Ухвала № 141347899 у справі № 485/1571/26 від 09.11.2026

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

іменем України

09 листопада 2026 року м. Снігурівка

справа №485/1571/26

провадження № 2-і/485/22/26

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участі секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

21 жовтня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду від 28 вересня 2026 року в цивільній справі № 485/1571/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву мотивовано тим, що Снігурівський районний суд Миколаївської області своїм рішенням від 28 вересня 2026 року ухвалив: задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №748383748 від 19.11.2019 у загальній сумі 28 762,50 грн (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят дві гривні п`ятдесят копійок). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені судові витрати у розмірі 5331,20 (п`ять тисяч триста тридцять одна гривня двадцять копійок) грн, які складаються із витрат зі сплати судового збору - 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) грн та витрат на професійну правничу допомогу - 4000 (чотири тисячі) грн. У задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовити. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) гривень, сплаченого відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №53800 від 14 серпня 2026 року. На даний час відповідачка має вкрай тяжке матеріальне становище. Так, ОСОБА_1 хоч і працевлаштована, однак отримує заробітну плату нижче рівня мінімальної заробітної плати, крім того, працевлаштована за сумісництвом та отримує заробітну плату на рівні 4378,77 грн на місяць. Будь-яких інших джерел доходу, рухомого чи нерухомого майна не має. Крім того, ОСОБА_1 проживає одна, має тяжкий та прогресуючий стан здоров`я, потребує значних витрат на реабілітацію. Від суми заборгованості вона не відмовляється і гарантує її сплату. Враховуючи викладене просить розстрочити виконання рішення суду, у розмірі 32 762,50 грн, рівними частинами на 12 місяців.

30 жовтня 2026 року від представника позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду. Заперечення мотивовано тим, що заявником не надано доказів щодо виникнення виключних обставин в розумінні ст. 435 ЦПК України, які б давали підстави для відстрочки та розстрочки виконання рішення суду, а наведені Відповідачем підстави не можуть бути визнанні такими, що вказують на необхідність відповідного відстрочення та розстрочення. Складне фінансове становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для відстрочки виконання рішення суду. Оскільки ОСОБА_1 не заперечує того факту, що вказаний спір виник з її вини, вказує на складний фінансовий стан, однак документів які б підтверджували фінансовий стан, витрати, наявність чи відсутність іншого доходу до суду не були надані взагалі. У матеріалах справи відсутні довідки чи виписки про розмір заробітної плати, пенсії, стипендії, соціальної допомоги, інші доходи або про їх відсутність, що унеможливлює об`єктивну оцінку його матеріального становища.

Заявник у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, надала суду заяву про розгляд заяви у її відсутності, вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Крім того, просила суд врахувати тяжкий стан здоров`я, усі кошти йдуть на лікування, отримує малу заробітну плату.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

За змістом ст.435 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду питання про розстрочення виконання рішення суду.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до такого висновку.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своїм рішенням від 28 вересня 2026 року ухвалив: задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №748383748 від 19.11.2019 у загальній сумі 28 762,50 грн (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят дві гривні п`ятдесят копійок). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені судові витрати у розмірі 5331,20 (п`ять тисяч триста тридцять одна гривня двадцять копійок) грн, які складаються із витрат зі сплати судового збору - 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) грн та витрат на професійну правничу допомогу - 4000 (чотири тисячі) грн. У задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовити. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) гривень, сплаченого відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №53800 від 14 серпня 2026 року.

Рішення суду набрало законної сили.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч.1 ст. 435 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст.435 ЦПК України).

Право сторони звернутися із заявою про розстрочення виконання рішення суду передбачене також ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

З аналізу викладених норм убачається, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Отже, за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

У постанові Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі № 824/111/22, провадження № 61-13176ав24, зроблено висновок, що частина п`ята статті 435 ЦПК України містить імперативну вимогу щодо неможливості відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення та не допускає іншого тлумачення.

Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися також інтереси стягувача.

Стаття 129-1 Конституції України проголошує, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 зазначив, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Також Конституційний Суд України зауважив, що за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, відповідачка посилалась на скрутне матеріальне становище у зв`язку з тим, що вона отримує заробітну плату нижче мінімальної, проживає одна, має тяжке та прогресуюче захворювання, яке потребує значних коштів на лікування та реабілітацію.

На підтвердження вказаного, відповідачкою надано:

- довідку про доходи №СР00-000014 від 02.10.2026, видану ТОВ «Снігурівський ринок»;

- довідку про доходи №СР00-000015 від 02.10.2026, видану ТОВ «Снігурівський ринок»;

- індивідуальні відомості про застраховану особу з Пенсійного фонду України, з яких слідує, що ОСОБА_1 отримує лише заробітну плату, іншого доходу немає;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається, що ОСОБА_1 має у приватній власності лише житловий будинок;

- витяг з актового запису №57 про шлюб, з якого слідує, що ОСОБА_1 розлучена;

- довідку КНП «Снігурівська міська лікарня» Снігурівської міської ради від 16.10.2026;

- висновок Мультиспіральної комп`ютерної томографії лівого гомілковостопного суглобу від 15.01.2025;

- виписку №8125/725 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , надану КНП ММР МЛ №3 від 08.08.2025, з якої вбачається що ОСОБА_1 проведено оперативне лікування.

Крім того, ОСОБА_1 надано суду квитанцію про оплату судового збору на користь позивача.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, принцип розумності та справедливості, інтереси боржника та стягувача, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 має реальні труднощі у виконанні нею рішення суду, однак має намір виконати та сплатити заборгованість, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 435 ЦПК України, суд вважає за можливе задовольнити заяву та розстрочити відповідачці виконання рішення суду шляхом погашення кредитної заборгованості у розмірі 28 762,50 грн, та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, а всього 32 762,50 грн, рівними платежами у межах 12 місяців з дня ухвалення такого рішення, що становить 2730,21 грн щомісячно, з 28 вересня 2026 року по 28 вересня 2027 року.

При цьому, суд зазначає що розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців не призведе до порушення прав ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», оскільки ОСОБА_1 буде сплачувати грошові кошти періодичними щомісячними платежами.

Керуючись ст. 258-261, 435 ЦПК України,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Розстрочити виконання судового рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2026 року в справі № 485/1571/26 (провадження №2/485/996/26) в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №748383748 від 19.11.2019 у загальній сумі 28 762,50 грн (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят дві гривні п`ятдесят копійок), понесених судових витрат на професійну правничу допомогу - 4000 (чотири тисячі) грн, а всього 32 762,50 грн, шляхом погашення рівними частинами протягом 12 місяців, зі сплатою 2730,21 (дві тисячі сімсот тридцять гривень двадцять одна копійка) гривень щомісячно, з 28 вересня 2026 року по 28 вересня 2027 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Дата складення ухвали 09 листопада 2026 року.

Суддя О.П.Бодрова