Рішення № 141351973 у справі № 756/4303/26 від 10.11.2026

10.11.2026 Справа № 756/4303/26

Справа № 756/4303/26

Провадження № 2/756/5399/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шролик І.С.,

секретар судового засідання Дулина В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші» про визнання договору позики недійсним, відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просила:

- визнати недійсним договір позики «Бездоганний» № [номер приховано]-3764527 від 20.10.2024, укладений від її імені з ТОВ «ФК «Є Гроші», кредитором за яким на даний час є ТОВ «ФК «Технофінанс»; стягнути солідарно з ТОВ «ФК «Є Гроші» та ТОВ «ФК «Технофінанс» на її користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 20.10.2024 вона перебувала за межами України, у Швейцарії, мобільним номером НОМЕР_5 не користувалася. Того ж дня з її рахунків в АТ КБ «ПриватБанк» невстановлені особи списали значну суму коштів, після чого вона виявила, що мобільний зв`язок на її SIM-картці відсутній, хоча оператор повідомив, що номер активний. Після повернення в Україну, 21.10.2024 вона звернулася до кіберполіції, та до слідчого відділу Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві, за її заявою розпочато кримінальне провадження, у якому її визнано потерпілою.

У червні-липні 2025 року з кредитного звіту Українського бюро кредитних історій позивач дізналася, що 20-21.10.2024 від її імені укладено кілька кредитних договорів з різними фінансовими установами, зокрема договір позики «Бездоганний» № [номер приховано]-3764527 від 20.10.2024 з ТОВ «ФК «Є Гроші» на суму 12 328 грн, з яких 9000 грн - сума позики, перерахована на невідому їй картку № НОМЕР_1 . Надалі право вимоги за цим договором неодноразово відступалося і 04.03.2025 перейшло до ТОВ «ФК «Технофінанс».

Позивач зазначила, що заявки на кредит не подавала, особистого кабінету на сайті не створювала, договір не підписувала і коштів не отримувала, а ідентифікацію позичальника проведено з використанням її викраденого номера телефону. Неправомірними діями відповідачів їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінила у 100 000 грн.

Рух справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 справу передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою судді від 17.03.2026 позивача звільнено від сплати судового збору, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.04.2026 забезпечено участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалами суду від 12.08.2026 та від 18.08.2026 задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ «Універсал Банк» і АТ «Юнекс Банк» відомості про те, чи емітовано на ім`я позивача платіжну картку № НОМЕР_2 , а також про особу, на ім`я якої емітовано цю картку.

20.05.2026 від ТОВ «ФК «Є Гроші» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначив, що договір укладено в електронній формі через вебсайт товариства та підписано одноразовим ідентифікатором G14681, надісланим на номер телефону позичальника; ідентифікацію та верифікацію клієнта здійснено через систему BankID НБУ (ідентифікатор сесії c9e8dec7-9c7b-4385-a2a9-372cc42491db) з IP-адреси НОМЕР_3 ; кошти перераховано на верифіковану картку № НОМЕР_1 . Відповідач вважав, що наявність кримінального провадження та статусу потерпілої не доводить недійсності договору, перебування позивача за кордоном не виключає дистанційного укладення договору, а 03.01.2025 право вимоги відступлено ТОВ «Кредитпромінвест». Протиправності поведінки, вини та причинного зв`язку для стягнення моральної шкоди позивач не довела, а заявлені витрати на правничу допомогу є неспівмірними та документально не підтвердженими.

Позивач 12.08.2026 подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що предметом доказування є не можливість дистанційного укладення договору, а те, чи вчинено дії поза її волею. Сесія BankID підтверджує лише технічну автентифікацію облікового запису, а не особу, яка нею скористалася; журнал відправлених SMS є внутрішнім документом кредитодавця. З деталізації з`єднань її номера вбачається, що 20.10.2024 після 16:14 номер працював у домашній мережі на території України, тоді як вона перебувала у Швейцарії; саме в цей час на номер надходили SMS від фінансових установ, зокрема від «E GROSHI». Кошти перераховано на картку, яка їй не належить.

02.10.2026 від ТОВ «ФК «Технофінанс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що договір підписано одноразовим ідентифікатором, твердження позивача про шахрайство, дублювання SIM-картки та належність картки іншій особі не підтверджені належними доказами, а наявність кримінального провадження саме по собі не доводить укладення договору іншою особою. ТОВ «ФК «Технофінанс» набуло право вимоги 04.03.2025, не брало участі в укладенні договору і не може відповідати за події 20.10.2024; відсутні підстави для солідарного стягнення моральної шкод.

04.10.2026 позивач подала відповідь на відзив ТОВ «ФК «Технофінанс», в якій просила залишити відзив без розгляду як поданий з пропуском процесуального строку, а по суті зазначила, що жоден із банків не підтвердив належності їй картки, на яку перераховано кошти, а обов`язок довести передання коштів позичальнику лежить на кредиторі.

У судовому засіданні 06 листопада 2026 року позивач та її представник не зявились, в судоовму засіданні 12.08.2026 просили позов задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; у відзивах просили розглядати справу без їх участі.

Встановлені фактичні обставини

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

20.10.2024 між ТОВ «ФК «Є Гроші» як позикодавцем та особою, що зазначена в договорі як ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), укладено в електронній формі договір позики «Бездоганний» № [номер приховано]-3764527 на суму 12 328 грн, з яких 9000 грн - чиста сума позики, 3328 грн - винагорода позикодавця. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G14681, кошти у сумі 9000 грн перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією договору позики та не заперечується відповідачами.

Як вбачається з відзиву ТОВ «ФК «Є Гроші», ідентифікацію позичальника здійснено через систему BankID НБУ, оформлення договору відбувалося з IP-адреси 46.133.17.121. Доказів належності позивачу зазначеної IP-адреси, пристрою, з якого здійснювалося оформлення, а також доказів створення позивачем особистого кабінету на сайті кредитодавця відповідачі суду не надали.

03.01.2025 ТОВ «ФК «Є Гроші» відступило право вимоги за договором позики ТОВ «Кредитпромінвест» на підставі договору факторингу № 2025-01-1Г, 03.03.2025 ТОВ «Кредитпромінвест» відступило це право ТОВ «ФК «Фінбуст», а 04.03.2025 ТОВ «ФК «Фінбуст» - ТОВ «ФК «Технофінанс», що підтверджується відповідями зазначених товариств на претензії та адвокатські запити позивача, відзивом ТОВ «ФК «Є Гроші» та договором факторингу від 04.03.2025, наданим ТОВ «ФК «Технофінанс».

Згідно з кредитним звітом Українського бюро кредитних історій станом на 07.07.2025 за позивачем обліковується прострочена заборгованість за кількома кредитними договорами, укладеними 20-21.10.2024 з різними фінансовими установами.

26.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, за № 1202410[телефон приховано], постановою від 26.10.2024 позивача визнано потерпілою, що підтверджується витягом з ЄРДР та постановою про визнання потерпілим. Згідно з протоколом допиту потерпілого від 09.07.2025 позивач повідомила слідчому про обставини заволодіння її номером телефону та персональними даними і укладення від її імені кредитних договорів. Відповідно до листа слідчого відділу Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві від 25.09.2025 досудове розслідування триває, направлено запити мікрофінансовим установам щодо обставин неправомірного укладення кредитних договорів.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 03.11.2025 у зазначеному кримінальному провадженні надано тимчасовий доступ до документів, що перебувають у володінні ПрАТ «Київстар». Як вбачається з протоколу огляду предмета від 30.12.2025 та роздруківки інформації з оптичного диска, 20.10.2024 у період з 13:15 до 16:13 з`єднання з номером НОМЕР_5 фіксувалися в роумінгу, а починаючи з 16:14 20.10.2024 - у домашній мережі оператора; о 16 год 23 хв 20.10.2024 на цей номер надійшли два SMS-повідомлення від відправника «E GROSHI», а надалі - повідомлення від інших фінансових установ.

Згідно з копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон та відомостями про бронювання авіарейсів, позивач у жовтні 2024 року перебувала за межами України.

Згідно з листом АТ «Універсал Банк» від 17.08.2026 № Е/4788 на ім`я позивача платіжна картка № НОМЕР_8 банком не емітувалася, емітентом карток з BIN НОМЕР_9 є АТ «Юнекс Банк».

Відповідно до листів АТ «Юнекс Банк» від 24.08.2026 № 20-15111 та від 25.08.2026 № 20-15207 позивачу рахунки в цьому банку не відкривалися і платіжні картки не емітувалися, а власника картки ідентифікувати неможливо через неповний номер. Доказів того, що картка № НОМЕР_1 належить позивачу або що кошти за договором позики надійшли в її розпорядження, матеріали справи не містять.

Застосовані норми законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2024 у справі № 752/6020/21 (провадження № 61-8188св23) у подібних правовідносинах погодився з висновком про визнання недійсним електронного договору позики та зазначив: «за відсутності належних та допустимих доказів того, що оспорюваний правочин укладено саме позивачкою, а не будь-якою іншою особою, та за відсутності її волевиявлення на укладання оспорюваного правочину і належних доказів отримання саме позивачкою вказаних кредитних коштів, враховуючи, що кошти перераховані відповідачем на банківську картку, яка позивачці не видавалась, та не спростування відповідачем зазначених обставини, наявні підстави для визнання договору недійсним».

У постанові від 11.06.2024 у справі № 506/242/22 Верховний Суд виснував, що «як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (…), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину».

У постанові від 24.06.2026 у справі № 286/3618/24 Верховний Суд наголосив, що у спорах щодо мікрокредитів в електронній формі підлягають встановленню обставини належної верифікації особи позичальника, належності їй номера телефону, з використанням якого підписано договір одноразовим ідентифікатором, та перерахування коштів на банківську картку саме позичальника, а суд не обмежується виключно формальною перевіркою умов договору.

Мотиви та висновки суду

Предметом доказування у цій справі є не можливість укладення договору позики дистанційно, в електронній формі, що позивач не заперечує, а те, чи виражав договір позики від 20.10.2024 волю саме позивача та чи отримала вона кошти за ним.

Спірний договір має зовнішню форму електронного правочину, підписаного одноразовим ідентифікатором від імені позивача, з використанням її персональних даних. Саме цей договір став підставою для подальших відступлень права вимоги, обліку за позивачем простроченої заборгованості в бюро кредитних історій та пред`явлення до неї вимог ТОВ «ФК «Технофінанс» як нового кредитора. Отже, існує зовнішній прояв волевиявлення від імені позивача, і питання полягає в тому, чи відповідав він її внутрішній волі.

Сукупність досліджених доказів свідчить, що 20.10.2024 позивач перебувала за межами України, а її мобільний номер з 16:14 цього дня працював у домашній мережі оператора на території України; через кілька хвилин на цей номер надійшли SMS-повідомлення від ТОВ «ФК «Є Гроші», а надалі - від інших фінансових установ, з якими того ж дня і наступного дня від імені позивача укладено низку кредитних договорів. Уже 21.10.2024 позивач звернулася до правоохоронних органів, і за її заявою розпочато досудове розслідування за ч. 4 ст. 190 КК України, у якому її визнано потерпілою.

Суд враховує, що сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР та визнання особи потерпілою не встановлює недійсності конкретного договору. Водночас ці обставини оцінюються судом не окремо, а в сукупності з іншими доказами відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Вирішальне значення для справи має та обставина, що кошти за договором позики перераховано не на рахунок позивача, а на картку № НОМЕР_1 , яку їй не емітовано ні АТ «Універсал Банк», ні АТ «Юнекс Банк», емітентом карток з відповідним BIN.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей позичальнику, а тому саме позикодавець і його правонаступник мають довести передання коштів позичальнику. Відповідачі, які володіють повними реквізитами картки та даними платіжної операції, таких доказів суду не надали, доводи позивача не спростували.

Доводи ТОВ «ФК «Є Гроші» про належну ідентифікацію позичальника через систему BankID НБУ та підписання договору одноразовим ідентифікатором суд вважає такими, що не спростовують відсутності волевиявлення позивача, оскільки ці дані підтверджують лише використання облікових даних та номера телефону, на який надіслано одноразовий ідентифікатор, а не те, що відповідні дії вчинила саме позивач. За встановлених обставин заволодіння номером телефону позивача третіми особами коректне введення одноразового ідентифікатора не може достовірно свідчити про волю позивача на укладення договору. Доказів належності позивачу IP-адреси, пристрою, з якого оформлено договір, або картки, на яку перераховано кошти, відповідачі не надали.

Доводи відповідачів про те, що позивач не довела укладення договору іншою особою, суд відхиляє, оскільки позивач подала доступні їй докази - деталізацію з`єднань, матеріали кримінального провадження, відповіді банків, - які у своїй сукупності підтверджують її доводи, тоді як відповідачі не надали доказів на їх спростування.

Посилання відповідачів на постанову Верховного Суду від 01.07.2024 у справі № 638/161/22 суд не бере до уваги, оскільки в зазначеній справі позивач не надав доказів того, що кошти перераховано на банківську картку, яка йому не належить, тоді як у цій справі такі докази наявні.

Обставини справи № 705/1938/25, на яку посилається ТОВ «ФК «Технофінанс», також не є подібними, оскільки в ній позивач сам надав третім особам доступ до власного пристрою, тоді як у цій справі позивач у момент укладення договору перебувала за кордоном і не контролювала свій номер телефону.

Доводи ТОВ «ФК «Технофінанс» про те, що воно набуло право вимоги після укладення договору, на висновок про недійсність договору не впливають, оскільки відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора лише в тому обсязі і на тих умовах, що існували на момент переходу цих прав. Будучи чинним кредитором за спірним договором, ТОВ «ФК «Технофінанс» є належним відповідачем за вимогою про визнання цього договору недійсним.

За таких обставин суд дійшов висновку, що договір позики «Бездоганний» № [номер приховано]-3764527 від 20.10.2024 вчинено від імені позивача за відсутності її волевиявлення, кошти за ним позивач не отримала, а тому на момент вчинення правочину не додержано вимог ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є наявність шкоди, протиправність поведінки особи, яка її завдала, причинний зв`язок між такою поведінкою та шкодою, а також вина цієї особи. Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України моральна шкода, завдана у зв`язку із вчиненням недійсного правочину, відшкодовується винною стороною.

Судом встановлено, що договір позики від імені позивача уклали невстановлені особи, які неправомірно заволоділи її номером телефону та персональними даними, а досудове розслідування щодо них триває. Доказів того, що ТОВ «ФК «Є Гроші» було обізнане або могло бути обізнане про шахрайський характер заявки, а так само доказів умисних чи необережних неправомірних дій працівників товариства, спрямованих проти позивача, матеріали справи не містять. Укладаючи договір, ТОВ «ФК «Є Гроші» застосувало встановлену ним процедуру ідентифікації клієнта, а відомостей про компрометацію номера телефону чи персональних даних позивача до укладення договору не отримувало.

ТОВ «ФК «Технофінанс» набуло право вимоги за договором 04.03.2025 на підставі договору факторингу і до визнання договору недійсним судом діяло в межах презумпції правомірності правочину, встановленої ст. 204 ЦК України. Саме по собі відстоювання відповідачем своєї правової позиції у суді не є протиправною поведінкою.

Описані позивачем душевні страждання значною мірою пов`язані з шахрайськими діями третіх осіб, списанням коштів з її банківських рахунків, перебігом кримінального провадження та участю в інших судових справах. Причинного зв`язку між діями саме відповідачів та заявленою моральною шкодою, а також вини відповідачів позивач не довела.

Крім того, позивач не навела передбачених договором або законом підстав для солідарного стягнення моральної шкоди з відповідачів, як того вимагає ст. 541 ЦК України, а доказів спільних дій відповідачів у заподіянні шкоди матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково: договір позики слід визнати недійсним, а у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Згідно з п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надала договір про надання професійної правничої допомоги від 10.07.2025, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 09.03.2026, акт приймання-передачі послуг з надання професійної правничої допомоги від 09.03.2026, яким визначено гонорар адвоката у фіксованому розмірі 35000 грн, та квитанції про часткову оплату гонорару. Правничу допомогу позивачу надавала адвокат Войнова Н.В.

ТОВ «ФК «Є Гроші» у відзиві заперечило проти стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність з категорією справи.

Оцінивши доводи відповідача, суд враховує, що справа не є складною, належить до категорії спорів з усталеною судовою практикою, предмет доказування стосується одного договору позики на суму 12328 грн, а основний обсяг роботи адвоката полягав у підготовці позовної заяви, відповідей на відзиви, клопотань про витребування доказів та участі в судових засіданнях, частина з яких проводилася в режимі відеоконференції. Крім того, позовні вимоги задоволено частково: вимогу немайнового характеру задоволено, а у задоволенні майнової вимоги про стягнення 100 000 грн моральної шкоди відмовлено.

З урахуванням критеріїв реальності, розумності та пропорційності, складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та результату розгляду справи, суд вважає заявлений розмір 35 000 грн неспівмірним і дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, по 2500 грн з кожного. Оскільки солідарний обов`язок щодо відшкодування судових витрат законом не встановлено, витрати підлягають стягненню з відповідачів у рівних частках.

Ухвалою від 17.03.2026 позивача звільнено від сплати судового збору. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору у 2026 році становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1331,20 грн, а з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання позовної заяви в електронній формі - 1064,96 грн. Оскільки задоволено вимогу немайнового характеру, з відповідачів у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн, по 532,48 грн з кожного. Судовий збір за вимогою про стягнення моральної шкоди, у задоволенні якої відмовлено, компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 23, 202-204, 215, 216, 514, 541, 1046, 1051, 1054, 1167 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші» про визнання договору позики недійсним, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір позики «Бездоганний» № [номер приховано]-3764527 від 20.10.2024, укладений від імені ОСОБА_1 з товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші», право вимоги за яким перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» у дохід держави судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші» у дохід держави судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач-1: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (код ЄДРПОУ 43868852, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Глобинська, буд. 2, офіс 207/2).

Відповідач-2: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші» (код ЄДРПОУ 43509084, місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 51Д). Повний текст рішення складено 10.11.2026.

Суддя Ірина ШРОЛИК