Ухвала № 141344153 у справі № 902/172/23 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

УХВАЛА

"10" листопада 2026 р. Cправа № 902/172/23

Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (код ЄДРПОУ 34863309)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (код ЄДРПОУ 39978332)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває справа № 902/172/23 за заявою ТОВ "Суффле Агро Україна" до ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" про банкрутство.

Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Постановою суду від 22.10.2025 ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Плесюка О.С..

22.10.2026 року до суду від ТОВ "Агровіо Україна" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 22.10.2026 року про виключення зі складу кредиторів та учасників справи № 902/172/23.

Разом з цим, супровідним листом від 14.08.2026 року матеріали справи № 902/172/23 були надіслані до Північно-західного апеляційного господарського суду, за запитом для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.08.2026 року у вказаній справі.

Ухвалою суду від 26.10.2026 року відкладено вирішення питання про прийняття заяви ТОВ "Агровіо Україна" б/н від 22.10.2026 року про виключення зі складу кредиторів та учасників справи № 902/172/23, до повернення матеріалів зазначеної справи до Господарського суду Вінницької області.

05.11.2026 року матеріли справи № 902/172/23 надійшли до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 169 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Зважаючи на викладене, судом встановлений порядок розгляду зазначеної вище заяви за наявними матеріалами справи поза межами судового засідання.

При цьому, суд, розглянувши заяву про виключення зі складу кредиторів та учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне.

За змістом заяви б/н від 22.10.2026 року, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.02.2025 у цій справі визнано грошові вимоги ТОВ «Агровіо Україна» до боржника за договором поставки № 183 від 28.04.2021, а саме: 756 165,20 грн - основний борг (четверта черга); 52 469,55 грн - 10 % річних (четверта черга); 72 885,91 грн - інфляційні втрати (четверта черга); 257 601,23 грн - пеня (шоста черга); 6 056,00 грн - судовий збір за заяву про визнання кредиторських вимог (перша черга).

Разом з тим, 15.09.2025 між ТОВ «Агровіо Україна» (Первісний кредитор) та ФГ «Лемешівка-Агро» (Новий кредитор, код ЄДРПОУ 38309199) укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору належні йому права вимоги до ТОВ «Лемешівка Агро Плюс» за договором поставки № 183 від 28.04.2021.

Факт укладення зазначеного договору та існування договірних правовідносин між його сторонами підтверджується ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.07.2026 у справі № 902/298/26 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 138534085), якою затверджено мирову угоду від 30.06.2026 між ТОВ «Агровіо Україна» та ФГ «Лемешівка-Агро».

Таким чином, унаслідок відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора в матеріальному зобов`язанні, у зв`язку з чим, ТОВ «Агровіо Україна» вибуло з матеріальних правовідносин щодо відступлених прав вимоги до ТОВ «Лемешівка Агро Плюс».

На підставі викладеного, Заявник просить суд виключити ТОВ «Агровіо Україна» зі складу кредиторів та учасників провадження у справі № 902/172/23, у зв`язку з відступленням права вимоги за договором від 15.09.2025 року.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Як зазначено вище та встановлено судом, Заявник у поданій заяві б/н від 22.10.2026 року просить суд виключити ТОВ «Агровіо Україна» зі складу кредиторів та учасників провадження у справі № 902/172/23, у зв`язку з відступленням права вимоги за договором від 15.09.2025 року.

Згідно матеріалів справи, ухвалою суду від 18.02.2025 року у справі № 902/172/23 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіо Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" в розмірі : 756 165,20 грн - основний борг (четверта черга задоволення); 257 601,23 грн - пеня (шоста черга задоволення), 52 469,55 грн - 10 процентів річних (четверта черга задоволення), 72 885,91 грн - інфляційних втрат (четверта черга задоволення); а також 6 056,00 грн - судового збору за подання заяви про визнання кредитором у справі № 902/172/23 (перша черга задоволення). Ухвалено арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Плесюку О.С. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Лемешівка Агро Плюс".

Також, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 року повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.02.2025 у справі №902/172/23.

Отже, наразі вказана вище ухвалою суду від 18.02.2025 року у цій справі є чинною.

За змістом ст. 1 КУзПБ, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Згідно ч. 1 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, веде реєстр вимог кредиторів.

В силу ч. 1 ст. 3 КУзПБ, державний орган з питань банкрутства, зокрема, визначає вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів.

Згідно п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення), Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін`юст є державним органом з питань банкрутства.

Відповідно до п. 50 п. 4 Положення, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань визначає вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів.

Згідно п. 10 Положення, Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Накази Мін`юсту, які є адміністративними актами, видаються, набирають чинності, виконуються та припиняють дію у порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру".

Накази Мін`юсту, видані у межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Пунктом 1 Вимог до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 2778/5 (далі - Вимоги) встановлено, що ці Вимоги визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) (далі - Реєстр) та вимоги до форми Реєстру, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до Реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність).

Реєстр - це єдина уніфікована система записів про кредиторів боржника та їхні вимоги. Під записом розуміється внесення до Реєстру відомостей про кредитора та вимоги кредитора (п. 2 Вимог).

Реєстр ведеться в електронному вигляді за встановленою формою (додаток 1). Арбітражний керуючий та боржник - фізична особа забезпечують підтримання Реєстру в актуальному стані (п. 3 Вимог).

Арбітражний керуючий забезпечує подання оновленої інформації з Реєстру до Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), згідно з Порядком подання арбітражними керуючими обов`язкових відомостей (інформації), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18 лютого 2020 року № 593/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2020 року за №187/34470 (п. 4 Вимог).

Ведення Реєстру здійснюється державною мовою (п. 5 Вимог).

Доступ до відомостей з Реєстру мають конкурсні та забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури погашення боргів боржника) згідно з Порядком функціонування автоматизованої системи «Банкрутство та неплатоспроможність», затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18 лютого 2020 року № 594/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2020 року за №186/34469 (п. 6 Вимог).

Згідно п. 1 Розділу III Вимог, арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Підставою для внесення відомостей до Реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (списання або прощення боргів, задоволення вимог кредиторів, зміна відомостей про кредитора тощо).

Записи про кредиторів вносяться в хронологічній послідовності за датою отримання ухвал господарського суду, а також постанов судів апеляційної та касаційної інстанції за наслідком перегляду судових рішень про результати розгляду грошових вимог кредиторів. Арбітражний керуючий та боржник - фізична особа самостійно ведуть нумерацію записів, яка зберігається при внесенні змін та редагуванні відомостей (абз. 2 п. 2 розділу III Вимог).

У випадку повного погашення вимог кредитора або відмови кредитора від вимог у графі «Примітки» відповідного запису Реєстру робиться відмітка про повне погашення або про виключення вимог кредитора із зазначенням дати та підстав погашення чи виключення (п. 14 розділу III Вимог).

Отже, ведення реєстру вимог кредиторів належить до компетенції ліквідатора, згідно з положеннями частини першої статті 61 КУзПБ та Вимог, який на підставі інформації отриманій, зокрема, під час провадження у справі про банкрутство, вносить відповідні відомості до реєстру.

З огляду на наведене вище, суд дійшов до висновку, що саме на арбітражного керуючого покладений обов`язок внесення змін до реєстру та виключення кредиторських (грошових) вимог зі складу реєстру вимог кредиторів, тобто суд не має повноважень втручатись в діяльність арбітражного керуючого і вести реєстр кредиторських вимог.

Позиція стосовно компетенції ведення реєстру вимог кредиторів саме арбітражним керуючим, який на підставі інформації отриманої, зокрема, під час провадження у справі про банкрутство, вносить відповідні відомості до реєстру - також викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 915/684/14, від 01.06.2022 року у cправі №5004/407/12.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності та положення законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Агровіо Україна" б/н від 22.10.2026 року про виключення зі складу кредиторів та учасників справи № 902/172/23.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 18, 42, 73-79, 86, 169, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Агровіо Україна" б/н від 22.10.2026 року про виключення зі складу кредиторів та учасників справи № 902/172/23.

2. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ТОВ "Суффле Агро Україна" - 34863309@mail.gov.ua; представникам ТОВ "Суффле Агро Україна" - адвокату Стеценко А.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адвокату Нечитайлу Т.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" - [пошта прихована]; представникам ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" Марченку А.Є. - ІНФОРМАЦІЯ_3 , адвокату Кияниці Р.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; арбітражному керуючому Плесюку О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ТОВ "Кроп-Інкріс" - [пошта прихована]; представнику ТОВ "Кроп-Інкріс" - адвокату Одінцову Е.В. - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ТОВ "Плазма Агро" - [пошта прихована]; представнику ТОВ "Плазма Агро" адвокату Бевз О.І. - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; представнику ФГ "Лемешівка Агро" - адвокату Аваєвій Н.В. - ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; ТОВ "Агровіо Україна" - [пошта прихована].

Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала підписана суддею - 10.11.2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.