Постанова № 141344065 у справі № 904/5913/26 від 05.11.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 року м. Дніпро Справа № 904/5913/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Ярешко О.В., суддів: Чус О.В., Ніколенка М.О.

Розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, наявний зареєстрований електронний кабінет) на Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2026 (суддя Манько Г.В.) у справі № 904/5913/26

За заявою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", наявний зареєстрований електронний кабінет

до Фізичної особи - підприємця Буленкової Олени Юріївни, відсутній зареєстрований електронний кабінет

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави вимог

Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою до Фізичної особи - підприємця Буленкової Олени Юріївни про видачу судового наказу про стягнення заборгованості у розмірі 143088 грн 72 коп., з якої: 103623,50 грн - заборгованість з орендної плати за користування Об`єктом оренди; 15428,84 грн - заборгованість по відшкодуванню витрат за комунальні послуги; 18724,36 грн - пеня; 3473,22 грн - інфляційне збільшення суми заборгованості; 1838,80 грн - 3% річних на суму заборгованості.

Заява обґрунтована неналежним виконанням боржником умов договору № 47/5/01082023/71Х оренди (найму) нежитлового приміщення від 01.08.2023 та наявністю підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат згідно з ст.625 ЦК України, а також пені у відповідності до п. 7.2 договору оренди.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Господарським судом Дніпропетровської області видано судовий наказ від 29.09.2026 у справі № 904/5913/26 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Буленкової Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 14352406) 103623,50 грн - заборгованість з орендної плати за користування Об`єктом оренди; 15428,84 грн - заборгованість по відшкодуванню витрат за комунальні послуги, 266 грн. 24 коп. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2026 у справі № 904/5913/26 відмовлено Акціонерному товариству "Банк Кредит Дніпро" у задоволенні заяви про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Буленкової Олени Юріївни у частині стягнення 18724,36 грн - пені; 3473,22 грн - інфляційних втрат; 1838,80 грн - 3% річних.

Ухвала постановлена на підставі ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції вказав, що інфляційні втрати та 3% річних за своєю правовою природою не є заборгованістю у розумінні приписів ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 148 Господарського процесуального кодексу України. За висновком суду, вимоги в частині 18724,36 грн - пені; 3473,22 грн - інфляційних втрат; 1838,80 грн - 3% річних не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, що стало підставою для відмови у видачі судового наказу в частині вказаних вимог.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих. № б/н від 02.10.2026), в якій просить скасувати Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2026 у справі № 904/5913/26 у частині відмови АТ "Банк Кредит Дніпро" у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Буленкової Олени Юріївни 18724,36 грн пені, 3473,22 грн інфляційних втрат та 1838,80 грн трьох процентів річних; матеріали справи у зазначеній частині направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду заяви АТ "Банк Кредит Дніпро" про видачу судового наказу.

В обґрунтування скарги посилається на неправильне застосування судом ч. 1 ст. 148 ГПК України та тлумачення ч. 2 ст. 625 ЦК України, безпідставне виключення пені, інфляційних втрат та 3% річних із поняття грошової заборгованості. Вважає, що суд не встановив конкретних обставин, які б свідчили про наявність спору щодо зазначених вимог. Звернув увагу, що оскаржувана ухвала постановлена без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.07.2018 у справі № 903/125/18.

4. Узагальнений виклад доводів та заперечень інших учасників справи

Боржник не скористався своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

5. Рух справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2026 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Ярешко О.В. (суддя-доповідач), судді: Чус О.В., Ніколенко М.О.

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Ярешко О.В., суддів: Чус О.В., Ніколенка М.О., ухвалою від 06.10.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2026 у справі № 904/5913/26. Ухвалив апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребував матеріали справи № 904/5913/26 з Господарського суду Дніпропетровської області.

Копія ухвали про відкриття провадження від 06.10.2026 доставлена до зареєстрованого електронного кабінету скаржника 07.10.2026, доказом чого є довідка про доставку електронного листа, що містяться у матеріалах справи.

ФОП Буленковій О.Ю., у зв`язку з відсутністю у неї зареєстрованого електронного кабінету, ухвала була надіслана рекомендованим листом на адресу її місцезнаходження та була повернута поштою без вручення у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно наданої на запит суду відповіді № 3398569 від 06.10.2026 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, довідки про внутрішньо переміщену особу щодо Буленкової О.Ю. відсутні.

16.10.2026 матеріали справи № 904/5913/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддею-доповідачем було проведено підготовчі дії, про що здійснено доповідь колегії суддів.

За змістом ч. 1 ст. 270, ч.ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є ухвала про відмову у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 255 ГПК України), яка входить до визначеного ч. 2 ст. 271 ГПК України переліку, апеляційна скарга розглядалася судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Судом не було встановлено обставин для необхідності розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

01.08.2023 між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Буленковою Оленою Юріївною (орендар) було укладено договір № 47/5/01082023/71Х оренди (найму) нежитлового приміщення, відповідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно: приміщення загальною площею 167,0 кв.м, що розташоване на першому поверсі за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 77.

Відповідно п. 3.3 договору, орендар зобов`язався своєчасно та у повному обсязі на підставі даного договору вносити орендну плату шляхом її перерахування на рахунок орендодавця у строк до 20-го числа поточного місяця за поточний місяць. Підставою перерахування орендної плати є цей договір, а що стосується плати за комунальні послуг - рахунками, виставленими орендодавцем згідно з п. 5.2.9 цього договору.

Згідно пп. 5.2.9 п. 5.2 орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю вартість спожитої електроенергії (на підставі показань встановленого лічильника) та вартість спожитого/розподіленого газу з додатковим застосуванням ПДВ згідно з рахунками, виставленими орендодавцем, у повному обсязі не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому рахунок виставлено.

За умовами п. 7.2 договору, у випадку несвоєчасного або не у повному обсязі внесення орендної плати, або інших, передбачених умовами цього договору платежів на рахунок орендодавця, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період нарахування пені, за кожен календарний день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми.

У зв`язку з закінченням строку дії договору оренди, 30.06.2026 між орендодавцем та орендарем було підписано акт приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди, пунктом 2 якого сторони зафіксували, що на дату підписання акту орендар має заборгованість перед орендодавцем з оплати орендної плати за січень 2026 у розмірі 25217,00 грн з ПДВ, за лютий 2026 у розмірі 25217,00 грн з ПДВ, за березень 2026 у розмірі 25217,00 грн з ПДВ, за квітень 2026 у розмірі 25217,00 грн з ПДВ, за травень 2026 у розмірі 25217,00 грн з ПДВ (несплачений залишок), а також з оплати відшкодування комунальних послуг за березень 2026 на суму 11801,02 грн з ПДВ (несплачений залишок), за квітень 2026 на суму 7338,32 грн з ПДВ, за травень 2026 на суму 3579,02 грн з ПДВ.

30.06.2026 боржник частково погасив заборгованість за договором з відшкодування комунальних послуг за березень у розмірі 5000 грн. 1908.2026 боржник частково погасив заборгованість за договором з відшкодування комунальних послуг за березень у розмірі 10000 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням ФОП Буленковою О.Ю. зобов`язань з оплати платежів за договором оренди, АТ "Банк Кредит Дніпро" нараховано 18724,36 грн - пені, 3473,22 грн - інфляційних втрат та 1838,80 грн - 3% річних.

7. Позиція Центрального апеляційного господарського суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у межах вимог апеляційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Предметом апеляційного оскарження є Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2026 у справі № 904/5913/26 про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу у частині стягнення з боржника сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Постановляючи оскаржувану Ухвалу суд послався на те, що інфляційні втрати та 3% річних за своєю правовою природою не є заборгованістю у розумінні приписів ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 148 Господарського процесуального кодексу України. За висновком суду, вимоги в частині 18724,36 грн - пені, 3473,22 грн - інфляційних втрат, 1838,80 грн - 3% річних не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Колегія апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Наказне провадження, відповідно до частини другої статті 12 ГПК України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Частинами 1, 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно зі ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно ч. 3 ст. 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК).

Матеріалами справи підтверджено укладення між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та ФОП Буленковою Оленою Юріївною договору від 01.08.2023 № 47/5/01082023/71Х оренди (найму) нежитлового приміщення, за умовами якого остання взяла на себе зобов`язання щомісячно здійснювати оплату орендної плати та комунальних послуг.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533 ЦК України, грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).

Таким чином, аналізуючи положення наведених вище норм права можна зробити висновок, що під вимогою, за якою може бути видано наказ про стягнення грошової заборгованості за письмовим договором відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України, слід розуміти будь-яку вимогу про стягнення грошової суми заборгованості за договором, яка охоплює не тільки основний борг і проценти, але й неустойку, проценти річних та інфляційні втрати, за умови, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того слід враховувати, що законодавець не обмежував поняття грошової заборгованості, визначеної статтею 148 Господарського процесуального кодексу України, певним її видом, а лише обмежив сумою такої заборгованості - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний господарський суд у даному випадку враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.07.2018 у справі № 903/125/18, згідно із якою як вимогу, за якою може бути видано наказ про стягнення грошової заборгованості за письмовим договором відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України, слід розуміти будь-яку вимогу про стягнення грошової суми заборгованості за договором, яка охоплює не тільки основний борг і проценти, але й неустойку, проценти річних та інфляційні втрати, за умови, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як зазначив Верховний Суд, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Положення ч. 2 ст. 12 ГПК України визначає, що в порядку наказного провадження здійснюється розгляд справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

При цьому господарський суд апеляційної інстанції зважає на те, що будь-яких доказів, які б свідчили про наявність спору між сторонами щодо заявленої до стягнення сум 3% річних, інфляційних втрат та пені, матеріали справи не містять, а сума стягнення не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Буленкової Олени Юріївни сум 18724,36 грн - пені, 3473,22 грн - інфляційних втрат та 1838,80 грн - 3% річних.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2026 у справі № 904/5913/26 підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

8. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на боржника - ФОП Буленкову Олену Юріївну.

Керуючись статтями 129, 147, 148, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2026 у справі № 904/5913/26 скасувати.

Заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про видачу судового наказу у частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Буленкової Олени Юріївни сум 18724,36 грн - пені, 3473,22 грн - інфляційних втрат та 1838,80 грн - 3% річних задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Буленкової Олени Юріївни на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" 18724,36 грн - пені, 3473,22 грн - інфляційних втрат та 1838,80 грн - 3% річних.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Буленкової Олени Юріївни на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" 2662,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати накази на виконання цієї постанови, з урахуванням відповідних реквізитів.

Матеріали справи № 904/5913/26 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги визначено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено10.11.2026.

Головуючий суддя О.В. Ярешко

Судді О.В. Чус

М.О. Ніколенко