Рішення № 141344210 у справі № 903/176/26 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 листопада 2026 року Справа № 903/176/26

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за відсутністю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/176/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до CAPITAL TRADE SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA про стягнення 213 192, 34 дол. США,

ВСТАНОВИВ:

25.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "CAPITAL TRADE" (CAPITAL TRADE SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA) про стягнення 213 192, 34 дол. США (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 20504690,87 грн.

Позовна заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно контракту №KD-MW-2-3-3051 від 10.09.2025, в частині оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08 вересня 2026 року на 10:00 год. У разі, якщо документи не буде вручено своєчасно, суд призначає резервну дату засідання на 29.09.2026 о 10:00 год. Запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 178 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Звернути увагу відповідача, що відзив повинен містити мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство. Звернуто увагу відповідача на вимоги ст. 165 ГПК України щодо відзиву; докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача. Роз`яснено відповідачу, що у разі не подання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вправі вирішити справу за наявними матеріалами. Запропоновано позивачу у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив із врахуванням вимог ст. 166 ГПК України, з урахуванням положень ч. 3-6 ст. 165 ГПК. Надати суду докази направлення відповіді на відзив з доданими до нього документами на адресу відповідача. Письмові докази подати відповідно до вимог статті 80 ГПК України. Якщо документи подаються до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи повинні бути скріплені електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Провадження у справі зупинено до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів. Зобов`язано позивача в строк до 17.03.2026 надати суду три примірники нотаріально засвідченого перекладу на польську мову позовної заяви, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, короткий виклад документа, що підлягає врученню та ухвали про відкриття провадження у справі № 903/176/26 від 02.03.2026. Надіслати вищевказані документи до Центрального органу запитуваної Держави Республіки Польща (Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwoњci) Departament Wspуіpracy Miкdzynarodowej i Praw Czіowieka (Al. Ujazdowskie 11, 00-950 Warsaw, P.O. Box 33, Poland) для їх подальшого вручення відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "CAPITAL TRADE" (CAPITAL TRADE SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA): Республіка Польща, 00-876, Варшава, вулиця Огродова, 58 (ul. OGRODOWA, nr 58, lok. -, miejsc. WARSZAWA, kod 00-876, poczta WARSZAWA, kraj POLSKA).

16.03.2026 представник позивача подав на вимогу ухвали суду від 02.03.2026 документи з перекладом на польську мову.

18.03.2026 документи надіслані до Центрального органу запитуваної Держави Республіки Польща.

Станом на 07.09.2026 відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів не надходило.

Ухвалою суду від 02.03.2026 підготовче засідання призначено на 08 вересня 2026 року на 10:00 год. У разі, якщо документи не буде вручено своєчасно, суд призначив резервну дату засідання на 29.09.2026 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 07.09.2026 провадження у справі №903/176/26 поновлено.

07.09.2026 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що з моменту подання позову та відкриття провадження у справі Відповідачем було частково погашено суму заборгованості, стягнення якої є предметом позову. Зокрема:

- 12 березня 2026 року перераховано платіж у сумі 120 000,00 доларів США;

- 18 березня 2026 року перераховано платіж у сумі 113 925,88 доларів США;

- 20 березня 2026 року перераховано платіж у сумі 26 816,50 доларів США.

Станом на поточну дату сума заборгованості «CAPITAL TRADE» (CAPITAL TRADE SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНІКА» за контрактом №KD-MW-2-3-3051 від 10 вересня 2025 року складає 213 192,34 доларів США.

З врахуванням викладеного представник позивача у вказаній заяві просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «CAPITAL TRADE» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНІКА» заборгованість за контрактом №KD-MW-2-3-3051 від 10 вересня 2025 року в розмірі 213 192, 34 доларів США та судові витрати по справі.

Разом з цим, станом на 08.09.2026 відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів не надходило.

Відповідно до відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду", суддя Гарбар І.О. 28.09.2026 по 29.09.2026 перебував у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Гарбара І.О. у відпустці, судове засідання, що призначене на 29.09.2026 о 10:00 год. у справі № 903/176/26 не відбулося, про що помічником судді на підставі пункту 13 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Волинської області від 03.04.2025 (зі змінами від 11.04.2025) складена відповідна довідка від 23.09.2026.

У зв`язку з відсутністю обставин, передбачених п.13 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Господарському суді Волинської області, затверджених рішенням зборів суддів від 03.04.2025 (зі змінами від 11.04.2025), виникла необхідність призначення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 30.09.2026 розгляд підготовчого судового засідання призначено на 13 жовтня 2026 року об 11:45год.

12.10.2026 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» заяву, в якій просив суд Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНІКА» кошти судового збору у сумі 169 214,50 грн., сплачені позивачем відповідно до платіжної інструкції №48877 від 25 лютого 2026 у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем частини заборгованості та поданням заяви про зменшення позовних вимог.

13.10.2026 представники сторін у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 13.10.2026 прийнято заяву про зменшення позовних вимог (борг становить 213192, 34 доларів США та судові витрати по справі). Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 листопада 2026 року на 10:00 год.

10.11.2026 представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився.

Відзив на адресу суду не надходив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №904/6151/16 Верховний Суд вказав, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних права та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України" (заява № 36655/02)).

У постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №910/570/16 зазначено, що жодні норми процесуального законодавства та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб`єкта господарювання про кожне наступне судове засідання зі справи шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення йому документів та у зв`язку з цим зупинення щоразу провадження у справі, оскільки це б приводило до порушення розумного строку розгляду справи (така ж позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/6880/17, від 09.06.2020 у справі 910/3980/16).

З врахування викладеного, оскільки з моменту надіслання документів до компетентного органу пройшло більше як 7 місяців, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 10.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНІКА» (Україна), як продавцем, та «CAPITAL TRADE» Sp.z.o.o.(Республіка Польща), як покупцем, укладено контракт №КD-МW-2-3-3051 (надалі -контракт).

Відповідно до умов вказаного контракту позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, а останній - прийняти та оплатити його на умовах визначених у контракті.

Пунктом 1.2. контракту, сторони визначили, що товаром є кукурудза врожаю 2025р, українського походження, без ГМО, насипом.

Пунктом 2.2. контракту сторони узгодили, що загальний об`єм поставки складає 2500 метричних тон ±5%.

Ціна за одиницю товару становить 227,00 доларів США за тону, а загальна сума контракту складає 567 500,00 доларів США ±5% (пункт 3.2. - 3.3. контракту).

Відповідно до пункту 5.1. контракту, поставка товару здійснюється водним транспортом партіями на умовах FОВ (згідно правил Інкотермс - 2020) порт Південний, Україна до пункту призначення.

Пунктом 5.2. контракту сторони визначили строк поставки товару: з 15.09.2025 по 01.10.2025р. Тим же пунктом сторони узгодили, що датою поставки товару вважається дата вказана в коносаменті, оформленому в місці поставки.

01 жовтня 2025 року Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до контракту №КD-МW-2-3-3051 від 10 вересня 2025 року, відповідно до якої сторони погодили внесення змін до пунктів 3.2.-3.3. та 5.2. контракту, якими визначили, що ціна за одиницю товару становитиме 216,00 доларів США за тону, а загальна сума контракту 540 000,00 доларів США ±5%.

Строк поставки товару сторонами було визначено з 15.09.2025 по 10.11.2025р.

Пунктом 6.1. контракту сторони домовились, що оплата вартості товару буде здійснюватися шляхом безготівкового перерахування покупцем (відповідачем) грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача) протягом 10 банківських днів з дати поставки.

На виконання умов контракту позивач здійснив поставку відповідачу кукурудзи врожаю 2025р. українського походження без ГМО в кількості 2 471,920 метричних тон., загальною вартістю 533 934,72 доларів США, що підтверджується наступними документами:

-рахунком-фактурою №1 від 30.10.2025; коносаментом №3 від 28.10.2025;

-митною декларацією № 25ІІА50013[телефон приховано] від 30.10.2025.

Враховуючи визначені пунктом 6.1. строки оплати, та факт здійснення позивачем поставки товару, у відповідача виник обов`язок оплатити вартість поставленого товару у сумі 533 934,72 доларів США не пізніше 11 листопада 2025 року.

Однак, всупереч умов контракту, відповідач виконав взяті на себе зобов`язання лише частково. Зокрема:

-12 лютого 2026 відповідач оплатив частину вартості поставленого товару у сумі 60000,00 доларів США;

-12 березня 2026 року перераховано платіж у сумі 120 000,00 доларів США;

- 18 березня 2026 року перераховано платіж у сумі 113 925,88 доларів США;

- 20 березня 2026 року перераховано платіж у сумі 26 816,50 доларів США;

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 213192,34 доларів США.

Відповідно до ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 663-664 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця.

У відповідності до положень ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Крім цього, як зазначено у постанові ВС у складі суддів КГС від 12 червня 2025 року у справі 910/25711/13 у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувану має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням (аналогічно п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц).

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 213192, 34 дол. США.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 138355,86 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Щодо повернення судового збору в розмірі 169214,50 грн, судом враховано наступне.

При подачі позову до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 307570,36 грн. ((473 934,72 USD * 43.2648 грн.) * 1.5% = 307 570,36 грн.)

У зв`язку з добровільною сплатою відповідачем частини заборгованості, позивачем 04.09.2026 подано заяву про зменшення позовних вимог. На дату подання даного клопотання сума позовних вимог складає 213192,34 доларів США.

Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв`язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Оскільки, позивачем зменшено позовні вимоги, то сума судового збору за позовними вимогами у зв`язку із їх зменшенням становить - 138355,86 грн. (за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, судовий збір становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

За таких обставин, позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 169214,50 грн.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір у сумі 169214,50 грн, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України відповідно ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з CAPITAL TRADE SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Республіка Польща 00-876 Варшава, вул. Огродова, 58, номер в Державному Офіційному реєстрі суб`єктів народного господарства (REGON): 302004843, ідентифікаційний номер платника податків (NIP): [номер приховано], номер KRS: [номер приховано]) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНІКА» (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Яремчука Назарія, буд.11; код ЄДРПОУ 21750952) 213192,34 дол.США, а також 138355,86 грн (сто тридцять вісім тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень 86 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНІКА» (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Яремчука Назарія, буд.11; код ЄДРПОУ 21750952; IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Правекс Банк» МФО 380838) судовий збір у розмірі 169214,50 грн, який сплачений відповідно до платіжної інструкції №48877 від 25 лютого 2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення суду підписано 10.11.2026.

Суддя І. О. Гарбар