Рішення № 141353335 у справі № 760/3935/26 від 10.11.2026

760/3935/26

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., за участю: секретаря Цасюк Є.О., представника позивача Шевчука Г.М. , представника відповідача Котляр Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дарницького районного суду міста Києва та Київської міської прокуратури про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 в порядку відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів прокуратури і суду, моральну шкоду у розмірі 400000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 15 жовтня 2024 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення ОСОБА_2 , за попередньою змовою з іншими особами, кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, а 10 грудня 2024 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України. У січні 2025 року позивача затримано в порядку ст.208 КПК України. 18.01.2025 позивача повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.3 ст.369 КК України. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року застосовано до позивача запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 березня 2025 року, який також продовжувався до 18 квітня 2025 року.

16.04.2025 до Дарницького районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.27, ч.3 ст.369 КК України. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора та застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 червня 2025 року включно. Також, ухвалами Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року та від 10 червня 2025 року відмовлено у задоволенні подання голови Дарницького районного суду міста Києва про визначення підсудності кримінального провадження та про направлення до іншого суду кримінального провадження. 16.06.2025 за клопотання прокурора Дарницьким районним судом міста Києва продовжено обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 серпня 2025 року включно.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2025 року частково задоволено подання голови Дарницького районного суду міста Києва та направлено кримінальне провадження до Дніпровського районного суду міста Києва. Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року затверджено угоду про визнання винуватості, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінальним правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.27, ч.3 ст.369 КК України та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із звільненням її від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 3 роки із покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Також вироком скасовано застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відтак, з 23 січня 2025 року по 13 серпня 2025 року позивач перебувала під вартою в СІЗО, починаючи з 19 квітня 2025 року і до ухвалення вироку 13 серпня 2025 року позивач незаконно утримувалась під вартою у слідчому ізоляторі, що і є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

02.04.2026 до суду надійшла заява, у якій голова Дарницького районного суду міста Києва зазначила, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

02.04.2026 до суду надійшов відзив, у якому голова Дарницького районного суду міста Києва просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що посилання позивача про завдання їй моральної шкоди у зв`язку із незаконним триманням під вартою є необґрунтованим та безпідставним. Також зазначає, що ухвали Дарницького районного суду міста Києва про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ані обвинуваченою, ані захисником не були оскарженні та набрали законної сили.

07.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшли пояснення, представник відповідача Київської міської прокуратури зазначає, що право на відшкодування шкоди виникає виключно у випадках постановлення виправдувального вироку, закриття кримінального провадження за реабілітуючи ми підставами або встановлення в судовому порядку факту незаконного затримання/підозри. У даній справі ОСОБА_2 визнано винною вироком Дніпровського районного суду міста Києва, відтак статус позивача як засудженої особи повністю виключає застосування процедури відшкодування шкоди, оскільки дії органів слідства та суду завершили підтвердженням винуватості особи, а не її реабілітацією. Крім того, будь-яким заперечень, що кримінальне провадження не підсудне Дарницькому районному суду міста Києва захисник у підготовчому судовому засіданні не висловлював та погодився з позицією прокурора. Також зазначає, що ухвали Дарницького районного суду міста Києва про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не були оскарженні. Також, позивач протягом усього періоду перебування під вартою жодного разу не зверталась по психологічну допомогу.

17.07.2026 до суду надійшли пояснення по справі, у яких позивач та представник позивача зазначають, що реабілітація особи у кримінальному провадженні не є єдиною підставою для отримання права на відшкодування шкоди, право на відшкодування шкоди виникає також у випадках встановлення факту вчинення незаконних процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи особи.

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 27 серпня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Київської міської прокуратури у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, 18 січня 2025 року слідчим 1 відділу СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київської області Вовченком М. за погодженням з прокурором Київської міської прокуратури Сибіряковим О. повідомлено ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.4 ст.27 ч.3 ст.369 КК України (а.с.20-25).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року клопотання задоволено частково. Обрано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 18 березня 2025 року. Одночасно визначено розмір застави 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить сумі 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень 00 (нуль) копійок. У разі внесення застави покладено на підозрювану ОСОБА_2 наступні обов`язки, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не залишати місто Київ без повідомлення про це слідчого, прокурора, суду в даному кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (а.с.26-33).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року клопотання задоволено частково. Продовжено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 18 квітня 2025 року включно. Одночасно визначено розмір застави у 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень. У разі внесення застави покладено на підозрювану ОСОБА_2 наступні обов`язки, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не залишати місто Київ без повідомлення про це слідчого, прокурора, суду в даному кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; заборонити спілкування із іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні (а.с.34-35).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 квітня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.27, ч.3 ст.369 КК України направлено до Київського апеляційного суду для визначення підсудності. Застосовано відносно обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16 червня 2025 року включно. Визначено заставу достатню для виконання обвинуваченою обов`язків у розмірі 454200 грн. У разі внесення застави звільнити ОСОБА_2 з-під варти та зобов`язати її з`являтись за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатись із міста Києва без дозволу суду (36-37 зворот).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року відмовлено у задоволенні подання голови Дарницького районного суду міста Києва. Кримінальне провадження №22025101110000489 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, повернуто до Дарницького районного суду міста Києва (а.с.38-39).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року відмовлено у задоволенні подання голови Дарницького районного суду міста Києва про вирішення питання про направлення кримінального провадження №22025101110000489 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, з Дарницького районного суду міста Києва до Шевченківського районного суду міста Києва (а.с.40-41).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.27, ч.3 ст.369 КК України направлено до Київського апеляційного суду для визначення підсудності та вирішення питання щодо передачі кримінального провадження з Дарницького районного суду міста Києва до Печерського районного суду міста Києва. Продовжено застосований відносно обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14 серпня 2025 року включно. Визначено заставу достатню для виконання обвинуваченою ОСОБА_2 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 454 200 гривень. У разі внесення застави звільнити ОСОБА_2 з-під варти та зобов`язати її з`являтися за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися із міста Києва без дозволу суду (а.с.42-44).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2025 року задоволено частково подання голови Дарницького районного суду міста Києва. Кримінальне провадження №22025101110000489 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.27, ч.3 ст.369 КК України направлено для розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва (а.с.45-47).

Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року затверджено угоду про визнання винуватості від 16 квітня 2025 року, укладену в кримінальному провадженні №22025101110000489 між прокурором відділу Київської міської прокуратури Сибіряковим Олексієм Олександровичем та обвинуваченою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю її захисника - адвоката Шевчука Геннадія Михайловича. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, та призначено їй узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27 та ч.3 ст.369 КК України, та призначено їй узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без конфіскації майна. На підставі ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено до відбуття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на три роки. На підставі ст.76 КК України на час іспитового строку покладено на ОСОБА_2 , обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Зараховано відбуття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбуття покарання строк її попереднього ув`язнення з 18 січня 2025 року по 13 серпня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_2 - тримання під вартою слід скасувати, звільнивши останню негайно з-під варти в залі суду (а.с.48-61).

Відповідно до відповіді начальника ДУ «Київській слідчий ізолятор» Халавки В. від 24 грудня 2025 року 08/2201-25/2223Ад, ОСОБА_2 утримувалась в Установі у період з 23 січня 2025 року по 13 серпня 2025 року (а.с.63-64).

Так, за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами підлягають застосуванню правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ст.1167 ЦК України, за змістом якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У ч.2 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст.1176 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

У ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Враховуючи викладене, позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності завданої їй моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв`язку між завданою шкодою і протиправними діяннями суду та прокуратури, а відтак суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З врахуванням вищевикладеного, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Дарницького районного суду міста Києва та Київської міської прокуратури про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Вікторія КИЦЮК

Повний текст виготовлено 10.11.2026