Рішення № 141342576 у справі № 533/885/26 від 10.11.2026

Справа №533/885/26

Провадження №2-др/533/10/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Оксенюк М. М.,

за участю: секретаря судового засідання - Шуліки Л. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Козельщина питання щодо ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ

У провадженні Козельщинського районного суду Полтавської області перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

29 жовтня 2026 року у справі ухвалено судове рішення, яким позов задоволено частково. Зокрема, цим судовим рішенням із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» заборгованість за Кредитним договором №[номер приховано] від 10.03.2025 в розмірі 22580,00 гривень, а також судові витрати у вигляді частини сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 1845,31 грн. В частині позову про стягнення неустойки відмовлено.

У тексті позовної заяви, зокрема, також було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень. Разом з тим, представник позивача Оганова К.О. у позовній заяві вказала, що докази понесених позивачем витрат будуть подані відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

03 листопада 2026 року від представника позивача Оганової Карини Олександрівни через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення із ОСОБА_1 понесених позивачем у справі судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3450 гривень, а також відповідні докази про понесені судові витрати (у матеріалах електронної справи). При цьому представник позивача врахувала часткове задоволення позовних вимог і заявила до стягнення лише пропорційний розмір понесених витрат.

Заява про ухвалення додаткового рішення подана у строк, встановлений законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина 3 цієї процесуальної норми встановлює, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

В судове засідання представник позивача Оганова К.О. не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. В матеріалах справи міститься заява представника позивача з проханням слухати справу щодо ухвалення додаткового рішення без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомила.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення, суд враховує таке:

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У цій справі між ТОВ «ІННОВА-НОВА» та адвокатом Огановою Кариною Олександрівною 03 серпня 2026 року було укладено Договір про надання правничої допомоги №0308/26. Предметом цього Договору є зобов`язання адвоката надавати на користь Замовника послуги правничого та консультаційного характерів, а Замовник, в свою чергу, зобов`язався приймати та в порядку, визначеному цим Договором сплачувати такі надані послуги (п.1.1. розділу І); за результатом надання послуг Сторони складають акти приймання-передачі наданих послуг, в яких визначається перелік послуг, їх деталізація (за необхідності) та вартість (п.3.2. розділу ІІІ).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до Акту від 03 листопада 2026 року №[номер приховано] приймання-передачі наданих послуг до Договору №0308/26 про надання правничої допомоги від 03.08.2026 по справі №533/885/26 (в матеріалах електронної справи), адвокатом надано наступні послуги: складення правової документації процесуального характеру (позовної заяви та клопотання про витребування доказів); та супровід процесу розгляду справи в суді з питань, пов`язаних із правами та інтересами Замовника, в будь-якому форматі судочинства, в т.ч., але не виключно із використанням ресурсу «Електронний суд» (п.1 Акту). Сторони погодили, що загальна вартість послуг згідно цього Акту та пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог (69%) становить 3450 гривень 00 копійок (п.2 Акту).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для с торони, в тому числі

впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У цій справі установлено, що сторони узгодили, що вартість послуг адвоката за надання правової допомоги замовнику у виді складання позовної заяви до ОСОБА_1 становить 5000,00 гривень. У заяві про ухвалення додаткового рішення заявлено про стягнення з відповідача пропорційного до розміру задоволених вимоги таких витрат 3450,00 гривень.

Суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст.141 ЦПК України.

Так, позивач заявив до суду позовну вимогу з ціною позову 32580,00 гривень, суд у цьому судовому рішенні прийшов до висновку про задоволення позову у розмірі 22580,00 гривень, що складає 69,31% від заявленої вимоги. Тому і компенсація судових витрат, зокрема, у вигляді витрат на правову допомогу підлягає у розмірі 69,31%.

Суд звертає увагу на те, що представник позивача заявила про відшкодування лише 69% понесених витрат у розмірі 3450,00 гривень, тому така вимога підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 246, 247, 270 ЦПК України, суд,

У Х ВА Л И В

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» Оганової Карини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат понесених на професійну правничу допомогу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» (місцезнаходження: 04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, буд.10, поверх 2, офіс 5, ЄДРПОУ: 44127243) судові витрати понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 3450,00 гривень (три тисячі чотириста п`ятдесят гривень).

Додаткове рішення може бути оскаржене впродовж тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повний текст додаткового рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Оксенюк