Ухвала № 141348014 у справі № 212/15130/25 від 09.11.2026

УХВАЛА

09 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 212/15130/25

провадження № 61-13667ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02 лютого 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення компенсації (середнього заробітку) за час затримки повного розрахунку зі звільненим працівником, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2025 року до Покровського районного суду м. Кривого Рогу надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця», в якій вона, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- стягнути з відповідача компенсацію (середній заробіток) в сумі 29 438,50 грн, без утримання з цієї суми податків та зборів, за час затримки розрахунку при звільненні (одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3-х середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 4-х середньомісячних заробітків в сумі 62 439,37 грн) з 18 жовтня 2022 року по 22 червня 2023 року (включно) але не більше ніж за шість місяців;

- стягнути з відповідача на свою користь 3 040,78 грн компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати заробітної плати;

- стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати у справі

2. Покровський районний суд міста Кривого Рогу рішенням від 02 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2026 року, позов задовольнив. Стягнув з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію (середній заробіток) за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 29 438,50 грн , без утримання податків та зборів. Стягнув з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 3 040,78 грн без урахування податків і зборів. Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн, без урахування податків і зборів.

3. 26 жовтня 2026 року АТ «Українська залізниця», в інтересах якого діє адвокат Боголіп Ю. В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02 лютого 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2026 року.

4. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

6. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

7. Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

8. Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

9. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

10. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328 гривень.

11. Предметом позову у цій справі є стягнення компенсації (середнього заробітку) за час затримки повного розрахунку зі звільненим працівником, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати

12. Виходячи зі змісту оскаржуваних рішень, позовних вимог, ціна позову становить 32 479, 28 грн, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн * 250 = 832 000 грн) станом на 01 січня 2026 року.

13. Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

14. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

15. Заявник вказує, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача, оскільки справа порушує питання правильного застосування статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з вимогами, що випливають із трудових відносин, у тому числі щодо виплат, які не є заробітною платою. Вказує, що відсутність єдиного підходу до застосування статті 233 КЗпП України призводить до різних результатів у справах з однаковими фактичними обставинами. Така практика підриває принцип правової визначеності та порушує баланс прав та обов'язків сторін трудових відносин. Вважає, що вирішення Верховним Судом питання про належне застосування статті 233 КЗпП України матиме універсальне значення для значної кількості трудових спорів, унеможливить неоднакове тлумачення закону судами нижчих інстанцій, забезпечить єдність судової практики та сприятиме передбачуваності судових рішень.

16. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, керується тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

17. Касаційний суд зазначає, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування такої норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах.

18. У касаційній скарзі не вказано фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

19. Крім того, аналіз наведених заявником у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для нього, оскільки незгода з оскаржуваним судовим рішенням не свідчить про винятковість справи для заявника і про обставини дійсної винятковості цієї справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

20. Посилання у касаційній скарзі на те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес також є безпідставними, оскільки заявником не наведено належного обґрунтування, яке б свідчило про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи і вказувало б на те, що предмет спору у цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства.

21. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

22. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

23. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

24. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

25. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

26. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

27. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

28. Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником належним чином не обґрунтовано, а судом не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.

29. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02 лютого 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2026 року.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. В. Пророк