Ухвала № 141353041 у справі № 120/16939/26 від 09.11.2026

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

09 листопада 2026 р. Справа № 120/16939/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Державної установи "Ладижинська виправна колонія №39" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Державної установи "Ладижинська виправна колонія №39" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.

Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Так, частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Вказана норма кореспондується із частиною 1 статті 123 КАС України, у якій йдеться про те, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Водночас, особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчить зміст позовної заяви від 08.10.2026, позивач стверджує про неналежний розгляд його звернень щодо військово-облікового статусу після припинення проходження військової служби. Просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо вирішення питання військово-облікового статусу, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо розгляду звернень, зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити перевірку військово-облікового статусу та надати мотивовану відповідь, а за встановлення підстав для зняття з військового обліку - зобов`язати компетентний орган здійснити відповідні дії. Крім того, заявлено прохання про витребування документів, врахування перебування позивача у виправній колонії та сприяння у збиранні доказів.

Разом з тим позовна заява не містить відомостей про дати відповідних звернень до кожного із відповідачів, час одержання відповідей (у разі їх надання), а також дату, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про вказане порушення своїх прав. У зв`язку з цим на цьому етапі неможливо встановити початок перебігу строку звернення до суду та перевірити його дотримання. Позивачу слід зазначити відповідні обставини й надати наявні підтвердження. Вимогу про поновлення строку слід заявляти у разі, якщо після уточнення обставин виявиться його пропуск.

Окрім того, відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Так, пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2026 становить 3328 грн.

Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову з однією самостійною вимогою немайнового характеру становить 1331,20 грн.

Зі змісту позову вбачається щонайменше два окремі предмети оскарження: бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо військово-облікового статусу та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо розгляду звернень. Разом із тим зміст позовних вимог не дає змоги остаточно розмежувати самостійні вимоги та похідні способи захисту, зокрема стосовно пунктів 3-4 прохальної частини. Тому після конкретизації позовних вимог позивачу необхідно визначити кількість самостійних вимог та надати документ про сплату судового збору у відповідному розмірі або належні докази передбачених законом підстав звільнення, відстрочення, розстрочення чи зменшення його розміру.

Серед наданих для опрацювання матеріалів відсутні документ про сплату судового збору та документи на підтвердження підстав звільнення від його сплати. Сам лише факт перебування особи в установі виконання покарань не встановлює загального звільнення від судового збору.

Крім того, згідно із вимогами пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позову складають два елемента - підстава та предмет позову. Підставою адміністративного позову є юридичні факти, на яких позивач обґрунтовує свої позовні вимоги до відповідача, тобто юридичні факти, з наявністю або відсутністю яких закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Зазначення підстави позову сприяє встановленню спірних правовідносин та можливості прийняття справи до провадження суду. Предметом позову є та конкретна матеріально-правова вимога до відповідача, яка випливає із спірного матеріального публічно-правового відношення та з приводу якої адміністративний суд має прийняти рішення.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Наведене узгоджується з повноваженнями суду при вирішенні справи. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, для прийняття рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії суд неодмінно повинен встановити факт його бездіяльності та констатувати її протиправний характер внаслідок порушення прав, свобод та інтересів позивача з боку відповідача-суб`єкта владних повноважень.

Водночас протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма пасивної поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, перевірити на відповідність зазначеним критеріям адміністративний суд може лише конкретні дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень.

Так, у пунктах 1 та 2 прохальної частини позивач просить визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у "неналежному та/або несвоєчасному" вирішенні питання військово-облікового статусу і розгляді звернень. Проте у позові не ідентифіковано конкретних звернень (їх дату, адресата, зміст, спосіб і підтвердження направлення), не зазначено, яку саме юридично значиму дію повинен був учинити кожний відповідач, у який строк та на підставі якої правової норми, а також чи одержав позивач відповідь і чому вважає її неналежною.

Водночас, з огляду на положення ч. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Тому позивачеві необхідно конкретизувати щодо кожного відповідача окремо: відповідні звернення та дати їх направлення, суть заявленого питання, докази отримання звернень, строк, протягом якого відповідач мав учинити визначені законом дії, та зміст оскаржуваної бездіяльності. Слід також уточнити, чи оскаржується невчинення дії щодо ведення військового обліку, чи ненадання відповіді на звернення, оскільки ці предмети не є тотожними.

Крім того, у пункті 4 прохальної частини позову міститься умовна вимога - "у разі встановлення законних підстав" зобов`язати неназваний "компетентний орган" зняти позивача з військового обліку. Судове рішення має встановлювати конкретний обов`язок визначеного відповідача, а не залежати від невизначеної майбутньої умови. Позивачеві необхідно уточнити цю вимогу, зазначивши належного відповідача, конкретний спосіб захисту і фактичні обставини, якими він обґрунтовується.

Пункти 5 і 7 прохальної частини стосуються витребування доказів і сприяння у їх одержанні та за своєю суттю мають процесуальний характер. Позивачеві слід конкретизувати, які саме документи необхідно витребувати, у кого вони перебувають, які обставини підтверджують, а також повідомити про вжиті ним заходи самостійного одержання цих доказів та причини неможливості їх отримати (стаття 80 КАС України). Пункт 6 щодо перебування у виправній колонії викладений як прохання врахувати фактичну обставину, а не як самостійна позовна вимога до визначеного відповідача.

Так, згідно ч. 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Проте, нормою п. 4 ч. 2 ст. 80 КАС України передбачено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути, окрім іншого, зазначено заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Всупереч вказаному, заявивши вимогу про витребування доказів, позивач ніяким чином не обґрунтував неможливості самостійно отримати та надати суду відповідні письмові докази, не зазначивши про заходи, яких він вжив для отримання цих доказів самостійно, та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Отже, аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що у випадку подання адміністративного позову до декількох відповідачів вимога позивача про здійснення судом дій із зазначенням способу судового захисту повинна бути зазначена щодо кожного з відповідачів. Така необхідність, зокрема, обумовлена тим, що спосіб захисту права, свободи чи інтересу має формулюватися позивачем максимально чітко та зрозуміло, а вимоги зобов`язального характеру повинні бути пред`явлені окремо до кожного відповідача із вказівкою на те, які дії повинні бути вчинені кожним із них

Водночас Державна установа "Ладижинська виправна колонія №39" зазначена відповідачем 3, однак у прохальній частині не визначено конкретної протиправної бездіяльності цієї установи та способу захисту від цієї бездіяльності. Саме посилання на ненадання сприяння у пересиланні документів не дозволяє встановити, яке звернення адресувалось установі та які передбачені законом дії вона не виконала.

Враховуючи вищенаведене позивачу необхідно уточнити суб`єктний склад відповідачів, вказавши інформацію щодо таких, визначену в статті 160 КАС України, або уточнити вимоги позовної заяви шляхом коректного викладу їх змісту та визначення способу захисту порушеного права, виходячи із повноважень суду при вирішенні справи.

Також відповідно до вимог частини 1 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

За змістом поданого позову серед додатків перелічено копії звернень, відповідей, документів щодо військової служби та перебування у виправній колонії, але у наданому для аналізу пакеті фактично відображено текст позову й копію ухвали про повернення позовної заяви. Тому на підставі цих матеріалів неможливо підтвердити, що копії всіх зазначених доказів додано у належній кількості.

Крім того, вимоги до оформлення документів, що додаються до позовної заяви, встановлено ст. 94 КАС України. Так, ч. 2 ст. 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Положення вихідного шаблону з посиланням на ДСТУ 4163-2003 не застосовуються як актуальне нормативне підґрунтя, оскільки відповідний стандарт замінено ДСТУ 4163:2020. Оцінювання поданих копій необхідно здійснювати насамперед за вимогами статті 94 КАС України, з урахуванням способу подання доказів і природи електронних документів.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем до позовної заяви не додано жодних документів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені позовні вимоги. Зокрема, позивачем не надано копій звернень до відповідачів щодо з`ясування його військово-облікового статусу та зняття з військового обліку, доказів їх направлення чи отримання відповідачами, а також відповідей на такі звернення, на які він посилається у позові. Водночас позивачем не зазначено про неможливість подання відповідних доказів та не наведено причин їх відсутності. За таких обставин позивачу необхідно надати суду наявні докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, або повідомити про причини неможливості їх подання відповідно до вимог частини четвертої статті 161 КАС України.

Окрім того, пунктом 11 частини 5 статті 160 КАС України встановлено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві ОСОБА_1 не наведено власного письмового підтвердження про неподання іншого позову до цих самих відповідачів із тим самим предметом і з тих самих підстав. Водночас із доданого судового документа вбачається, що ухвалою від 12.10.2026 у справі №120/15535/26 раніше поданий позов ОСОБА_1 до тих самих трьох відповідачів було повернуто. Повернення позову саме по собі не перешкоджає повторному зверненню до суду в установленому порядку, проте обставини попереднього звернення належить урахувати при формулюванні відповідного підтвердження.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві, окрім іншого, зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.

У поданому позові відповідачем визначено " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", однак не наведено його повного офіційного найменування, юридичного статусу й відомостей, які дають змогу встановити, чи є цей відділ самостійним суб`єктом владних повноважень, чи структурним підрозділом іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Позивачеві слід уточнити належне найменування відповідного відповідача, його адресу, відомі засоби зв`язку та інші передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 160 КАС України реквізити.

За приписами пункту 2 частини п`ятої вказаної статті в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Всупереч вищенаведеним приписам чинного законодавства, у позовній заяві не вказано вищезазначені відомості щодо сторін, окрім їх назви.

Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення її недоліків, шляхом подання уточненої позовної заяви із конкретизованими вимогами та обставинами щодо кожного відповідача, уточненням найменувань сторін, повідомленням даних для перевірки дотримання строку звернення до суду, письмовим підтвердженням за пунктом 11 частини п`ятої статті 160 КАС України, надання всіх доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та докази сплати судового збору або наведення правових підстав звільнення від сплати такого.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Державної установи "Ладижинська виправна колонія №39" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

2. Запропонувати позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині даної ухвали суду.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Чернюк Алла Юріївна