Рішення № 141348252 у справі № 389/3710/26 від 29.10.2026

29.10.2026

ЄУН 389/3710/26

Провадження №2-а/389/27/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Берднікової Г.В.

за участю секретаря судового засідання Берневек О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам`янка, за правилами спрощеного позовного провадження, справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стгнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, 24 вересня 2026 року звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху серії ЕНА №7861143 від 10 вересня 2026 року винесену сержантом поліції ВП №1 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Соколенком Д.О. Крім того, подав заяву, в якій просить поновити йому строк звернення до суду.

Вимоги обгрунтовав тим, що 10 вересня 2026 року він, як пасажир рухався на автомобілі БМВ 5251, днз НОМЕР_1 , який належить його мамі ОСОБА_2 , з міста Кропивницький до міста Кривий Ріг. Керував автомобілем його знайомий. О 14:00 годині біля села Покровське із-за дерев посадки вибіг працівник поліції і почав махати жезлом, щоб автомобіль зупинився. Водій автомобіля зупинився. До автомобіля підійшов працівник поліції відділу №2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області лейтенант ОСОБА_3 та попросив у нього документи на автомобіль. Він надав документи, після чого поліцейський почав пред?являти до нього вимогу, що він керував автомобілем без водійського посвідчення. Після цього працівник поліції взяв документи та заявив, що він рухався в порушення вимог п. 2.1 ПДР України. На його пояснення працівник поліції не реагував та склав постанову про притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 3400 гривень. Після складання постанови вони продовжили з його товаришем подальший рух.

Вважає, що працівник поліції безпідставно виніс постанову про притягнення його до відповідальності у порушення вимог ст.1,2 Закону України «Про національну поліцію». Він не вчиняв адміністративного правопорушення в розумінні статті 9 КУпАП, де зазначено що адміністративне правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок. Поліцейський виніс постанову про притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу у сумі 3400 гривень за ч.2 ст.126 КУПАП. Умови порушення відповідної статті КУпАП не відповідають тим обставинам, які були під час його керування автомобілем. Поліцейський виніс постанову упереджено та незаконно з підстав нарощування показників у роботі. Документального підтвердження того що він порушив правила дорожного руху та вимоги КУпАП поліцейський йому не надав, їх не існує. Свідків, які б підтвердили порушення ним правил дорожнього руху нема. Є тільки суб?єктивне бажання поліцейського показати своє зверхнє ставлення до людини. Працівник поліції при винесені постанови грубо проігнорував статтю 251 КУпАП, яка дає чітке визначення що є доказом у справі про адміністративне правопорушення. У адміністративній справі немає доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, немає пояснень чи заяв громадян які засвідчили факт вчинення ним адміністративного правопорушення. У постанові не вказано навіть місця де його зупинили, що є грубим порушенням ч.3 ст.283 КУаАП, де зазначено що у постанові повинно бути відображено відомості про дату, час, і місце вчинення адміністративного правопорушення. Факт порушення ним Правил дорожнього руху України не зафіксовано технічними засобами, що мають функцію фото - фіксації, що наперед ставить під сумнів об?єктивність дій поліцейського. До постанови не долучено документального, об?єктивного підтвердження, на електронних чи паперових носіях його правопорушення, що є грубим порушенням та невиконанням розділу І Загальні положення Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції які зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року №1376. Вказані обставини є підставою для скасування вказаної постанови ЕНА №7861143 від 10 вересня 2026 року.

На обгрунтування пропуску строку звернення до суду зі вказаним позовом позивач вказав, що постанову про накладення адміністратвиного стягнення на місці складення йому вручено не було, про що свідчить відсутність його підпису у постанові. Фактично постанову він отримав лише 15 вересня 2026 року.

Позивач та його представник - адвокат Урсаленко О.М. у судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява, в якій він просить розглядати справу за його відстуності та задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача Головного управління національної поліції в Кіровоградській області у судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, причини неявки судуне повідомив.

Разом з цим, 07 жовтня 2026 року на позовну заяву від Головного управлінням національної поліції в Кіровоградській області надійшов відзив, в якому зазначено, що заявлений позов задоволенню не підлягає у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю. Стягнення до позивача застосовано без порушень, в межах санкції ч.2 ст.126 КУпАП за якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності. Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення. Постанова є законною і обґрунтованою.

Крім того, відповідачем на доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного праовопрушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП надіслано до суду DVD-R диск з відеозаписами здійсненими на нагрудну бодікамеру поліцейського.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 10 вересня 2026 року інспектором відділення поліції №2 (м.Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Соколенком Д.О., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7861143, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн 00 коп. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 вересня 2026 року о 14:41 год на автодорозі Н-23 Кропивницький -Кривий Ріг-Запоріжжя керував автомобілем BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 , без посвідчення водія, яке взагалі не отримував, тобто не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а Правил дорожнього руху, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. Також зі змісту постанови вбачається, що велася відеофіксація на нагрудний бодікам 966331.

Не погоджуючись із зазначеною постановою поліцейського, позивач оскаржує її до суду з підстав зазначених у позовній заяві, які описані вище. Будь-яких доказів на обгрунтування позовни вимог до суду не надав.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до пункту 2,3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340 зі змінами та доповненнями, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема категорія «В» - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми.

Згідно з п.2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.

А саме, водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія та на вимогу поліцейського, пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, або пред`явити електронне посвідчення водія.

Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, в тому числі у випадку, якщо якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

У п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» зазначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст.77 КАС України).

Таким чином, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14 березня 2018 року по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі №536/583/17).

Відповідачем до матеріалів справи долучено відеозапис, з якого вбачається, що позивач у вказаний в оскаржуваній постанові час та місці керував транспортним засобом BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції, з підстав порушення Правил дорожнього руху (перетин суцільної лінії дорожньої розмітки), після чого позивачу було запропоновано надати документи, зокрема посвідчення водія, яке дає право керувати автомобілями. Позивач посвідчення не надав, та було з`ясовано, що посвідчення водія він взагалі не отримував.

Отже, на підставі зібраних у справі доказів, судом встановлено, що позивач керував транспортним засобом - автомобілем BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортими засобами, оскільки посвідчення водія не отимував.

Таким чином постанова серія ЕНА №7861143 від 10 вересня 2026 року про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч.2 ст.126 КУпАП є правомірною.

Доводи позивача викладені у позовній заяві, зокрема, щодо того, що він не вчиняв вказаного правопорушення, автомобілем керував не він, а ініша особа, що поліцейський не мав визначених ЗУ «Про Національну поліцію» підстав для зупинки його транспортного засобу, а відтак і подальшої перевірки документів, спростовуються відеозаписом наданим відповідачем, який був долучений до оскаржуваної справи та досліджений судом під час судового засідання.

Суд вважає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс, кореспондується з обов`язком водія мати взагалі та при собі, і на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Зазначене узгоджується із висновком постанови Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17.

Закон України «Про національну поліцію» та Правила дорожнього руху встановлюють обов`язок водія, після зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу.

Словосполучення «особа вчинила або має намір вчинити правопорушення», що міститься в п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» надає змогу поліцейському вимагати в особи пред`явлення нею документів незалежно від факту вчинення або ймовірного вчинення правопорушення.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія пред`явити поліцейському посвідчення водія на право керування транспортним засобом та документи на транспортний засіб.

Отже, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП, суд вважає доведеним.

У постанові Верховного Суду №214/7100/16-а (провадження №2-а/214/67/17) від 13 березня 2019 року вказано, що дотримання ПДР є обов`язком водія. Не створення під час руху автомобіля перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не позбавляє водія обов`язку неухильно дотримуватись ПДР та не позбавляє, при цьому, відповідальності.

Решта доводів та аргументів наведених у позовній заяві не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду, здебільшого є надуманими.

Доказів, що позивачу видавалося посвідчення водія стороною позивача не надано.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до приписів частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову серія ЕНА №7263419 від 26 травня 2026 року слід залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_4 без задоволення.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, зокрема отримання копії постанови лише 15 вересня 2026 року суд визнає поважними, оскільки з відеозапису бодікамери однозначно неможливо встановити, що саме копія оскаржуваної постанови вручалася позивачу на місці вчинення правопорушення у день її винесенння.

Конституційний Суд України визнав такими, що відповідають Конституції України, абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674-VI зі змінами, надавши їм конституційно узгоджене тлумачення, відповідно до якого ці приписи не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення. Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,5,6,9,20,72,77,90,132-134,242,244-246,257-263,286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Кіровоградській області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відмовити.

Постанову про накладення адміністартвиного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7861143 від 10 вересня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністратвине стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, місце знаходження: місто Кропивницький, вулиця В.Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709.

Суддя Г.В. Берднікова