Рішення № 141342276 у справі № 379/1756/26 від 06.11.2026

Єдиний унікальний номер: 379/1756/26

Провадження № 2/379/1239/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

06 листопада 2026 року м.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,

У С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки, у розмірі 8 000,00 грн. щомісячно, на весь період навчання, починаючи з дня звернення до суду і до припинення нею навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трирічного віку.

В обґрунтування позову зазначає, що вона є матір`ю, а відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 досягла повноліття. На даний час вона є студенткою 1 ПО (с) групи 1 курсу спеціальності АЗ «Початкова освіта» ступеня вищої освіти «Бакалавр» скороченого терміну навчання Комунального закладу Київської обласної ради «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний фаховий коледж», за регіональним замовленням, строк навчання закінчується 30.06.2030. Водночас, донька не перебуває ні на повному державному утриманні, ні на неповному державному утриманні та стипендію не отримує. Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання спільної дочки не надає. Наразі, позивачка з донькою фактично проживають у місті Білій Церкві Київської області в орендованій квартирі. Окрім орендної плати виникають витрати на оплату комунальних послуг. Донька поєднує трудову діяльність з навчанням за денною формою та має постійні витрати, пов`язані з одночасним навчанням та працевлаштуванням, зокрема, істотну частину її доходу становлять витрати на проїзд. Крім того, ОСОБА_4 має постійні витрати на мобільний зв`язок та доступ до мережі інтернет, необхідні як для роботи, так і для навчання, а також потребує коштів на харчування, одяг, взуття, засоби особистої гігієни, навчальні матеріали, підручники та інші необхідні для навчання речі, а також інші витрати, пов`язані із забезпеченням нормальних умов життя та повноцінного фізичного, соціального й особистісного розвитку. На даний час у зв`язку з навчанням виникла необхідність придбання персонального ноутбука. Враховуючи наведене, вважає, що участь відповідача у матеріальному забезпеченні повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, є необхідною.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 25.09.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд цивільної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.10.2026.

20.10.2026 до суду подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі.

20.10.2026 протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи до 06.11.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань суду не надсилав, правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно ч. 8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належно повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, причини своєї неявки в судове засідання суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, водночас, позивач не заперечує щодо заочного вирішення справи, - є всі передбачені законом підстави для проведення заочного розгляду даної справи.

Зі змісту положень статті 281 ЦПК України вбачається, що заочний розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178, ст. 181 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Як встановлено в судом, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла повноліття. Її батьком є ОСОБА_2 (відповідач), матір`ю - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 06.08.2008 Червономотовилівською сільською радою Фастівського району Київської області (а.с. 9).

Як вбачається зі змісту копії рішення Таращанського районного суду Київської області від 18.08.2008 по справі № 2-552/2008 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини (а.с. 12-13) та копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 26.05.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області (а.с. 7), позивач та відповідач перебували у шлюбі з 20.10.2007 по 28.01.2010.

Позивач, 01.07.2020, у зв`язку з державною реєстрацією шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим 01.07.2020 Таращанським районними відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.8).

До досягнення донькою повноліття відповідач був зобов`язаний сплачувати аліменти на її утримання на підставі рішення Таращанського районного суду Київської області від 18.08.2008 по справі № 2-522/2008, на виконання якого видано виконавчий лист № 2-522 від 18.08.2008 (а.с. 14)

На підставі даного виконавчого листа, 22.10.2008, Фастівським міськрайонним відділом Державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № 9758466 (а.с. 15).

Відповідач тривалий час належним чином не виконував обов`язок зі сплати аліментів. У межах виконавчого провадження № 9758466 заборгованість відповідача зі сплати аліментів неодноразово встановлювалася у великих розмірах. Так, відповідно до відповіді начальника Фастівського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області МЮ України від № 26086/6 від 21.11.2018 заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 20.11.2018 становила 77 677,24 грн. та відповідно до якої на майно боржника було накладено арешт, а самого боржника було обмежено у праві виїзду за межі України, праві керування транспортними засобами, праві користування зброєю та праві полювання. Крім того, на боржника було накладено штраф у розмірі 50% від суми заборгованості за аліментами та складено протокол про адміністративне правопорушення. (а.с.16-17).

Неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо утримання дочки також підтверджується постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2022 по справі № 381/1053/22 та ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2023 по справі № 381/114/23(а.с.19-22).

Наразі, ОСОБА_3 фактично проживає разом з її матір`ю у місті Білій Церкві Київської області, в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Факт спільного проживання матері та доньки підтверджується договором оренди квартири від 16.07.2026, відповідно до п. 11.5 якого орендодавець погодився на перебування в орендованій частині квартири тимчасового мешканця, а саме ОСОБА_3 (а.с. 24-29).

Відповідно до умов договору орендна плата за житло становить 8 500,00 грн. щомісяця. Окрім орендної плати виникають витрати на оплату комунальних послуг, на підтвердження розміру яких позивачем надано копії відповідних рахунків (а.с.30-33).

Відповідно до довідки № 597 від 15.09.2026, ОСОБА_3 є студенткою 1 ПО (с) групи 1 курсу спеціальності АЗ «Початкова освіта» ступеня вищої освіти «Бакалавр» скороченого терміну навчання Комунального закладу Київської обласної ради «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний фаховий коледж». Навчається за регіональним замовленням із 01.09.2026 (форма навчання денна), наказ про зарахування № 141-С від 12.08.2026. Не перебуває ні на повному державному утриманні, ні на неповному державному утриманні та стипендію не отримує. Закінчує навчання 30.06.2023 (а.с. 23).

Позивач стверджує, що з серпня 2026 ОСОБА_3 працевлаштована педагогом-організатором Гімназії-початкової школи у с. Пищики Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, тобто здійснює трудову діяльність у сфері, безпосередньо пов`язаній з напрямом її навчання. Трудову діяльність вона поєднує з навчанням за денною формою.

Відповідно до довідки про доходи і податки № 46/10-01 від 25.09.2026 виданої відділом освіти Фурсівської сільської ради, вбачається, що ОСОБА_3 працює в відділі освіти Фурсівської сільської ради та у серпні 2026 їй нарахований сукупний дохід у розмірі 6 066,12 грн. з якого утримано 1 091,90 грн. ПДФО та 303,31 грн. військового збору (а.с. 34).

Позивачем у позові зазначено, що істотну частину доходу ОСОБА_3 витрачає на проїзд. Вартість проїзду в один бік до місця роботи становить 60,00 грн., а до навчального закладу - 25,00 грн. Таким чином, за один день, витрати на проїзд становлять 170,00 грн. З огляду на те, що такі поїздки здійснюються в середньому 22-23 дні на місяць, щомісячні витрати на проїзд становлять приблизно від 3 740,00 грн. до 3 910,00 грн. На підтвердження зазначені витрат позивачем долучено до матеріалів справи проїзні квитки на громадський транспорт (а.с.35).

Також позивач стверджує, що донька має постійні витрати на мобільний зв`язок та доступ до мережі інтернет, необхідні як для роботи, так і для навчання. Вартість послуг зв`язку становить 250,00 грн. на місяць, а інтернету 1000,00 грн. на підтвердження чого додано фото повідомлень про оплату послуг оператора мобільного зв`язку та копію рахунку від 21.07.2026 (а.с. 36-37).

Зі слів позивача, для забезпечення можливості постійного зв`язку, комунікації з навчальним закладом, доступу до електронних навчальних матеріалів та виконання навчальних завдань нею для доньки було придбано смартфон «Хіаоmі Redmi Note 15» вартістю 10 848,00 грн., що підтверджується касовим чеком від 31.01.2026 9а.с. 38).

Зауважує, що крім зазначених витрат, ОСОБА_4 потребує коштів на харчування, одяг, взуття, засоби особистої гігієни, навчальні матеріали, підручники та інші необхідні для навчання речі, а також інші витрати, пов`язані із забезпеченням нормальних умов життя та повноцінного фізичного, соціального й особистісного розвитку. На даний час у зв`язку з навчанням виникла необхідність придбання персонального ноутбука.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

При вирішенні даного спору суд враховує, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 СК України, і своїх повнолітніх дочку, сина.

Відповідно до частини першої ст.. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.

Відповідно до частини першої ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ що батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Отже, стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання дитина не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

За ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (постанова ВСУ від 24.02.2016 у справі № 6-1296цс15 та від 24.12.2014 у справі № 6-186цс14).

Тобто, наведені положення закону чітко і безальтернативно вказують на те, що батьки повинні мати можливість надавати матеріальну допомогу, а потреба дитини в такій допомозі виникла та існує саме виключно у зв`язку з їх навчанням.

При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Аліменти, які сплачуються на утримання повнолітніх сина (дочки) це платіж на утримання цих осіб, який повинен бути спрямований на покриття матеріальної допомоги, якої вони потребують, зокрема, у зв`язку із продовженням навчання. Разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням цієї мети, та обов`язку, який є в обох із батьків і має бути рівним, а розмір аліментів має бути обґрунтованим та доведеним.

Судом зауважується, що у спорах такої категорії позивачу слід довести потребу у матеріальному забезпеченні з боку батьків, а відповідачу - можливість надання такої матеріальної допомоги, однак позивачем не надано доказів у підтвердження необхідності отримувати аліменти у розмірі 8 000,00 грн., а також не доведено можливість сплати відповідачем аліментів у визначеному нею розмірі.

Також, суд вважає, що доводи позивача про понесення витрат на проїзд, оплату мобільного зв`язку та доступу до мережі Інтернет, на придбання мобільного телефону підлягають критичній оцінці, оскільки з долучених до матеріалів справи рахунків, проїзних квитків та фото повідомлень про оплату послуг оператора мобільного зв`язку не можливо встановити, що такі витрати були спрямовані для задоволення потреб саме ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, суд враховує те, що утримувати повнолітню дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, як і те, що основні витрати на утримання повнолітньої дитини на даний час несе мати, оскільки після досягнення позивачкою повноліття відповідач в добровільному порядку не надає їй матеріальну допомогу. Доказів на спростування цього відповідач суду не надав.

З урахуванням встановлених обставин, враховуючи, що відповідач працездатний, не є особою з інвалідністю, відсутність відомостей про наявність на утриманні інших дітей, (оскільки відповідач не надав суду доказів зворотного), матеріальне становище дочки, яка навчається за денною формою навчання, що передбачає витрати пов`язані з навчанням, проїзд (в межах міста), придбання канцелярського приладдя, підручників та харчування під час навчання, однак має можливості працювати, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Сам по собі факт працевлаштування повнолітньої дочки сторін, яка продовжує навчання, та її робота у вільний від навчання час, не визнається Законом обставиною, яка робить неможливим стягнення аліментів на її утримання.

Позивач просить стягувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 8 000,00 грн., проте, беручи до уваги рівність обов`язку батьків щодо утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, зважаючи на необґрунтований належно позивачкою розмір аліментів, суд з врахуванням встановлених в ході розгляду обставин справи приходить до висновку, що стягнення з відповідача аліментів в розмірі 4 000,00 грн., - відповідатиме принципу справедливості та достатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи, що позивачка пред`явила позов до суду 23.09.2026, а отже саме з цієї дати необхідно стягувати аліменти з відповідача на користь позивачки на її утримання.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, яка підлягає частковому, а тому стягненню з відповідача підлягають судові витрати на користь держави, а саме судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 77, 78, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 352, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 191 СК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 23.09.2026 і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок (р/р: [рахунок приховано], одержувач: ГУК у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк Казначейство України, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106).

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.11.2026.

Суддя Таращанського районного суду

Київської області Олександр НЕВГАД