Окрема думка № 141345286 у справі № 990SСGС/18/26 від 01.10.2026

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Стефанів Н. С., Тітова М. Ю. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2026 року у справі № 990SCGC/18/26 (провадження № 11-232сап26)

за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 23 квітня 2026 року № 750/0/15-26 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 січня 2026 року № 43/2дп/15-26 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

1. Предметом оскарження у цій справі є рішення ВРП, яким вона підтримала рішення її Другої Дисциплінарної палати про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

2. Цим рішенням ВРП встановила наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів.

3. Зазначений висновок ВРП мотивувала тим, що суддя ОСОБА_1 умисно і свідомо ухилялася від здійснення свого основного обов`язку - відправлення правосуддя, оскільки зловживала правом на відпустки без збереження заробітної плати у випадках, коли надання таких відпусток не є обов`язковим, та безпідставно не повернулась до виконання своїх обов`язків після закінчення терміну відпустки.

4. Така поведінка судді ОСОБА_1 суперечить присязі судді, нормам суддівської етики та стандартам поведінки, встановленим Кодексом суддівської етики, які забезпечують суспільну довіру до суду, підриває авторитет правосуддя, демонструє неповагу до суддів Білгород- Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

5. У постанові від 01 жовтня 2026 року Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим рішенням ВРП. Вважала його законним і обґрунтованим.

6. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зловживання суддею правом на відпустки без збереження заробітної плати як спосіб ухилення від виконання своїх професійних обов`язків та безпідставна відсутність на робочому місці не відповідають нормам суддівської етики та стандартам поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, підривають авторитет правосуддя.

7. З таким висновком Великої Палати Верховного Суду погодитися не можемо й відповідно до статті 35 ЦПК України висловлюємо окрему думку.

8. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Юридична кваліфікація діяння - це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок.

10. Дисциплінарні стягнення стосовно судді повинні ґрунтуватися на положеннях закону, бути пропорційними та застосовуватися як останній захід у відповідь на порушення суддями своїх обов`язків.

11. Для кваліфікації певної поведінки як дисциплінарного проступку необхідно встановити її відповідність конкретній підставі дисциплінарної відповідальності, визначеній законом, та надати належну оцінку всім істотним обставинам справи.

12. Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені статтею 106 Закону № 1402-VIII.

13. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у разі допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

14. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, передбачає наявність: 1) діяння, яке полягає у порушенні правил суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; 2) наслідків (таке діяння порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя); 3) причинно-наслідкового зв`язку між діянням та наслідками.

15. Суб`єктивна сторона дисциплінарного проступку, пов`язаного з порушенням суддею правил суддівської етики, передбачає наявність умислу в поведінці судді, свідоме порушення ним встановлених законом та етично-моральними нормами вимог, а також усвідомлення ним настання (можливості настання) негативних наслідків своєї поведінки.

16. Отже, суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIIлише за вчинення «етичного проступку». У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя.

17. Як свідчить зміст оскаржуваного рішення ВРП, предметом оцінки в дисциплінарному провадженні була саме поведінка судді, яка з 18 квітня 2023 року безперервно перебуває у відпустках без збереження заробітної плати і після закінчення чергової відпустки до виконання обов`язків судді не приступила.

18. Відповідно, для правильного застосування пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII першочерговим завданням у цій справі було з`ясування того, чи становить така поведінка судді етичний проступок.

19. Питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з`їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України (стаття 58 Закону № 1402-VIII).

20. За змістом статті 1 Кодексу суддівської етики суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

21. Відповідно до статті 3 Кодексу суддівської етики суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

22. Порушення правил етичної поведінки, встановлених цим Кодексом, не можуть самі по собі застосовуватися як підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (стаття 4 Кодексу суддівської етики).

23. У Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1 (був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин), вказано, що високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

24. За загальним правилом суддівської етики, суддя повинен бути прикладом законослухняності, завжди поводитися так, аби зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Володар мантії повинен докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

25. Аналіз наведених положень законодавства та Кодексу суддівської етики свідчить, що про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства загалом, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний відгук, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об`єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

26. При цьому саме по собі відхилення від належної моделі професійної поведінки не є достатнім для такої кваліфікації без установлення відповідного морально-етичного змісту діяння.

27. За встановленими у цій справі обставинами, у період із 18 квітня 2023 року до 9 травня 2025 року ОСОБА_1 перебувала у відпустках без збереження заробітної плати, які були погоджені керівництвом суду у встановленому законом порядку та оформлені відповідними наказами. Отже, її відсутність на роботі протягом зазначеного періоду була правомірною і не може кваліфікуватися як дисциплінарний проступок.

28. Водночас після відмови в погодженні подальшої відпустки, починаючи з 12 травня 2025 року, у ОСОБА_1 виник обов`язок приступити до виконання своїх професійних обов`язків зі здійснення правосуддя. Її невихід на роботу без законних підстав свідчить про неналежне виконання цього обов`язку. Проте сам по собі цей факт не дає достатніх підстав для кваліфікації її дій як етичного проступку.

29. Для віднесення такого діяння до етичних проступків необхідно встановити, у чому саме воно не відповідає стандартам суддівської етики, які конкретні положення Кодексу суддівської етики порушено та яким чином характер і обставини вчиненого діяння свідчать про невідповідність судді вимогам, що ставляться до її статусу, порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

30. Не заперечуючи, що відсутність судді могла збільшити навантаження на її колег та негативно вплинути на організацію роботи суду, вважаємо, що ці наслідки самі собою не доводять етичної природи порушення. Збільшення навантаження на інших суддів не є тотожним прояву неповаги до них, так само як невиконання професійного обов`язку автоматично не означає порушення суддівської етики.

31. Протилежний підхід призводив би до ототожнення будь-якого неналежного виконання суддею її посадових обов`язків з етичним проступком, нівелюючи відмінності між передбаченими законом підставами дисциплінарної відповідальності та зумовлюючи надмірно широке тлумачення підстави, пов`язаної з порушенням суддівської етики.

32. Безпідставне невиконання суддею обов`язків зі здійснення правосуддя, зокрема невжиття заходів щодо розгляду справ, затягування їх розгляду, за наявності визначених законом ознак може становити самостійний дисциплінарний проступок і бути підставою для застосування відповідного дисциплінарного стягнення, аж до звільнення з посади. Однак відповідальність за таке порушення має наставати на належній правовій підставі, а не шляхом розширеного тлумачення поняття етичного проступку.

33. Оскаржуване рішення не містить достатнього обґрунтування того, чому невихід ОСОБА_1 на роботу після закінчення відпустки було кваліфіковано саме як етичний проступок. Зокрема, у рішенні не зазначено, які саме положення Кодексу суддівської етики порушила суддя та в чому конкретно полягало таке порушення.

34. Наведені дисциплінарним органом аргументи щодо ухилення судді від виконання службових обов`язків та збільшення навантаження на інших суддів характеризують неналежне виконання нею професійних обов`язків і наслідки такої поведінки, однак самі собою не свідчать про наявність у її діях ознак етичного проступку.

35. З огляду на викладене, вважаємо, що оскаржуване рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності підлягало скасуванню, а дисциплінарна справа - повторному розгляду з належною оцінкою характеру встановленого порушення та його відповідності передбаченим законом підставам дисциплінарної відповідальності.

Судді Н. С. Стефанів

М. Ю. Тітов