Рішення № 141353399 у справі № 760/13743/18 від 06.11.2026

Справа №760/13743/18 2/760/9075/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Усатової І.А., за участю секретаря Гусак О.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд до судді Солом`янського районного суду міста Києва надійшов вищевказаний позов, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість на скою користь у розмірі 64257,28 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.07.2014 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 425568819.

14.07.2017 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає/відступає ТОВ «ФК «ЄАКБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАКБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Згідно п. 1.2 Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі портфеля заборгованості за цим договором, ТОВ «ФК «ЄАПБ» заміняє ТОВ «ФК «ЦФР» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, відповідно вказані у Реєстрі боржників та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимоги вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру боржників - додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги № 20170714 від 14.07.2017 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 64257,28 грн, з яких: 22340,68 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7397,58 грн - сума заборгованості за відсотками; 20444,67 грн - сума заборгованості за платою за управління кредитом; 14074,35 грн - сума заборгованості за пенею.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути вказану заборгованість, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1762 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 881 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано суддю Усатову І.А.

12.07.2018 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.08.2018 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

Відзив обґрунтовано тим, що позивачем неправильно визначено розмір заборгованості за кредитним договором № 425568819 від 04 липня 2014 року, оскільки до її складу включено плату за управління кредитом, яка умовами кредитного договору не передбачена, у зв`язку з чим відповідний розрахунок не може вважатися належним доказом.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів переходу до нього права вимоги, оскільки договір про відступлення права вимоги № 20170714 від 14 липня 2017 року та Реєстр боржників не підтверджують набуття такого права. Зокрема, у договорі не визначено ціну та порядок розрахунків між сторонами, а Реєстр боржників не підписаний сторонами й не скріплений печатками.

Також відповідач вважає, що договір відступлення права вимоги є нікчемним, оскільки не містить істотної умови щодо оплати, а позивач не довів виконання зобов`язань за договором та фактичного переходу права вимоги.

Посилаючись на статті 517, 612, 613 ЦК України та статтю 81 ЦПК України, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

27.08.2018 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача заперечує проти доводів відповідача, зазначаючи, що плата за управління кредитом передбачена умовами кредитного договору № 425568819 від 04 липня 2014 року, зокрема пунктом 6, а її розмір та порядок нарахування підтверджуються графіком платежів.

Щодо ненадання витягу з Реєстру боржників представник позивача вказує, що відповідний документ долучався до позовної заяви, а надання розширеного витягу не є необхідним, оскільки він містить інформацію про інших боржників та конфіденційні відомості.

Також зазначає, що перехід права вимоги підтверджується договором відступлення права вимоги № 20170714 від 14 липня 2017 року та платіжним дорученням № 13636 від 24 липня 2017 року, яким підтверджується перерахування коштів за договором.

У зв`язку з викладеним просить долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

28.09.2018 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального провадження.

03.09.2019 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва ухвалено залишити позовну заяву без розгляду.

10.03.2020 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано судді Усатовій І.А.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою виготовлення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи та додані до неї документи, відзив, відповідь на відзив, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 04.07.2014 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 425568819, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 28 148,70 грн строком на 36 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,99 % річних, а також передбачених договором платежів.

Факт укладення кредитного договору підтверджується його письмовим примірником, який містить підпис відповідача. Умови договору визначають розмір кредиту, строк кредитування, процентну ставку та порядок виконання відповідачем своїх зобов`язань.

14.07.2017 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714, відповідно до якого первісний кредитор передав, а позивач прийняв права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників.

Згідно з пунктом 1.2 договору відступлення права вимоги позивач набуває прав грошових вимог за кредитними договорами, включеними до відповідного портфеля заборгованості та зазначеними в реєстрі боржників, у тому числі права вимагати належного виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до реєстру боржників - додатка № 1 до договору відступлення права вимоги № 20170714 від 14.07.2017 - до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 425568819 у загальному розмірі 64257,28 грн.

Зазначена сума складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 22340,68 грн, заборгованості за процентами в розмірі 7397,58 грн, плати за управління кредитом у розмірі 20 444,67 грн та пені в розмірі 14074,35 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, правовідносини сторін виникли на підставі кредитного договору, який передбачає обов`язок відповідача повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти та інші платежі, погоджені сторонами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, унаслідок відступлення права вимоги новий кредитор набуває права вимагати від боржника виконання зобов`язання в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність належних доказів переходу права вимоги до позивача, суд виходить із такого.

Матеріали справи містять договір відступлення права вимоги № 20170714 від 14.07.2017 та реєстр боржників, який є додатком до цього договору та містить відомості про передану позивачу вимогу до відповідача за кредитним договором № 425568819.

Зміст зазначених документів у їх взаємному зв`язку дає змогу встановити правову підставу переходу права вимоги, сторони відповідного правочину та конкретне зобов`язання, щодо якого здійснено відступлення.

Тому доводи відповідача про те, що договір відступлення права вимоги та реєстр боржників не підтверджують набуття позивачем права вимоги, суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються змістом зазначених документів та їх взаємним зв`язком.

Посилання відповідача на те, що реєстр боржників не підписаний сторонами та не скріплений печатками, саме по собі не свідчить про відсутність переходу права вимоги.

Вирішальним у цьому випадку є не формальне посилання на відсутність окремих реквізитів документа, а встановлення того, чи дозволяють наявні у справі докази визначити зміст переданої вимоги, її належність до відповідного кредитного договору та волевиявлення сторін щодо її відступлення.

У цьому випадку реєстр боржників містить відомості щодо відповідача та кредитного договору, за яким передано право вимоги, а його зміст узгоджується з положеннями договору відступлення права вимоги.

Щодо доводів відповідача про відсутність у договорі відступлення права вимоги істотної умови щодо ціни та порядку розрахунків, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

При цьому відступлення права вимоги є правочином, спрямованим на заміну кредитора у зобов`язанні, а обставини виконання сторонами договору своїх взаємних майнових зобов`язань не можуть оцінюватися ізольовано від інших положень договору та доказів його виконання.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі № 200/12578/18 зазначив, що обставини проведення розрахунків між сторонами договору факторингу можуть мати значення для встановлення виконання взаємних зобов`язань сторін договору, однак самі по собі не спростовують правомірності відступлення права вимоги.

У зазначеній постанові Верховний Суд також звернув увагу на те, що відсутність доказів оплати за договором відступлення права вимоги не означає автоматичної недійсності правочину або відсутності переходу права вимоги до нового кредитора.

З огляду на це суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсутність окремого платіжного документа щодо оплати переданої саме його заборгованості є безумовною підставою для відмови у позові.

Договір відступлення права вимоги передбачає передачу портфеля заборгованості, а реєстр боржників конкретизує вимоги, які входять до такого портфеля. Тому відсутність окремого платіжного документа щодо кожного боржника не спростовує факту передачі права вимоги, якщо відповідне право підтверджується договором, реєстром боржників та іншими доказами у справі.

Водночас суд зазначає, що посилання представника позивача у відповіді на відзив на платіжне доручення № 13636 від 24.07.2017 не може бути враховане як доказ виконання зобов`язань за договором відступлення права вимоги, оскільки зазначений документ до матеріалів справи не долучений. Відтак суд оцінює доводи сторін виключно на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, та не бере до уваги обставини, підтвердження яких відповідними доказами не забезпечено.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо плати за управління кредитом, суд виходить із того, що відповідно до статей 526, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний виконувати погоджені сторонами умови кредитного договору.

Як убачається з матеріалів справи, позивач включив до розрахунку заборгованості плату за управління кредитом у розмірі 20444,67 грн, посилаючись на пункт 6 кредитного договору № 425568819 від 04.07.2014 та графік платежів. Водночас сам факт передбачення відповідного платежу умовами договору не є безумовною підставою для його стягнення, оскільки суд повинен перевірити, чи відповідає така умова вимогам законодавства, чинного на момент укладення договору.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, кредитодавцю заборонялося встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачала здійснення платежів за дії, що не є послугою, визнавалася нікчемною.

Зазначене правове регулювання підлягає застосуванню з урахуванням дати укладення кредитного договору - 04.07.2014, тобто до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) зазначила, що кредитодавець не вправі стягувати з позичальника плату за дії, які він здійснює у власних інтересах, зокрема за ведення кредитної справи, облік та розрахунок заборгованості, оскільки такі дії не становлять самостійної банківської послуги, замовленої позичальником, а є наслідком реалізації кредитодавцем власних прав та обов`язків за кредитним договором.

Хоча зазначена постанова стосувалася кредитного договору, укладеного до 13.01.2006, викладений у ній висновок щодо сутності плати за управління кредитом має значення для оцінки характеру відповідного платежу. При цьому правові наслідки включення такої умови до кредитного договору суд визначає з урахуванням законодавства, чинного на момент його укладення.

У цій справі позивач, обґрунтовуючи право на стягнення плати за управління кредитом, посилається на пункт 6 кредитного договору та графік платежів. Однак зазначені документи підтверджують лише включення відповідного платежу до договірних умов, але самі по собі не свідчать про надання відповідачу окремої самостійної послуги, за яку встановлено таку плату.

З огляду на характер платежу, його назву та відсутність підтвердження надання відповідачу окремої послуги, суд доходить висновку, що плата за управління кредитом є оплатою за дії кредитодавця, які здійснюються ним у межах виконання власних обов`язків за кредитним договором, а не за самостійну послугу, замовлену позичальником.

За таких обставин умова кредитного договору в частині встановлення плати за управління кредитом суперечить наведеним вимогам законодавства, а відповідна сума не підлягає стягненню з відповідача.

Отже, доводи відповідача в цій частині є обґрунтованими, а позовні вимоги про стягнення 20444,67 грн плати за управління кредитом задоволенню не підлягають.

Суд також ураховує, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували погашення заявленої заборгованості або спростовували її розмір.

Відповідно до статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи, де суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням за критерієм більшої вірогідності, відповідно до якого версія подій однієї сторони з урахуванням наданих доказів має бути більш вірогідною, ніж протилежний висновок іншої сторони.

У цій справі позивачем надано докази укладення кредитного договору, виникнення кредитного зобов`язання, переходу права вимоги та розміру заявленої заборгованості. Разом з тим, факт отримання коштів підтверджується заявою відповідача від 04.07.2014 про те, що він просить у первісного кредитора переказати на картрахунок НОМЕР_2 на його користь 25000 грн, підписана власноруч, та платіжним дорученням № 144783049 від 04.07.2014.

Доводи відповідача про неналежність реєстру боржників, відсутність доказів оплати за договором відступлення права вимоги та непередбаченість плати за управління кредитом оцінені судом у сукупності з наданими доказами та не спростовують установлених обставин.

Водночас суд бере до уваги, що відповідно до статті 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на відповідну сторону.

За результатами оцінки доказів у їх сукупності суд доходить висновку, що позивач довів обставини, на які посилається як на підставу позову, а відповідач не надав належних доказів, які б спростовували існування заборгованості або підтверджували її погашення.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до статті 141 ЦПК України враховує, що позовні вимоги задоволено частково.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 762 грн. Оскільки позовні вимоги задовольняються в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 43812,61 грн із заявлених 64257,28 грн, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1200,92 грн (1762 грн ? 43812,61 грн / 64257,28 грн).

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із розглядом справи, у розмірі 881 грн, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 133 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та забезпеченням доказів.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 140 ЦПК України розмір таких витрат встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Отже, сам факт віднесення певних витрат до передбачених законом видів судових витрат не звільняє заявника від обов`язку довести їх фактичне понесення та розмір.

Позивач, заявляючи до стягнення 881 грн, посилається на можливі витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та забезпеченням доказів, визначаючи їх розмір як 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак матеріали справи не містять належних доказів фактичного понесення таких витрат, їх розміру та зв`язку з розглядом цієї справи.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 881 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи, є недоведеною та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 512, 514, 517, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за кредитним договором № 425568819 від 04.07.2014 у розмірі 43812,61 грн, з яких: 22340,68 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7397,58 грн - сума заборгованості за відсотками; 14074,35 грн - сума заборгованості за пенею.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1200,92 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Усатова