Рішення № 141345000 у справі № 910/9453/26 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2026 Справа № 910/9453/26

За позовом Приватного акціонерного товариства " Страхова група "ТАС"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг"

про стягнення 23 247,09 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство " Страхова група "ТАС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (далі-відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 23247,09 грн, з яких 15 631,24 грн сума основного боргу; 1 167,96 грн - 3% річних; 2 180,26 грн - пені; 4 267,63 грн.- інфляційне збільшення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою суду від 06.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

10.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

04.09.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки фактичні обставини пригоди свідчать про відсутність вини ОСОБА_1 у настанні зіткнення, дії водія забезпеченого ТЗ повністю відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, аварійна ситуація була створена неправомірним маневруванням водія автомобіля «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 ; на переконання відповідача ремонтна калькуляція не може стати підґрунтям для здійснення розрахунку розміру страхового відшкодування; відповідач зазначив про те, що відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат, оскільки ТДВ «СК «Оберіг» відмовило у виплаті основного зобов`язання - суми страхового відшкодування. Також, відповідач долучив до відзиву на позовну заяву аудіозапис пояснень водія ОСОБА_2 щодо механізму ДТП та відсутності своєї вини, здійсненого під час проведення страхового розслідування, як електронний доказ у справі.

04.09.2026 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи №910/9453/26 проводити за правилами загального позовного провадження з викликом учасників.

Розглянувши заяву відповідача про розгляд справи №910/9453/26 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відтак, враховуючи те, що предмет позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відповідачем не доведено в чому саме полягає складність даної справи, суд вважає безпідставною заяву про розгляд справи №910/9453/26 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників.

04.09.2026 до суду від відповідача надійшла заява про виклик свідків, а саме: ОСОБА_1 , водія транспортного засобу «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 , водія транспортного засобу «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_3 .

Розглянувши заяву відповідача про виклик свідків, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Звертаючи до суду із заявою про виклик свідка, відповідач посилається на положення статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), однак не враховую положення статті 88 ГПК України, в якій зазначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка, підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Відповідно до частини 1 статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

До заяви відповідачем не долучено заяв свідків, яких він просить суд викликати у засідання.

Суд вказує, що стаття 66 ГПК України визначає свідка як учасника судового процесу, а стаття 88 ГПК України порядок його залучення до такого процесу, який відповідачем наразі не дотримано, що виключає можливість задоволення такої заяви.

04.09.2026 до суду від відповідача надійшла заява про призначення у справі №910/9453/26 комплексної судової інженерно-транспортної (автотехнічної та транспортно-трасологічної) експертизи, на вирішення якої судовому експерту поставити наступні питання: де відносно елементів проїзної частини (меж смуг руху, розмітки) розташоване місце зіткнення транспортного засобу «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_3 та транспортного засобу «Mazda CX-5» д.н.з. НОМЕР_2 ? Якими були траєкторія, кут та взаємне розташування транспортних засобів «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_3 та транспортного засобу «Mazda CX-5» д.н.з. НОМЕР_2 у момент первинного контакту/зіткнення? Чи відповідали дії водія транспортного засобу «Mazda CX-5» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 та водія транспортного засобу «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3 технічним вимогам Правил дорожнього руху України в даній дорожньо-транспортній ситуації? Чи мав водій транспортного засобу «Mazda CX-5» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 технічну можливість запобігти даному зіткненню з моменту виникнення небезпеки для руху? Порушення вимог яких пунктів Правил дорожнього руху України з технічної точки зору перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди? 4. Надати в розпорядження експерта матеріали справи № 910/9453/26. 5. Оплату витрат за проведення судової експертизи покласти на Відповідача, ТДВ "СГ "ОБЕРІГ"; та зупинити провадження у справі № 910/9453/26 на час проведення судової експертизи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Розглянувши заяву відповідача, суд вирішив в її задоволенні відмовити, з огляду на наступне.

Статтею 1 ЗУ «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Частиною 1 статті 100 Господарський процесуальний кодекс України визначено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судова експертиза призначається у випадку, коли для вирішення спору необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто, якщо висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

Згідно п. 33.2. статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складення Європротоколу можливе при умовах, коли:

- відсутні травмовані (загиблі) люди,

- водії-учасники ДТП мають поліси автоцивільної відповідальності,

- наявна згода водіїв транспортних засобів - учасників ДТП щодо її обставин,

- у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Суд відзначає, що факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Виходячи із системного аналізу обставин даної справи у їх сукупності та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що для вирішення цього спору, всебічного та об`єктивного розгляду справи та з`ясування обставин, що входять до предмета доказування у цій справі необхідність у спеціальних знаннях відсутня.

З огляду на вищевказане, суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про призначення судової експертизи.

10.09.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву), в яких останній просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про призначення судової експертизи, оскільки водій ОСОБА_1 , який керував тз Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_4 , добровільно та без зауважень підписав Європротокол, підтвердивши обставини ДТП та свою вину.

10.09.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується із доводами відповідача, оскільки водій ОСОБА_1 визнав свою вину у ДТП, яка відбулась 22.12.2023, підписавши Європротокол, що є достатньою підставою для виникнення у страхувальника обов`язку із виплати страхового відшкодування; позивач зазначив, що аудіозапис пояснень ОСОБА_1 є суперечливим доказом; позивач здійснив страхову виплату в розмірі 18 131,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №385902 від 09.01.2024 на підставі Калькуляції № 26827_47 від 03.01.2024, а тому до АТ СГ "ТАС" переходить право вимоги в межах фактичних витрат, враховуючи положення ст. 993 ЦКУ та ст. 27 ЗУ «Про страхування»; на думку позивача, відповідач прострочив виконання свого зобов`язання понад 90 днів з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування, а тому наявні підстави щодо стягнення 3 % та інфляційних витрат, пені. Також, позивач заперечив проти задоволення клопотання про виклик свідків, у зв`язку із тим, що показання свідків не є допустимими доказами щодо спростування обставин дтп, які зафіксовані в європротоколі, та проти переходу до загального позовного провадження, оскільки дана справа є малозначною.

15.09.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначив, що аварійна ситуація була створена неправомірним маневруванням водія автомобіля марки «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 , а дії водія ОСОБА_1 відповідали вимогам ПДР України, що виключає його вину; акт огляду пошкодженого засобу (дефектна відомість) від 26.12.2026 складено неуповноваженою особою ОСОБА_4 ; на переконання відповідача, позивачем Калькуляція № 26827 47 від 03.01.2024 року не складалася і не видавалася працівниками жодної СТО, оскільки була сформована штатними працівниками позивача у програмному забезпеченні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ

03.10.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (далі-страховик) та ОСОБА_3 (далі-страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту AZEP 217146554 (далі-Договір страхування). Застрахований ТЗ - «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 .

22.12.2023 відбулося ДТП за участю транспортного засобу Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортним засобом Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 , цивільно правова відповідальність якого станом на дату ДТП застраховано відповідачем згідно полісу № 213050735 (ліміт за шкоду майну - 160 000 грн, франшиза - 2500).

За наслідками вказаної ДТП пошкоджено автомобіль Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 , а його учасниками оформлено електронний європротокол, в якому водія автомобіля Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 визначено на схемі об`єктом «А», а водія автомобіля Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_4 - «В».

У складеному сторонами європротоколі, водій автомобіля Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 зазначив обставини ДТП «під час зміни смуги», а водій Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_4 відповідно - «під час руху в одному і тому ж напрямку, але в іншій смузі».

26.12.2023 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події (дата телефонограми - 22.12.2023).

04.01.2024 ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Як вбачається із ремонтної калькуляції № 26827_47 від 03.01.2024 р., загальна вартість відновлювального пошкодженого ТЗ - 25 626,74 грн, однак розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 , враховуючи вирахування зношення запчастин (70 %), становить 18 131,24 грн.

Відповідно до умов Договору страхування АТ «СГ «ТАС» (приватне) здійснило виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 18 131.24 грн., що підтверджується страховим актом №00525/47/924 від 08.01.2024 року та платіжною інструкцією від 09.01.2024 року № 385902.

11.01.2024 позивач скерував відповідачу заяву вих.номер 00220/9224 про виплату страхового відшкодування в розмірі 18 131,24 грн.

28.06.2024 відповідач надав відповідь вих. № 2806-03 про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки відсутня вина водія Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_4 у ДТП, яка відбулась 22.12.2023.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.

Суд зазначає, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.

Відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п. 33.2. ст.33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Порядок заповнення європротоколу станом на дату ДТП визначався Інструкцією щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка погоджена Начальником управління державної автомобільної інспекції МВС України 31.08.2011 р. та затверджена протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 р. № 274/2011.

Відповідно до п.1 Інструкції повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення) це письмове повідомлення встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) зразка, яке надається Страховику чи МТСБУ водієм транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із п.2 Інструкції, повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Повідомлення може оформлятися одним із водіїв транспортних засобів виключно у разі, якщо оформлення ДТП здійснювалося уповноваженими на те працівниками міліції.

Відповідно до зазначеної Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи "Електронний Європротокол".

За фактом дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 22.12.2023 учасниками ДТП складено Європротокол.

Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол №F449622472АС від 22.12.2023) містить інформацію про 1-ого учасника ДТП (ТЗ Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 ) та про 2-ого учасника ДТП (Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_4 ), в ньому зазначено дату, час та місце (координати) дорожньо-транспортної пригоди, інформацію про страховиків за полісами ОСЦПВВНТЗ, номери полісів, ідентифікаційні коди власників полісів.

Також до електронного європротоколу № F449622472АС від 22.12.2023 долучені фото з місця ДТП і схема дорожньо-транспортної пригоди, фото посвідчень водія та свідоцтв про реєстрацію ТЗ.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги приписи законодавства, суд приймає електронний європротокол № F449622472АС від 22.12.2023, як належний доказ настання 22.12.2023 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 , та Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_4 .

Суд відзначає, що бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду не містить графи щодо обов`язкового зазначення вини особи у вчиненні ДТП, оскільки при складанні повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, учасники ДТП реалізовують надані їм права, у відповідності до положень Закону (ст. 33).

Суд при розгляді справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях кожного з водіїв.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2018 у справі № 910/20412/16.

Враховуючи те, що водії вирішили самостійно, без залучення та інформування працівників Національної поліції України, розв`язати спірну ситуацію, що виникла - то наявність вини у вчиненні ДТП можливо встановити у цивільно-правовому порядку (зокрема чи відповідали дії кожного з учасників ДТП положенням Правил дорожнього руху України та чи являється в таких діях порушення ПДР України).

Як вбачається із схеми ДТП, водій автомобіля Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 під час руху в одному і в тому ж напрямку, що і інший автомобіль, але в іншій смузі, під час зміни смуги руху здійснив зіткнення з автомобілем Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався в одному і тому ж напрямку, але в іншій смузі.

Враховуючи обставини справи, судом проаналізовано Додаток Типові схеми дорожньо-транспортних пригод до Інструкції щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Типові схеми ДТП), який визначає порядок застосування типових схем дорожньо-транспортних пригод та розподілу відповідальності учасників дорожньо-транспортної пригоди за заподіяну ними шкоду під час розгляду документів про дорожньо-транспортні пригоди, оформлені без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України.

Згідно з п. 5 Типових схем ДТП після з`ясування всіх обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 4 цих Правил, Страховик чи МТСБУ має вибрати конкретну Типову схему ДТП із відповідного розділу. У випадку, якщо у вибраному розділі приведена ситуація в цілому відповідає обставинам ДТП, що розглядається, і схема, наведена у Повідомленні, в цілому співпадає з Типовою схемою ДТП, Страховик чи МТСБУ приймає рішення про розподіл відповідальності у відповідності до вказаної в схемі інформації.

Відповідно до п. 6 Типових схем ДТП визначення (розподіл) цивільно-правової відповідальності учасників ДТП здійснюється на підставі комплексного аналізу всіх обставин конкретного ДТП, наявних у матеріалах справи по даному випадку.

Отже, вказане додатково підтверджує, що визначення (розподіл) цивільно-правової відповідальності учасників ДТП не залежить від того, чи вказали самі учасники винуватця ДТП.

Відповідно до умовних позначок у типових схемах ДТП: "А", "В" ? учасники ДТП (транспортні засоби учасників ДТП); розподіл відповідальності: дорожньо-транспортна пригода, що скоєні при русі транспортних засобів в одному напрямку.

Так, відповідно до схеми № 1.1 розділу I. Типових схем ДТП, при перестроюванні або об`їзді перешкоди «В» не надав дорогу «А», що рухався прямо і попутно праворуч або ліворуч від нього. Таким чином, «В» порушив правила маневрування (Розділ 10 ПДР).

Судом встановлено, що схема, зображена водіями в єврпоротоколі від 22.12.2023, повністю відповідає схемі № 1.1 Типових схем ДТП.

Відповідно до п. п.п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1 ПДР).

У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч (10.3 ПДР).

Оскільки спірна ДТП відбулась за обставин руху транспортних засобів в одному напрямку, враховуючи схему № 1.1 Типових схем та розподіл відповідальності при русі автомобілів в одному напряму, дослідивши фотознімки з місця пригоди дорожньо-транспортної пригоди та схему дорожньо-транспортної пригоди, які долучені до європротоколу, суд дійшов висновку про порушення п.п. 2.3 (б), 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 , та наявність вини водія автомобіля Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 , - ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22.12.2023.

З огляду на вище вказане, суд відхиляє твердження позивача про те, що водій ОСОБА_1 , який керував автомобілем Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_4 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції і внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив ПДР України.

Відповідно до частини першої статті 993 ЦК України страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика в межах здійсненої страхової виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 979 ЦК України, статей 92, 102 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у порядку та на умовах, визначених договором страхування або законом. Підстави для відмови у здійсненні страхової виплати визначаються законом та умовами договору страхування. При вирішенні спору суд оцінює, чи є встановлені договором або законом підстави для відмови у страховій виплаті та чи вплинули допущені страхувальником порушення на можливість страховика встановити факт, причини й обставини настання страхового випадку.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 , який керував автомобілем Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_4 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем, у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22.12.2023 року.

Сам по собі факт настання дорожньо-транспортної пригоди та здійснення позивачем страхової виплати не є достатньою підставою для покладення на відповідача обов`язку зі сплати страхового відшкодування в порядку суброгації. Обов`язок страховика за договором обов`язкового страхування виникає лише за умови доведення настання цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої ним застрахована.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно приписів статті 129 ГПК України судові витрати у зв`язку із відмовою від позову покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС (Україна, 03062, місто Київ, пр.Берестейський, будинок 65, ідентифікаційний код 30115243) до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (Україна, 03040, місто Київ, вулиця ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 14, ідентифікаційний код 39433769) про стягнення 23 247,09 грн відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко