінформований про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту. Паспорт споживчого кредиту підписано позичальником електронним підписом 58024, 29.04.2025 19:44:55 год.

Також в матеріалах справи міститься Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка підписана тим самим шляхом, що й паспорт споживчого кредиту та договір.

Суд з урахуванням наведеного приходить до висновку, що нарахування відсотків в розмірі 32 050, 59 грн відбулось у відповідності до умов укладеного договору.

Позивачем надано докази на отримання відповідачем кредитних коштів. Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів на підтвердження сплати отриманих коштів.

Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

23.02.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу №01.02-5/26, відповідно якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «Свеа Фінанс а» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно п. 2.1 договору факторингу, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі що дорівнює ціні договору, у порядку та у строки встановлені цим договором.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору факторингу сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 3 648 000, 40 грн. Фактор сплачує клієнту фінансування, шляхом перерахування клієнту грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний в договорі, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання сторонами цього договору.

Факт укладення вказаного договору підтверджується платіжною інструкцією №10305 від 23.02.2026 про сплату фінансування згідно Договору факторингу №01.02-5/26 від 23.02.2026.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників в електронному вигляді до Договору факторингу №01.02-5/26 від 23 лютого 2026 року ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №5499138 від 29.04.2025 загальна сума заборгованості склала 53 050, 57 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту - 13 999, 98 грн, заборгованості за процентами - 32 050, 59 грн, штрафні санкції - 7 000, 00 грн.

Зазначені докази є належними та достатніми для підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у даній справі.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір факторингу, реєстр боржників в електронному вигляді від 23.02.2026 до Договору факторингу №01.02.-5/26 від 23.02.2026, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором факторингу. Вказані докази місять всі істотні дані, а саме відомості про боржника, номер кредитного договору, суму заборгованості, дату переходу права вимоги та підписи сторін.

Відтак, суд погоджується з тим, що ТОВ «Лінеура Україна» відступили ТОВ «Свеа Фінанс» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача. Договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, суд погоджується з тим, що до ТОВ «Свеа Фінанс», як до нового кредитора, перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

У суду відсутні підстави ставити під сумнів, укладений договір факторингу та реєстр боржників.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено безперервний ланцюг переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за кредитним договором №5499138 від 29.04.2025 в сумі 46 050, 57 грн, з яких 13 999, 98 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32 050, 59 грн - заборгованість по відсотках.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача суми штрафних санкцій у розмірі 7 000, 00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває до тепер.

У цій справі кредитний договір №5499138 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений між сторонами 29.04.2025, тобто в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штрафних санкцій за прострочення зобов`язань.

Відтак, оскільки стягнення штрафних санкцій у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 7 000, 00 грн.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (86,81%) в сумі 2 311, 23 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за Договором №5499138 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.04.2025 у розмірі 46 050, 57 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221 витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 311, 23 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Кириленко