Ухвала № 141354305 у справі № 140/11282/26 від 09.11.2026

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового рішення

09 листопада 2026 року Луцьк Справа № 140/11282/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправними дій, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) правил військового обліку; зобов`язання виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; визнання протиправними дій щодо внесення та відображення в електронних сервісах та/або Реєстрі відомостей про адміністративні стягнення (штрафи) стосовно ОСОБА_1 за відсутності належної постанови у справі про адміністративне правопорушення та доказів її вручення; зобов`язання виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, електронного військово-облікового документа та всіх пов`язаних інформаційних систем відомості про адміністративні стягнення (штрафи) з ОСОБА_1 ; визнання протиправними дій щодо внесення та відображення в електронних сервісах та/або Реєстрі відомостей про направлення до органів Національної поліції звернення про розшук, адміністративне затримання та доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП для складення протоколу про адміністративне правопорушення; зобов`язання виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, електронного військово-облікового документа та всіх пов`язаних інформаційних систем відомості про звернення до органів Національної поліції про розшук, адміністративне затримання та доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2026 року, у даній справі закрито провадження на підставі пункту 8 статті 238 КАС України; повернуто ОСОБА_1 з бюджету судовий збір у сумі 2129,92 грн, сплачений квитанцією від 03 вересня 2026 року №59YK-AD7F-9EKE.

29 жовтня 2026 року представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.

Представник відповідача, у поданому до суду запереченні, просила відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі, не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Тобто, стаття 252 КАС України містить вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2026 року у даній справі закрито провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України та повернуто ОСОБА_1 з бюджету судовий збір в розмірі 2129,92 грн.

Суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Так, судові витрати, за приписами частини першої статті 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх, відповідно, частиною третьою цієї статті віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Загальний порядок розподілу судових витрат визначений статтею 139 КАС України.

Разом з тим, вказана норма не передбачає алгоритму розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Частина восьма статті 139 КАС України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Проте стаття 140 КАС України незастосовна до ситуації, що склалася, з огляду на відсутність заяви позивача про відмову від позову.

Отже, за відсутності чіткого правового регулювання процесуальним законом розподілу судових витрат саме у спірному випадку, суд має керуватися принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.

Подібні висновки щодо розподілу витрат на правничу допомогу у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України наводились Верховним Судом в постановах від 09 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.001303, від 27 квітня 2023 року у справі №260/3162/22, від 05 березня 2025 року у справі №160/17422/23, від 01 квітня 2025 у справі №520/25012/24, від 08 серпня 2025 року у справі №751/9810/23, від 20 серпня 2025 року у справі №580/532/25.

У цій справі відповідачем 30 вересня 2026 року внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби та скасовано активні записи про порушення правил військового обліку, припинено відображення відомостей про звернення до органів Національної поліції.

При цьому суд зауважує, що на момент вирішення питання про закриття провадження у цій справі, спірні правовідносини між сторонами отримали оцінку в межах справ №140/8744/26 та №140/3825/26, де було застосовано зобов`язальні заходи для повного відновлення прав позивача та очищення реєстру.

Тобто позивач, будучи обізнаним, що внаслідок вчинення відповідачем дій оскаржувані порушення були виправлені після звернення його до суду, не звертався до суду із клопотанням (заявою) про закриття провадження у справі, а навпаки, його поведінка свідчить про те, що він наполягав на продовженні розгляду справи.

У свою чергу, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу.

За обставин, які склалися у цій конкретній ситуації, та за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, суд керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли. Так, визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу.

За таких обставин суд зазначає, що на підставі частини восьмої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати залишаються за такими сторонами, не покладаючи обов`язок їх відшкодування на іншу сторону.

Зважаючи на вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі.

Відповідно до частини четвертої статті 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 252, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В. Л. Шепелюк