Ухвала № 141348016 у справі № 548/1175/25 від 09.11.2026

УХВАЛА

09 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 548/1175/25

провадження № 61-13718ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 26 листопада

2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2026 року у справі за позовом керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Олега Безцінного, поданого в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

1. У травні 2025 року заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Олег Безцінний, діючи в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, звернувся із цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 135 755,02 грн.

2. Хорольський районний суд Полтавської області рішенням від 26 листопада 2025 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2026 року, позов задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення (самовільне зайняття земельної ділянки) у розмірі

51 918, 82 грн. У іншій частині позовні вимоги залишив без задоволення. Стягнув із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 157, 91 грн.

3. 27 жовтня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє

представник - адвокат Бідюк Я. В. через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2026 року.

4. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

6. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України

не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

7. Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України

(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

8. Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом

на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

9. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328 гривень.

10. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

11. Зі змісту судових рішень у цій справі встановлено, що ціна позову становить 135 755, 02 грн, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн * 250 = 832 000 грн) станом на 01 січня 2026 року.

12. Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

13. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

14. Заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди застосували норму права без застосування висновку Верховного Суд щодо її застосування та неналежним чином дослідили докази у справі. Крім того, справа становить значний суспільний інтерес, оскільки подібні рішення можуть призвести до фінансової нестабільності банків.

15. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, керується тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

16. Касаційний суд зазначає, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування такої норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах.

1. У касаційній скарзі не вказано фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

2. Крім того, доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про особливу суспільну значущість цієї справи, які б спір у цій справі виокремлювали в якусь особливу категорію спорів.

17. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

18. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

19. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

20. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

21. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

22. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня

1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

23. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

24. Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених

пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником належним не обґрунтовано, а судом не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.

25. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від

24 вересня 2026 року.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. В. Пророк