Рішення № 141353349 у справі № 760/16091/26 від 10.11.2026

Справа №760/16091/26 2/760/16868/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 листопада 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., при секретарі судового засідання Васильчук С.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі - позивач) звернулося до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), про стягнення заборгованості в розмірі 73590 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1860904 шляхом обміну електронними повідомленнями. За вказаним договором відповідач отримав у кредит 16000 грн.

За договором нарахована заборгованість у сумі 57920 грн, яка складається з 16000 грн - заборгованість по тілу; 33920 грн - заборгованість за відсотками, 8000 грн - пеня.

28 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позивачем було укладено договір факторингу № 01.02-11/25, за яким право вимоги до відповідача за простроченими зобов`язаннями перейшло до позивача.

28 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту

№ 5068944 шляхом обміну електронними повідомленнями. За договором відповідач отримав у кредит 4000 грн

За вказаним договором нарахована заборгованість у сумі 15670 грн, яка складається з 4000 грн - заборгованість за сумою кредиту; 9670 грн - заборгованість за відсотками, 2000 грн - пеня, штрафи.

26 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем було укладено договір факторингу № 01.02-14/25, за яким право вимоги до відповідача за простроченими зобов`язаннями перейшло до позивача.

У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути прострочену заборгованість з відповідача у розмірі 73590 грн.

Склад суду визначено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, призначено дату судового засідання на 23.07.2026.

23 липня 2026 року сторони в судове засідання не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23.07.2026 зобов`язано позивача надати суду копії додатків, долучених до позову в одному екземплярі для долучення до матеріалів справи та надати для огляду у судовому засіданні оригінали документів, копії яких долучені до позовної заяви, а також відкладено розгляд справи на 10.09.2026.

10 вересня 2026 року сторони в судове засідання не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.09.2026 здійснено зміну форми зберігання матеріалів справи з паперової форми на змішану форму (електронну та паперову) у зазначеній справі та призначено судове засідання на 05.11.2026.

05 листопада 2026 року представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку. Разом з позовною заявою до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи викладене та вимоги ст. 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності учасників судового процесу, які не з`явились, та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Суд перейшов до стадії виготовлення повного тексту рішення суду та визначив дату оголошення повного тексту рішення суду - 10.11.2026.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив обставини та дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 28.10.2024 відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1860904 з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» в електронній формі.

Відповідно до п. 1.2 - 1.5.2. Договору відповідач отримав у кредит 16000 грн строком на 360 днів, періодичність платежів - кожні 30 днів; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування; знижена процентна ставка становить 0,5% за кожен день користування кредитом та застосовується у разі якщо клієнт до 27.11.2024 (включно), сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Згідно п. 1.9.1 - 1.10.2 Договору, орієнтовна реальна річна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2333,95% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1671.08%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 73600 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 71200 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу )платіжної картки) НОМЕР_1 .

Вказані кошти були зараховані на картковий рахунок відповідача, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» вих. № 20250528-2400 від 28.05.2025.

28 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позивачем було укладено договір факторингу № 01.02-11/25, за яким право вимоги до відповідача за простроченими зобов`язаннями перейшло до позивача

Окрім цього, судом також встановлено, що 28.10.2024 відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5068944 з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» в електронній формі.

Відповідно до п. 1.2 - 1.5.2. Договору відповідач отримав у кредит 4000 грн строком на 360 днів, періодичність платежів - кожні 30 днів; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування; знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується у разі якщо клієнт до 26.11.2024 (включно), сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Згідно п. 1.5 - 1.6.2 Договору, орієнтовна реальна річна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2397,89% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1 265,80%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 18400 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 17212 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу )платіжної картки) НОМЕР_2 .

Вказані кошти були зараховані на картковий рахунок відповідача, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» вих. № 20250627-986 від 27.06.2025.

За договором факторингу № 01.02-14/25 від 26.06.2025 право вимоги до відповідача за вказаними простроченими зобов`язаннями перейшло до позивача.

Доказів повернення коштів відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідач до суду не надав жодних доказів, які б спростовували вказані обставини.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.

Виконання зобов`язань за кредитним договором із сторони відповідача судом не встановлено.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій за договором, то суд дійшов такого висновку.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.

Згідно з п. 18 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо доводів позивача про те, що п. 6-1 розд. IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" був виключений, тому позивач має право нараховувати неустойку (штраф, пеню) за договорами, укладеними з 24.01.2024, то слід звернути увагу на таке.

Закон України "Про споживче кредитування" регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено п. 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22.11.2023, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Таким чином, на дату укладення кредитного договору дійсно існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" та пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Водночас відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 справі № 5-рп/2012).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, від 29.06.2022 у справі № 477/874/19.

З огляду на наведене, зазначену суперечність слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України.

Враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення на користь позивача штрафних санкцій нарахованих за кредитним договором задоволенню не підлягає.

Враховуючи зазначене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача складають 63590 грн. з яких: 20000 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 43590 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Пропорційно до частини задоволених позовних вимог (86,4%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2300,30 грн. судового збору за подання позову.

Керуючись викладеним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договорами № 1860904 від 28.10.2024 та № 5068944 від 28.10.2024 у сумі 63590 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору у сумі 2300 гривень

30 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. Майстренко