Рішення № 141348026 у справі № 338/1834/26 від 09.11.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №338/1834/26

Провадження №2/338/1435/26

09 листопада 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Решетова В.В.

за участю секретаря судового засідання Смеречук Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗПОЗИКА») звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за договором №458194007 від 07.04.2026 у загальному розмірі 19810,00 грн, з яких: 7000,00 грн - неповернута сума кредиту, 7910,00 грн - проценти за користування кредитом, 1400,00 грн - комісія за видачу кредиту, 3500,00 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України. Крім того, позивач просив стягнути 2662,40 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.04.2026 між сторонами в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано 7000,00 грн строком на 16 тижнів, із кінцевою датою повернення 28.07.2026.

За твердженням позивача, кредитні кошти перераховано на картковий рахунок відповідача, однак передбачені договором платежі останнім не здійснювалися, у зв`язку з чим утворилася заявлена до стягнення заборгованість.

Ухвалою суду від 25 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів що містять банківську таємницю.

Представник позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та опуьлікуванням оголошення на сайті "Судова Влада".

Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відсутність заперечень відповідача сама по собі не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, якими обґрунтовано позов.

Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом статей 626, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України кредитний договір є обов`язковим для сторін і підлягає виконанню відповідно до погоджених умов та вимог закону. Позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти та сплатити проценти у встановленому договором і законом порядку.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у визначений строк. Особливості укладення електронного договору, його акцепту та підписання одноразовим ідентифікатором врегульовані статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Із договору №458194007 від 07.04.2026, оферти, акцепту, паспорта споживчого кредиту, анкети позичальника, правил надання споживчих кредитів та відомості про послідовність дій в інформаційній системі кредитодавця вбачається, що сторони погодили надання кредиту у сумі 7000,00 грн строком на 16 тижнів, із кінцевою датою повернення 28.07.2026, фіксованою процентною ставкою 1% за день від неповернутого залишку кредиту та одноразовою комісією за його видачу у розмірі 1400,00 грн.

Пунктом 2.5 договору передбачено одноразове нарахування комісії у день видачі кредиту.

Пункти 2.8, 2.13, 2.14 договору визначають погоджені сторонами строки його дії, дату видачі та дату повернення кредиту.

Судом встановлено, що договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8147, окремі документи оферти та акцепту, а також відомість про послідовність дій, згідно з якою 07.04.2026 повідомлення з відповідним одноразовим ідентифікатором направлено на номер НОМЕР_1 , зазначений в анкеті позичальника.

У даній відомості також зафіксовано направлення підписаних документів на електронну адресу, повідомлену відповідачем.

При оцінці наведених доказів суд враховує правовий підхід, викладений Верховним Судом у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23, щодо необхідності перевірки походження електронного кредитного договору, його незмінюваності та способу доведення змісту договору до відома позичальника.

Факт укладення та виконання правочину підтверджується не лише системною копією договору, а й незалежними від кредитодавця відомостями про фактичне перерахування коштів.

З наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» підтвердження переказу вбачається, що за платіжною інструкцією №2c349d72-32a8-11f1-b910-000c29d57ed2_1, транзакція №47558-33420-32873, 07.04.2026 здійснено переказ 7000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , емітовану SENSE BANK, із призначенням платежу за договором №458194007. Відомості цього документа узгоджуються з анкетою відповідача, в якій зазначено відповідну платіжну картку.

Крім того, АТ «СЕНС БАНК» листом від 29.10.2026 №19212-БТ-32.3/2026 повідомило суд, що ОСОБА_1 є клієнтом банку, а платіжна картка № НОМЕР_2 та відповідний рахунок відкриті на його ім`я. Долучена до листа банківська виписка містить відомості про зарахування 7000,00 грн 07.04.2026.

Сукупність відомостей про отримувача, номер платіжної картки, суму, дату та платіжний документ дає підстави встановити, що кредитні кошти фактично передані саме відповідачу. Отже, факт надання відповідачу 7000,00 грн кредиту підтверджений належними та достатніми доказами.

Розрахунок заборгованості та довідка про стан боргу станом на 08.09.2026 містять відомості про відсутність платежів, зарахованих у погашення кредиту.

Банківська виписка, отримана на запит суду за період з 07.04.2026 до 28.07.2026, підтверджує зарахування кредитних коштів, однак сама по собі не охоплює всі можливі канали погашення заборгованості перед кредитодавцем.

