Ухвала № 141353189 у справі № 120/14717/26 від 10.11.2026

УХВАЛА

м. Вінниця

10 листопада 2026 р. Справа № 120/14717/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.04.2025 по 26.06.2026.

Ухвалою від 29.09.2026 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 10- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання суду:

- доказів сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн;

- заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску такого строку.

12.10.2026 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору на суму 1331,20 грн. Таким чином, у цій частині недоліки позовної заяви усунуто.

Одночасно у тексті заяви позивачем викладено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, позивач зазначає, що після виключення 24.04.2025 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 він продовжив проходження військової служби в інших військових частинах (в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_3 ) та залучався до виконання службових (бойових) завдань в операційній зоні угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Крім того, позивач вказує, що остаточний розрахунок на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2026 проведено відповідачем лише 26.06.2026, а тому вважає, що він звернувся до суду у розумний строк, необхідний для підготовки та належного обґрунтування позовних вимог.

Ухвалою від 14.10.2026 визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду неповажними, продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання заяви (клопотання) із зазначенням інших поважних причин пропуску строку звернення до суду у період з 26.06.2026 по 20.09.2026 та належних письмових доказів на їх підтвердження, які перешкодили вчасно звернутися із цим позовом до суду.

У вказаній ухвалі, серед іншого зазначено, що посилання позивача на обставини проходження служби та участь у бойових діях в інших військових частинах стосуються виключно 2025 року, тоді як обов`язок щодо звернення до суду з цим позовом виник у позивача після фактичного розрахунку - 26.06.2026 року. Отже, події 2025 року об`єктивно не охоплюють і не можуть не можуть свідчити про поважність причин пропуску місячного строку у період з 26.07.2026 по 20.09.2026. Будь-яких інших обставин чи належних і допустимих письмових доказів, які б підтверджували неможливість звернення до суду з позовом безпосередньо у період з 26.06.2026 по 20.09.2026, позивачем до заяви від 07.10.2026 додано не було.

02.11.2026 до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду, у якій він просить суд визнати строк звернення до суду дотриманим. Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначив, що оскільки його було виключено зі списків особового складу відповідача у зв`язку з переміщенням (переведенням) до іншої військової частини, а не звільненням з військової служби, до цих правовідносин має застосовуватися тримісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України, який ним не пропущено.

Розглянувши вказану заяву та дослідивши матеріали позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, яка узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 року №240/532/20 висловлено правову позицію, відповідно до якої строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору в частині вимог, які стосуються несвоєчасного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України та відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах статті 233 КЗпП України.

Вказану позицію Судової палати Верховного Суду підтримано Верховним Судом у постановах від 07.02.2023 у справі №480/2878/22, від 09.03.2023 у справі №380/493/21, від 16.03.2023 у справі №160/20711/21, від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, від 29.06.2023 у справі №640/13028/21, від 07.09.2023 у справі №160/914/23, від 28.09.2023 у справі №420/5436/22, від 31.10.2023 у справі №240/15141/22, від 23.11.2023 у справі №420/10397/23 та від 09.01.2024 у справі №620/3102/20.

У свою чергу перебіг строку звернення до суду про виплату середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні розпочався з дати фактичного розрахунку з позивачем.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.12.2020 у справі №560/4006/19, від 22.01.2020 у справі №620/1982/19, від 11.02.2021 у справі №240/532/20, від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, від 12.03.2026 у справі №420/9470/25.

Крім того, згідно висновків Верховного Суду у постанові від 30 січня 2025 року у справі №320/26833/23 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, а відтак, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком (частина п`ята статті 122 КАС України).

Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 12.03.2026 у справі №420/9470/25.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача про застосування тримісячного строку на підставі КЗпП України.

Отже, перебіг місячного строку розпочався 27.06.2026 та закінчився 26.07.2026, тоді як позов направлено до суду лише 20.09.2026.

У поданій заяві позивач знову не навів жодних поважних, об`єктивно непереборних обставин та не надав належних письмових доказів, які перешкоджали йому звернутися до суду з цим позовом безпосередньо у період з 26.07.2026 по 20.09.2026.

За таких обставин, наведені позивачем причини пропуску строку підлягають визнанню неповажними, а заява - залишенню без задоволення.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи або з власної ініціативи суду.

З метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя та повного виправлення недоліків позовної заяви, суд вважає за доцільне з власної ініціативи продовжити позивачу строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин пропуску місячного строку звернення до суду у період з 26.07.2026 по 20.09.2026 та наданням належних письмових доказів на їх підтвердження.

Дата постановлення ухвали обумовлена перебуванням головуючого судді у відпустці.

Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.

Продовжити позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна