Постанова № 141352525 у справі № 947/8035/26 від 10.11.2026

Номер провадження: 22-ц/813/6599/26

Справа № 947/8035/26

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», в інтересах якого діє адвокат Гурський Герман Юрійович на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2026 року, постановленого під головуванням судді Бескровного Я.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі по тексту - ТОВ «Кошельок») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 28.09.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику №[номер приховано]-478041, шляхом підписання паспорту споживчого кредиту на надання позики у сумі 6450 грн. на 14 днів та дисконтною процентною ставкою 0,01% та можливістю пролонгації договору.

ТОВ «Кошельок» виконав свої зобов`язання, проте відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення грошових коштів та сплати процентів за користування позикою у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість зі сплати кредиту та процентів, яка станом на дату подання позову становить 14 513,17 грн., з яких 5 217 грн. - заборгованість по кредиту, - 9 296,17 грн. заборгованість по відсотках за користування позикою.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2026 року, з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2026 року про виправлення описки, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за Договором №[номер приховано]-478041 від 28.09.2021 року у сумі 6 459,02 грн, яка складається з заборгованості за тілом позики 6 450 грн, за відсотками 9,02 грн, а також витрати по сплаті судового збору 1184,79 грн.

Не погодившись з заочним рішенням суду, ТОВ «Кошельок», в інтересах якого діє адвокат Гурський Г.Ю. звернулося суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ідентифікація відповідача на веб-сайті позивача здійснена відповідного до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки для перерахунку коштів; та договір укладено сторонами в порядку, що відповідає Закону України «Про електронну комерцію».

Апеляційна скарга також мотивована погодженням сторонами продовження строку користування кредитом до 104 днів з моменту укладення договору (14 днів + 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нараховані відповідно до умов договору процентів за користування кредитом, та умовами такого продовження є користування кредитом після закінчення лояльного періоду, тобто строк кредитування з 12.10.2021 року по 09.01.2022 року є погодженим сторонами. Нарахування процентів за користування кредитом після закінчення лояльного періоду, розмір яких обумовлений пунктом 3.8 договору є законним.

Зазначає, що суд першої інстанції проігнорував та не надав оцінки доводам позивача щодо подовження періоду користування кредитом внаслідок настання відкладальної обставини, умови якої сторони погодили в договорі, що відповідало внутрішній волі відповідача та не сталось під впливом помилки чи обману.

Своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України учасники справи не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.

Відповідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд враховуючи, що ціна позову в даній справі становить 14 513,17 грн., що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дійшов висновку, що зазначена справа відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, може розглядатися в порядку спрощеного провадження та не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Однак, оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам закону, з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Кошельок», суд першої інстанції виходив із того, що аналіз норм матеріального права та п.3.9 договору дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За положеннями ст. 203 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № [номер приховано]-478041 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію» та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором. Вказаний договір містить всю детальну інформацію щодо особи позичальника, а саме місце реєстрації та проживання, РНОКПП, номер паспорту, контактний номер телефону та адресу електронної пошти тощо.

При цьому, дійсність вказаного договору про надання коштів у позику відповідачем в судовому порядку не спростована, а тому вказаний договір є дійсним та відповідно створює певні юридичні наслідки для сторін даного договору.

Згідно п. 9.2 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами власних обов`язків за цим договором.

За умовами даного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 6450,0 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених цим договором (п. 1.1).

Пунктом 2.4 та 2.5 договору визначено, що кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці. Датою отримання кредиту вважається дата списання відповідної суми з рахунку кредитодавця. Дата отримання кредиту зазначається у графіку розрахунків, що є додатком до цього договору.

Згідно долученого позивачем графіку розрахунків та відповідно до вказаних положень п. 2.4 договору дата видачі кредиту - 28.09.2021 року у розмірі 6450 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № [номер приховано]-478041 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором на загальну суму 2335 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості відповідача за кредитом станом на дату подання позову становить 14 513,17 грн., з яких 5 217 грн. - заборгованість по кредиту, 9 296,17 грн. - заборгованість по відсотках за користування позикою.

Щодо заявленого позивачем розміру заборгованості за відсотками, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1.3 договору визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані, виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним.

Тип процентної ставки: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 3.4, 3.5, 3.6 цього договору (п. 1.4).

Кредит надається строком на 14 днів (лояльний період) (п. 2.1).

Згідно з п. 1.3.3.1. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

За п. 2.2 договору сторони погодили, що встановлений п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Відповідно до умов договору (6450,0 грн. : 100% х 0,01%х14) відсотки, які необхідно сплатити за час лояльного періоду за 14 днів, складають 9 грн. 03 коп.

Згідно з наданого розрахунку ОСОБА_1 сплатив 10.10.2021 року 8,39 грн. в якості погашення відсотків.

З урахуванням умов договору, відомостей щодо здійснення відповідачем повної оплати нарахованих відсотків, відповідно до п. 2.2 договору, та як наслідок продовження позичальником визначеного умовами договору лояльного періоду, що є строком кредитування, матеріали справи не містять, з огляду на що, вказаний строк кредитування не може бути продовженим та становить 14 днів, за які відповідно повинні нараховуватися відсотками за користування кредитом.

Відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону Украі?ни «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсотковоі? (процентноі?) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком цього договору, становить 6465 грн., або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 15 грн., або 0% від суми кредиту (п. 3.4).

При цьому, згідно п. 3.5 договору сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлений п.2.1 договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.3.4 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 договору.

Тобто, зважаючи на викладені умови договору, процентна ставка, яка підлягає застосуванню в даному випадку становить 2,2% за кожен день користування, оскільки відповідачем не виконувалося зобов`язання щодо погашення нарахованих відсотків, згідно обумовленого сторонами графіку розрахунків та безпосередньо на умовах укладеного договору. Відповідно розмір заборгованості за відсотками становить 1986 грн. (6450 * (2,2:100) * 14).

Натомість, судом не враховуються посилання скаржника на положення п. 3.5 щодо нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення лояльного періоду, оскільки умовами договору визначений строк кредитування, який становить 14 днів, та порядок його продовження, що не було ініційовано позичальником у відповідності до п. 2.2 договору, а тому відповідно нарахування відсотків за користування кредитом поза межами встановленого 14-тиденного строку кредитування регулюється положеннями ст. 625 ЦК України. Однак, позивачем відповідні вимоги щодо стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України не заявлялися, а тому і не підлягають задоволенню.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № [номер приховано]-478041 відповідач здійснив часткову оплату заборгованості: 10.10.2021 року - 778,62 грн. (за тіло кредиту), 8.39 грн. (відсотки за користування), 15.10.2021 року - 274,35 грн. (за тіло кредиту), 499,65 грн. (відсотки за користування), 20.10.2021 року - 180,33 грн. (за тіло кредиту), 593,67 грн. (відсотки за користування).

Таким чином, ОСОБА_1 на виконання кредитного договору сплачено в загальному розмірі 2 335 грн. 01 коп.

Колегія суддів зазначає, що розмір кредиту та відсотків у загальному розмірі складає 6459,03 грн. (6450 грн. - тіло та 9,03 грн. - відсотки), та з урахуванням оплати ОСОБА_1 на погашення кредиту у розмірі 2 335 грн. 01 коп., різниця яка підлягає стягненню на користь позивача складає 4 124, 02 грн. - тіла кредиту.

Щодо правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на представлення інтересів адвокатом Гурським Г.Ю. ТОВ «Кошельок» видало довіреність.

12.02.2025 року між ТОВ «Кошельок», з одного боку та Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого бюро Гурського Г.Ю., укладено договір про надання правничої допомоги.

За актом №1 приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 року вартість послуг склала 10000 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що про витрати на правничу допомогу, заявлені у суді першої інстанції у розмірі 10000 грн., однак суд першої інстанції не вирішив питання, щодо судових витрат в частині правничої допомоги.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що заяв на ухвалення додаткового рішення у відповідності до ст. 270 ЦПК України, до суду першої інстанції подано не було.

Суд апеляційної інстанції переглядає рішення, та не наділений повноваження розглядати вимоги, які не розглянуті у суді першої інстанції, та стосовно яких не ухвалено рішення.

За таких підстав, в задоволенні апеляційної скарги стосовно стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції слід відмовити.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. до апеляційного суду надано договір та акт приймання-передачі.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, щодо витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Із матеріалів справи вбачається, що адвокат Гурський Г.Ю., в якості представника представляв інтереси ТОВ «Кошельок», як в суді першої так і в суді апеляційної інстанціях.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Визначаючи розмір судових витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує принцип розумності судових витрат, складність справи та обсяг виконаних робіт адвокатом та зазначає, що вони не в повній мірі відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

В якості доказів понесених витрат на правничу допомогу, надано акт виконаних робіт, з якого слідує, що вартість по складанню апеляційної скарги становить 4000 грн.

Суд також акцентує увагу на тому, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Зважаючи на викладене, при вирішенні питання про розподіл судових витрат для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи, чи вони були (мали бути) фактично понесені, а також оцінювати їх необхідність.

У цьому контексті, колегія суддів звертає увагу, що на стадії апеляційного розгляду правова позиція ТОВ «Кошельок» вже була сформована, апеляційна скарга складена з урахуванням позовної заяви.

Європейський суд з прав людини також підкреслює, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв: реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Така думка, зокрема, проілюстрована в рішенні ЄСПЛ у справі East/west Alliance Limited проти України).

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за наданими документами, колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн. не відповідає критерію необхідності, дійсності та розумності адвокатських витрат, їх розмір не має характеру співмірності зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.

В Рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», також звернута увагу на те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн., що буде відповідати критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, а також, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позовної заяви, ТОВ «Кошельок» сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4796 від 16.01.2026 року.

За подання апеляційної скарги, ТОВ «Кошельок» сплачений судовий збір у розмірі 3993,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 6571 від 17.04.2026 року на суму 3633,60 грн. та платіжною інструкцією №6601 від 05.05.2026 року на суму 360 грн.

З урахуванням висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, які від заявлених позовних вимог становлять 28,41%, судовий збір, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях становить 1890,97 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», в інтересах якого діє адвокат Гурський Герман Юрійович - задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2026 року - скасувати.

Ухвалити постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831, 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А) заборгованість за кредитним договором № [номер приховано]-478041 від 28.09.2021 року у загальному розмірі 4 124 (чотири тисячі сто двадцять чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831, 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А) судовий збір у розмірі 1 890 (одна тисяча вісімсот дев`яносто) гривень 97 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 10 листопада 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді Р.Д. Громік

С.М. Сегеда