Рішення № 141347438 у справі № 473/3734/26 від 09.11.2026

Справа № 473/3734/26

РІШЕННЯ

іменем України

"09" листопада 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Олександрівської селищної ради про визнання права власності, в якому вказував, що в 1992 році він придбав у колгоспу імені 22-х Червоних партизанів житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Трикратівської сільської ради Вознесенського району №7 від 26 лютого 1993 року йому було передано у власність земельну ділянку площею 1 031 кв.м., що призначена для обслуговування вказаного будинку.

На виконання досягнутої домовленості колгосп імені 22-х Червоних партизанів передав позивачу житловий будинок АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 повністю розрахувався за придбане житло, сплативши колгоспу його вартість.

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з приводу реєстрації права власності на будинок. Однак реєстратор відмовила позивачу у реєстрації права власності на набуте майно у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт набуття позивачем спірного будинку.

При цьому, колгосп імені 22-х Червоних партизанів після неодноразової реорганізації був ліквідований без створення правонаступників, що унеможливлює належне оформлення та посвідчення договору купівлі-продажу.

Водночас, оскільки фактичні сторони договору купівлі-продажу повністю виконали його умови, ОСОБА_1 , є фактичним набувачем житла та тривалий час зберігає зв`язок з житловим приміщенням, а тому позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В подальшому ОСОБА_1 надав суду уточнений позов з додатковою вимогою про визнання договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та колгоспом імені 22-х Червоних партизанів, дійсним, вказуючи на те, що сторони уклали між собою договір купівлі-продажу спірного будинку, проте не здійснили його нотаріального посвідчення.

Оскільки договір був виконаний сторонами, однак не може бути нотаріально посвідчений у зв`язку з припиненням діяльності колгоспу імені 22-х Червоних партизанів, а тому ОСОБА_1 просив про задоволення його вимог.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, проте надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, проте надіслав через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає повністю.

Суд вважав можливим розглянути справу без особистої участі позивача та представника відповідача, оскільки матеріали містять усю необхідну інформацію та докази для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до висновку про необхідність застосування передбачених ст. 206 ЦПК України наслідків визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

При цьому, суд встановив, що у 1992 році ОСОБА_1 придбав у колгоспу імені 22-х Червоних партизанів житловий будинок АДРЕСА_1 .

Зокрема, згідно копії виписки з протоколу №1 загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу імені 22-х Червоних партизанів від 08 лютого 1992 року було вирішено продати ОСОБА_1 за готівку належний колгоспу житловий будинок (а.с. 16).

Згідно копії комісійного оціночного акту від 20 лютого 1992 року, складеного за участю представника продавця та покупця майна ОСОБА_1 , вартість житлового будинку, яка підлягала відчуженню на користь позивача, складала 6 432,40 руб (а.с. 17).

10 березня 1992 року колгосп імені 22-х Червоних партизанів замовив та отримав довідку-характеристику житлового будинку, необхідну для відчуження вказаного майна на користь позивача (а.с. 19).

26 квітня 1992 року колгосп імені 22-х Червоних партизанів видав довіреність на ім`я заступника голови колгоспу з метою укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 житлового будинку (а.с. 20).

Згідно копії довідки колгоспу імені 22-х Червоних партизанів (а.с. 18) ОСОБА_1 сплатив за придбаний ним житловий будинок 6 432 руб.

Однак окремий письмовий (нотаріально посвідчений) договір купівлі-продажу будинку сторони не оформляли.

На час вирішення спору житловий будинок АДРЕСА_1 залишається зареєстрованим за колгоспом імені 22-х Червоних партизанів.

Водночас, рішенням Трикратівської сільської ради Вознесенського району 7 від 26 лютого 1993 року позивачу було передано у власність земельну ділянку площею 1 031 кв.м., що призначена для обслуговування вказаного будинку.

На підставі рішення 26 червня 1993 року ОСОБА_1 отримав Державний акт на право приватної власності на землю, яким підтверджено набуття позивачем у власність земельної ділянки площею 0,1031 га по АДРЕСА_1 , призначеної для обслуговування житлового будинку.

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з приводу реєстрації права власності на будинок. Однак реєстратор відмовила позивачу у реєстрації права власності на набуте майно у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт набуття позивачем спірного будинку.

При цьому, колгосп імені 22-х Червоних партизанів після неодноразової реорганізації був ліквідований без створення правонаступників.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном (ч. 1 ст. 86 ЦК УРСР 1963 року, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про власність», чинних на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, відповідно до ст. 4 ЦК УРСР 1963 року цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

За договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 224 ЦК УРСР 1963 року).

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (ст. 227 ЦК УРСР 1963 року).

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (ст. 47 ЦК УРСР 1963 року).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та колгосп імені 22-х Червоних партизанів фактично уклали між собою договір купівлі-продажу (що підтверджується письмовими доказами), виконали угоду в повному обсязі, проте не здійснили її нотаріального посвідчення, можливість якого на час розгляду справи втрачена, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений на підставі протоколу загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу імені 22-х Червоних партизанів від 08 лютого 1992 року, за яким ОСОБА_1 купив в колгоспу імені 22-х Червоних партизанів житловий будинок АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв