Додаткове рішення № 141345809 у справі № 916/1605/26 від 09.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"09" листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 916/1605/26

Господарський суд Одеської області м. Одеса у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання: Чуби В.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши заяву Зідри О.В. від 26.10.2026 за вх.№2-2051/26 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у справі №916/1605/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив "Люстдорф" (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Лиманка, Жилмасив "Совіньйон", Одеський бульвар, буд. 5, код ЄДРПОУ 37291741) про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів та про визнання недійсним рішення правління,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням суду від 21.10.2026 задоволено повністю позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив "Люстдорф" (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Лиманка, Жилмасив "Совіньйон", Одеський бульвар, буд. 5, код ЄДРПОУ 37291741) про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів та про визнання недійсним рішення правління; визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВИЙ КООПЕРАТИВ «ЛЮСТДОРФ» (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Лиманка, Жилмасив "Совіньйон", Одеський бульвар, буд. 5, код ЄДРПОУ 37291741), які відбулися 10.03.2018 та оформлені протоколом позачергових загальних зборів ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВИЙ КООПЕРАТИВ «ЛЮСТДОРФ» від 10.03.2018, в частині затвердження ОСОБА_1 членом ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВИЙ КООПЕРАТИВ «ЛЮСТДОРФ»; визнано недійсним рішення правління ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВИЙ КООПЕРАТИВ «ЛЮСТДОРФ» (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Лиманка, Жилмасив "Совіньйон", Одеський бульвар, буд. 5, код ЄДРПОУ 37291741) №l1 від 17.02.18 в частині підтвердження членства ОСОБА_1 в ОБСЛУГОВУЮЧОМУ КООПЕРАТИВІ «ЖИТЛОВИЙ КООПЕРАТИВ «ЛЮСТДОРФ»; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив "Люстдорф" (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Лиманка, Жилмасив "Совіньйон", Одеський бульвар, буд. 5, код ЄДРПОУ 37291741) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 5 340 (п`ять тисяч триста сорок) грн 80 коп судового збору.

26.10.2026 за вх.№2-2051/26 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у справі №916/1605/26, яку ухвалою суду від №916/1605/26 призначені на 09.11.2026 о 09:30.

В обґрунтування заявленого, ОСОБА_1 послався на те, що в ході розгляду справи № 916/1605/26 були ним понесені витрати на правову допомогу в сумі 100 000,00 грн, що підтверджується Договором про надання правничої (правової) допомоги та актом приймання передачі наданих послуг.

У судове засідання 09.11.2026 сторони не з`явилися. 09.11.2026 за вх.№ 38662/26 від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за його відсутності.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За ст. 1 цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у п. 164 постанови від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 виснувала, що одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України):-подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;-зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, у тому числі в рішенні в справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) від 28.11.2002 за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" від 25.03.1999 та "Єчюс проти Литви" від 31.07.2000).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у рішенні в справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" від 23.01.2014 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п.п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

У п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Верховний Суд у постанові від 06.02.2023 у справі № 41/1-10 виснував, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічні висновки викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 цього Кодексу, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10. 2022 у справі № 923/199/21 зазначила, що, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Так, представництво Зідри О.В. в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Бороганом Валентином Володимировичем на підставі договору від 28.01.2026 про надання правничої допомоги та ордером серія ВН №1657306 від 08.02.2026.

Відповідно до п.п. 1.1., 4.1., 4.2. договору №09-04-2026 від 09.04.2026 про надання правової допомоги клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. За надання правничої допомоги, яка є предметом договору, згідно пункту 2.1 цього договору та об`єму наданих послуг, які зазначені у пункті 2.5. цього договору, адвокатському бюро клієнт сплачує грошову винагороду у розмірі 100 000,00 грн у разі, якщо позовні вимоги будуть задоволені у повному обсязі. Сторонами погоджено, що виплата винагороди, розмір якої зазначено у пунктах 4.1. цього договору, здійснюється протягом 5-ти робочих днів після надходження цих коштів на рахунок клієнта.

Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту отримання правової допомоги.

Так, судом встановлено, що Зідра О.В. подавав до суду позовну заяву від 29.04.2026 за вх.№ 1643/26 та клопотання про витребування доказів від 20.07.2026 за вх.№ 25336/26. А також адвокат Бороган Валентин Володимирович приймав участь у судових засіданнях 22.06.2026, 07.09.2026 та 05.10.2026.

Водночас, суд зазначає, що погоджений між адвокатом та клієнтом розмір гонорару не є безумовною підставою для його відшкодування в повному обсязі за рахунок іншої сторони спору.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити витрати на професійну правничу допомогу в разі доведення їх неспівмірності зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та витраченим часом. При цьому, за правилами ст. 129 ГПК України суд вправі, зокрема з власної ініціативи, не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати, враховуючи їх обґрунтованість, необхідність, розумність і пропорційність. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 04.09.2023 у справі №910/5352/21 та від 18.09.2025 у справі №922/82/20.

Враховуючи викладене, суд оцінює складання адвокатом позовну заяву від 29.04.2026 за вх.№ 1643/26 у розмірі 6 000,00грн, клопотання про витребування доказів від 20.07.2026 за вх.№ 25336/26 у розмірі 1 000,00 грн та участь у судових засіданнях у розмірі 3 000,00грн.

Крім того, на підтвердження витрат на переклад документів до матеріалів справи надано рахунок на оплату №26022001 від 20.02.2026, виставлений ФОП Кучеровою Тамарою Миколаївною на ім`я ОСОБА_2 , та акт надання послуг від 20.02.2026. Відповідно до зазначених документів виконавцем надано послуги перекладу загальною вартістю 4 500,00 грн, які прийняті замовником без зауважень щодо обсягу, якості та строків виконання.

Згідно зі ст.ст. 123, 127, 129 ГПК України витрати на переклад документів, необхідних для розгляду справи, можуть бути віднесені до судових витрат та розподілені між сторонами.

Щодо заявлених витрат на переклад документів у розмірі 4 500,00 грн суд зазначає наступне.

На підтвердження зазначених витрат заявником надано рахунок № 26022001 від 20.02.2026 та акт надання послуг від 20.02.2026, складені ФОП Кучеровою Тамарою Миколаївною на ім`я ОСОБА_2 . Водночас, матеріали справи не містять документів, переклад яких нібито здійснювався, або результатів надання відповідних послуг у вигляді перекладених документів. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, які саме документи були перекладені, обсяг виконаних робіт та їх безпосередній зв`язок із розглядом цієї справи. Саме по собі надання рахунку та акта без відповідних перекладів не є достатнім підтвердженням необхідності понесення зазначених витрат для розгляду справи.

Отже, враховуючи положення статей 74, 127, 129 ГПК України, суд доходить висновку про недоведеність обґрунтованості та пов`язаності витрат на переклад документів із розглядом цієї справи, у зв`язку з чим у їх відшкодуванні в розмірі 4 500,00 грн належить відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги Зідри О.В. про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи підлягають задоволенню частково у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн, які можуть вважатись розумними, співмірними та пропорційними розміру задоволених судом позовних вимог Зідри О.В.

Керуючись ст.ст. 123, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково заяву Зідри О.В. від 26.10.2026 за вх.№2-2051/26 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у справі №916/1605/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив "Люстдорф" (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Лиманка, Жилмасив "Совіньйон", Одеський бульвар, буд. 5, код ЄДРПОУ 37291741) про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів та про визнання недійсним рішення правління.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив "Люстдорф" (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Лиманка, Жилмасив "Совіньйон", Одеський бульвар, буд. 5, код ЄДРПОУ 37291741) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 10 000 (десять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.

3. Відмовити в решті частини заявлених ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 09.11.2026.

Суддя І.А. Малярчук