Постанова № 141354152 у справі № 953/9041/25 від 09.11.2026

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року

м. Харків

справа № 953/9041/25

провадження № 22-ц/818/2975/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2026 року в складі судді Мельникової І.Д.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 19 грудня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № [номер приховано], за умовами якого банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором.

20 серпня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 20/08/21, згідно якого банк відступив на користь товариства права вимоги за кредитним договором № [номер приховано] від 19 грудня 2018 року, укладеним з відповідачкою, разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Згідно договору факторингу сума боргу є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 42 968,93 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту: 17 850,59 грн, заборгованість по відсотках: 3431,19 грн, заборгованість по комісії: 21 687,15 грн, заборгованість по пені: 0 грн.

Відповідачка не виконала належним чином умов кредитного договору, досудову вимогу залишила без реагування.

Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № [номер приховано] від 19 грудня 2018 року у розмірі 42 968,93 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2026 року позов ТОВ «Цикл Фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № [номер приховано] від 19 грудня 2018 року в розмірі 21 281,78 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 1186,97 грн, а також витрати на правничу допомогу в сумі 2971,67 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідачки утворилась заборгованість за тілом кредиту і процентами, яка підлягає стягненню з неї на користь позивача як нового кредитора. У задоволенні вимог про стягнення комісії відмовлено, оскільки умова договору про її нарахування є нікчемною. Судові витрати розподілені пропорційно задоволеним вимогам.

На вказане рішення суду 23 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджували б факт видачі кредитних коштів. До позовної заяви було надано розрахунок заборгованості, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. З наданих позивачем додатків до позовної заяви неможливо встановити факт отримання відповідачкою кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості, періоди, за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачкою платежів тощо. Позивач, скориставшись необізнаність позичальника, спонукав її на укладення договору на вкрай невигідних умовах, які вона не могла оцінити належно. Вимога по стягненню відсотків є явно завищеною та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам принципу верховенства права. Витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову. Витяг з акту про надання правової допомоги не містить посилання на конкретну справу, в межах якої надавалася правова допомога, в ньому лише вказано номер заявки.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 грудня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № [номер приховано], відповідно до розділу 1 якого позичальниця отримує від банку кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн на споживчі цілі та 3600,00 грн на придбання послуг зі страхування, загальний розмір кредиту 23 600,00 грн; кінцева дата повернення кредиту 19 грудня 2021 року; зі сплатою комісії за управління кредитом щомісячно у розмірі 3,99% від суми кредиту. Протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 10,00% річних (п 2). Згідно п. 3 договору повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів (а.с. 27).

Крім того, 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту з аналогічними умовами кредитування, графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, згідно якого кредит мав бути повернутий до 19 грудня 2021 року шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі по 1703,64 грн (останній платіж у розмірі 1669,75 грн), договір добровільного страхування та анкету-заяву на отримання кредиту (а.с. 27 зворот - 30 зворот).

АТ «ОТП Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів надало виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 з 19 грудня 2018 року по 20 серпня 2021 року, яка відображає операції з повернення кредиту, сплати комісії, договірні списання на повернення заборгованості (а.с. 73-91), а також розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що у відповідачки станом на 20 серпня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 42 968,93 грн, з яких за кредитом 17 850,59 грн, за відсотками 3431,19 грн, комісія 21 687,15 грн (а.с. 72).

20 серпня 2021 року АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 20/08/21, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» відступило право грошової вимоги ТОВ «Цикл Фінанс», останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, визначених у реєстрі боржників №1 (а.с. 13-17).

20 серпня 2021 року АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників № 1 по договору факторингу № 20/08/21 від 18 серпня 2021 року (а.с. 9).

На підтвердження оплати за договором факторингу надано копію платіжного доручення № 1595 від 20 серпня 2021 року на суму 1 906 673,81 грн (а.с. 23).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 20/08/21 від 20 серпня 2021 року АТ «ОТП Банк» передав ТОВ «Цикл Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № [номер приховано] від 19 грудня 2018 року по продукту Cash, із загальною сумою боргу 42 968,93 грн, з яких по тілу 17 850,59 грн, за відсотками 3431,19 грн, за комісією 21 687,15 грн (а.с. 11).

23 червня 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» направило на адресу відповідачки вимогу про погашення кредитної заборгованості у розмірі 42 968,93 грн з повідомленням про відступлення йому права грошової вимоги (а.с. 25).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Зі змісту кредитного договору № [номер приховано], анкети-заяви, які підписані відповідачкою, вбачається, що вона ознайомлена зі всіма істотними умовами кредитування, а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості. На момент укладення кредитного договору відповідачка не зверталась до банку із заявою про надання роз`яснень незрозумілих умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозиціями про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим погодилась зі всіма умовами такого договору.

Вказаний кредитний договір недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Оскільки кредитний договір був підписаний відповідачкою без будь-яких застережень, то остання погодилася з його умовами та зобов`язалася виконувати їх.

Перехід права вимоги від АТ «ОТП Банк» до ТОВ «Цикл Фінанс» щодо боржника ОСОБА_1 підтверджується витягом з додатку № 1 до договору факторингу № 20/08/21 від 20 серпня 2021 року.

На виконання ухвали суду про витребування доказів первісним кредитором надано до матеріалів справи виписку, з якої вбачається рух коштів по рахунку відповідачки, часткове повернення кредитних коштів, оплата комісій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідачки заборгованості за кредитним договором № [номер приховано] від 19 грудня 2018 року.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність первинних документів щодо видачі кредиту колегія суддів відхиляє, оскільки АТ «ОТП Банк» надало виписку про рух коштів по рахунках боржника, що є первинним обліковим документом, і відповідний їй детальний розрахунок заборгованості, які підтверджують, що відповідачка частково погашала заборгованість за кредитом до 02 квітня 2020 року. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає доведеним факт отримання відповідачкою кредиту за договором № [номер приховано] від 19 грудня 2018 року.

Доводи ОСОБА_1 про те, що розрахунок заборгованості містить лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків, є безпідставними, оскільки наданий банком розрахунок є деталізованим, містить помісячну інформацію про нараховані і сплачені суми за тілом кредиту, відсотками і комісією, а також загальний розмір боргу.

Посилання відповідачки на те, що позивач спонукав її на укладення договору на вкрай невигідних умовах, що вимога по стягненню відсотків є явно завищеною та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що, як уже зазначалось вище, відповідачка при укладенні договору була ознайомлена з його умовами, зокрема процентною ставкою 10 % річних, вважала їх для себе прийнятними і погодилась з ними та частково виконувала умови договору протягом певного часу (до квітня 2020 року). З зустрічним чи самостійним позовом щодо недійсності договору і несправедливості його умов ОСОБА_1 до суду не зверталась, а оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25).

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду з відмовою у задоволенні позову з мотивів, викладених в апеляційній скарзі відповідачки.

Разом з тим, частиною 4 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів не може погодитись із розміром заборгованості відповідачки, визначеним судом першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом відмовлено у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості за комісією за управління кредитом, виходячи з нікчемності умови кредитного договору про її нарахування. Рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується і судом не переглядається.

Водночас, з виписки по рахунку і розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено у рахунок оплати комісії за період з 20 грудня 2018 року по 21 жовтня 2019 року суму коштів у розмірі 8 103,87 грн.

Відмовляючи у стягненні комісії з вказаних вище підстав, суд мав зарахувати вже сплачену суму комісії у рахунок погашення заборгованості за кредитом, однак цього не зробив.

Отже, розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором № [номер приховано] від 19 грудня 2018 року складає 13 177,91 грн (17 850,59 грн тіло кредиту + 3431,19 грн заборгованість по відсотках - 8103,87 грн сплачена комісія), і саме така сума підлягає стягненню з неї на користь позивача, у зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні в оскаржуваній частині.

У частині відмови у задоволенні позову рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 10 статті 141 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 24). Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на 30,7%, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 743,68 грн (2422,40*30,7%).

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1440,00 грн (а.с. 135). Апеляційну скаргу відповідачки також задоволено частково, зменшено суму боргу на 38%, тож з позивача на користь відповідачки слід стягнути судовий збір у розмірі 547,20 грн (1440,00*38%).

Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 196,48 грн (743,68 - 547,20).

Крім того, у позовній заяві ТОВ «Цикл Фінанс» просило стягнути з відповідачки судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію: договору про надання правової допомоги № 43453613 від 02 січня 2025 року з адвокатом Кеню Д.В., додаткової угоди від 25 серпня 2025 року до вказаного договору, детального опису наданих послуг та акту № [номер приховано] від 25 серпня 2025 року про підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом, з яких вбачається, що адвокатом надані наступні послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання консультацій протягом 0,5 годин вартістю 500,00 грн, складання позовної заяви протягом 2 годин вартістю 5000,00 грн, формування додатків до позовної заяви протягом 0,5 годин вартістю 500,00 грн, разом 6000,00 грн (а.с. 8-12, 18-21).

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

З урахуванням складності та категорії справи (стягнення боргу), обсягу доказів, колегія суддів вважає, що підготовка позовної заяви не потребувала від професійного адвоката значних витрат часу і зусиль. Послуга з формування додатків до позову має суто технічний характер. До того ж, адвокат Кеню Д.В. надає правничу допомогу і в інших аналогічних справах за позовами товариства, що підтверджується договором про надання правової допомоги, отже, процесуальні документи у таких справах є типовими.

Враховуючи, що позов ТОВ «Цикл Фінанс» задоволено частково, з урахуванням вказаних вище обставин щодо обсягу та складності наданих позивачу послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи, категорії справи, обсягу доказів, принципів співмірності та розумності судових витрат, заперечень відповідачки проти розміру судових витрат, колегія суддів вважає, що суму судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс», слід зменшити до 1500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2026 року - змінити в частині сум стягнення та розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № [номер приховано] від 19 грудня 2018 року у розмірі 13 177 (тринадцять тисяч сто сімдесят сім) грн 91 коп, судовий збір у розмірі 196 (сто дев`яносто шість) грн 48 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Н.П. Пилипчук

Судді: О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова