Постанова № 141354074 у справі № 638/20757/26 від 10.11.2026

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 листопада 2026 року

м.Харків

справа № 638/20757/26

провадження № 22-ц/818/6368/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Гєрцика Р.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАГІСТР-2022» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАГІСТР-2022» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2026 року, постановлене під головування судді Цвірюка Д.В.,

в с т а н о в и в:

У серпні 2026 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАГІСТР-2022» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 168 030,11 грн та судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2026 року відмовлено Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «МАГІСТР-2022» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В апеляційній скарзі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАГІСТР-2022» просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що ч. 1 ст. 162 ЦПК України визначає, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності. Стаття 27 ЦПК України вказує, що позови до фізичної особи пред`являється в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Частиною 8 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови, які виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтись також за місцем виконання цих договорів. Крім того, ч. 1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови які виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Беручи до уваги, що і місцем виконання Договору про надання послуг з розподілу природного газу є місто Златопіль, і вимога про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання нерухомого майна стосується будинку місцем знаходження якого є місто Златопіль, то дана справа підсудна саме Златопільському міськрайонному суду Харківської області.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заява не підсудна Шевченківському районному суду м. Харкова, оскільки відповідно до інформації отриманої судом із Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованим не значиться.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають нормам процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.

Наказне провадження - це вид провадження у цивільному судочинстві, в якому судом вирішується справа про стягнення з боржника на підставі судового наказу грошових коштів або витребування майна без проведення судового засідання на користь особи, яка має право вимоги.

За змістом ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

У статті 165 ЦПК України міститься вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає зазначити наступне.

Судом встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАГІСТР-2022» звернулося до Шевченківського районного суду м. Харкова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, як власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

У заяві про видачу судового наказу зазначено, що ОСОБА_1 є власником квартир: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , та підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Визначено розмір загальної заборгованості.

Відповідно до ст.162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, статтею 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.

За правилом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, яка була належним чином врахована судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що предметом заяви про видачу судового наказу у даній справі є зобов`язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

Квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , за якими, згідно доводів заявника, виникла заборгованість з оплати за надані послуги, знаходиться в межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Харкова, отже, заява про видачу судового наказу подана з дотриманням правил підсудності.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Згідно із вимогами ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384, 387 ЦПК України колегія суддів,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАГІСТР-2022» - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Р.В. Гєрцик

О.Ю. Тичкова