Ухвала № 141353697 у справі № 216/677/25 від 09.11.2026

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2111/26 Справа № 216/677/25 Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

УХВАЛА

09 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді БондарЯ.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання представника позивачки адвоката Страха Вадима Олеговича, про поновлення провадження у справі № 216/677/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2025 року,

ВСТАНОВИВ

В провадженні Дніпровського апеляційного суду знаходиться апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2025 року у цивільній справі №216/677/25.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року зупинено апеляційне провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, зобов`язано ОСОБА_2 повідомити Дніпровський апеляційний суд про припинення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі.

03 листопада 2026 року до Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання представника позивачки адвоката Страха В.О. про поновлення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що подальше зупинення апеляційного провадження без з`ясування актуального стану обставин, що стали для його зупинення, та без оцінки можливості продовження розгляду справи створює ризик непропорційного обмеження права позивача на ефективний судовий захист і суперечить завданню цивільного судочинства щодо своєчасного вирішення спору. У цій справі апеляційне провадження зупинено 21 квітня 2026 року до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Посилаючись, що позивач не ставить під сумнів передбачені законодавством гарантії захисту прав військовослужбовців та не заперечує проти необхідності врахування обставин проходження відповідачем військової служби, зазначає, що відповідні гарантії мають застосовуватися з урахуванням конкретних обставин справи та не повинні призводити до непропорційного обмеження прав іншого учасника процесу.

Розглянувши клопотання представника позивачки, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд. Тобто, це є обов`язок суду, а не право зупинити провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 12.11.2025 у справі №754/947/22 (провадження №14-74цс25) зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 22.04.2025 року, що підтверджено копією довідки начальника штабу заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2025 року.

Представник позивачки своє клопотання про поновлення провадження у справі обґрунтовує виключно невиправданістю затягування судового розгляду та необхідністю забезпечення балансу процесуальних прав сторін.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за змістом частини першої статті 254 ЦПК України зупинене провадження поновлюється виключно після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Так, апеляційне провадження у цій справі зупинено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21.04.2026 року у зв`язку із перебуванням відповідача ОСОБА_2 на військовій службі. При цьому, на даний час ОСОБА_2 продовжує проходити військову службу і доказів припинення цієї обставини або його беззастережної волі на продовження розгляду судом справи не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що в ухвалі Верховного Суду від 18.06.2026 у справі №552/6515/25 Верховний Суд підтвердив, що при розгляді питання про зупинення провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України визначальним є волевиявлення військовослужбовця, за його заявою провадження підлягає зупиненню незалежно від категорії спору.

Таким чином, з огляду на чинність процесуальної гарантії військовослужбовця на зупинення провадження у справі за наявності відповідного волевиявлення, а також враховуючи, що обставини, які стали підставою для зупинення апеляційного провадження, не усунено, вони продовжують існувати, тому підстав, передбачених статтею 254 ЦПК України для поновлення провадження у даній справі не встановлено.

Керуючись ст. 251, 253, 254, 260 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ

Клопотання представника позивача адвоката Страха Вадима Олеговича про поновлення провадження у справі залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: