Ухвала № 141345890 у справі № 917/2050/26 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

10.11.2026 Справа № 917/2050/26

Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), поданої до подання позовної заяви

до відповідачів: 1) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

2) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЗАЛІЯ 21» (адреса: 36039, м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, буд. 26 а, ЄДРПОУ: 45663082)

про визначення розміру статутного капіталу Товариства у сумі 3 000 000,00 грн та розмірів часток учасників

ВСТАНОВИВ:

22.10.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗАЛІЯ 21», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визначення розміру статутного капіталу ТОВ «РАЗАЛІЯ 21» та розмірів часток учасників - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шляхом:

1. Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «РАЗАЛІЯ 21» (ідентифікаційний код 45663082), його органам, посадовим особам та будь-яким особам, що діють від його імені, вчиняти дії, спрямовані на відчуження (продаж, дарування, міну, внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, передачу в довірчу власність), передачу в іпотеку, заставу, управління, поділ, виділ, об`єднання, реконструкцію зі зміною об`єкта чи інше обтяження об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3069271853080; нежитлові будівлі: літера «А» нежитлова будівля загальною площею 62,4 кв.м. (№1 прийом втор сировини загальна площа 16.0 кв.м., №2 склад 23,2 кв. м, № 3 склад 23,2 кв. м); літера «Б-1» нежитлова будівля загальною площею 35,0 кв. м (№ 1 склад 23,3 кв. м, № 2 склад 11,7 кв. м), у тому числі укладати попередні договори щодо нього.

2. Заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав проводити державну реєстрацію переходу права власності, інших речових прав, іпотеки та обтяжень (крім обтяжень, що накладаються судом або органами досудового розслідування) щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3069271853080).

3. Заборони суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (державним реєстраторам, нотаріусам) проводити державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗАЛІЯ 21» (ідентифікаційний код 45663082) у частині: зміни складу учасників (засновників), у тому числі внаслідок відчуження чи іншого переходу частки єдиного учасника ОСОБА_3 до інших осіб; зміни розміру статутного капіталу, у тому числі його збільшення за рахунок додаткових вкладів третіх осіб; зміни розмірів часток учасників; зміни кінцевих бенефіціарних власників; зміни керівника (виконавчого органу); виділу, злиття, приєднання, поділу, перетворення та припинення юридичної особи.

Ухвалою суду від 26.10.2026 р. вказану заяву ОСОБА_1 задоволено та вжито зазначені заходи забезпечення позову.

06.11.2026 року ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗАЛІЯ 21», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визначення розміру статутного капіталу ТОВ «РАЗАЛІЯ 21» у сумі 3 000 000,00 грн та визначення розмірів часток учасників вказаного товариства в статутному капіталі наступним чином:

- частка ОСОБА_1 номінальною вартістю 1 500 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу;

- частка ОСОБА_3 номінальною вартістю 1 500 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу.

При цьому згідно з ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 13 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на те, що ухвалу про забезпечення позову у справі № 917/2050/26 прийнято 26.10.2026 р., то десятиденний строк, встановлений ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України для подання позовної заяви, розпочав свій перебіг з 27.10.2026 р. та сплив 05.11.2026 р.

Позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗАЛІЯ 21», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визначення розміру статутного капіталу ТОВ «РАЗАЛІЯ 21» та розмірів часток учасників - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була сформована в системі «Електронний суд» та подана до Господарського суду Полтавської області 06.11.2026 року. Дана обставина визнається позивачкою.

Таким чином, ОСОБА_1 було пропущено строк для пред`явлення позову, встановлений частиною 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Також згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4 ст. 119 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.

Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Отже, можливість поновлення судом пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

До позовної заяви ОСОБА_1 від 06.11.2026 у даній справі додано, зокрема, заяву про поновлення строку на пред`явлення позову. У вказаній заяві позивачка стверджувала, що строк на пред`явлення позову, встановлений частиною 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, пропущено з причин, що не залежали від неї, а саме - через технічний збій у роботі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що підтверджено Державним підприємством «Інформаційні судові системи» на своєму офіційному веб-сайті (відповідні докази додані до заяви).

Європейський Суд з прав людини звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007)».

Суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які діяли добросовісно та пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм є порушенням права на справедливий судовий захист.

Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на подання позову в даній справі, встановленого частиною 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, та, відповідно, наявність підстав для задоволення клопотання позивачки про його поновлення. З урахуванням цього, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 26.10.2026р., скасуванню не підлягають.

Водночас, дослідивши матеріали вказаної позовної заяви, суд дійшов до висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

1. Згідно з ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як передбачено Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3 328,00 гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі № 907/9/17.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (постанова Верховного Суду 28.04.2022 р. у справі №910/15316/21).

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно зі ст. 961 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Відтак корпоративні права містять у собі майнову складову та володіють ознаками, притаманними майновим правам.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки.

Згідно з ч. 1 ст. 163 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка у позовній заяві просить суд:

- визначити розмір статутного капіталу ТОВ «РАЗАЛІЯ 21» у сумі 3 000 000,00 грн;

- визначити розмір часток учасників ТОВ «РАЗАЛІЯ 21» в статутному капіталі наступним чином: частка ОСОБА_1 номінальною вартістю 1 500 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу; частка ОСОБА_3 номінальною вартістю 1 500 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу.

Проаналізувавши предмет та підстави позову у справі № 917/2050/26, суд дійшов висновку, що позивачкою заявлено три вимоги, що мають вартісне грошове вираження: 3 000 000,00 грн щодо розміру статутного капіталу ТОВ «РАЗАЛІЯ 21»; 1 500 000,00 грн щодо розміру частки позивачки та 1 500 000,00 грн щодо розміру частки ОСОБА_3 , а тому є вимогами майнового характеру, розрахунок судового збору за які має здійснюватися окремо за кожною вимогою.

Отже при зверненні до суду з цим позовом позивачка мала сплатити судовий збір за три вимоги майнового характеру у розмірі 72 000,00 грн (36 000,00 грн судового збору за вимогу про визначення розміру статутного капіталу ТОВ «РАЗАЛІЯ 21» (3 000 000,00 грн * 1,5 % / 100 * 0,8), 18 000,00 грн судового збору за вимогу про визначення розміру частки ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ «РАЗАЛІЯ 21» (1 500 000,00 грн * 1,5 % / 100 * 0,8) та 18 000,00 грн судового збору за вимогу про визначення розміру частки ОСОБА_3 в статутному капіталі ТОВ «РАЗАЛІЯ 21» (1 500 000,00 грн * 1,5 % / 100 * 0,8).

Натомість позивачкою в якості доказу сплати судового збору за подання позовної заяви надано квитанцію про сплату № 6859-1514-9298-3472 від 06.11.2026 р. на суму 2 662,40 грн, тобто в меншому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв`язку з наведеним позивачці, з урахуванням вже сплаченої суми судового збору, необхідно доплатити судовий збір у розмірі 69 337,60 грн.

2. Пунктом 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначено, що позовна заява має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Заявляючи вимоги майнового характеру, позивачкою не було вказано ціну позову.

3. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Як встановлено вище, в прохальній частині позову зазначено 3 вимоги майнового характеру, однак позивачкою не вказано до якого саме з трьох відповідачів пред`являються кожна з цих майнових вимог та які вимоги стосуються саме відповідача -1 ( ОСОБА_2 ).

Таким чином, позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху в порядку статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 119, 174, 234 ГПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання позову у справі № 917/2050/26.

2. Поновити ОСОБА_1 строк на подання позову у справі № 917/2050/26.

3. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 б/н від 06.11.2026 р., вх. № 2219/26 від 06.11.2026 р., без руху.

4. Позивачці протягом трьох днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме - недоплаченої суми судового збору в розмірі 69 337,60 грн;

- вказати ціну позову;

- вказати до кого саме з відповідачів пред`являється кожна з трьох вимог майнового характеру.

5. Роз`яснити, що у випадку невиконання вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

6. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Ухвала підписана 10.11.2026 р.

Ухвала набирає законної сили 10.11.2026 р. та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст.ст.235,255 ГПК України).

Суддя О.С. Мацко