Ухвала № 141348003 у справі № 489/10432/24 від 09.11.2026

УХВАЛА

09 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 489/10432/24

провадження № 61-13558ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від

08 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від

23 вересня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним та захист прав споживачів та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до

АТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним договору кредиту та стягнення коштів на загальну суму 106 466 грн.

2. Інгульський районний суд міста Миколаєва рішенням від 08 червня

2026 року позовну заяву задовольнив частково. Визнав неукладеним договір кредиту за № 24102400039160 від 24 жовтня 2024 року, укладений між

АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 . Стягнув з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки на загальну суму 106 466,00 грн, які складаються з погашення неотриманого кредиту згідно договору 24102400039160 від 24 жовтня 2024 року в сумі 18 294,50 грн, грошових коштів депозиту в розмірі 24 000,00 грн, грошових коштів сплачених на користь банку у розмірі 29 700,00 грн, знятих з універсальної карти шахраями, 34 471,50 грн знятих шахраями з пенсійної карти. Стягнув з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн. Стягнув з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовив.

3. Миколаївський апеляційний суд постановою від 26 вересня 2026 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково. Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 8 червня 2026 року скасував та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 до

АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, а вимоги про стягнення сум задовольнив частково. Стягнув з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 47 994, 50 грн безпідставно набутого майна, 546 грн сплаченого судового збору та 3 000 грн витрат на правничу допомогу. Компенсував АТ КБ «ПриватБанк» за рахунок держави частково сплачений ним судовий збір на підставі ZZ420B2KLR від 10 червня 2026 року в розмірі 655, 20 грн.

4. 22 жовтня 2026 року АТ КБ «Приватбанк», в інтересах якого діє адвокат

Рура Н. В. через систему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від

08 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від

23 вересня 2026 року.

5. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

7. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України

не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

8. Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України

(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

9. Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

10. Встановлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого унормування процесуальних правовідносин щодо відкриття касаційного провадження

у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

11. Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

12. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

13. У даній справі предметом позову є вимога про захист прав споживачів, а саме відшкодування збитків, заподіяних порушеннями права позивача у розмірі 106 466 грн, що не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 60 = 199 680,00 грн).

14. Справа не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

15. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження

у малозначній справі, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

16. Касаційна скарга містить посилання на те, що справа виняткове значення для заявника. Зазначає, що формування судом першої та апеляційної інстанції практики застосування статей 1212, 1214 ЦК України до правовідносин, де клієнт добровільно передає дані доступу до свого фінансового номера третім особам, що призводить до ініціювання платіжних операцій, створює прецедент масового перекладання фінансової відповідальності за недбалість клієнтів на банківську установу.

17. Аналіз наведених заявником у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для нього, оскільки незгода з оскаржуваним судовим рішенням не свідчить про винятковість справи для заявника і про обставини дійсної винятковості цієї справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

18. Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

19. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

20. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

21. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

22. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

23. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня

1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

24. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

25. Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених

пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.

26. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 08 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 вересня 2026 року.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. В. Пророк