Рішення № 141346347 у справі № 927/545/26 від 28.10.2026

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2026 року м. Чернігів справа № 927/545/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмацька житлово-експлуатаційна контора (код ЄДРПОУ 05523642), вул. Південна, 2, м. Бахмач, Ніжинський район, Чернігівська область, 16500

до відповідача: Бахмацької міської ради (код ЄДРПОУ 04061702), вул. Соборності, 42, м. Бахмач, Ніжинський район, Чернігівська область, 16501;

про стягнення 708 816,45 грн збитків

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Тищенко Є.В.;

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Бахмацька житлово-експлуатаційна контора звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Бахмацької міської ради про стягнення збитків у сумі 708816,45 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що через неприйняття Бахмацькою міською радою рішення про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій або надання дотацій на покриття збитків по утриманню та обслуговуванню ТОВ Бахмацька ЖЕК з січня 2023 року по травень 2026 року в супереч пунктам 5, 6, 7, 8 ст. 31 Закону України "Про житлово комунальні послуги" змушена була надавати послуги з утримання будинків та прибудинкових територій по тарифах, які не відшкодовують витрати, тобто нижче собівартості.

Також з посиланням на ст. 22 Цивільного кодексу України позивач зазначає, що ТОВ Бахмацька ЖЕК не отримало дохід, який могло би отримати за звичайних обставин, якби право не було порушено (упущена вигода).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05 серпня 2026 року о 10:00 год.

08.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про те, що Бахмацькою міською радою не порушувались умови Договору від 01.03.2010, а саме обов`язки передбачені пунктами 2.3.8, 2.3.9, оскільки Рішенням № 100 від 07.06.2018 було встановлено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не нижче від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, а зміна цін/тарифів на послуги на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій після введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.12.2017 законодавчо заборонена.

Як зазначає відповідач, позивач відповідно до умов Договору від 01.03.2010 мав (має) право розірвати його та не продовжувати на новий строк. Крім того, відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.12.2017, позивач мав/має право достроково розірвати договори про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, попередивши про це споживачі не пізніше як за два місяці до дня розірвання Договору.

При цьому Відповідач звертає увагу суду, що позивачем не доведено протиправність (неправомірність) поведінки Бахмацької міської ради, наявність та розмір збитків, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

20.07.2026 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив від 14.07.2026, у якому позивач зазначає, що на даний час Позивач надає послуги за тарифами, встановленими Відповідачем, Рішенням виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які знаходяться на утриманні та обслуговуванні ТОВ Бахмацька ЖЕК» з 2018 року, що у 2026 звісно є нижчим від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Крім того позивачем, неодноразово вживались заходи щодо спонукання Відповідача до належного виконання умов Договору, однак такі заходи Відповідачем були проігноровані, що завдало збитків підприємству і стало підставою для звернення до суду із позовом.

Відповідь на відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.

20.07.2026 відповідачем подано через підсистему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив № 03-16/2038 від 17.07.2026. Доводи відповідача зазначені у запереченнях на відповідь на відзив ідентичні поданому відзиву на позовну заяву. Судом прийнято до розгляду та долучено заперечення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 04.09.2026 о 10:00 год.

20.08.2026 позивачем через канцелярію суду подано клопотання від 14.08.2026 про призначення судово-економічної експертизи з визначенням установи та переліком питань для експерта.

Ухвалою суду від 04.09.2026 відкладено підготовче засідання до 15.09.2026 об 11:00 год.

08.09.2026 відповідачем через підсистему «Електронний суд» подані заперечення № 03-16/2530 на клопотання позивача про проведення судово-економічної експертизи.

У підготовчому засіданні 15.09.2026 суд, розглянувши клопотання представника позивача про призначення експертизи та заперечення представника відповідача щодо призначення експертизи зазначив про те, що відповідно ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо (1); жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (2). Судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні в справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні суперечливі докази, а оцінка наявних доказів може бути здійснена судом без призначення відповідної експертизи, відтак клопотання про призначення експертизи задоволенню не підлягає, про що зазначено у протокольній ухвалі від 15.09.2026.

Ухвалою суду від 15.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.09.2026.

Листом від 23.09.2026 № 927/545/26/1050/26 судом повідомлено сторін про те, що у зв`язку з перебуванням судді Новик Т.О. на лікарняному судове засідання, призначене на 23.09.2026 о 10:30 не відбудеться. Про час та місце наступного судового засідання сторін буде повідомлено ухвалою суду після виходу судді з лікарняного.

23.09.2026 через канцелярію суду позивачем подано клопотання від 21.09.2026 про приєднання до матеріалів справи розрахунок завданих збитків ТОВ Бахмацька житлово-експлуатаційна контора на 5 аркушах.

Ухвалою суду від 29.09.2026 після усунення обставин що зумовили відсутність судді, повідомлено сторін про призначення судового засідання з розгляду спору по суті на 20.10.2026 на 10:30 год.

Судом, в судовому засіданні 20.10.2026 суд розглянув клопотання позивача від 21.09.2026 про приєднання до матеріалів справи розрахунку збитків та постановив протокольну ухвалу на підставі ч. 2 ст. 118, ст. 207 ГПК України про залишення без розгляду клопотання представника позивача про долучення доказів, про що зазначено у протокольній ухвалі від 20.10.2026, зазначивши про те, що відповідно до ст. 80 ГПК України докази подаються сторонами разом із заявами по суті. Якщо сторона не подає у встановлений строк докази то на підставі статей 118, 119 ГПК України остання повинна подати клопотання про поновлення пропущеного строку для подання доказів. Разом з тим, позивачем зазначеного клопотання не подано, поважності причин неподання доказів у встановлений процесуальним законом строк не обгрунтовано.

У судовому засіданні 20.10.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та на підставі ст. 219 ГПК України з урахуванням складності справи відклав проголошення рішення до 28.10.2026.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

У судовому засіданні 28.10.2026 судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.03.2010 між Бахмацькою міською радою (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмацька ЖЕК» (далі - Виконавець) укладено договір на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору:

п. 1.1. Предметом Договору є передача Замовником на балансоутримання Виконавцю нерухомого майна (житлових будинків, споруд з усім обладнанням, прибудинковими територіями), власником якого є територіальна громада міста Бахмача та передача Замовником Виконавцю функцій з утримання будинкових споруд і прибудинклових територій, а Виконавцем прийняття балансоутримання цього майна для здійснення функцій з його утримання, проведення розрахунків із споживачем.

п. 1.2. Метою Договору є забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення мешканцям будинків належних умов проживання згідно з нормативно-правовими актами органів та посадових осіб місцевого самоврядування, що діють у сфері житлово-комунального господарства, а також ведення бухгалтерської, статистичної та іншої, передбаченої законодавством звітності.

п. 2.2.7. Виконавець має право розробляти і подавати на затвердження Замовнику розрахунки рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги в порядку, встановленому законодавством.

п. 2.3.8. Замовник зобов`язаний надавати дотацію Виконавцю на погашення збитків від різниці в тарифах по утриманню житлового фонду у разі затвердження міською радою цін/тарифів, нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на їхнє виробництво.

п. 2.3.9. Замовник зобов`язаний погоджувати Виконавцю тарифи на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій згідно з чинним законодавством.

п. 5.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

п. 5.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. цього Договору та закінчується 01.03.2013. Якщо жодна із сторін за три місяці до закінчення строку дії цього Договору не заявила про бажання розірвати його, він вважається пролонгованим ще на один рік. Кількість пролонгацій необмежена.

Рішенням Виконавчого комітету Бахмацької міської ради № 100 від 07.06.2018 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які знаходяться на утриманні та обслуговуванні ТОВ «Бахмацька ЖЕК» встановлені відповідні тарифи для кожного будинку, які знаходяться на утриманні та обслуговуванні ТОВ «Бахмацька ЖЕК».

Листом № 36 від 06.11.2024 позивач звертався до відповідача з проханням розглянути питання та прийняти рішення про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які знаходяться на утриманні та обслуговуванні ТОВ «Бахмацька ЖЕК».

Листом № 03-12/4482 від 27.12.2024 відповідач надав відповідь позивачу, відповідно до якої зазначив, що з 01.05.2019 органи місцевого самоврядування мають повноваження встановлювати тарифи виключно на комунальні послуги (постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення). В силу Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Бахмацька міська рада не має права встановлювати тарифи на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Листом № 53 від 04.12.2025 позивач звернувся до відповідача з проханням розглянути питання про виділення коштів на відшкодування різниці між розміром тарифу та розміром економічно обґрунтованих витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які знаходяться на утриманні та обслуговуванні ТОВ «Бахмацька ЖЕК» на 2025-2026 роки.

Листом № 03-12/73 від 08.01.2026 відповідач повідомив позивача про те, що Бахмацька міська рада не має законних підстав для виділення коштів ТОВ «Бахмацька ЖЕК» на відшкодування різниці тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

У матеріалах справи наявна довідка ТОВ «Бахмацька ЖЕК» № 29 від 16.06.2026, відповідно до якої на утриманні та обслуговуванні останнього знаходяться 76 житлових будинків: п`ятиповерхових - 14, двоповерхових - 39, одноповерхових - 23. Загальна площа житлових будинків складає 54233,7 кв.м.

Позивачем також в якості доказу наданий Звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій за січень-грудень 2024 року, січень-грудень 2025 року.

Листом № 20 від 10.04.2026 позивач звернувся до відповідача з проханням розглянути питання коригування тарифу на послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій.

Звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав позивач зазначає про те, що відповідач не здійснює коригування тарифу на утримання житлового фонду до рівня економічно обґрунтованих витрат, у зв`язку з чим позивачем понесені збитки в розмірі 708816,45 грн, які останній просить стягнути з відповідача.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками.

Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення.

Ураховуючи сталу правову позицію Верховного Суду щодо наведених норм матеріального права, слід враховувати, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків, і для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. При цьому реальними збитками слід вважати такі, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі.

Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди, яка є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи вимоги статті 74 ГПК України, саме позивач повинен довести наявність збитків, протиправну поведінку заподіювача збитків та причинно-наслідковий зв`язок між збитками і протиправною поведінкою заподіювача, тобто позивачу слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №910/4962/18).

Як убачається з матеріалів справи, позивач визначив розмір збитків в сумі 708816,45 грн, посилаючись на те, що через неприйняття Бахмацькою міською радою рішення про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій або надання дотацій на покриття збитків по утриманню та обслуговуванню ТОВ Бахмацька ЖЕК з січня 2023 року по травень 2026 року в супереч пунктам 5, 6, 7, 8 ст. 31 Закону України "Про житлово комунальні послуги" змушена була надавати послуги з утримання будинків та прибудинкових територій по тарифах, які не відшкодовують витрати, тобто нижче собівартості.

В контексті правових норм, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пунктом 2.3.8. Договору встановлено, що Замовник зобов`язаний, зокрема, надавати дотацію Виконавцю на погашення збитків від різниці в тарифах по утриманню житлового фонду у разі затвердження міською радою цін/тарифів, нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на їхнє виробництво.

При цьому, суд наголошує на тому, що право Виконавця (позивача) вимагати від відповідача відшкодування збитків, завданих заниженими тарифами на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, не звільняє позивача від тягара доказування понесених збитків, зокрема їх розміру.

Водночас, позивачем, до матеріалів справи не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявного розміру збитків.

Саме посилання позивача на збільшення витрат на послуги з утримання та обслуговування будинків, споруд та прибудинкових територій не доводять у встановленому порядку обставин завдання збитків у заявленому розмірі.

Позивач посилається на те, що у його віданні знаходяться 76 житлових будинків: п`ятиповерхових - 14, двоповерхових - 39, одноповерхових - 23. Загальна площа житлових будинків складає 54233,7 кв.м.

У той же час, належних доказів, які включали би розрахунок за кожним будинком окремо залежно від кількісних та вартісних показників послуг, що фактично надаються, нормативні витрати тощо, позивачем не надано.

Надані позивачем Звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій за січень-грудень 2024 року, січень-грудень 2025 року не приймаються судом як докази підтвердження розміру збитків, оскільки останні не включають в себе показники, вказані вище, не надають суду можливості дослідити та оцінити реальну собівартість послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій за кожен із заявлених періодів.

Крім того, до матеріалів справи не додано Додаток № 1 до рішення № 100 від 07.06.2018, який визначає розмір тарифів, за якими позивач надає відповідні послуги мешканцям Бахмацької територіальної громади.

Відтак, суд позбавлений можливості перевірити факт того, що встановлені у даному рішенні тарифи є економічно необґрунтованими.

Крім того, зважаючи на договірний характер правовідносин сторін, суд зазначає таке.

За приписами частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Одним з основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 610, п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами укладено Договір на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01.03.2010, за умовами якого Замовник зобов`язаний, зокрема, надавати дотацію Виконавцю на погашення збитків від різниці в тарифах по утриманню житлового фонду у разі затвердження міською радою цін/тарифів, нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на їхнє виробництво; погоджувати Виконавцю тарифи на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій згідно з чинним законодавством (п. 2.3.8., 2.3.9. Договору).

Договір від 01.03.2010 було укладено сторонами відповідно до діючого на момент його укладення законодавства, зокрема, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004, Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.04.2005 № 60.

У свою чергу, тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які знаходяться на утриманні та обслуговуванні ТОВ Бахмацька ЖЕК», були встановлені рішенням виконкому Бахмацької міської ради від 07.06.2018 № 100 відповідно до «Порядку формування тарифів з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" діючих на момент встановлення тарифів (в редакції, що діяла на момент прийняття Рішення №100 від 07.06.2018).

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.12.2017 визначено новий перелік житлово-комунальних послуг, а саме: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (ст. 5 даного Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.12.2017 вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Зі змісту закону України «Про житлово-комунальні послуги» убачається, що житлово-комунальні послуги розподіляються за порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Послуги з утримання будинків відносяться до третьої групи. Відтак ціни/тарифи на них можуть встановлюватися виключно за взаємною згодою між Виконавцем та Споживачем послуг, а не в односторонньому порядку, як хибно вважає позивач у справі.

Наведене підтверджується і приписами ст. 10 Закону України "Про ціни та ціноутворення", за якими суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Згідно зі ст. 11 цього ж Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У даному випадку, тарифи за надані послуги є нерегульованими, тобто вільними, а відтак органом місцевого самоврядування не повинні встановлюватися.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, визначення управителя, надання послуги з управління багатоквартирним будинком визначено положеннями законів України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", "Про житлово-комунальні послуги" та Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 № 150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.06.2016 за № 893/29023 (далі - Порядок проведення конкурсу).

Відповідно до абзацу першого пункту п`ятого статті 13 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.

Отже, з 1 липня 2016 року виконавчі органи місцевої ради мали повноваження проводити конкурси з призначення управителя багатоквартирного будинку.

Процедуру підготовки та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники якого не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, визначено Порядком проведення конкурсу.

Зі змісту Порядку слідує, що підготовка, проведення та визначення переможця конкурсу забезпечується виконавчим органом відповідної ради.

Пунктом 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (введено в дію 09.06.2018) передбачено, що в багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", виконавчий орган місцевої ради (або інший орган суб`єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов`язаний оголосити і провести такий конкурс у тримісячний строк з дня отримання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку із проханням призначити управителя. Рішення щодо цього питання вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Аналогічна норма передбачена й пунктом 1 розділу ІІ Порядку проведення конкурсу.

Таким чином, з 09 червня 2018 року виконавчі органи місцевої ради зобов`язані проводити конкурси з призначення управителя за умови отримання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку із проханням призначити управителя.

З 01 травня 2021 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", згідно з яким внесено зміни до пункту 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема абзац перший цього пункту викладено в такій редакції: "у багатоквартирних будинках, у яких станом на 1 січня 2021 року не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", виконавчий орган місцевої ради (або інший орган суб`єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов`язаний оголосити і провести такий конкурс до 1 травня 2021 року".

Отже, згідно із зазначеними вище положеннями законодавства виконавчий орган місцевої ради зобов`язаний був до 1 травня 2021 року провести конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку.

З 23 березня 2023 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до пункту 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яким пункт 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" доповнено абзацом сьомим такого змісту: "у разі якщо конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку не було проведено до 1 травня 2021 року, виконавчий орган відповідної місцевої ради (або інший орган суб`єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов`язаний не пізніше шести місяців з дня припинення або скасування воєнного стану оголосити і провести такий конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку у будинках, у яких станом на дату, що передує двом місяцям до запланованої дати оголошення конкурсу, не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено і не проведено такий конкурс відповідно до пункту 5 статті 13 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та абзацу першого цього пункту".

З аналізу вищенаведених нормативно-правових актів убачається, що законодавець визначив не лише повноваження виконавчого органу місцевої ради щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, а й передбачив механізм реалізації таких повноважень.

Здійснивши аналіз зазначених вище нормативно-правових актів, суд установив, що виконавчі органи місцевих рад з 01 липня 2016 року наділені повноваженнями щодо проведення конкурсів з призначення управителя багатоквартирного будинку, якщо співвласники не прийняли рішення про форму управління; з 09 червня 2018 року зобов`язані проводити конкурси з призначення управителя з дня отримання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку із проханням призначити управителя; Законом встановлено обов`язок оголосити і провести такий конкурс до 01 травня 2021 року у випадках, визначених законом; з 23 березня 2023 року зобов`язані не пізніше шести місяців з дня припинення або скасування воєнного стану оголосити і провести конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку за наявності визначених законом умов.

Отже, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі комітети повинні здійснювати заходи щодо створення та розвитку конкурентного середовища на ринках. Проведення відповідного конкурсу стимулює розвиток конкурентного середовища, а також сприяє підвищенню рівня якості даних послуг. Недотримання норм законодавства у сфері управління багатоквартирними будинками призводить до незабезпечення органом місцевого самоврядування заходів, які сприятимуть розвитку економічної конкуренції, що недопустимо.

Суд зазначає і те, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи дискреційні повноваження орган має обов`язок: переслідувати лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримуватися принципу об`єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечити належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для суб`єкта господарювання стосовно якого порушено справу та переслідуваною метою; приймати рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; враховувати конкретні обставини кожної справи; діяти добросовісно (зі щирим наміром), сумлінно, докладаючи всіх зусиль без умислу та недбалості.

У рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що принцип "належного урядування" передбачає, що У разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи мають діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Отже, принцип "належного урядування" покладає на орган обов`язок діяти вчасно та в належний спосіб, у межах прозорих і якісних внутрішніх процедур з мінімальним ризиком помилок, що сприятиме юридичній визначеності.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що в будинках, які перебувають у віданні позивача, створені об`єднання співвласників таких будинків, а також докази того, що співвласники даних будинків визначились з його управителем і таким управителем будинку є саме позивач у даній справі.

Так само матеріали даної справи не містять жодних доказів на підтвердження делегування органом місцевого самоврядування за результатами проведення конкурсу функцій управителя вказаного будинку позивачу.

Водночас, згідно з абзацом першим пункту п`ятого статті 13 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, у якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.

Тобто за відсутності таких протоколів співвласників відповідач не був обмежений у праві вчиняти інші організаційні заходи навіть без надання протоколу, зокрема: скласти перелік будинків, в яких не створено об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком; визначити об`єкти конкурсу; утворити конкурсну комісію.

Враховуючи наведене, у випадку відсутності протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку виконавчий орган місцевої ради повинен був вживати інших заходів, віднесених до його повноважень як органу місцевого самоврядування, які передбачені відповідними нормами законодавства з метою забезпечення належного управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одними з основних засад судочинства є рівність та змагальність сторін, свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду наведених процесуальних приписів, враховуючи встановлені у справі обставини, господарський суд, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір заподіяних збитків, як одного з обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, що виключає відповідальність відповідача.

Відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмацька житлово-експлуатаційна контора про стягнення 708816,45 грн збитків задоволенню не підлягають.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, суд відзначає, що всі інші доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що у задоволенні позову відмовлено, судовий збір в сумі 10632,25 грн, сплачений платіжною інструкцією № 2331 від 18.06.2026, покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 09.11.2026.

Суддя Т.О.Новик