Рішення № 141342265 у справі № 377/963/26 від 10.11.2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/963/26

Провадження №2/377/755/26

10 листопада 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Приліпко К.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

До суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник - Сахарова Ольга Ігорівна, посилаючись на статті 512, 514, 525-526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10721260 від 05.11.2025 у розмірі 12 384 гривень, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662,40 гривень і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 05.11.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10721260 на загальну суму 7 500 гривень. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 44568. На виконання умов кредитного договору, 05.11.2025 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідача. 13.05.2026 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 13052026-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10721260 від 05.11.2025. ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювало жодних нарахувань за кредитним договором. Всупереч умовам договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла загальна сума заборгованості в розмірі 15 384 гривні, яка складається з: 7 500 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 3 384 гривні - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, 1 500 гривень - заборгованість по комісії, 3 000 гривень - заборгованість за штрафними санкціями. Позивач вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 12 384 гривні, яка складається з: 7 500 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 3 384 гривні - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, 1 500 гривень - заборгованість по комісії, яка підлягає стягненню з урахуванням положень статей 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України з відповідача на користь позивача (а. с. 3-7).

Ухвалою судді від 31 серпня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 02 жовтня 2026 року. Вказаною ухвалою судді за клопотанням позивача витребувано докази із Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (а. с. 67-71).

22 вересня 2026 року до суду засобами поштового зв`язку відповідачем ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Зачепіло З.Я., надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що надана копія договору № 00-10721260 від 05.11.2025, паспорт споживчого кредиту, графік платежів до договору не містять підпису відповідача ОСОБА_1 .. Позивачем не надано суду доказів на обґрунтування того, що відповідач був ознайомлений з умовами наданого кредитного договору та взагалі отримував кредитні кошти. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення (платіжного доручення, меморіального ордеру, розписок, чеків) або виписки з банківського рахунку на підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитним договором. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором не є безспірним доказом наявності заборгованості, оскільки такі документи складаються одноособово стороною позивача та не є первинними документами, які б підтверджували умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зміст зазначених доказів повністю залежить від волевиявлення кредитора або його правонаступника. Заявлена позивачем заборгованість за процентами не ґрунтується на умовах договору і розрахунку заборгованості, а тому не підлягає задоволенню. Заборгованість за неустойкою в розмірі 3 000 гривень не підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та Перехідних положень» Цивільного кодексу України позичальник звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договорами під час дії воєнного стану. Подана позовна заява не відповідає вимогам 175 ЦПК України, оскільки в позовній заяві позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Матеріали справи не містять доказів (поштових квитанцій) про направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості, досудові вимоги про необхідність сплати простроченої заборгованості не надають права позивачу для звернення до суду за достроковим стягненням всієї суми заборгованості за кредитом. У матеріалах справи відсутні будь-які документи та докази, що підтверджують факт звернення позивача до відповідача про дострокове погашення суми заборгованості за кредитом (а. с. 87-90).

23 вересня 2026 року до суду в підсистемі «Електронний суд» від представника позивача Сахарової О.І. надійшла відповідь на відзив, в якій вона просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що відповідно до пункту 7.11. кредитного договору № 00-10721260 від 05.11.2025 сторони дійшли згоди, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та правил. Кредитний договір № 00-10721260 від 05.11.2025 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 44568 направлено позичальнику 05.11.2025 09:52 на вказаний ним номер мобільного телефону НОМЕР_2 ; одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, після чого відповідач натиснув кнопку «так», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору, товариство відправляє на електронну адресу, вказану позичальником у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору , зокрема, додаючи його примірники у форматах PDF та P7S. Відповідач отримав грошові кошти відповідно до умов договору, а тому позивачем доведено факт надання первісним кредитором грошових коштів відповідачу. Позивач розцінює позицію відповідача як небажання сплачувати заборгованість за невиконаними зобов`язаннями. Доводи відзиву відповідача не містять доказів, які б підтверджували, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, та, фактично, зводяться до нерозуміння природи договору, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.03.2021 № 904/2073/19, не звільняє споживача послуг, як сторону зобов`язання, від його виконання. Нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам договору, з якими відповідач ознайомився до укладення кредитного договору № 00-10721260 від 05.11.2025 та підписав електронним одноразовим ідентифікатором, чим підтвердив та погодився з умовами даного договору. На момент заповнення заявки на отримання кредиту платіжна картка № НОМЕР_1 належала відповідачу, на яку останній отримав грошові кошти відповідно до умов договору. Позивачем направлялось досудова вимога № 25771575805 від 08.06.2026, проте, відповідачем проігноровано дану вимогу. ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «Тимошенко та партнери», в особі ОСОБА_2 уклали договір надання правничої допомоги №20/01/26-01. Разом з поданням позовної заяви позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Сторони уклали акт прийому-передачі наданих послуг до договору надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026. Позивачем до суду надано акт прийому-передачі наданих послуг, в якому зазначено кількість витрачених годин адвокатом та суму гонорару за кожну послугу. Оскільки дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, то судові дебати не проводяться, а отже позивач долучив докази підтвердження надання правничої допомоги з дотриманням строків. Вищевказане свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином, розмір правничої допомоги відповідає критеріям розумності та співмірності (а. с. 96-101).

Ухвалою суду від 02 жовтня 2026 року приєднано до матеріалів справи: відзив на позовну заяву разом з доданими документами, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з доказами надіслання позивачу, інформацію № КНО-07.8.5/15689 БТ від 04.09.2026, інформацію № КНО-07.8.5/15950 БТ від 09.09.2026, які надійшли до суду засобами поштового зв`язку від Акціонерного товариства «ПУМБ» на виконання ухвали судді від 31 серпня 2026 року, відповідь на відзив разом з доданими документами, доказами надіслання відповідачу (а. с. 108-109).

Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в позовній заяві позивач просив розглянути справу за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет. До відзиву на позовну заяву відповідачем, від імені якого діє представник - адвокат Зачепіло З.Я., додано заяву про проведення судового засідання без участі відповідача та представника відповідача (а. с. 91).

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір кредитної лінії № 00-10721260, паперова копія якого додана до позовної заяви, шляхом підписання сторонами електронними підписами одноразовим ідентифікатором, зокрема, відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 44568 (далі - договір № 00-10721241) (а. с. 10-15).

Відповідно до пункту 1.1. договору № 00-10721260 кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За змістом пункту 1.2. договору № 00-10721260, сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 7 500 гривень. Тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби.

Пунктом 1.3. договору № 00-10721260 визначено, що строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту)- «31» жовтня 2026 року згідно умов пункту 3.7 цього договору.

Як вбачається з пункту 1.4. договору № 00-10721260, розрахунковий платіжний період за цим договором становить 15 днів. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичні дати платежів, які є останнім днем кожного розрахункового платіжного періоду, тобто: «20» листопада 2025р., та кожного 15 дня після цієї дати протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування). Дата повернення кредиту, періодичні дати платежів та дата сплати комісії (якщо умовами договору передбачено сплату комісії одним платежем) зазначаються в графіку платежів, який міститься в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною. У разі, якщо позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів та належної до оплати комісії/частини комісії (згідно графіку платежів) не пізніше наступного дня за днем періодичної дати платежу, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті платежу належним чином.

Відповідно до пункту 1.5 договору № 00-10721260 тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки) (підпункт 1.5.1.). Знижена процентна ставка становить 0,49% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати платежу у встановленому графіком платежів розмірі не пізніше наступного дня за першою періодичною датою платежу, визначеною пунктом 1.4. цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (датою видачі кредиту) (підпункт 1.5.2.). У разі здійснення позичальником платежу не пізніше наступного дня за першою періодичною датою платежу, визначеною пунктом 1.4. цього договору, до позичальника, як учасника програми лояльності, застосовується індивідуальна знижка (знижена процентна ставка) на стандартну процентну ставку, розмір якої зазначено в підпункті 1.5.2. цього договору. У випадку невиконання позичальником умов для отримання від кредитодавця індивідуальної знижки (застосування зниженої процентної ставки), користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою, яка зазначена у підпункті 1.5.1. цього договору. Позичальник погоджується, повнiстю розумiє та поiнформований, що у разi невикористання ним права на отримання знижки, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є змiною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бiк погiршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Застосування зниженої процентної ставки є проявом лояльності кредитодавця до позичальника та правом кредитодавця, передбаченим умовами програми лояльності, затвердженої та оприлюдненої кредитодавцем на його сайті за посиланням: https://treba.credit/finansovi-poslugi/#Action (підпункт 1.5.3.). У разі невиконання позичальником умови програми лояльності щодо отримання знижки, тобто несплати позичальником платежу у встановленому графіком платежів розмірі, що був розрахований за зниженою процентною ставкою, не пізніше наступного дня за першою періодичною датою платежу, визначеною пунктом 1.4. цього договору, позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за стандартною процентною ставкою, встановленою підпунктом 1.5.1. цього договору (підпункт 1.5.4.).

Згідно з пунктом 1.6. договору № 00-10721260, кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 1 500 гривень, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього договору.

Як зазначено в пункті 2.10. договору № 00-10721260, кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 05 листопада 2025 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 7 500 гривень на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 3.5. договору № 00-10721260 нарахування комісії здійснюється одноразово в момент укладання договору. Для цілей визначення розрахованої до оплати частини комісії на кожен день встановленого цим договором строку оплати комісії застосовується наступна формула: сума нарахованої комісії ділиться на кількість днів встановленого цим договором строку оплати комісії (підпункт 3.5.1.). При цьому для цілей визначення розрахованої до оплати частини комісії в кожному розрахунковому платіжному періоді застосовується наступна формула: сума нарахованої комісії ділиться на кількість днів встановленого цим договором строку оплати комісії та множиться на кількість днів розрахункового платіжного періоду (підпункт 3.5.2.).

Як вбачається з пункту 3.7. договору № 00-10721260, позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: 31 жовтня 2026 року.

Відповідно до пункту 4.2.5. договору № 00-10721260 кредитодавець має право: відступити право вимоги за договором із заміною кредитора у зобов`язанні відповідно до норм Цивільного кодексу України (в тому числі частина 1 статті 516 ЦКУ) без згоди позичальника, а також обов`язково повідомити позичальника про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома позичальника такого факту.

Додатком № 1 до договору кредитної лінії № 00-10721260 від 05 листопада 2025 року є Графік платежів ( а. с. 15).

До договору № 00-10721260 від 05 листопада 2025 року додано паспорт споживчого кредит, в якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші важливі правові аспекти, підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 39188 (а. с. 19-20).

Перелік та опис виду фінансової послуги, порядок надання кредитодавцем фінансової послуги надання коштів та банківських металів у кредит, строки та порядок зберігання інформації про надання фінансової послуги з надання коштів та банківських металів у кредит визначають Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (нова редакція), затверджені наказом директора ТОВ «МАКС КРЕДИТ» № 26-03/24 від 26.03.2024 року (а. с. 16-18).

Відповідно до довідки про ідентифікацію, видану ТОВ «МАКС КРЕДИТ», клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 00-10721260 від 05.11.2025 ідентифікований ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - 44568; час відправки ідентифікатора позичальнику - 05.11.2025 о 09:52; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_2 (а. с. 21).

Як вбачається з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, виданого ТОВ «ПрофітГід», в рамках договору про надання фінансових послуг з переказу коштів № ПГ-714 від 28.07.2023 та на підставі платіжних інструкцій відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ: 05.11.2025 о 09:53:36 на суму 7 500 гривень, номер транзакції - 46232-92154-84354; на банківську картку отримувача - НОМЕР_1 (а. с. 22-25)

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

13 травня 2026 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 13052026-МК/ЕЙС (а. с. 36-43).

Відповідно до умов договору факторингу № 13052026-МК/ЕЙС від 13.05.2026, акту прийому-передачі Реєстру боржників від 13.05.2026 до договору факторингу № 13052026-МК/ЕЙС від 13.05.2026, платіжної інструкції № 1163 від 19.05.2026, Реєстру боржників за кредитними договорами, боржників ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до договору факторингу № 13052026-МК/ЕЙС від 13.05.2026, підписаного 13.05.2026 між директором ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та директором ТОВ «ФК «ЕЙС», вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10721260 від 05.11.2025 в розмірі 15 384 гривні перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (а. с. 36-45).

Питання дійсності договору факторингу № 13052026-МК/ЕЙС, укладеного 13.05.2026 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС», в установленому законом порядку не оспорено. У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору факторингу № 13052026-МК/ЕЙС від 13.05.2026, недійсним, або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено у частини третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша цієї статті). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом частини першої статей 626, 628, статті 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що договір кредитної лінії № 00-10721260 від 05.11.2025 було укладено в електронній формі.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частини сьомої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них (частина п`ята статті 11 Закону України № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Частиною другою вказаною статті передбачено, що способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII «Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано паперову копію електронного договору кредитної лінії № 00-10721260 від 05.11.2025, який містить інформацію про його підписання відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 44568. Електронний договір містить особисті дані позичальника, реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП. Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Отже, для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог статей 11 і 12 Закону № 675-VIII.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Вказані обставини свідчать про належне укладення договору кредитної лінії № 00-10721260 від 05.11.2025, в тому числі погодження відповідача ОСОБА_1 з умовами вказаного договору, шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 626 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З інформації АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/15689 БТ від 04.09.2026 вбачається, що в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_4 до рахунку № НОМЕР_5 у гривні. В банку за ОСОБА_1 закріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_2 . В результаті операцій, здійснених по карті № НОМЕР_6 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 за період з 05.11.2025 по 10.11.2025 - була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 7 500 гривень: 05.11.2025 о 09:53:36 (а. с. 82, 84).

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «МАКС КРЕДИТ», загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10721260 від 05.11.2025, станом на 13.05.2026 становить 15 384 гривні, та складається із: 7 500 гривень - тіло кредиту; процентів, нарахованих за період з 05.11.2025 по 22.12.2025, в розмірі 3 384 гривні, комісії, нарахованої 05.11.2025 в розмірі 1 500 гривень; заборгованості за штрафними санкціями, нарахованими за період з 22.11.2025 по 11.12.2025, в розмірі 3 000 гривень. Відповідачем ОСОБА_1 за вказаний період жодних оплат за кредитним договором здійснено не було (а. с. 46).

З розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ЕЙС» вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10721260 від 05.11.2025, станом на 13.05.2026 становить 15 384 гривні, та складається із: 7 500 гривень - тіло кредиту; процентів, нарахованих за період з 05.11.2025 по 22.12.2025, в розмірі 3 384 гривні, комісії, нарахованої 05.11.2025 в розмірі 1 500 гривень; заборгованості за штрафними санкціями, нарахованими за період з 22.11.2025 по 11.12.2025, в розмірі 3 000 гривень. Відповідачем ОСОБА_1 за вказаний період жодних оплат за кредитним договором здійснено не було (а. с. 46).

З розрахунків заборгованості ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-10721260 від 05.11.2025, здійснених ТОВ «МАКС КРЕДИТ», ТОВ «ФК «ЕЙС», вбачається, що позивач, пред`являючи позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором, достроково, оскільки пунктом 1.3. договору № 00-10721260 визначено, що строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту)- «31» жовтня 2026 року згідно умов пункту 3.7 цього договору.

Як вбачається з пункту 3.7. договору № 00-10721260, позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: 31 жовтня 2026 року.

Відповідно до пункту 4.2.6. договору № 00-10721260 у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець, відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі (або окремо надану позичальником кредитодавцю) із направленням повідомлення про таке направлення на додаткові контактні дані позичальника, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені ним), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо). З дати направлення вимоги кредитодавець має право призупинити нарахування процентів за цим договором. Після отримання вимоги про повернення кредиту, як зазначено у абзаці вище, позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту протягом 30 календарних днів, з дня отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов цього договору, така вимога товариства втрачає чинність, а платежі (в тому числі нарахування процентів за користування кредитом) за договором нараховуються та сплачуються згідно умов цього договору. При цьому, в даному випадку вважається, що позичальник усунув порушення умов договору, якщо на 31-й день, з дня отримання від товариства вищезазначеної вимоги, у позичальника буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення позичальнику вимоги та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги. В іншому разі, вимога залишається дійсною, а позичальник зобов`язаний не пізніше 30-го дня, з дня одержання вимоги, повернути в повному обсязі кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти та інші платежі передбачені цим договором. У такому випадку, з 31-го дня, з дня отримання від товариства вимоги нарахування процентів за користування кредитом припиняється, а усі нараховані проценти, комісія за надання кредиту, та сума кредиту визнаються простроченими.

З долучених до матеріалів справи розрахунків заборгованості видно, що відповідачем ОСОБА_1 жодних платежів за вказаним договором № 00-10721260 від 05.11.2025 здійснено не було.

За змістом частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Таким чином, частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», пунктом 4.2.6. договору № 00-10721260 від 05.11.2025 передбачено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , шляхом направлення повідомлення про таку вимогу.

Виходячи із розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, пунктом 4.2.6. договору № 00-10721260 від 05.11.2025 та наведених положень частини другої статті 1050 ЦК України, статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», у кредитодавця виникло право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, оскільки ОСОБА_1 прострочив сплату нарахованих процентів більше ніж на один місяць.

08 червня 2026 року позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» було направлено відповідачу досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості, в якій позивач вимагав від відповідача ОСОБА_1 достроково, у 30-денний термін повернути кредит, відсотки, комісії за кредитним договором № 00-10721260 від 05.11.2025 у розмірі 15 384 гривні, про що свідчить досудова вимога щодо дострокового стягнення заборгованості № 25771575805 від 08.06.2026, опис поштового вкладення, список згрупованих поштових відправлень № 21173-07-26 від 11.06.2026 (а. с. 58-59).

Проте, вказана досудова вимога щодо дострокового стягнення заборгованості відповідачем ОСОБА_1 виконана не була.

Суд зазначає, що станом на час розгляду справи, строк кредитування, визначений пунктом 3.7. договору № 00-10721260, але заборгованість за вказаним кредитним договором відповідачем сплачена не була.

Таким чином, суд погоджується із нарахованою заборгованістю позивачем в сумі 10 884 гривні, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 500 гривень; заборгованості за процентами, нарахованими за період з 05.11.2025 по 22.12.2025, у розмірі 3 384 гривні. Розмір процентів за кредитним договором № 00-10721260 від 05.11.2025 в сумі 3 384 гривні, нарахованих за період з 05.11.2025 по 22.12.2025, відповідає умовам кредитного договору № 00-10721260 від 05.11.2025 та вимогам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відтак доводи представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я., викладені у відзиві на позовну заяву про те, що заявлена позивачем заборгованість за процентами не ґрунтується на умовах договору і розрахунку заборгованості, судом до уваги не приймається.

Доводи представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я., викладені у відзиві на позовну заяву про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи та докази, що підтверджують факт звернення позивача до відповідача про дострокове погашення суми заборгованості за кредитом, спростовуються досудовою вимогою щодо дострокового стягнення заборгованості № 25771575805 від 08.06.2026, описом поштового вкладення, списком згрупованих поштових відправлень № 21173-07-26 від 11.06.2026, що долучені до позовної заяви (а. с. 58-59).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією, нарахованою 05.11.2025 за кредитним договором № 00-10721260 від 05.11.2025, в розмірі 1 500 гривень, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 1.6. договору № 00-10721260, кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 1 500 гривень, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього договору.

Відповідно до пункту 3.5. договору № 00-10721260 нарахування комісії здійснюється одноразово в момент укладання договору. Для цілей визначення розрахованої до оплати частини комісії на кожен день встановленого цим договором строку оплати комісії застосовується наступна формула: сума нарахованої комісії ділиться на кількість днів встановленого цим договором строку оплати комісії (підпункт 3.5.1.). При цьому для цілей визначення розрахованої до оплати частини комісії в кожному розрахунковому платіжному періоді застосовується наступна формула: сума нарахованої комісії ділиться на кількість днів встановленого цим договором строку оплати комісії та множиться на кількість днів розрахункового платіжного періоду (підпункт 3.5.2.).

З термінів і визначень договору № 00-10721260 від 05.11.2025 вбачається, що комісія за надання кредиту (комісія) - одноразова плата, яку здійснює позичальник за надання кредиту. Плата за надання кредиту є економічною сутністю комісії, при цьому базою розрахунку комісії є сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту), визначеного у п.1.2. цього договору. Комісія розраховується як фіксований відсоток від суми ліміту кредитної лінії (суми кредиту). У будь-якому разі комісія не є платою за додаткову та/або супутню послугу кредитодавця.

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, що розглядається, в пункті 1.6. кредитного договору № 00-10721260 від 05.11.2025 передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 1 500 гривень.

Отже, пункти 1.6., 3.5. укладеного між сторонами договору не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту (а. с. 10-15).

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Суд звертає увагу, що комісія за надання кредиту в розмірі 1 500 гривень є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі не зазначено, які послуги надаються за комісію, пов`язану з наданням кредиту.

За таких обставин положення договору кредитної лінії № 00-10721260 від 05.11.2025 про сплату позичальником на користь товариства комісії за надання кредиту є нікчемними.

Доводи представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я. про те, що надана копія договору № 00-10721260 від 05.11.2025, паспорту споживчого кредиту, графік платежів не містить підпису відповідача ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, зокрема, наданою позивачем паперовою копією електронного договору кредитної лінії № 00-10721260 від 05.11.2025, в якому зазначено, що він підписаний позичальником ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 44568, а також довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «МАКС КРЕДИТ», відповідно до якої клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 00-10721260 від 05.11.2025 ідентифікований ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - 44568; час відправки ідентифікатора позичальнику - 05.11.2025 о 09:52; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_2 (а. с. 10-15, 21). В паспорті споживчого кредиту зазначено, що він підписаний позичальником ОСОБА_1 05.11.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 39188. Графік платежів, що є додатком № 1 до договору кредитної лінії №00-10721260 від 05 листопада 2025 року, містить інформацію про його підписання позичальником ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 44568 (а. с. 15). Докази того, що вказаний договір № 00-10721260 від 05.11.2025 був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором не відповідачем, а іншою особою, матеріали справи не містять, і відповідачем зазначені обставини не спростовані.

Твердження представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я. про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитним договором, спростовуються підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, виданого ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якого, в рамках договору про надання фінансових послуг з переказу коштів № ПГ-714 від 28.07.2023 та на підставі платіжних інструкцій відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ: 05.11.2025 о 09:53:36 на суму 7 500 гривень, номер транзакції - 46232-92154-84354; на банківську картку отримувача - НОМЕР_1 (а. с. 22-25), інформацією АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/15689 БТ від 04.09.2026, з якої вбачається, що в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_4 до рахунку № НОМЕР_5 у гривні. В банку за ОСОБА_1 закріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_2 . В результаті операцій, здійснених по карті № НОМЕР_6 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , за період з 05.11.2025 по 10.11.2025 - була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 7 500 гривень: 05.11.2025 о 09:53:36 (а. с. 82, 84).

Доводи представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я., викладені у відзиві на позовну заяву про те, що надані позивачем розрахунки заборгованості за договором не є безспірним доказом наявності заборгованості, оскільки такі документи складаються одноособово стороною позивача та не є первинними документами, які б підтверджували умови кредитування і суму заборгованості за кредитом, не приймаються судом до уваги, виходячи із наступного.

Так, первісний кредитор ТОВ «МАКС КРЕДИТ» є фінансовою, а не банківською установою, діяльність якого регулюється Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування рахунків фізичних осіб і не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальника.

Суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Вказане Положення про організацію операційної діяльності в банках України встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а первісний кредитор не є банківською установою, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.

Отже, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» не відкриває карткових рахунків для перерахування кредитних коштів, а лише надсилає суму кредиту на існуючий рахунок позичальника у банку, який вказується самим позичальником.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21, відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

У даній справі позивач надав докази перерахування первісним кредитором коштів на банківську картку за номером, який відповідач зазначив у договорі кредитної лінії № 00-10721260 від 05.11.2025 (пункт 2.10), а також детальний розрахунок заборгованості, який був проведений ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС», і містить як суму отриманого кредиту, так і період нарахування та розмір процентів за договором.

Надані позивачем розрахунки є належними доказами наявної заборгованості відповідача за кредитним договором, підтверджують несвоєчасне погашення кредиту і в повній мірі підтверджують доводи позивача про наявність заборгованості за кредитом.

Відповідачем не було спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Доводи представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я., наведені у відзиві на позовну заяву про те, що відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та Перехідних положень» Цивільного кодексу України позичальник звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договорами під час дії воєнного стану, тому заборгованість за неустойкою в розмірі 3 000 гривень не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд не приймає до уваги, оскільки в позовній заяві позивач не просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за неустойкою в розмірі 3 000 гривень, нарахованою за кредитним договором № 00-10721260 від 05.11.2025.

Твердження представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я., наведені у відзиві на позовну заяву про те, що подана позовна заява не відповідає вимогам 175 ЦПК України, оскільки в позовній заяві позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, спростовуються позовною заявою, в якій позивачем зазначено, що на вимогу пункту 6 частини 3 статті 175 ЦПК України позивач належним чином повідомив боржника про заборгованість за кредитним договором, а саме відправив досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості. Також, на вимогу пункту 10 частини 3 статті 175 ЦПК України, позивач підтвердив, що іншого позову до відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав не подано (зв. ст. а. с. 6).

Інші доводи представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, доводи представника позивача наведені у відповіді на відзив, не впливають на висновки суду.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладеного між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», копію додаткової угоди № 25771575805 від 25.05.2026 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10, виданого 26.08.2010 Тимошенку Олександру Олександровичу, копію ордеру серії АІ № 2115447, виданого 30 січня 2026 року, копію довіреності, виданої директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», копію Акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, підписаного 05 червня 2026 року між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», згідно з яким сторони засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-10721260 від 05.11.2025, кількість годин - 2, вартість послуги - 5 000 гривень; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10721260 від 05.11.2025, кількість годин - 2, вартість послуги - 1 000 гривень; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 00-10721260 від 05.11.2025 на рахунок ОСОБА_1 , кількість годин - 1, вартість послуги - 500 гривень; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 00-10721260 від 05.11.2025 на рахунок ОСОБА_1 , кількість годин - 1, вартість послуги - 500 гривень, всього, без ПДВ - 7 000 гривень (а. с. 29-30, 48-53).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Тимошенком О.О. правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» за договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-01, укладеним 20 січня 2026 року.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання».

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року в справі № 712/4126/22.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 761/4132/24, що свідчить про усталеність правової позиції Верховного Суду з даного питання.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

22 вересня 2026 року до суду засобами поштового зв`язку від представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якій вона просила зменшити розмір витрат ТОВ «ФК «ЕЙС» на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 2 000 гривень, посилаючись на те, що розмір правничої допомоги у сумі 7 000 гривень є непропорційним. Справа є незначної складності, матеріали справи не містять великої кількості документів (а. с. 92-93).

Оцінюючи обсяг робіт, що зазначений у акті прийому-передачі наданих послуг № 20/01/26-01 від 20.01.2026, суд вважає, що в даному випадку заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 7 000 гривень є завищеним з огляду на складність справи (ціну позову, предмет спору, тривалість розгляду), принципи співмірності та розумності судових витрат та доходить висновку про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності, в розмірі 5 000 гривень.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку: 10 884 гривні х 100 %: 12 384 гривні = 87,89 % (відсоток розміру задоволеного позову); 5 000 :100 % х 87,89 % = 4394,50 гривень (сума витрат на професійну правничу допомогу, пропорційна відсотку задоволеного позову).

Відповідно до платіжної інструкції № 53471 від 06.08.2026 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень (а. с. 1). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 2).

Згідно з пунктом 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку: 2 662,40 гривень :100 % х 87,89 % (відсоток розміру задоволеного позову) = 2 339,98 гривень (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 00-10721260 від 05.11.2025 в розмірі 10 884 гривні, яка складається із заборгованості за тілом кредитом в розмірі 7500 гривень та процентів за користування кредитом в розмірі 3 384 гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 339 гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4394 гривні 50 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок № 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 10 листопада 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька