Рішення № 141346207 у справі № 924/419/26 від 09.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

_______________________________________________________________________

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2026 р. Справа № 924/419/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" селище Теофіполь Хмельницького району Хмельницької області

до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" м. Хмельницький

про 1. Визнання протиправним отримання грошових коштів за розподіл електроенергії за 2 класом

2. Стягнення 1 390 840,28 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" 733632,44 грн безпідставно отриманих коштів, 8803,59 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Позивач у заяві від 14.10.2026 повідомив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, які очікує понести товариство, становить 50 000,00 грн, що є фіксованим гонораром. Вказав, що докази, які підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

До суду 28.10.2026 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, згідно з якою останній просить ухвалити додаткове рішення у справі №924/419/26 про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою суду від 30.10.2026 вказану заяву прийнято до розгляду та встановлено відповідачу строк для подання до суду письмових пояснень з викладенням правової позиції щодо поданої заяви до 05.11.2026 включно.

До суду 03.11.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, згідно з яким остання просить визнати заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн надмірним та таким, що не відповідає критеріям розумності й співмірності, установленим статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, та зменшити розмір заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн. Обґрунтовуючи клопотання вказує, що як убачається з наданого позивачем договору про надання правничої допомоги від 22.02.2024 № 3 (пункт 4.2), сторони погодили саме фіксований розмір оплати послуг адвоката. Водночас в акті наданих послуг (виконаних робіт) від 27.10.2026 позивач навів розрахунок вартості наданих послуг із зазначенням кількості годин, витрачених на кожну послугу, та відповідної вартості. Отже, зміст акту фактично свідчить про застосування погодинного способу визначення вартості правничої допомоги, хоча такий механізм обчислення гонорару не передбачений умовами договору. Таким чином, надані документи не дають змоги однозначно встановити, на підставі якого саме погодженого сторонами механізму сформовано заявлену до стягнення суму в розмірі 50 000 грн. Сам по собі акт приймання-передачі наданих послуг не може змінювати погоджені сторонами істотні умови договору щодо порядку обчислення гонорару та запроваджувати інший спосіб визначення його вартості, не передбачений договором. Відповідач вказує, що надані позивачем документи містять суперечності щодо способу визначення вартості правничої допомоги, що унеможливлює належну перевірку правильності розрахунку заявлених 50 000,00 грн. Зокрема, з наданих позивачем документів неможливо однозначно встановити, чи є зазначена сума погодженим фіксованим гонораром, чи результатом застосування погодинної системи оплати. Відповідач вважає, що зазначені обставини мають бути враховані судом під час оцінки достатності доказів на підтвердження заявленого розміру судових витрат. Також відповідач звертає увагу, що у цій справі ціна позову становила 24 352 168,49 грн. 17.07.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на 22 961 328,21 грн, унаслідок чого їх розмір було зменшено до 1 390 840,28 грн. Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково в розмірі 733 632,44 грн. Водночас позивач просить стягнути з відповідача 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що, на думку відповідача, свідчить про неспівмірність таких витрат із ціною позову. Справа, що розглядалася, не належить до категорії складних господарських спорів. Наведений розрахунок не підтверджує фактичного обсягу наданої професійної правничої допомоги, оскільки окремі зазначені послуги фактично охоплюються іншими видами робіт, є складовими єдиного процесу формування правової позиції та не можуть розглядатися як самостійні послуги, що підлягають окремому відшкодуванню. Вивчення правомірності стягнення коштів за розподіл електричної енергії за 2 класом напруги у період 2019-2025 років, консультування клієнта, ознайомлення з матеріалами, договорами, платіжними документами та схемами надходження й використання електроенергії є невід`ємними складовими підготовки позовної заяви. Підготовка відповіді на відзив і додаткових пояснень здійснювалася в межах уже сформованої правової позиції позивача. При цьому додаткові пояснення містили уточнення та повторення раніше наведених аргументів. Представник позивача також аналізував розподіл електричної енергії за 2 класом напруги іншим споживачам, однак необхідність такого аналізу є незрозумілою, оскільки порядок розподілу електричної енергії за 2 класом напруги протягом 2019-2025 років не змінювався. За результатами вивчення правомірності стягнення коштів за розподіл електроенергії за 2 класом напруги у зазначений період позивач самостійно зменшив позовні вимоги на 22 961 328,21 грн, які згодом були частково задоволені судом. Включення зазначених послуг (робіт) до розрахунку як окремих видів правничої допомоги призвело до збільшення загального розміру витрат та фактичного подвійного врахування тих самих дій адвоката. Справа не потребувала проведення складних правових досліджень, підготовки значної кількості процесуальних документів або участі у великій кількості судових засідань. Крім того, матеріали справи не свідчать про здійснення представником позивача значного обсягу процесуальних дій, спрямованих на збирання доказів, складний аналіз нормативно-правової бази або підготовку значного масиву процесуальних документів. З огляду на характер спору, обсяг процесуальних документів та кількість судових засідань відповідач вважає, що справедливим і співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу в цій справі є сума не більше ніж 5 000,00 грн.

При розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення суд враховує наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідних нормах Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При поданні заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем дотримано ч. 8 ст.129 ГПК України, оскільки подано докази понесення судових витрат в межах встановленого п`ятиденного строку після ухвалення судом рішення від 23.10.2026 у справі №924/419/26.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, між Адвокатським бюро "Миколи Бровчука" (далі - адвокатське бюро) та Приватним акціонерним товариством "Теофіпольський цукровий завод" (далі - клієнт) 22.02.2024 укладений договір про надання правничої допомоги №3 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати йому усіма законними методами та способами професійну правничу допомогу з усіх юридичних питань, які виникають у господарській діяльності клієнта, зокрема у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, як позивачу, відповідачу, третій особі, боржнику, стягувачу, іншому учаснику судового процесу в порядку кримінального, адміністративного, господарського, цивільного законодавства в судах першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій, в правоохоронних, державних і контролюючих органах, а також як особі, яка реалізовує свої права та законні інтереси в порядку іншого законодавства України, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

За умовами п. 2.1 договору адвокатське бюро, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги, зокрема: представляє інтереси клієнта у випадках, передбачених законодавством про кримінальне, господарське, адміністративне, цивільне судочинство та іншим законодавством України в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій України, в правоохоронних органах у т.ч. прокуратурі, Національній поліції, ДБР, СБУ, НАБУ, БЕБ, ДПС України та ін., державних і контролюючих органах та органах місцевого самоврядування, в підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, перед юридичними та фізичними особами, державними та приватними виконавцями.

У п. 2.6 договору визначено, що для надання правової допомоги клієнту, адвокатське бюро призначає адвоката Бровчука Миколу Васильовича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000263 від 05.06.2019).

Відповідно до п. 4.1 договору гонорар оплачується адвокатському бюро клієнтом при укладенні договору на розрахунковий рахунок бюро чи за домовленістю сторін.

Згідно з п. 4.2 договору сторони досягли згоди, що гонорар оплачується в узгодженому фіксованому розмірі, що становить адвокатську таємницю, якщо про інше не домовлено сторонами.

За результатами надання правової допомоги адвокатським бюро може складатись акт наданих послуг (виконаних робіт), що підписується сторонами. У акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правової допомоги. Акти можуть надсилатись клієнту адвокатським бюро поштою, електронною поштою, месенджерами та будь-якими іншими засобами зв`язку (п. 4.3 договору).

Пунктом 7.1 визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання.

Договір підписаний та скріплений відтисками печаток сторін.

27 жовтня 2026 року сторони підписали акт надання послуг (виконання робіт), згідно з п. 1 якого на виконання умов договору №3 про надання правничої допомоги від 22.02.2024, адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв послуги з надання правничої (правової) допомоги в межах встановлення правомірності дій АТ "Хмельницькобленерго" щодо вартості розподілу напруги, яка постачалась товариству на межі балансової належності, підготовки позовних вимог і участі у розгляді справи №924/419/26 за позовом ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" до АТ "Хмельницькобленерго" про визнання протиправними дій та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів за послуги з розподілу електричної енергії за 2 класом напруги, а саме:

- вивчення правомірності стягнення коштів за розподіл електроенергії за 2 класом напруги, яка надавалась на межі балансової належності за 1 класом напруги за період 2019-2025 років товариству та іншим споживачам, які забезпечувалися електроенергією через межу балансової належності ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод", всього витрачено часу 8 годин, загальна вартість 8 000,00 грн;

- консультація клієнта та роз`яснення з правових питань, ознайомлення з наявними матеріалами, договорами, платіжними документами, схемами надходження електроенергії товариству, її використання, узгодження правової позиції, затрачено часу - 10 годин, вартість - 10 000,00 грн;

- підготовка позовної заяви разом із додатками, подача до суду через електронну підсистему ЄСІТС, затрачено часу - 5 годин, вартість - 5000,00 грн;

- підготовка процесуальних документів під час розгляду справи (відповіді на відзив, додаткових пояснень, заяв по суті справи та подача їх до суду через електронну підсистему ЄСІТС, затрачено часу - 10 годин, вартість - 10 000,00 грн;

- прийняття участі в судових засіданнях упродовж розгляду справи, вартість - 15 000,00 грн.

- підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, затрачено часу - 2 години, вартість - 2000,00 грн.

Відповідно до п. 2 акту загальна вартість правничої допомоги (наданих юридичних послуг) при підготовці та розгляді справи №924/419/26 у Господарському суді Хмельницької області становить 50000,00 грн.

У п.п. 3-5 акту визначено, що цей акт є підставою для оплати клієнтом наданих юридичних послуг адвокатським бюро. Оплата здійснюється в термін: до 31 грудня 2026 року. Сторони претензій один до одного не мають.

Крім того, долучено ордер серії ВХ №1063645 від 26.02.2024, виданий Приватним акціонерним товариством "Теофіпольський цукровий завод" адвокату Бровчуку М.В.

Суд враховує, що адвокат Бровчук М.В. приймав участь в підготовчих засіданнях, що відбулись 02.06.2026, 20.07.2026, 06.08.2026 та в судових засіданнях 14.10.2026, 16.10.2026 та 23.10.2026.

Також матеріали справи містять позовну заяву від 22.04.2026, відповідь на відзив від 15.06.2026, заяву про зменшення позовних вимог від 17.07.2026, заяву про залучення третьої особи від 17.07.2026, повідомлення про надіслання позовної заяви та інших документів третій особі від 22.07.2026, додаткові пояснення у справі від 05.08.2026, клопотання від 14.09.2026, які подавались ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" під час судового розгляду справи № 924/419/26.

Вищевказані обставини свідчать, що позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/419/26 у Господарському суді Хмельницької області.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.

Представник відповідача подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, згідно з яким останній просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

За таких обставин під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінюючи обґрунтованість розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Як вбачається з акту наданих послуг (виконаних робіт) від 27.10.2026 адвокат в межах даної справи надав позивачу послуги з вивчення правомірності стягнення коштів за розподіл електроенергії за 2 класом напруги, яка надавалась на межі балансової належності за 1 класом напруги за період 2019-2025 років товариству та іншим споживачам, які забезпечувалися електроенергією через межу балансової належності ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" (8 годин, 8000,00 грн); консультація клієнта та роз`яснення з правових питань, ознайомлення з наявними матеріалами, договорами, платіжними документами, схемами надходження електроенергії товариству, її використання, узгодження правової позиції (10 годин, 10000,00 грн); підготовка позовної заяви разом із додатками, подача до суду через електронну підсистему ЄСІТС (5 годин, 5000,00 грн).

Суд вважає, що такі дії (послуги) є послідовними та взаємопов`язаними етапами виконання одного комплексу робіт - підготовка та подання позовної заяви у справі. Саме результати аналізу наданих позивачем документів становлять основу викладення фактичних обставин спору, правового обґрунтування позовних вимог та визначення доказів на їх підтвердження.

Крім того, суд вважає завищеним зазначений в акті обсяг часу, витрачений на надання таких послуг, який загалом становить 23 години, як і вартість відповідних послуг в розмірі 23000,00 грн

Аналіз обставин справи, дослідження документів, визначення правового регулювання спірних правовідносин та формування правової позиції мали здійснюватися в рамках єдиного процесу підготовки позовної заяви, результати якого безпосередньо використовувалися при її складанні.

За таких обставин заявлена тривалість надання таких послуг не є пропорційною їх фактичному змісту та обсягу, а наведена в акті деталізація не містить достатнього обґрунтування необхідності витрачання саме 23 годин на виконання взаємопов`язаних дій.

Також до акту наданих послуг (виконаних робіт) від 27.10.2026 позивач включив підготовку та подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, вартість - 2000,00 грн.

Суд зазначає, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

З огляду на, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, в якій суд погодився з висновками Верховного Суду (постанови від 31.08.2022 у справі №914/1564/20, додаткові постанови від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21) щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

З огляду на викладене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 50000,00 грн є неспівмірними із складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Разом з тим, при розподілі понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що адвокат в межах справи №924/419/26, крім позовної заяви, здійснював підготовку інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань (відповідь на відзив, додаткові пояснення, клопотання), приймав участь в підготовчих та в судових засіданнях під час розгляду справи по суті, їх тривалість. Також приймається до уваги характер спору.

Тому проаналізувавши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, враховуючи клопотання відповідача про зменшення понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими в розмірі 40000,00 грн.

Доводи відповідача з приводу того, що в акті наданих послуг (виконаних робіт) від 27.10.2026 позивач навів розрахунок вартості наданих послуг із зазначенням кількості годин, витрачених на кожну послугу, та відповідної вартості, що фактично свідчить про застосування погодинного способу визначення вартості правничої допомоги, суд вважає безпідставними, оскільки зазначення у акті детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та витраченого ним часу не є перешкодою для застосування фіксованого розміру гонорару.

Більш того, приписами ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду із даним позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) позивач заявив вимоги про визнання протиправним отримання грошових коштів за розподіл електроенергії за 2 класом та стягнення 1 390 840,28 грн.

Рішенням суду від 23.10.2026 у справі №924/419/26 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 733632,44 грн безпідставно отриманих коштів. У решті позову відмовлено.

Таким чином, суд відмовив у задоволенні позовної вимоги немайнового характеру (про визнання протиправним отримання грошових коштів за розподіл електроенергії за 2 класом) та частково задовольнив вимогу майнового характеру (про стягнення коштів).

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами суд враховує принцип пропорційності та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в додатковій постанові від 22.05.2024 у справі №206/4841/20, відповідно до якої у разі задоволення лише частини позовних вимог відшкодуванню підлягає відповідна частина витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що позивачем заявлено дві позовні вимоги, в одній з яких відмовлено повністю, а іншу задоволено частково (розмір задоволених позовних вимог складає 52,75 %), суд вважає обґрунтованим покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10550,00 грн (20000,00 грн (витрати за другою позовною вимогою) * 52,75 %). Решта суми витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10550,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 232, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" про ухвалення додаткового рішення від 28.10.2026 у справі №924/419/26 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (29018, м.Хмельницький, вул.Храновського, буд. 11а, код 22767506) на користь Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, селище Теофіполь, вул.Соборна, буд. 12, код 05394995) 10550,00 (десять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

У задоволенні решти заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 09.11.2026.

Суддя Л.О. Субботіна

Додаткове рішення надіслати учасникам справи до ел. кабінетів.