Постанова № 141351950 у справі № 484/4302/26 від 09.11.2026

09.11.26

22-ц/812/2460/26

Справа № 484/4302/26

Суддя-доповідач апеляційного суду Круглікова А.В.

Головуючий суду першої інстанції Шикеря І.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року місто Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Круглікової А.В.,

суддів - Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

при секретарі судового засідання Повертайленко Ю.В.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.09.2026, постановлену під головуванням судді Шикері І.А., в частині відмови у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу,

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2026 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі- ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 вересня 2026 року прийнято відмову від позову ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, закрито провадження у справі у зв`язку із відмовою позивача від позову. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 665,60 грн. Повернуто ФОП ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 665,60 грн, відмовлено в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Клопотання представника відповідача - адвоката Доценко С.О. про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції в частині відмови стягнення витрат на професійну правничу допомогу мотивована тим, що позов від імені позивача ФОП ОСОБА_1 та документи на підтвердження позовних вимог подано представником Кравченко А.Е., яка не є адвокатом та діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 19 березня 2026 року. Договір про надання правничої допомоги № 01 від 19 березня 2026 року, Додаток №1 до Договору № 01 від 19 березня 2026 року, акт приймання-передачі документів від 23.06.2026 № 510 до договору про надання професійної правничої допомогу № 01 від 19.03.2026, акт здачі - приймання від 11.09.2026 № 510 до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026р., укладені між адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 . Між тим, матеріали справи не містять належних доказів понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами адвокатського бюро «Юлії Біжко».

Не погодившись із вказаною ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт вказує на необґрунтованість та невмотивованість ухвали суду першої інстанції, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм процесуально права. Просить скасувати ухвалу в частині стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення, в якому солідарно стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 3 463,00 грн.

В обґрунтування свої доводів апелянт зазначає відповідно до статей 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за умови підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, незалежно від того, чи були такі витрати фактично сплачені, чи лише підлягають сплаті. У справі №484/4302/26 Позивачем у встановлений законом строк подано належні докази на підтвердження надання правничої допомоги адвокатом Біжко Ю.О., зокрема договір, додаток до нього, довіреності, акти приймання-передачі документів і наданих послуг та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому обставина подання та підписання процесуальних документів представником Позивача за довіреністю не спростовує факту їх попередньої підготовки адвокатським бюро та надання Позивачу професійної правничої допомоги, оскільки, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, поняття надання професійної правничої допомоги не є тотожним поняттю представництва особи в суді.

Отже, враховуючи наявність документального підтвердження обсягу і вартості наданих послуг, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність належних доказів надання правничої допомоги, у зв`язку з чим ухвала від 24.09.2026 року підлягає скасуванню відповідно до статей 374, 376, 379 ЦПК України.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористались.

У судове засідання сторони не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає за можливе, з урахуванням вимог ст. 372 ЦПК України, розглянути справу у відсутність учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі не відповідає.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи, а сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Як свідчать матеріали справи, 11.09.2026 позивачем подано до місцевого суду заяву про закриття провадження у справі та стягнення судових витрат, в якій заявлено клопотання про солідарне стягнення з відповідачів витрат на професійну допомогу в сумі 3 463 грн. та додано всі документи на підтвердження понесених витрат.

Водночас, відмовляючи у задоволенні клопотання про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко».

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до ч. 1 статті 26 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи № 484/4302/26 позивачем до клопотання про стягнення витрат долучено наступні документи: довіреність від 19.03.2026 року, видану Адвокатським бюро «Юлії Біжко» Вовк Д.О. та Кравченко А.Е., договір про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року № 01 та додаток № 1 до цього договору, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23.11.2018 серія ДП № 3976, акт приймання-передачі документів від 23.06.2026 № 510 та акт здачі-приймання наданих послуг від 11.09.2026 № 510, довіреність від 19.03.2026 року, видану Фізичною особою підприємцем Галкіним Г.О. для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Розглянувши наведені вище документи, подані позивачем, колегією суддів встановлено, що на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 19 березня 2026 року, укладеного між Адвокатським бюро «Юлії Біжко» (далі - Адвокатське бюро) і ФОП ОСОБА_1 (Замовник), Адвокатське бюро зобов`язалось надати позивачу професійну правничу допомогу у формі надання усних та письмових правових консультацій і роз`яснень; аналіз наданих Замовником документів; складання, підготовка та оформлення процесуальних документів, у тому числі, але не виключно: позовних заяв, заперечень, претензій (вимог), повідомлень, додаткових пояснень, відзивів, відповідей на відзиви, апеляційних та касаційних скарг, заяв, клопотань; підготовка та направлення адвокатських запитів до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також фізичних осіб з метою отримання інформації та документів, необхідних для захисту інтересів Замовника; здійснення інших дій, необхідних для належного захисту прав та законних інтересів Замовника, пов`язаних із захистом прав та інтересів Замовника щодо стягнення дебіторської заборгованості за житлово-комунальні послуги, право вимоги якої набуто Замовником на підставі електронного аукціону № BRD001-UA-20260121-20415 з продажу майна банкрута по лоту № 4, а саме: право вимоги грошової (дебіторської) заборгованості Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 42700456), акту про придбання майна на аукціоні від 09.02.2026 та договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09.02.2026.

Згідно з п.п. 3.2., 3.3. договору від 19.03.2026, на підтвердження факту надання Послуг за цим Договором Сторони складають та підписують Акт приймання-передачі документів. Під час передачі результатів Послуг Сторони складають у двох екземплярах Акт здачі - прийняття наданих юридичних послуг по одному екземпляру для кожної зі сторін.

Розділом 4 вказаного вище договору сторони узгодили, що Адвокатське бюро зобов`язується вчиняти усі необхідні дії для надання адвокатських послуг (професійну правничу допомогу), передбачених цим Договором, зокрема, аналіз наданих Замовником документів щодо правовідносин, Замовника з Боржниками, зазначених у Додатку № 1 від 09.02.2026 до Договору відступлення права вимоги банкрута від 09.02.2026 (п. 4.1.1.); підготовка на складання позовних заяв про стягнення заборгованості задля подальшого подання Замовником до відповідного суду (п. 4.1.4.).

За змістом п.п. 5.1.1., 5.1.3. договору від 19.03.2026 № 01, Адвокатське бюро має право на отримання від Замовника гонорару (винагороди) за надані відповідно до цього Договору Послуги, передбачені предметом цього Договору; з метою належного виконання цього Договору залучати інших осіб, які мають право здійснювати представництво інтересів Замовника на підписання процесуальних документів, зокрема, але не виключно: позовних заяв, клопотань, заяв, додаткових пояснень, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, апеляційних скарг, касаційних скарг, підготовлених Адвокатським бюро, у межах надання правничої допомоги Замовнику за цим Договором. Таке доручення не є переданням зобов`язань за цим Договором та не звільняє Адвокатське бюро від відповідальності перед Замовником за належне надання професійної правничої допомоги. Повноваження таких осіб підтверджуються довіреністю, оформленою відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з розділом 8 договору від 19.03.2026 № 01, за послуги, що надаються відповідно до цього Договору, Замовник зобов`язується сплачувати Адвокатському бюро гонорар (винагороду) (п. 8.1.). Сума гонорару (винагороди) за послуги, що надаються Адвокатським бюро, та порядок проведення розрахунків між Сторонами визначається Додатком № 1 до цього Договору (п. 8.2.). На визначення розміру гонорару (винагороди) Адвокатського бюро, впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання адвокатських послуг (правової допомоги) (п. 8.3.). Факт надання Послуг підтверджується Актом здачі - прийняття наданих послуг, який підписуються Сторонами та є разом з наданим Адвокатським бюро рахунком - підставою для перерахування суми гонорару (винагороди) (п. 8.4.).

Відповідно до п. 9.1. договору від 19.03.2026 № 01, цей Договір набирає чинності з дати підписання, яку зазначено на початку тексту цього Договору і зберігає чинність до виконання зобов`язань за ним.

Додатком від 19.03.2026 № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 19.03.2026 № 01 сторони погодили, що професійна правнича допомога за договором буде надаватися адвокатом Біжко Ю.О. із розрахунку вартості однієї години роботи адвоката - 2 000 грн.

Пунктом 2 вказаного вище Додатку визначено, що Замовником додатково сплачується винагорода у формі гонорар успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову Замовника до Боржників, зазначених у Додатку № 1 від 09.02.2026 до Договору відступлення права вимоги банкрута від 09.02.2026.

Згідно з п. 3 Додатку від 19.03.2026 № 1, гонорар (винагорода) Адвокатського бюро оплачується з відстрочкою платежу, а саме: оплачується Замовником протягом 30 днів з дня набрання чинності рішення суду; винагорода у формі гонорару успіху оплачується Замовником протягом 90 днів з дня набрання чинності рішення суду.

З довіреності від 19.03.2026 слідує, що Адвокатське бюро «Юлії Біжко», на виконання п. 5.1.3. договору від 19.03.2026 № 01, уповноважено, в тому числі Вовк Діаною Олексіївною, зокрема, здійснювати подання від свого імені до судів усіх юрисдикцій заяв, клопотань, пояснень та інших документів, підготовлених (складених) адвокатами Адвокатського бюро на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 19.03.2026р.; підписувати документи від свого імені, що підготовлені адвокатами Адвокатського бюро (…) у тому числі, але не виключно: позовні заяви; клопотання; заяви; додаткові пояснення; відзиви; відповіді на відзиви; заперечення: апеляційні скарги; касаційні скарги; подавати документи від свого імені, що підготовлені адвокатами Адвокатського бюро (…) у паперовій формі через канцелярію відповідних органів; засобами поштового зв`язку, через підсистему Електронний суд ЄСІТС; здійснювати інші дії, що є необхідними та пов`язаними з поданням, оформленням, передачею та отриманням документів, підготовлених адвокатами Адвокатського бюро.

Встановлено, що вказана вище довіреність видана без права передоручення повноважень іншим особам на строк два роки, тобто до 19.03.2028 та зареєстрована приватним нотаріусом в реєстрі за № 93.

Крім того, вбачається, що довіреність від 19.03.2028 видана ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на представництво інтересів позивача, в тому числі в судах, з наданням права подавати та підписувати від імені довірителя заяви, скарги, клопотання, відзиви, пояснення, позовні заяви тощо.

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23.11.2018 серії ДП № 3976 вбачається, що Біжко Ю.О. має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 20.11.2018 № 104.

Згідно з акту приймання-передачі документів від 23.06.2026 № 510 до договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 19.03.2026, підписаного Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 , Виконавець (Адвокатське бюро «Юлії Біжко») передав, а Замовник (ФОП ОСОБА_1 ) прийняв процесуальні документи задля подальшого подання до відповідного суду, а саме: позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з додатками.

За змістом акту здачі-приймання наданих послуг від 11.09.2026 № 510 до договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 19.03.2026, підписаного Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 , Адвокатське бюро надало, а Замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді: аналізу наданих Замовником документів щодо правовідносин Замовника з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задля стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (…), вартість вказаних послуг визначена 500 грн.; підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних та 3% річних задля подання Замовником до суду, що становить вартість 2 500 грн.; згідно із п. 2. Додатку № 1 від 19.03.2026р. до Договору, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, Замовник додатково сплачує винагороду у формі гонорару успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову та становить 463 грн.

Загальна вартість наданих Адвокатським бюро «Юлії Біжко» адвокатських послуг ФОП ОСОБА_1 відповідно до наведеного вище Акту від 11.09.2026 № 510 становить 3 463 грн.

Із змісту п. 2 вказаного Акту № 510 встановлено, що професійна правнича допомога надана Адвокатським бюро вчасно, у повному обсязі та з дотриманням інших умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що справа № 484/4302/26 розглядалася у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, без участі представника позивача.

Водночас процесуальні документи, у тому числі позовну заяву і заяву про закриття провадження у справі та стягнення судових витрат позивач подавав через свої представників - Кравченко А.Е. та Вовк Д.О., що не суперечить умовам договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 19 березня 2026 року та змісту наявних в матеріалах справи довіреностей 19.03.2026, виданих Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 на ім`я останніх.

При цьому, із поданих позивачем документів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, колегією суддів встановлено, що саме Адвокатським бюро «Юлії Біжко» на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 19 березня 2026 року та додатку № 1 до цього договору здійснювався аналіз документів щодо встановлення правовідносин сторін з метою стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, а також підготовка й складання позовної заяви, в тому числі здійснення розрахунку індексу інфляції та 3% річних, про що було складено акт приймання-передачі документів від 23.06.2026 № 510 та акт здачі-приймання наданих послуг від 11.09.2026 № 510.

Таким чином, із поданих до суду документів можна встановити, який саме перелік послуг (робіт) надало Адвокатське бюро «Юлії Біжко» позивачу та, на якій підставі.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз?яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб?єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

З огляду на вище викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем докази належним чином підтверджують факт та достовірно вказують на те, що ФОП ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в загальному розмірі 3 463 грн. у зв`язку із розглядом справи № 484/4302/26 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи та спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами адвокатського бюро «Юлії Біжко».

Судом враховано, що відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа № 922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду та підтверджений в ухвалі Верховного Суду у справа № 372/6826/24 від 25 березня 2026 року.

Зібрані докази достовірно вказують на те, що ФОП ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу в суді у зв`язку з розглядом справи № 484/4302/26.

Однак, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачів Доценко С.О. просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що ФОП ОСОБА_6 не надав достатніх доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу. Додатково зазначає, що сума заявлених витрат на професійну правничу допомогу більше ніж в три рази перевищує ціну позову, що суперечить принципу співмірності судових витрат до предмета спору. Крім того дана справа не характеризується підвищеною складністю та не потребує зазначеного обсягу правового аналізу чи складної доказової бази.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов?язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов?язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Отже, проаналізувавши опис наданих позивачу послуг з професійної правничої допомоги, а також подані документи, колегія суддів вважає, що заявлена до відшкодування сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідає критерію розумності та реальності, а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

За таких обставин, враховуючи складність справи, ціну позову, значення справи для сторін, об`єм виконаної адвокатом роботи, наведені вище норми права, а також доводи представника відповідачів про необґрунтованість заявлених витрат, з урахуванням критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, заявлений ФОП ОСОБА_1 до відшкодування розмір витрат на професійну правничу правову допомогу слід зменшити до суми в розмірі 500 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідачів на користь ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 463 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково, покласти на відповідачів порівну 500 грн. (по 250 грн. на кожного) витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви слід відмовити.

Оскільки ухвала суду першої інстанції оскаржувалась тільки в частині стягненні витрат на професійну правничу допомогу, то ця ухвала в іншій частині, апеляційний судом на відповідність її законності та обґрунтованості не перевіряється.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що за подання апеляційної скарги щодо розподілу судових витрат Законом України «Про судовий збір» не передбачено справлення судового збору, то підстави для розподілу судового збору в апеляційній інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 270, 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 вересня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3 463 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) - 250 (двісті п`ятдесят) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) - 250 (двісті п`ятдесят) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий А.В. Круглікова

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова