Постанова № 141354055 у справі № 565/2303/25 від 27.10.2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 565/2303/25

Провадження № 22-ц/4815/1174/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вараського міського суду Рівненської області від 17 березня 2026 року у складі судді Зейкана І. Ю., ухвалене в м. Вараш Рівненської області о 09 годині 05 хвилин,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей. В обґрунтування своїх вимог вказувала, що їхні діти мають проблеми зі здоров`ям, часто хворіють, зокрема простудними захворюваннями з ускладненнями, тому вона часто звертається до лікарів щодо захворюваності дітей. Оплату за лікування дітей здійснює самостійно. Також вона несе додаткові витрати на розвиток здібностей дітей, а саме на їх додаткові заняття в різних гуртках: з англійської мови, підготовки до школи з англійською мовою, малювання, робототехніки та басейну, а також на їх оздоровлення. Загальна сума додаткових витрат, які вже понесені на дітей складає 102985,35 грн., половина від цієї суми покладається на відповідача та складає 51492,68 грн. Вона не може самостійно забезпечувати дітей, працює в одному з ліцеїв міста, але лише половину робочого дня, так як займається вихованням дітей та отримує фактичну заробітну плату в сумі близько 8000 грн. на місяць. Вважає, що відповідач має можливість сплатити для неї 1/2 частку понесених додаткових витрат на утримання дітей, так як відповідач має постійні заробітки (працює в Філії «ВП РАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом»), а наданими доказами підтверджується обставина наявності таких витрат. Відповідач є головою правління відразу п`яти ОСББ в м. Вараш (також за сумісництвом виконує роботи електрика), за роботу в яких отримує грошові кошти. Вона намагалась добровільно вирішити питання щодо участі батька у додаткових витратах на утримання дітей, але відповідач, знаючи про такі потреби та понесені витрати, не бажає їх компенсувати. Просила суд стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у загальній сумі 51 492,68 грн.

Рішенням Вараського міського суду Рівненської області від 17 березня 2026 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у загальній сумі 33 109 грн. 92 коп. У задоволенні вимог у іншій частині відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що він не заперечує того факту, що діти мають слабкий імунітет і мама ОСОБА_1 самостійно лікує дітей. Зазначає, що на сьогоднішній день він працює на посаді електромонтера з обслуговування електроустаткування електростанцій в ДП НАЕК «Енергоатом» та власне з єдиного його заробітку сплачує аліменти на утримання їхніх дітей у розмірі 1/3 частини щомісячного його сукупного доходу. Він вчасно сплачує чималі аліменти на утримання дітей і не є боржником (довідки додав до відзиву). Позивач вказує, що працює в ліцеї, проте на момент розгляду справи вже працевлаштована у ВП «Рівненська АЕС». Також вказує, що облаштування навчальної зони в квартирі позивача, ремонт якої він особисто фінансував та створював комфорт дітям на рівні з позивачем. Щодо поїздки на відпочинок позивача з їхніми синами до Болгарії, то наголошує, що сума утриманих з нього аліментів у червні/липні 2025 року становила 55519 грн. 24 коп., а загальна сума витрачених коштів на відпочинок становила 65900 грн., то позивач доплатила з власних коштів лише 10381 грн. Фактично цей відпочинок дітей він сплатив двома місячними виплатами аліментів з власного доходу самостійно. Вважає, що сплачені ним аліменти покривають понад базові витрати його дітей. Звертає увагу, що згідно Постанови Верховного Суду від 12.01.2022р. у справі № 545/3115/19, наявність переплати за аліментами може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його апеляційну скаргу повністю.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Полюхович О. І. вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком спільних із позивачкою дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_1 (а.с. 3) та серії НОМЕР_2 (а.с. 4).

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 21.03.2023 (а.с. 5) у справі № 565/242/23, яке набрало законної сили 21.04.2023, шлюб між сторонами розірваний.

Зі змісту Судового наказу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06.03.2023 у справі № 565/241/23 вбачається, що з відповідача на користь позивача стягнуті аліменти у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача щомісяця на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з батька дітей ОСОБА_2 додаткові витрати, які вона понесла на лікування дітей, їх оздоровлення, а також на оплату додаткових навчань, пов`язаних із розвитком здібностей дітей. Вказувала, що мають місце такі додаткові витрати на утримання дітей:

1) витрати на лікування дітей, що підтверджується фіскальними чеками, на загальну суму в розмірі 22286,51 грн.;

2) витрати на навчання дітей англійської мови на гуртку «Helen Dorn» на суму 2196,00 грн., що підтверджується двома платіжними інструкціями;

3) витрати на підготовку сина до школи з навчанням англійської мови на відповідному гуртку на суму 5760,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями;

4) витрати на розвиток здібностей сина на гуртку з «Робототехніки» на суму 6546,00 грн., що підтверджується чотирма платіжними інструкціями;

5) витрати на розвиток здібностей дітей на гуртку з малювання «Файнарт» та заняття в басейні на загальну суму 5365,00 грн. (1640,00 грн. + 3725,00 грн.), що підтверджується відповідними фіскальними чеками;

6) витрати на облаштування для дітей навчальної зони в дитячій кімнаті: індивідуальне замовлення столу з шафами для книг на суму 16898,51 грн., що підтверджується замовленням з оплатою та фотографіями готового виробу;

7) витрати на оздоровлення на морі в Болгарії у серпні 2025 року на загальну суму 65900,00 грн., з якої третина - витрати на дітей на суму 43933,33 грн., що підтверджується двома квитанціями про оплату за придбання туристичних путівок, договором на туристичне обслуговування, підтвердженням замовлення, ваучерами, маршрутними листами та пам`яткою застрахованої особи;

Загальна сума додаткових витрат, які вже понесені на дітей складає 102 985,35 грн., відтак половина від цієї суми покладається на відповідача та складає 51 492,68 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, в тому числі й у апеляційній скарзі, відповідач ОСОБА_2 вказує, що розмір сплачуваних ним аліментів на утримання дітей є доволі суттєвим та помітно більшим за суму, що покриває їх базові потреби, тим самим вважаючи, що стягнення додаткових витрат є необґрунтованим.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).

Апелянт не заперечує ту обставину, що позивач ОСОБА_1 понесла витрати на лікування дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у сумі 22 286,51 грн.. Такі витрати узгоджуються з копіями медичних карток дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фіскальними чеками на придбання ліків, та вказана обставина визнана добровільно сторонами у судовому засіданні суду першої інстанції.

Відповідно до копії довідки КНП ВМР «Центр первинної медичної допомоги» від 06.06.2025, діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 часто хворіють простудними захворюваннями. Така ж інформація відображена у копії довідки КНП ВМР «Центр первинної медичної допомоги» від 06.11.2025.

Як видно з копії історії розвитку дитини ОСОБА_3 , він звертався на прийом до лікаря 05.01.2023, 13.03.2023, 20.03.2023, 24.03.2023, 22.05.2023, 19.06.2023, 10.10.2023, 15.01.2024, 22.01.2024, 16.02.2024, 23.02.2024, 20.03.2024, 22.03.2024, 25.03.2024, 07.02.2025, 10.02.2025, 12.02.2025, 13.02.2025, 18.02.2025, 21.02.2025, 16.05.2025, 06.06.2025, 31.07.2025.

Як видно з копії історії розвитку дитини ОСОБА_4 він звертався на прийом до лікаря 09.01.2023, 22.02.2023, 20.03.2023, 24.03.2023, 05.06.2023, 29.09.2023, 05.10.2023, 17.11.2023, 24.11.2023, 26.01.2024, 06.02.2024, 16.02.2024, 18.03.2024, 20.03.2024, 29.03.2024, 19.05.2024, 21.08.2024, 30.10.2024, 06.11.2024, 11.11.2024, 13.11.2024, 26.11.2024, 03.02.2025, 17.02.2025, 21.02.2025, 31.03.2025, 04.04.2025, 08.04.2025, 11.04.2025, 16.05.2025, 06.06.2025, 09.06.2025, 13.06.2025, 05.08.2025, 11.09.2025.

Враховуючи значну кількість звернень до лікарів в межах одного року, підтвердження лікарів про те, що діти часто хворіють, суд дійшов правильного висновку, що витрати у сумі 22 286,51 грн, які понесла позивач ОСОБА_1 на таке лікування дітей, зумовлені особливими обставинами, виходить за межі звичайних витрат на утримання дітей, а тому вони відносяться до додаткових витрат, визначених ст. 185 СК України.

У постанові від 20.03.2024 у справі № 760/6988/22 Верховний Суд зазначив, що особливі обставини можуть бути зумовлені тим, що дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті. Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Як вбачається з копії договору № 160725 на туристичне обслуговування від 16.07.2025 ФОП ОСОБА_7 зобов`язалась забезпечити туристичні послуги ОСОБА_8 та особам, які слідують з нею - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у виді забезпечення автобусними рейсами Луцьк - Сонячний берег (виїзд 09.08.2025), Сонячний берег - Луцьк (виїзд 17.08.2025) та проживання у готелі Marina Sunny Day 4* з 10 до 17 серпня 2025 року. Загальна вартість послуг становить 64 000,00 грн..

Сторони визнали обставину про те, що позивач ОСОБА_1 понесла витрати на вказані вище туристичні послуги, надані дітям, у сумі 43 933,33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Зважаючи на те, що медична довідка КНП ВМР «Центр первинної медичної допомоги» від 06.11.2025 підтверджує, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку з частими простудними захворюваннями потребують відпочинку у приморській кліматичній зоні (Чорне або Середземне море), витрати, пов`язані з відпочинком дітей сторін у м. Сонячний берег, Болгарія, зумовлені особливими обставинами, при цьому, виходять за межі звичайних витрат на утримання дітей, а тому відносяться до додаткових витрат, визначених ст. 185 СК України, і підлягають стягненню з відповідача, батька дітей, у відповідному розмірі.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на навчання дітей англійської мови на гуртку «Helen Dorn» на суму 2196,00 грн, на підготовку сина до школи з навчанням англійської мови на відповідному гуртку на суму 5760,00 грн, на розвиток здібностей сина на гуртку з «Робототехніки» на суму 6546,00 грн, на розвиток здібностей дітей на гуртку з малювання «Файнарт» та заняття в басейні на загальну суму 5365,00 грн, на облаштування для дітей навчальної зони в дитячій кімнаті на суму 16898,51 грн., апелянтом не оскаржується, а тому, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.

Покликання апеляційної скарги на те, що стягнення додаткових витрат на утримання дітей є безпідставним з огляду на значний розмір аліментів, які стягуються щомісячно, і покривають понад базові потреби дітей, апеляційним судом відхиляються. Так, аліменти - це кошти на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та інше. Проте виникають ситуації, коли діти потребують додаткових, більш значних коштів для нормального розвитку.

Як зазначив Верховнии? Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 26.08.2020 року у справі №336/1488/19, провадження №61-19103св19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Тобто, призначення додаткових витрат на утримання дитини - покриття особливих, позапланових або підвищених потреб дитини, які неможливо було передбачити в щомісячних аліментах (наприклад: дороге лікування, операції, реабілітація, протезування, спеціальний догляд, оздоровлення чи розвиток особливих здібностей). Вони можуть бути як разовими (термінова операція), так і періодичними (тривала оплата спеціалізованих секцій чи терапії), стягуються виключно у твердій грошовій сумі та потребують документального підтвердження (чеки, квитанції, висновки лікарів, призначення).

В свою чергу, аліменти спрямовані на базове щомісячне утримання дитини (харчування, повсякденний одяг, взуття, базові комунальні послуги, кишенькові витрати), сплачуються регулярно щомісячно у частці від заробітку або у твердій грошовій сумі та покривають щоденні стандартні потреби дитини, які виникають постійно.

У своїй постанові від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зробив висновки, що наявність переплати за аліментами може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину.

Разом з тим, у цій справі не встановлено, що з боку відповідача має місце переплата по аліментах, оскільки він зазначає про те, що аліменти сплачує у частці від заробітку (1/3 частина) і їх грошовий вираз становить суму, що є більш, ніж достатньою для утримання дітей.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулюють, апеляційний суд доходить висновку про те, що оскільки позивач та відповідач працевлаштовані та отримують заробітну плату, діти проживають з позивачем, а відповідач сплачує аліменти на утримання дітей, сторони інших утриманців не мають, інший шлюб не реєстрували, вони зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дітей у рівній мірі, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення додаткових витрат на утримання дітей у сумі 33 109,92 грн (22 286,51 грн + 43 933,33 грн).

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вараського міського суду Рівненської області від 17 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Гордійчук С. О.

Хилевич С. В.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Рівненського апеляційного суду Ковальчук Н. М.

30 жовтня 2026 року