Рішення № 141342297 у справі № 379/369/26 від 09.11.2026

Єдиний унікальний номер: 379/369/26

Провадження № 2/379/465/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2234056 від 14.04.2025 на користь ТОВ «ФК» «ЄАПБ» у розмірі 24049,97 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати на судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 ,14.04.2025 року укладено кредитний договір №2234056. Відповідно до умов кредитного договору, кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в Особистому кабінеті. Позичальник зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору, однак відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.

23.12.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №23122025/1.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №23122025/1 від 23 грудня 2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 24049,97 грн, з яких: 4999,97 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9050,00 грн сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн сума заборгованості за пенею.

В зв`язку з тим, що відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, має непогашену заборгованість за договором на суму 24049,97 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 року головуючим суддею визначено Шабрацького Г.О.

Ухвалою суду від 09.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

09.04.2026 року від представника відповідача - адвоката Скользнєвої В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.91-96).

17.04.2026 від представника відповідача - адвоката Скользнєвої В.В. надійшов відзив в якому зазначено, що лише 09.04.2026 року представник відповідача отримала доступ до матеріалів електронної справи №379/56/26 в системі «Електронний суд» та ознайомилась з ними, а тому просить продовжити строк подання відзиву по справі.

У поданому до суду відзиві представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.Відповідно до п. 1.3. строк кредиту - 360 днів. Тобто до 09.04.2026 року. Позивач звернувся до суду із відповідною позовною заявою 03.03.2026 р. Вказує на те, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Матеріали справи не містять доказів складання належним чином оформленої досудової вимоги та її подальшого направлення відповідачу. Так само, як і не містять доказів отримання відповідачем такої вимоги, що впливає на виникнення у позивача права звертатись за достроковим стягненням боргу. Також відповідач проходить військову службу в лавах ЗСУ, а тому на нього поширюються пільги, встановлені Законом "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та йому не повинні нараховуватися проценти за користування кредитами та пеня, які були нараховані в цей період.

Зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора відповідач сплатив 08.05.2025р. - 1200,01 грн, 01.06.2025р. - 1200,01 грн, 25.06.2025р. - 1200,01 грн.

Загалом сплатив 3600,03 грн. Таким чином просить застосувати наступний розрахунок:

5000 (тіло) - 3600,03 (сплачено) = 1399,97 грн. - загальна сума боргу.

У зв`язку з вищевикладеним просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. (а.с.101-126).

21.04.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якому представник позивача зазначає, що підписавши договір, позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. У розрахунках заборгованості наданих первісними кредиторами відображено порядок нарахування відсотків, який здійснено у відповідності до умов договору. Кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, тому кінцева дата строку кредиту - є лише датою повернення кредиту, а не датою закінчення строку дії кредитного договору. Вказують на те,що для припинення нарахування відсотків за користування кредитом відповідач мав повідомити про свій статус військовослужбовця та/або повідомити про зміни свого статусу первісного кредитора, однак не здійснив цього. Враховуючи те, що заборгованість за договорами була нарахована первісним кредитором на підставі умов кредитного договору, та в подальшому дані нарахування було відступлено ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу - проценти за кредитними договорами є правомірно нарахованими відповідно до істотних умов кредитних договорів.

Просила суд задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.127-151).

07.05.2026 від представника відповідача - адвоката Скользнєвої В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.153-158).

21.07.2026 від представника відповідача - адвоката Скользнєвої В.В. надійшло клопотання про витребування доказів (а.с.177-184).

Ухвалою суду від 27.07.2026 поновлено представнику відповідача адвокату Скользнєвій В.В. строк на подання клопотання про витребування доказів та одночасно задоволено клопотання про витребування з Військової частини НОМЕР_1 письмових доказів (186-187).

25.08.2026 від представника відповідача - адвоката Скользнєвої В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.197-199).

06.10.2026 протокольною ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Скользнєвої В.В., відкладено розгляд справи та повторно направлено копію ухвали про витребування доказів до в/ч НОМЕР_1 .

Представник позивача судове засідання 09.11.2026 не з`явився, повідомлений належним чином. У відповіді на відзив на позовну заяву просили суд слухати справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача направила до суду клопотання у якому просила суд проводити судове засідання призначене на 09.11.2026 без участі відповідача та його представника. У задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» відмовити у повному обсязі.

Станом на 09.11.2026 року витребувані судом докази не надійшли.

Суд зазначає, що дана цивільна справа розглядається у суді протягом тривалого часу, розгляд справи було неодноразово відкладено.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Зважаючи на викладене, враховуючи необхідність розгляду справи у розумні строки, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи і вважає можливим вирішити спір на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 14.04.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 2234056, на підставі якого 14.04.2025 року ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби в сумі 5000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 .

Відповідно до положень пунктів 1.3 -1.5 кредитного договору строк кредиту становить 360 днів, стандартна процентна ставка - 1 % в день, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 24 дні (а.с.9-22).

Згідно з повідомлення ТОВ «Пейтек» від 26.12.2025 року №20251226-555 відповідно до укладеного з ТОВ «Селфі кредит» договором було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_3 від ТОВ «Селфі Кредит» 14.04.2025 на суму 5000 грн. (а.с.29).

Згідно з розрахунком ТОВ «Селфі Кредит» заборгованість відповідача за договором № 2234056 від 14.04.2025 становить 24049,97 грн.: 4999,97 грн. тіло кредиту; 9050 грн. відсотки; 10000 грн. штрафні санкції (а.с.30-35).

23 грудня 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №23122025/1 відповідно умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до боржників ТОВ «Селфі Кредит» (а.с.36-45).

Згідно з витягом з реєстру боржників за договором факторингу № 23122025/1 від 23.12.2025 ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №2234056 від 14.04.2025 в сумі 24049,97 грн, з яких 4999,97 грн - сума заборгованості за кредитом, 9050 грн сума нарахованих процентів, 10000 грн сума штрафних санкцій.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «Селфі Кредит» оплату згідно з договором факторингу № 23122025/1від 23.12.2025 згідно з платіжною інструкцією №218 від 26.12.2025.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються, Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 12 ст. 11 вказаного Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальника. Вказані анкетні дані щодо відповідача-позичальника відповідають дійсності, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Зі змісту повідомлення ТОВ «Пейтек» від 26.12.2025 року №20251226-555 відповідно до укладеного з ТОВ «Селфі кредит» договором було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_3 від ТОВ «Селфі Кредит» 14.04.2025 на суму 5000 грн.

Відповідач не спростував приналежність йому банківської картки маска картки № НОМЕР_3 та отримання кредитних коштів.

У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі відповідач має прийняти виконання зобов`язання за кредитним договором, запропоноване за позивача третьою особою.

Тобто, позивач видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 5000,00 гривень на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту кредитного договору № 2234056 від 14.04.2025), підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором «А060».

До матеріалів справи долучено довідку про детальний розрахунок про стан заборгованості відповідача за кредитним договором № 2234056 від 14.04.2025 у розмірі 24049,97 грн, з яких 4999,97 грн. - сума заборгованості за кредитом, 9050 грн. сума нарахованих процентів, 10000 грн. сума штрафних санкцій.

При цьому, як вбачається із долученої представником позивача детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2234056 від 14.04.2025 під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати відповідачем та змінено суму заборгованості.

Суд зазначає, що представник відповідача у судовому засіданні фактично підтвердила факт отримання ним кредитних коштів. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту (щодо повернення кредитних коштів, а також сплати відсотків) відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості. Більше того, відповідачем не надано суду контррозрахунок суми заборгованості, який суд міг би належним чином оцінити про невірність наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того, відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. .. «неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в Кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Встановивши, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію кредитного договору, який укладено між сторонами договору про відступлення прав вимоги, а також розрахунки, що підтверджують користування відповідачем кредитними коштами, які останньою не повернуті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених зазначеними вище кредитним договором, а також не спростовує факту наявності простроченої заборгованості та не надає альтернативного розрахунку суми заборгованості, презумпція правомірності яких не спростована.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

При цьому договори та їх умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання коштів.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кошти, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо посилання представника відповідача на звільнення відповідача від нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, як військовослужбовця, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 29.03.2021 підписав контракт про проходження військової служби у лавах ЗСУ на посаді оператора - водія електрогазового взводу технічної роти батальйону аеродромно - технічного забезпечення в/ч НОМЕР_1 (а.с.113-116).

Згідно військового квитка НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_1 з 29.03.2021 року згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 прийнятий на військову службу згідно контракту (а.с.111-112).

Згідно довідки форми 5 відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по контракту у в/ч НОМЕР_5 АДРЕСА_1 (а.с.117).

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:

1.Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за Формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов`язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.

2.Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за Формами 5 або 6 Інструкції та довідка за Формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій 4 та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

Отже, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи мають право на пільги, визначені пунктом 15 статті 14 Закону про захист військовослужбовців.

При цьому слід зазначити, що саме у разі надання вище зазначених документів, відповідач має право на пільги, тобто в даному випадку відповідач мав повідомити кредитора, що він є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.

Національний банк України у своєму листі від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Надані представником відповідача документи не підтверджують наявність у відповідача ОСОБА_1 статусу військовослужбовця призваного (мобілізованого) на військову службу (оскільки він проходить таку за контрактом), а тому надають йому пільг передбачених п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахованих штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу військовослужбовця, що проходить військову службу за контрактом.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №426/4264/19.

Щодо стягнення пені суд вказує таке.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути із ОСОБА_1 пеню за невиконання зобов`язання за кредитним договором у розмірі 10000,00 грн, проте на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільнений від обов`язку сплатити пеню на користь кредитодавця на період дії воєнного стану в Україні, з 24 лютого 2022 року, отже відсутні підстави для задоволення позову в цій частині та стягнення із ОСОБА_1 пені у розмірі 10000,00 грн.

Враховуючи викладене, перевіривши надані позивачем докази, позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 14049,97 грн., що складається із: 4999,97 грн - заборгованість по кредиту; 9050,00 грн - заборгованість по відсотках.

Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що останній погодився з його умовами та зобов`язався виконувати їх.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позичальником порушено встановлений договором обов`язок повернути кредит та сплатити проценти, а тому позикодавець правомірно звернувся з позовом про стягнення суми кредитної заборгованості з відповідача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме, в розмірі 1555,37 грн. (14049,97*2662,40/24049,97).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 123, 124, 133, 137, 141, 142, 270, 258, 260, 261, 352-354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №2234056 від 14.04.2025 року в розмірі 14049 (чотирнадцять тисяч сорок дев`ять) гривень 97 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1555 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 37 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження 07400, вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Київська область;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 09.11.2026 року.

Суддя

Таращанського районного суду

Київської області Григорій ШАБРАЦЬКИЙ