Разом з тим у досліджених матеріалах відсутні будь-які документи, які б підтверджували погашення відповідачем заборгованості за цим договором, а у розрахунку позивача сума фактично зарахованих платежів визначена як 0,00 грн. За сукупністю наведених доказів неповернута сума основного боргу становить 7000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи вимогу про стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить із погоджених сторонами умов договору, відповідно до яких проценти нараховуються щоденно на неповернутий залишок основної суми кредиту станом на початок календарного дня, з урахуванням дня видачі та дня повернення кредиту.

Період з 07.04.2026 до 28.07.2026 включно становить 113 днів. За незмінного залишку основного боргу 7000,00 грн процентна ставка 1% на день становить 70,00 грн щоденно, а загальна сума процентів за 113 днів - 7910,00 грн.

Розрахунок позивача не містить платежів, які змінювали б базу нарахування, а після 28.07.2026 договірні проценти у заявленому розрахунку не збільшуються. Отже, заявлена до стягнення сума договірних процентів 7910,00 грн є арифметично підтвердженою та підлягає стрненню.

При цьому денна процентна ставка у розумінні частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» характеризує загальні витрати за кредитом за умови виконання передбаченого договором графіка та не є тотожною погодженій сторонами процентній ставці 1% на фактичний залишок кредиту.

У пункті 2.12 договору зазначено орієнтовну денну процентну ставку 0,91%, розраховану виходячи із загальних витрат за кредитом 7218,24 грн, суми кредиту 7000,00 грн та строку 113 днів.

Установлене для договорів відповідного періоду законодавче обмеження максимальної денної процентної ставки не дає підстав ототожнювати зазначений показник із щоденним договірним нарахуванням 70,00 грн у разі невиконання графіка. Нарахування процентів у цій справі здійснено в межах погодженого строку кредитування, тому підстав для довільного зменшення договірної ставки суд не встановив.

Вирішуючи вимогу про стягнення 1400,00 грн комісії за видачу кредиту, суд виходить із того, що правова оцінка такого платежу не може обмежуватися лише його назвою, одноразовим характером або фактом зазначення у договорі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися проценти, комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Разом з тим системне тлумачення цих норм у взаємозв`язку з частиною п`ятою статті 12 зазначеного Закону не дає підстав вважати, що кредитодавець вправі встановити будь-який платіж лише шляхом визначення його як комісії.

Умова договору, яка обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими спеціальним законом, є нікчемною. За приписами частини другої статті 215 та частини п`ятої статті 216 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а наслідки його недійсності можуть бути застосовані судом з власної ініціативи.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, за якими при оцінці комісійного платежу має з`ясовуватися його реальний зміст, а на споживача не може покладатися плата за дії, які кредитодавець зобов`язаний вчиняти безоплатно або які не становлять самостійної додаткової чи супутньої послуги.

Натомість за умовами договору №458194007 пункт 1.6 визначає комісію у сумі 1400,00 грн як першу з двох складових саме оплати за надання та користування кредитом, пункт 2.5 передбачає лише її розмір та одноразове нарахування у день видачі кредиту, а пункт 2.16 визначає фінансовою послугою за договором надання коштів та банківських металів у кредит.

Договір не містить визначення будь-якої окремої від самого надання кредиту додаткової чи супутньої послуги, яку відповідач мав би отримати за 1400,00 грн, не конкретизує зміст такої послуги, обсяг дій кредитодавця або порядок формування її вартості. Відсутні у матеріалах справи й докази фактичного надання відповідачу самостійної послуги вартістю 1400,00 грн.

Факт переказу відповідачу 7000,00 грн підтверджує виконання кредитодавцем основного обов`язку з надання кредиту, передбаченого статтею 1054 ЦК України, однак не доводить надання іншої окремої платної послуги.

Розмір комісії становить 20% фактично виданої суми кредиту, що за відсутності визначеного самостійного предмета платежу додатково зумовлює необхідність оцінки його реальної правової природи, хоча сам по собі такий відсотковий розмір не є окремою підставою недійсності.

За наведених обставин умови пунктів 1.6, 2.5 договору фактично покладають на споживача окрему плату за виконання кредитодавцем свого основного договірного обов`язку без встановлення та доведення самостійної додаткової чи супутньої послуги.

Суд приходить до висновку, що такі умови обмежують права споживача та відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними. Отже, правові підстави для стягнення з відповідача 1400,00 грн комісії за видачу кредиту відсутні.

Також, судом встановлено, що окремою складовою позовних вимог в розмірі 3500,00 грн, визначені позивачем як відсотки відповідно до ст.625 ЦК України. За своєю правовою природою такі нарахування є не платою за правомірне користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 ЦК України, а мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, на застосування якої позивач прямо посилається.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, запровадженим Законом №2120-IX від 15.03.2022, передбачено, що у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник за договором кредиту звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки заявлені позивачем 3500,00 грн нараховані за період квітень-липень 2026 року, тобто у період дії воєнного стану, наведена спеціальна імперативна норма виключає можливість покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Тому незалежно від застосованого позивачем у односторонньому розрахунку розміру таких нарахувань та визначеного ним моменту виникнення прострочення, 3500,00 грн стягненню не підлягають. Наявність основної договірної заборгованості не усуває встановленого законом звільнення позичальника від цієї міри відповідальності.

Отже, із заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 19810,00 грн належними доказами підтверджені та підлягають стягненню 7000,00 грн основного боргу і 7910,00 грн договірних процентів, усього 14910,00 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 1400,00 грн комісії за видачу кредиту та 3500,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України, усього 4900,00 грн, слід відмовити. Частка задоволених майнових вимог становить 14910/19810, або 75,26501767%.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн згідно з платіжною інструкцією АТ «ПУМБ» №29024 від 22.09.2026.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 2662,40 ? 14910 / 19810 = 2003,86 грн. Решта сплаченого судового збору у розмірі 658,54 грн покладається на позивача.

Також позивач просив стягнути 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат подано договір від 15.05.2026, укладений з Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ БАЛАНС», рахунок-фактуру №05-458194007 від 15.05.2026 та документи, що підтверджують статус адвоката Глуховецького О.С.

Пунктом 4.3 договору передбачено фіксовану винагороду у розмірі 10000,00 грн за підготовку однієї позовної заяви, а за пунктом 4.5 фактична оплата пов`язана з розміром компенсації, отриманої клієнтом за рішенням суду, а пункт 4.6 передбачає складення акта після здійснення оплати.

У наданих матеріалах відсутні акт наданих послуг, платіжний документ щодо сплати гонорару, а також окреме детальне підтвердження обсягу роботи, виконаної саме адвокатським об`єднанням, витраченого часу чи участі його адвоката у судових засіданнях. Водночас наявність договору, рахунку із зазначенням номера цього кредиту та підготовленої позовної заяви дає підстави оцінити заявлені витрати на підготовку процесуального документа, однак сама домовленість сторін про розмір гонорару не є безумовною підставою для покладення всієї суми 10000,00 грн на відповідача.

Суд не втручається у визначений клієнтом та адвокатським об`єднанням розмір гонорару, а вирішує питання про суму витрат, яка з урахуванням вимог процесуального закону може бути покладена на іншу сторону.

Беручи до уваги предмет спору, що виник з одного кредитного договору, стандартизований характер значної частини позовної заяви, відсутність доказів вчинення окремих адвокатських процесуальних дій та фактичної сплати гонорару, часткове задоволення майнових вимог у сумі 14910,00 грн із заявлених 19810,00 грн, а також ціну позову, суд доходить висновку, що покладення на відповідача усіх заявлених 10000,00 грн не відповідало б критеріям необхідності, обґрунтованості та пропорційності судових витрат, передбаченим статтями 137, 141 ЦПК України.

За відсутності відповідного клопотання відповідача суд не застосовує з власної ініціативи механізм зменшення погодженого гонорару, передбачений частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, а визначає розмір витрат, що підлягають розподілу між сторонами, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України.

З урахуванням доведеного обсягу правничої роботи, предмета спору, ціни позову, частки задоволених вимог та відсутності доказів виконання правничої роботи в обсязі, який би обґрунтовував покладення на відповідача всієї заявленої суми, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У покладенні на відповідача решти заявлених витрат у розмірі 7000,00 грн слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282, 284, 287, 354 ЦПК України, статтями 215, 216, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №458194007 від 07.04.2026 у загальному розмірі 14910,00 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот десять гривень 00 копійок), з яких: 7000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 7910,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2003,86 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У покладенні на відповідача решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо заяву про перегляд подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Пропущений строк може бути поновлено також з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглядалася без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідач має право на апеляційне оскарження заочного рішення після залишення без задоволення його заяви про перегляд заочного рішення у порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Решетов