Рішення № 141348948 у справі № 639/5993/26 від 10.11.2026

Справа № 639/5993/26

Провадження № 2/639/2675/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/5993/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, третя особа Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням, визнання права на приватизацію житла та зобов`язання здійснити приватизацію житлового приміщення,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Новобаварського районного суду міста Харкова з позовною заявою до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, зазначивши третьою особою Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням, в якій просив: визнати за позивачем право користування та постійного проживання у квартирі АДРЕСА_1 ; встановити факт законного користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордера на зазначене жиле приміщення; зобов`язати Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради розглянути питання щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 та здійснити передачу зазначеної квартири у власність позивачу, за відсутності ордера; зобов`язати Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради здійснити приватизацію та передачу у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордера на зазначене жиле приміщення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що квартира АДРЕСА_1 є об`єктом державного (комунального) житлового фонду. З 1950 року до своєї смерті в цій квартирі постійно проживали, користувалися нею, несли витрати з її утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та їх дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач є сином ОСОБА_5 та з 1997 року зареєстрований і постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 . У 2025 році за вказаною адресою була зареєстрована дочка позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає в цій квартири разом з позивачем. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Після смерті ОСОБА_5 за заявою позивача в Другій Харківській міській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 146П/2022, єдиним спадкоємцем за законом після її смерті є позивач ОСОБА_1 . Жодна особа не оспорювала право зазначених вище осіб користування вказаним житлом. Позивачем були вжиті заходи щодо встановлення правового статусу житла, отримання документів, необхідних для її приватизації та оформлення права власності на квартиру. Згідно з відповіддю Державного архіву Харківської області від 31.12.2025 та від 23.01.2026, у протоколах засідань виконавчого комітету Жовтневої районної ради депутатів трудящих м. Харкова за 1950-1969 роки рішення про виділення квартири за адресою: АДРЕСА_2 не виявлено. Отже, відсутні архівні документи, які могли бути підставою для видачі ордера на вказане житлове приміщення, а відновити їх неможливо. За інформацією КП «Житлокомсервіс» на ім`я ОСОБА_5 відкрито особовий рахунок для сплати житлово-комунальних послуг, а також зазначено, що квартира є приватизованою. Водночас, жодні відомості та документи про зареєстроване право власності на вказану квартиру, відсутні. Позивач та члени його сім`ї є особами, які законно, відкрито та безперервно користуються вказаним житлом протягом багатьох років, мають постійне місце проживання в квартирі, однак, через втрату архівних документів та відсутність ордеру на житлове приміщення позбавлені реалізувати гарантоване законом право на приватизацію житла у позасудовому порядку. В зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

13.07.2026 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання (а.с.49).

23.09.2026 суд на місці постановив ухвалу про долучення до матеріалів справи надану позивачем в підготовчому засіданні 23.09.2026 копію відповіді КП «Житлокомсервіс» від 23.04.2026 (а.с.59-63).

23.09.2026 ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.65).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити із зазначенням аргументів викладених у позові, та пояснив, що його бабуся ОСОБА_7 працювала на Канатному заводі, за наявною у нього інформацією квартира АДРЕСА_3 , в якій зареєстрований та проживав позивач, у комунальну власність не передавалася та досі перебуває на балансі Канатного завода. До цієї установи із заявою про надання ордеру, а також до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із письмовою заявою про проведення приватизації житла позивач не звертався.

Відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, згідно ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання їх представники не з`явилися, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомили, своїм правом відповідач на подання відзиву, а третя особа на подання пояснень на позовну заяву не скористалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно зі статтею 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди позивача, 10.11.2026 на місці постановив ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд встановив, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані: основний наймач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.03.1966 по ІНФОРМАЦІЯ_8 (дата смерті); дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.04.1956 по серпень 2000 року; онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з 23.05.1997; онука ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 з 06.01.1997 по 30.05.1997. З 30.08.1996 по ІНФОРМАЦІЯ_11 (дата смерті) зареєстрована ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з 23.05.1997, чоловік ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 з 27.09.2002 по ІНФОРМАЦІЯ_13 (дата смерті) (а.с.19-20,30).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.18).

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.22).

03.03.1973 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_13 , дружині ОСОБА_13 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.24).

ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть (а.с.23).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.17).

Відповідно до інформації Другої Харківської міської державної нотаріальної контори від 28.05.2024, згідно з матеріалами спадкової справи № 146П/2022, що заведена після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 , спадкоємцем за законом є ОСОБА_1 , який подав заяву про прийняття спадщини, яка зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 333 від 22.02.2022. Свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом не видавалося (а.с.25,26).

Згідно з копією рішення виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів Харківської області від 07.09.1982 № 148-10, затверджено висновок від 30.07.82 про технічний стан жилих будинків, що перебувають на балансі Жовтневого ЖЕО, в тому числі літер «Б» по АДРЕСА_4 , де зазначено, що вказаний будинок перебуває на балансі Канатного заводу (а.с.21).

Відповідно до копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , складеного 22.10.2019 ТОВ «Укртехінвент» КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради на замовлення ОСОБА_5 , та копії довідки від 22.10.2019 ТОВ «Укртехінвент» КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, виданої ОСОБА_5 , загальна площа зазначеною квартири 55,4 кв.м, житлова площа - 24,4 кв.м, квартира складається з двох житлових кімнат площею 9,4 кв.м та 15,0 кв.м, тамбуру, веранди, кухні, санвузла (а.с.27-29).

Згідно з інформацією Державного архіву Харківської області від 31.12.2025 № 01-41/р-5289 та від 23.01.2026 № 01-41/3-5289, в протоколах засідань виконавчого комітету Жовтневої районної ради депутатів трудящих м. Харкова за 1950-1969 роки рішення про виділення ОСОБА_11 та ОСОБА_14 квартири по АДРЕСА_2 немає (а.с.31,34).

Відповідно до інформації КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 14.01.2026, в наявних матеріалах КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради не міститься актуальна інформація про зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 , містяться реєстраційні відомості станом на 31.12.2012. Згідно з наявними архівними матеріалами реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 КП КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради не проводилась (а.с.32).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.06.2026, у Державному реєстрі відсутні відомості про зареєстроване право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.36).

Відповідно до інформації Департаменту житлово-комунального господарства виконавчого комітету Харківської міської ради від 21.05.2026, згідно з інформацією КП «Житлокомсервіс» квартира АДРЕСА_1 , складається з однієї кімнати житловою площею 24,5 кв.м., загальною площею 35,4 кв.м. За інформацією КП «Житлокомсервіс» квартира приватизована, відкрито один особовий рахунок № НОМЕР_1 для сплати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій на ім`я ОСОБА_5 (а.с.35).

Станом на 06.09.2024, 18.06.2026 та на 07.07.2026 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: з 06.09.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та з 23.05.1997 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.33,37,38, 43).

Відповідно до копії довідки про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг, рахунків ПрАТ «Харківенергозбут», ТОВ «Газорозподільні мережі України», КП «Харківводоканал», КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», АТ «Харківміськгаз» на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 відкриті особові рахунки на ім`я ОСОБА_5 , на які проводяться нарахування за надані послуги (а.с.39-41).

Згідно з повідомленням КП «Житлокомсервіс» від 23.04.2026, квартира АДРЕСА_1 складається з однієї кімнати житловою площею 24,5 м», загальної площею 35,4 м2, приватизована. На приватизовану квартиру АДРЕСА_1 відкрито один особовий рахунок № НОМЕР_1 для сплати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій на ім`я ОСОБА_5 . Станом на 01.04.2026 заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій по вищезазначеному особовому рахунку становить 371,34 грн при щомісячному нарахуванні 85,67 грн. Ордер на житлове приміщення та будь-які інші документи на квартиру АДРЕСА_1 на дільниці № 43 КП «Житлокомсервіс» відсутні (а.с.59).

Відповідно до повідомлення КП «Житлокомсервіс» від 08.07.2026, станом на липень 2026 року на неприватизовану квартиру АДРЕСА_1 відкрито один особовий рахунок № НОМЕР_1 для сплати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на ім`я ОСОБА_5 (а.с.48).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Такими способами захисту можуть бути, зокрема визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У частині третій статті 9 Житлового кодексу України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».

Приватизація житлових приміщень здійснюється відповідно до приписів Закону України від 19.06.1992 № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі Закон № 2482) та Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (далі Положення № 396), яким передбачений вичерпаний обов`язковий перелік документів, які додаються до заяви на приватизацію квартири, в тому числі і копія ордеру про надання житлової площі.

Відповідно до статті 1 Закону № 2482 приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2482, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до статті 3 Закону № 2482, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 2482, передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 15 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК), до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За змістом статті 58 ЖК, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Відповідно до пунктів 69, 70, 72 розділу IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470, ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Відповідно до пункту 17 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 зазначеного Положення затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Умовою для проведення приватизації житла є обов`язкове постійне проживання осіб у житлі, яке підлягає приватизації, а відсутність ордера на вселення, за умови, що особа проживає у житлі на законних підставах, не може бути підставою для відмови в проведенні приватизації, оскільки перелік підстав для відмови у приватизації, наведений в Законі, який є вичерпним, не передбачає такої підстави для відмови у приватизації.

Виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 29.12.2025 року у справі №201/11007/21, для цілей застосування ст. 5 та ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», визначальним є факт постійного проживання особи у житлі на момент приватизації або збереження за нею права на житло. Відмітка в паспорті про реєстрацію місця проживання є належним підтвердженням факту постійного проживання особи.

За результатами розгляду справи суд встановив, що позивач зареєстрований та до останнього часу проживав в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , користується жилим приміщенням цієї квартири на законних підставах, проживає в цьому жилому приміщенні тривалий час, про що свідчать досліджені письмові докази.

Як зазначив позивач в позовній заяві та встановлено судом, жодною особою, в тому числі відповідачем, право користування та постійного проживання відповідача у зазначеній квартирі не оспорені, підтверджені належними доказами; відповідач не відмовляв позивачу у праві на приватизацію цієї квартири з підстав недоведеності чи відсутності в нього права на проживання та користування вказаним житловим приміщенням.

У позовній заяві позивач зазначав, що однією з підстав звернення до суду є неможливість реалізації ним права на приватизацію квартири у зв`язку з відсутністю ордеру на жиле приміщення та неможливістю його відновлення.

Суд звертає увагу на те, що з наданої позивачем копії рішення виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів Харківської області від 07.09.1982 № 148-10, про затвердження висновку від 30.07.82 про технічний стан жилих будинків, що перебувають на балансі Жовтневого ЖЕО, будинок літер «Б» по АДРЕСА_4 на той час перебував на балансі Канатного заводу.

В цій справі суд встановив, що у позивача оригінал ордеру відсутній, та позивач в судовому засіданні зазначив, що не звертався до Харківського канатного заводу задля отримання інформації щодо наявності чи відсутності ордеру на квартиру, а також не звертався до органу приватизації житла задля реалізації своїх прав на приватизацію житла. Отже, у приватизації житла позивачу не було відмовлено.

Також, згідно частиною десятою статті 8 Закону № 2482 органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків- пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц.

З огляду на викладене, в судовому засіданні не доведена та обставина, що відсутність ордеру позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, оскільки позивач в орган приватизації не звертався та у проведенні такої приватизації йому було відмовлено у зв`язку з тим, що адміністративним шляхом приватизацію оформити неможливо.

Згідно з положеннями Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на безоплатну приватизацію реалізується шляхом подання заяви безпосередньо до відповідного органу приватизації. Суд не може підмінювати собою органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування на цьому етапі. Судовий захист виникає лише тоді, коли право особи на приватизацію вже порушене.

Судова практика Верховного Суду виходить з того, що належним способом захисту є визнання безпідставною відмови органу приватизації та зобов`язання його вчинити дії з приватизації. Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обов`язку на останнього оформити право власності на приміщення. Тобто, судова практика передбачає такі способи захисту, які зводяться до визнання безпідставною відмови органу приватизації і зобов`язання органу приватизації здійснити приватизацію житла (постанова від 12.03.2020 у справі № 483/731/19, постанова від 08.06.2022 у справі № 202/3820/19, постанова від 20.06.2018 у справі № 200/18858/16-ц).

Про ефективність та належність такого способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, при встановленні незаконності дій чи бездіяльності органу приватизації щодо реалізації особою права на приватизацію житлового приміщення, зокрема шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать постанови Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №183/2859/16, від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 760/23067/19.

Оскільки позивач не звертався до органу приватизації, то відповідач (орган приватизації) жодних прав позивача не порушив, оскільки не приймав жодних рішень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку з недоведеністю порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача на приватизацію, та наявністю у позивача права вирішити питання щодо приватизації у позасудовому порядку.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 6656,00 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.14,47).

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати позивача по сплаті судового збору на відповідача не покладаються.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 14, 76-82, 128, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням, визнання права на приватизацію житла та зобов`язання здійснити приватизацію житлового приміщення - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ЄДРПОУ 14095412, адреса місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, буд. 16.

Третя особа: Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради, ЄДРПОУ 43927048, адреса місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, буд. 16.

Повне рішення складено 10.11.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО