Рішення № 141348644 у справі № 402/1032/26 від 29.10.2026

Справа №402/1032/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"29" жовтня 2026 р. м.Благовіщенське

Благовіщенський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Бондаренка А.А.,

із секретарем судового засідання - Хименком О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення,

встановив:

23 вересня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою виселити того з належного позивачеві, будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову вказав, що успадкував після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . За життя покійна бабка позивача мала дружні стосунки з ОСОБА_2 (далі - відповідач), який періодично приїзжав до неї, допомагав по господарству та залишався на не значний час проживати з нею в її будинку. Після оформлення спадкового майна позивачем було запропоновано відповідачу звільнити будинок в якому залишився проживати відповідач після смерті бабусі, на що відповідач погодився добровільно залишити будинок в літній період 2026 року. 04.07.2026 року коли позивач прибув до власного домоволодіння яке знаходиться АДРЕСА_1 з метою проведення ремонту для подальшого проживання із сім`єю в будинку, було виявлено, що відповідач продовжує проживати у даному будинку без будь - яких правових підстав, домовленість про звільнення будинку не виконав, та повідомив позивача про те, що він звільняти будинок не буде. Так, як відповідач вів себе агресивно та не допускав позивача до власного домоволодіння, позивачем було викликано наряд поліції. Після приїзду наряду поліції відповідач погодився звільнити домоволодіння на протязі трьох днів. 11.09.2026 року позивач знову прибув до вказаного домоволодіння АДРЕСА_1 та виявив, що відповідач продовжує там проживати та зі слів відповідача не збирається звільняти будинок. Того ж дня позивач знову викликав наряд поліції так як відповідач вів себе агресивно. Після приїзду поліції позивачу було надано рекомендацію звернутися з позовом до суду про примусове виселення так, як вбачають цивільно-правові відносини між позивачем та відповідачем. Отже, позивач вказує, що відповідач створює для нього перешкоди користуванні власним будинком та садибою. Також зазначає, що відповідач має у власності домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_2

Зважаючи на це, посилаючись на статтю 391 Цивільного кодексу України, позивач просить суд виселити відповідача зі свого будинку.

Ухвалою Благовіщенського районного суду від 28.09.2026 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач - ОСОБА_2 про місце і час розгляду справи повідомлений, відзиву на позовну заяву, заяв, клопотань до суду не направив.

Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши в порядку спрощеного провадження надані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, суд встановив:

Як вбачається з копії паспорту громадянина України НОМЕР_1 , виданого 20.09.2021 року реєстраційним органом 8024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України.

Як вбачається з копії картки фізичної особи - платника податків РНОКПП ОСОБА_2 НОМЕР_2 .

Відповідно до даних довідки про внесення відомостей до Єдиного демографічного реєстру № 860732-2021 від 25.09.2021, місце проживання позивача зареєстроване за адресою АДРЕСА_3 .

З копії свідоцтва про на спадщину за законом виданого приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Веліховською Т.С. восьмого грудня дві тисячі двадцять п`ятого року, суд встановив, що ОСОБА_3 , є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 , що належав померлій на праві приватної власності.

Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав 545274, сформованого 08.12.2025 року, житловий будинок загальною площею (кв.м): 78.7, житловою площею (кв.м): 36.3, Опис: під літ. "А", глинобитний, з господарсько-побутовими будівлями та спорудами /з літерою/: веранда - а, ганок - а1, сараї - Б, В, веранда - 62, прибудови в, г, гараж - г, погріб - д, шийка погребу - д, вбиральня - Е, огорожа № 1, хвіртка № 2, ворота № 3, колодязь № 4. АДРЕСА_1 з 08.12.2025 на підставі свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: реєстр № 1925, виданого 08.12.2025 приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Веліховською Т.С. належить ОСОБА_1 .

З копії технічного паспорту на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 суд дослідив схему розташування будівель та споруд, план, експлікацію, характеристику вказаної садиби.

З копії листа Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області відповіді на адвокатський запит представника позивача адвоката Мелезгінова Ю.В. № 958аз-2026 від 16.09.2026 вбачається, що протягом 2026 року до Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області надходило звернення ОСОБА_1 , а саме: ЄО № 11450 від 11.09.2026 о 16:40 звернувся ОСОБА_5 просив допомоги виселити чоловіка ОСОБА_6 покійної бабусі заявника який відмовляється покидати домоволодіння. ОСОБА_5 , є власником будинку. В ході реагування на повідомлення здійснено виїзд в АДРЕСА_1 . На момент прибуття вищевказаний конфлікт було вичерпано, в подальшому, проведено профілактичну бесіду та надано роз`яснення, що в подальшому потрібно звертатись до суду так як між ними існують цивільно-правові відносини.

Копія довідки № 171, видана 16.06.2026 року за Розношенським старостинським округом Благовіщенської міської ради, Голованівського району, Кіровоградської області свідчить, про те що гр. ОСОБА_2 , дійсно проживає по АДРЕСА_1 без реєстраційного обліку.

Таким чином судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що позивач є єдиним власником спірної садиби. Відповідач продовжує незаконно, без дозволу позивача проживати та користуватися домоволодінням позивача. У добровільному порядку відмовляється виїхати з даного помешкання, що порушує права позивача. Припинити такі протиправні дії відповідача в позасудовому порядку на переконання позивача не можливо. Отже, проживання відповідача в належному позивачу на праві власності домоволодіння відбувається всупереч його волі та створює йому перешкоди в користуванні, володінні та розпорядженні належним домоволодінням.

Суд виснує, що до вказаних, визначених судом правовідносин сторін підлягають застосуванню такі правові норми:

За змістом ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України припинення дії, яка порушує право, а також відновлення становища, яке існувало до порушення, визначено одними із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, зазначені вище норми матеріального права у своїй сукупності визначають право власника, який на законних підставах користується житловим приміщенням, вимагати усунення порушень свого права від будь-яких осіб шляхом, який користувач вважає прийнятним. Також, із зазначеного вбачається, що власник майна, як позивач не зобов`язаний доводити неправомірність дій відповідача; натомість власник має довести факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном; особа, яка створює перешкоди, тобто відповідач, має довести правомірний характер своєї поведінки.

Частиною 2 статті 386 ЦК України визначено, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, то власник житла має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України.

Вказана норма передбачає усунення порушень права власності будь-яким способом, у тому числі, й шляхом виселення.

Згідно зі ст.405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідач проживав у вказаному домоволодінні в якості члена сім`ї (співмешканця спадкодавиці) і набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 25 ЦК України право власності ОСОБА_4 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , припинилося з дати його смерті, а отже з цього ж дня припинилося право ОСОБА_2 користуватися цим жилим приміщенням як члена сім`ї ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач спільним побутом із власником не пов`язаний, тому його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст. 406 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 357/7940/16-ц.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав є припинення дії, яка порушує право, пов`язаних зі вчиненням іншою особою дій, спрямованих на порушення права, належного особі (п. 3 ч. 2ст. 16 ЦК України). Так, зокрема, такий позов може бути подано у випадку, коли іншою особою чиняться перешкоди у здійснення власником повноважень користування та розпорядження належним йому майном (негаторний позов - ст. 391 ЦК України).

При цьому, передбачений ст.391 ЦК України спосіб захисту підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем(ами), який(і) користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 має будь-які усні чи письмові домовленості щодо проживання у домоволодінні з господарсько - побутовими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами, а відповідачем цього не спростовано, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у позивачу у користуванні та розпорядженні своєю власністю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Тому позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, а саме 1331 грн. 20 коп. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України, статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , з належного ОСОБА_3 ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на праві приватної власності житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 грн. 20 коп. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу оголошення судового рішення до Кропивницького апеляційного суду

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дані про учасників справи:

Позивач:

- ім`я: ОСОБА_3 ;

- місце проживання: АДРЕСА_4 ;

- код платника податків: НОМЕР_2 ;

Відповідач:

- ім`я: ОСОБА_2 ;

- місце проживання: АДРЕСА_5 ;

- код платника податків: НОМЕР_3 ,

Суддя: А. А. Бондаренко