Рішення № 141344952 у справі № 910/8423/26 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2026 Справа № 910/8423/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта»

про стягнення 26717,58 грн,

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» про стягнення 26717,58 грн.

Суд своєю ухвалою від 15.07.2026 відкрив провадження у справі № 910/8423/26, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

За твердженням позивача, відповідач як роботодавець особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду та залишила місце пригоди, повинен відшкодувати понесені позивачем витрати.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що ОСОБА_1 , який керував застрахованим автомобілем, на дату дорожньо-транспортної пригоди не був працівником товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» та не перебував із ним у трудових відносинах.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» застрахувало майнові інтереси, пов`язані з експлуатацією автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серія АТ № 4608943 із строком дії з 10.02.2024 по 09.02.2025, страхувальник ОСОБА_2 ).

05 грудня 2024 року у м. Запоріжжі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та застрахованого автомобіля, під керуванням водія ОСОБА_1 . Власником автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_4 .

Згідно з постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2025 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_1 . Суд встановив, що ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_4 звернулась до позивача з заявою про страхове відшкодування.

Відповідно до ремонтної калькуляції від 02.01.2025 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 29917,58 грн.

Зазначена вище подія була визнана страховим випадком, про що складено страховий акт від 21.01.2025 на суму 26717,58 грн (29917,58 - 3200,00 (франшиза)).

22 січня 2025 року позивач виплатив потерпілій особі ( ОСОБА_4 ) 26717,58 грн (платіжна інструкція № 7011 від 22.01.2025).

Пункт 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 3720-IX) передбачає, що договори обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які укладені та набрали чинності до введення його в дію, продовжують діяти на умовах, чинних на день набрання чинності такими договорами.

Згідно з підпунктом «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV діяв до 01.01.2025) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він самовільно залишив місце пригоди.

Як зазначено вище ОСОБА_1 після спричинення дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди.

Частина перша статті 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для застосування цієї норми необхідна одночасна наявність двох обставин: (1) заподіювач шкоди перебував із відповідачем у трудових відносинах; (2) шкоду завдано у зв`язку та під час виконання трудових (службових) обов`язків.

Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає відповідальність юридичної особи за статтею 1172 ЦК України.

Цей підхід послідовно застосовується Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19, від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц, від 19.06.2018 у справі № 908/1108/17.

Верховний Суд наголошує, що факт трудових відносин і виконання трудових обов`язків є самостійними складовими предмета доказування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у справах з подібними правовідносинами: у постанові від 19 серпня 2020 року (справа № 201/16327/16-ц, провадження № 61-43384св18), у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 640/10507/18, провадження № 61- 18941св20).

Згідно з приписами Цивільного кодексу України (статті 1172 та 1187) суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Позивач не надав жодних доказів того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» є роботодавцем особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити приватному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС» у позові до товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта»

Покласти судові витрати на приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС».

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун